Постанова

від 22.02.2024 по справі 569/19725/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/19725/23

Провадження № 22-ц/4815/118/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

секретар судовогозасідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради

відповідач: ОСББ «Князь», ОСОБА_1 , Степанська селищна рада Сарненського району Рівненської області, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Щербяк Ю.В. на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2023 року, ухвалене в складі судді Ковальова І.М., повний текст рішення складено.18 жовтня 2023 року, у справі №569/19725/23

в стан овив :

У жовтні 2023 року Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради подало до судузаяву про забезпечення позову до подачі позову до суду.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради має намір подати позов до ОСББ «Князь», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень про державну реєстраціфю права власності на спірні нежитлові приміщення площею 124,7 кв. м за адресою АДРЕСА_1 за ОСББ «Князь» та ОСОБА_1 та визнання права комунальної власності на частину спірних житлових приміщень. Вказує, що в холі гуртожитку проводяться ремонтні роботи та перепланування, що може призвести до зміни технічної характеристики спірних нежитлових приміщень та зміни цільового використання.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2023 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , вчиняти певні дії, а саме проведення будь-яких ремонтних робіт в нежитлових приміщеннях №37 площею 48,4 кв.м. (хол), №38 площею 6,3 кв.м. (тамбур) та №39 площею 67,9 кв.м. (зал) згідно витягу з технічного паспорта будівлі (літера А-5) по АДРЕСА_1 (по поверховий план 1 поверху, експлікація внутрішніх площ до плану будівлі (літера А-5) та вчиняти будь-які інші дії зі спірними нежитловими приміщеннями (відчужувати чи передавати іншим особам в користування чи на інших умовах на підставі цивільно-правових угод, передбачених чинним законодавством).

Копію ухвали суду направлено відповідачу ОСОБА_1 для виконання та сторонам для відома.

Ухвала суду мотивована тим,що оцінюючи характер позовних вимог, з якими заявник має намір звернутися до суду і про які вона зазначає у своїй заяві про забезпечення позову, вид забезпечення позову заявлений позивачем є помірним та відповідає вимогам передбаченим ст. 151 ЦПК України, тому доцільність вжиття таких заходів забезпечення є обґрунтованою.

Не погодившись із ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Щербяк Ю.В. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову.

Покликається на те, що суд не пересвідчився чи дійсно між нею та позивачем існують спірні правовідносини та існує реальна загроза невиконання судового рішення у разі подання позову. Вказує, що позивач ніколи не був власником спірного приміщення, а тому він явно зловживає своїми правами. Позивачем не доведено що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. ОСОБА_1 не вчиняла дій спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після подання позову. Крім того, таке забезпечення позову перешкоджає їхй здійснювати підприємницьку діяльність.

Відзив до суду не надходив.

До початку судового засідання представник заявника адвокат Щербяк Ю.В. заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку неможливістю прибути в судове засідання через її перебування на лікуванні.

Якщо сторона чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Крім того, будь які докази неможливості прибути у судове засіданні ні адвокат ні заявник суду не подали.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Встановлено, що позивач має намір захистити право власності Рівненської територільаної громади, право вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном, та користування майном, що належить до спільної власності усіх співвласників багатоквартирного будинку, а тому готує позовну заяву до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Князь» та ОСОБА_1 з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 листопада 2022 року та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення загальною площею 124,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за ОСББ «Князь» та ОСОБА_1 та визнання права комунальної власності на частину спірних нежитлових приміщень. У зв`язку з чим подав до суду заяву про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що невжиття заході моде перешкодити/утруднити виконання судового рішення, оскільки у спірних приміщеннях проводяться ремонтні роботи, що може змінити технічну характеристику нежитлових приміщень та їх цільове призначення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина другастатті 149 ЦПК України).

Устатті 150 ЦПК Українивстановлені види забезпечення позову, зокремазабороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частини третя, десятастатті 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ятастатті 151 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Колегія суддів враховує, що в даному випадку відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства суд вирішив лише процедурне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи відповідачку права власності на належне їй нерухоме майно.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову до його пред`явлення і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги щодо безпідставного накладення арешту на спірне нерухоме майно колегія суддів визнає необґрунтованими.

Доводи апеляційноїскарги проте,що забезпеченняпозову перешкоджаєздійсненню підприємницькоїдіяльності незаслуговують наувагу,оскільки матеріалисправи немістять будьяких доказів факту використання спірного майна у господарській діяльності, оскільки наявність статусу підприємця не є належним, допустимим, достатнім доказом використання відповідного майна у господарській діяльності.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції, апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Щербяк Ю.В. відхилити.

Ухвалу Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 18 жовтня 2023 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2024 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.