Рішення

від 12.02.2024 по справі 120/16628/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 р. Справа № 120/16628/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Ребесайло С.О.,

представника позивачаДмитренка П.В.,

представника відповідачаКухрівського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ"

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

02.11.2023 до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" (далі ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" або позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області або відповідач), в якій позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0129260701 від 18.08.2023, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 2 697 660 грн та нараховано штрафні санкції на загальну суму 674 415 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 01129270701 від 18.08.2023, яким товариству нараховано штрафні санкції на загальну суму 30 740 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0129200701 від 18.08.2023, яким товариству зменшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 27 023,50 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0129190701 від 18.08.2023, яким товариству зменшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 1 070 300,03 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0129180701 від 18.08.2023, яким товариству зменшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 85 942,17 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0129170701 від 18.08.2023, яким товариству зменшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 278 005,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 28.01.2022 за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" відповідачем складено Акт, згідно з яким встановлено порушення:

1) п. 49.1 ст. 49, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140, пп. 291.4.4 п. 291.4 ст. 291, пп. 14.1.234 ст. 14, пп. 14.1.235 ст. 14, пп. 14.1.262 ст. 14, пп. 4 п. 299.10 ст. 299 ПК України, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток у загальній сумі 2 697 660 грн, у тому числі: занижено податок на прибуток за 2019 рік на суму 2 697 660 грн та знижено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у загальній сумі 55 771 700 грн, у тому числі: 2020 рік на суму 44 306 400 грн, за 3 квартал 2021 року у сумі 11 465 300 грн;

2) п. 49.1 ст. 49 ПК України, внаслідок чого товариством не подано Декларацію з податку на прибуток за наступні звітні періоди: 1 квартал 2019 року, 1 півріччя 2019 року, 3 квартал 2019 року, 2019 рік, 1 квартал 2020 року, 1 півріччя 2020 року, 3 квартал 2020 року, 2020 рік та 1 квартал 2021 року, 1 півріччя 2021 року, 3 квартал 2021 року;

3) п.п. 291.4.4 п. 291.4 ст. 291, п.п. 298.8.3. п. 298 ст. 298.8 ст. 298, п.п. 14.1.234 ст. 14, п.п. 14.1.235 ст. 14, п.п. 14.1.262 ст. 14, п.п. 14 п. 299 ПУ України, внаслідок чого товариством завищено єдиний податок 4 групи у загальній сумі 1 461 270,71 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погоджується і які вважає неправомірними.

Позивач зазначає, що у спірний період товариство перебувало на спрощеній системі оподаткування як сільськогосподарський товаровиробник, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%, та було платником єдиного податку четвертої групи. Товариство щорічно проходить процедуру підтвердження цього статусу та підтверджує його, про що свідчать довідки ГУ ДПС у Вінницькій області за 2018-2023 рр.

Позивач заперечує висновки акту перевірки про те, що виконання його контрагентом (ТОВ "СЕРВИСАГРОТЕХ") робіт (надання послуг) на підставі відповідного договору, пов`язаних з вирощуванням та збиранням сільськогосподарської продукції (оранка, посів, внесення добрив, збирання урожаю тощо), слід розцінювати як те, що відповідна сільськогосподарська продукція не вважається продукцією власного виробництва товариства, а тому не може братися до уваги під час розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва в цілях підтвердження статусу сільськогосподарського товаровиробника та як наслідок його віднесення до платника єдиного податку четвертої групи.

Позивач наголошує, що ТОВ "СЕРВИСАГРОТЕХ" надавало товариству оплатні послуги (виконувало оплатні роботи) під контролер та наглядом штатних спеціалістів позивача та на сільськогосподарських землях, які перебувають в оренді у ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ". При цьому вказаний контрагент не набував жодних майнових прав на сільськогосподарську продукцію, яка є власністю позивача і саме позивач, як власник, здійснював розпорядження нею (продаж), в повному обсязі відображаючи такі операції у своєму податковому обліку.

Відтак позивач вважає протиправними дії контролюючого органу щодо позбавлення товариства у спірний період статусу платника єдиного податку четвертої групи та його примусове переведення на загальну систему оподаткування податком на прибуток.

Ухвалою суду 07.11.2023 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.12.2023.

21.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та зазначає, що перевірка позивача була проведена з дотриманням усіх вимог чинного законодавства.

Відповідач звертає увагу на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що за період з 01.02.2018 по 31.10.2021 для обробітку сільськогосподарських угідь товариство використовувало послуги, отримані від ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ", а саме: оранка, посів з внесенням добрив, внесення ЗЗР, внесення рідких добрив, дискування тощо. Разом з тим власні основні засоби позивач надає в оренду ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ". Тобто, фактично фізичний обробіток сільськогосподарських угідь проводиться не самим товариством, а його контрагентом, у тому числі з використанням с/г техніки, переданої йому в оренду від позивача. Крім того, відповідно наданих до перевірки первинних документів, зокрема даних з ЄРПН, у позивача відсутнє придбання насіння, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів для самостійного вирощування сільськогосподарської продукції.

Відтак, на думку відповідача, до розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва не включається сільськогосподарська продукція, для вирощування та збирання якої залучаються інші суб`єкти господарювання. Якщо платник самостійно не здійснює виробництво сільгосппродукції, а наймає сторонні ресурси, то у цьому разі не виконується умова щодо безпосереднього вирощування такої продукції її виробником. Відповідно і дохід від продажу такої продукції не включається у розрахунок частки с/г товаровиробника, як дохід від реалізації власно вирощеної с/г продукції. При розрахунку частки сільгосптоваровиробництва дохід від реалізації такої продукції визнається іншим доходом, що безумовно зменшує вказану частку.

Відповідач зауважує, що оскільки продукцію для позивача повністю виростило ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ", її не можна вважати продукцією власного виробництва. Водночас у розрахунку питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, поданого ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" за 2018 рік № 9021856949 від 14.02.2019, питома вага власно вирощеної с/г продукції становить 88,34%, а відповідно до даних перевірки 0%. Тобто у податковому (звітному) 2018 році частка с/г товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75%, а тому такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування.

Отже, як зазначає відповідач, перевіркою позивача встановлено порушення норм податкового законодавства, внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 2 697 660 грн, не подано Декларацію податку на прибуток за звітні періоди та завищено єдиний податок четвертої групи за період, який підлягав перевірці, у загальній сумі 1 461 270,71 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2023, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, у зв`язку з витребуванням додаткових доказів розгляд справи відкладено на 11.01.2024.

18.12.2023 від представника відповідача надійшли витребувані судом докази, а саме розрахунки до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

08.01.2024 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, прийняті до розгляду судом, в яких позивач зазначає, що застосована відповідачем методологія розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва шляхом виключення отриманих позивачем у 2018-2021 рр. послуг від ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ", пов`язаних з оранкою, посівом с/г культур тощо, суперечить наведеному порядку розрахунку, оскільки вартість придбаних послуг не є частиною доходу у складі реалізації продукції, а неврахування доходу позивача у 2018 році від реалізації власно вирощеної продукції у 2017 році є таким, що не відповідає фактичним обставинам.

11.01.2024 від позивача надійшли додаткові письмові докази, долучені за рішенням суду до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 11.01.2024 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 25.01.2024.

Ухвалою суду від 25.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.02.2024.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, що відповідають змісту позовної заяви. Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши усні пояснення сторін, оцінивши наведені сторонами доводи та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.

ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" зареєстроване як юридична особа рішенням Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області від 27.08.2004 за № 11531450000001200 (ідентифікаційний код 05487478). Основний вид економічної діяльності позивача: 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур".

Як у спірний податковий (звітний період), так і станом на сьогодні товариство було/є платником єдиного податку четвертої групи, як сільськогосподарський товаровиробник, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітній) рік дорівнює або перевищує 75%. Такий статус підтверджується, зокрема, довідками ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.03.2018 за № 1680/10/02-32-53-01, від 18.03.2019 за № 3754/10/02-32-53-05, від 25.02.2020 за № 2705/10-02-32-53-04, від 22.06.2022 за № 540/02-32-18-08, від 21.03.2023 за № 426/02-32-04-09.

При цьому судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що для виробництва продукції позивач використовує орендовані земельні ділянки (рілля) у власників земельних паїв та землі сільських рад (ОТГ).

18.03.2015 між ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ" (далі Виконавець) та ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" (далі Замовник) укладено договір про надання послуг № 18/03-2015 КАХ (далі Договір).

Крім того, 03.01.2017 між ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ" та ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" (надалі Замовник) укладено Додаткову від угоду № 1 до Договору про надання послуг № 18/03-2015 КАХ від 18.03.2015.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати (виконати) сільськогосподарські роботи (послуги), пов`язані з підготовкою ґрунту до посіву, посів, догляд за посівами, збирання сільськогосподарських культур (далі Послуга), а Замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити.

Згідно з пунктом 1.2. Договору конкретний перелік Послуг, що надаються Виконавцем та розмір плати визначається нарядами-замовленнями та (або) актами виконаних робіт, підписаними сторонами.

Так, пунктом 2.1. Договору передбачено, що Виконавець здійснює сільськогосподарські роботи (послуги) на власній та (або) орендованій техніці.

За пунктом 2.6. Договору Замовник зобов`язаний забезпечити Виконавця всіма необхідними товарно-матеріальними цінностями, крім паливо-мастильних матеріалів, які необхідні для виконання обумовлених в наряді-замовленні сільськогосподарських робіт, а саме насінням, добривами, засобами захисту рослин, технічною водою та прийняти від Виконавця надані послуги, якщо останні відповідають умовам договору та оплатити їх в розмірі та в строки, передбачені цим Договором.

Зі змісту пункту 2.8. Договору слідує, що Замовник виступає єдиним власником вказаних товарно-матеріальних цінностей на всьому етапі господарської операції з моменту видачі вказаних товарно-матеріальних цінностей зі складу до моменту їх використання згідно умов Договору. Виконавець зобов`язаний за результатами фактичного використання переданих матеріалів надати Замовнику відповідний звіт про таке використання.

Відповідно до пункту 3.1. Договору за надання передбачених Договором послуг Замовник сплачує Виконавцю суму відповідну до виставленого рахунку. Остаточний розрахунок проводиться замовником на підставі акту здавання-приймання наданих послуг.

На підставі направлень від 30.12.2021 №№ 5412-5413, 5414, 5416, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області відповідно до ст. 20, п. 77.1, п. 77.2, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на виконання наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 09.12.2021 № 4296к відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2018 по 31.10.2021, валютного законодавства за період з 01.02.2018 по 31.10.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2017 по 31.10.2021.

Перевірка проводилась у період з 30.12.2021 по 21.01.2022. Термін проведення перевірки продовжувався з 17.01.2022 по 21.01.2022 на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.01.2022 № 115к.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до даних розрахунку питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2017 рік № 9024280017 від 18.02.2018 питома вага продукції становить 89,68%, розрахунку питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2018 рік № 9021856949 від 14.02.2019 88,34%, розрахунку питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2019 рік № 9026012385 від 14.02.2020 94,48%, розрахунку питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2020 рік № 9025230813 від 13.02.2021 86,51%.

Водночас у ході проведення перевірки встановлено, що за період з 01.02.2018 по 31.10.2021 для обробітку сільськогосподарських угідь ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" використовувало послуги, отримані від ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ", а саме оранка, посів кукурудзи з внесенням добрив, внесення ЗЗР, внесення рідких добрив, дискування тощо. Власні основні засоби ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" надає в оренду ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ". Тобто, фактично фізичний обробіток (оранку, посів, внесення добрив, збирання урожаю та ін.) сільськогосподарських угідь проводиться ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ", в тому числі з використанням с/г техніки, отриманої в оренду від ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" .

Крім того, відповідно наданих до перевірки первинних документів та даних ЄРПН у ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" відсутнє придбання насіння, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів для самостійного вирощування сільськогосподарської продукції.

Відтак проведеною перевіркою встановлено неправомірне (необґрунтоване) застосування звільнень від оподаткування податком на прибуток за рахунок неправомірного застосування спрощеної системи оподаткування (єдиний податок 4 групи), оскільки у звітний податковий період товариство самостійно не здійснювало виробництво сільськогосподарської продукції і частка власної вирощеної продукції становила 0%.

За результатами перевірки складено Акт від 28.01.2022 № 1067/02-32-07-01/05487478, яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

1) п. 49.1 ст. 49, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140, пп. 291.4.4 п. 291.4 ст. 291, пп. 14.1.234 ст. 14, пп. 14.1.235 ст. 14, пп. 14.1.262 ст. 14, пп. 4 п. 299.10 ст. 299 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 2 697 660 грн, у тому числі: занижено податок на прибуток за 2019 рік на суму 2 697 660 грн та знижено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у загальній сумі 55 771 700 грн, у тому числі: 2020 рік на суму 44 306 400 грн, за 3 квартал 2021 року у сумі 11 465 300 грн;

2) п. 49.1 ст. 49 ПК України, внаслідок чого підприємством не подано Декларацію з податку на прибуток за наступні звітні періоди: 1 квартал 2019 року, 1 півріччя 2019 року, 3 квартал 2019 року, 2019 рік, 1 квартал 2020 року, 1 півріччя 2020 року, 3 квартал 2020 року, 2020 рік та 1 квартал 2021 року, 1 півріччя 2021 року, 3 квартал 2021 року;

3) п.п. 291.4.4 п. 291.4 ст. 291, п.п. 298.8.3. п. 298 ст. 298.8 ст. 298, п.п. 14.1.234 ст. 14, п.п. 14.1.235 ст. 14, п.п. 14.1.262 ст. 14, п.п. 14 п. 299 ПУ України, внаслідок чого товариством завищено єдиний податок 4 групи у загальній сумі 1 461 270,71 грн.

Не погодившись з вказаними висновками, позивач подав письмові заперечення на акт перевірки від 17.06.2022 вих. № 17/06-22.

Однак такі заперечення були відхилені, а 18.08.2023 на підставі вищезазначеного акта перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення щодо ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ":

№ 0129260701 про збільшення сум грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 2 697 660 грн та нарахування штрафних санкцій на загальну суму 674 415 грн;

№ 01129270701 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 3740 грн (за неподання декларацій з податку на прибуток);

№ 0129200701 про зменшення сум грошового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 27 023,50 грн;

№ 0129190701 про зменшення сум грошового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 1 070 300,03 грн;

№ 0129180701 про зменшення сум грошового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 85 942,17 грн;

№ 0129170701 про зменшення сум грошового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 278 005,04 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, 04.09.2023 позивачем подано скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 08.09.2023 строк розгляду скарги продовжено до 02.11.2023 (включно).

Рішенням ДПС України від 18.10.2023 за № 31155/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 18.08.2023 за №№ 0129260701, 01129270701, 0129200701, 0129190701, 0129180701, 0129170701 залишено без змін, а скаргу ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" без задоволення.

Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначених рішень контролюючого органу.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з таких мотивів.

В основі спору між сторонами лежить висновок Акту перевірки від 28.01.2022 № 1067/02-32-07-01/05487478 про те, що у період з 01.01.2018 до 30.09.2021 позивач безпідставно застосовував спрощену систему оподаткування (єдиний податок 4 групи), а натомість мав перейти на загальну систему оподаткування, оскільки не відповідав вимогам до сільськогосподарського товаровиробника.

При цьому, згідно з позицією відповідача, оскільки с/г продукцію для позивача повністю виростило ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ", її не можна вважати продукцією власного виробництва ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ", а тому при розрахунку частки сільгосптоваровиробництва (з метою використання права на сплату єдиного податку 4 групи) дохід від реалізації такої продукції визнається іншим доходом, що, безумовно, зменшує вказану частку. Відтак, враховуючи, що у розрахунку питомої ваги від реалізації с/г продукції власного виробництва, поданих позивачем за 2017-2021 рр., питома частка такої продукції за даними перевірки становить 0%, замість необхідної 75% і більше для перебування на спрощеній системі оподаткування, позивач був зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування.

Натомість позивач зазначає, що право на застосування платником податків спрощеної системи оподаткування виникає з моменту його реєстрації платником єдиного податку, а припиняється з моменту анулювання такої реєстрації. Проте відповідачем відповідного рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку не приймалося. Крім того, позивач заперечує по суті висновок перевірки щодо неможливості віднесення с/г продукції, яку було вирощено на сільськогосподарських угіддях с/г товаровиробника, але із залученням контрагентів для надання окремих платних послуг, до с/г продукції власного виробництва відповідного с/г товаровиробника і як наслідок необхідність позбавлення його статусу платника єдиного податку 4 групи, незважаючи на те, що він відповідає встановленим законом вимогам і питова вага його доходу від реалізації такої с/г продукції у загальній сумі доходу перебуває 75%.

Оцінюючи наведені доводи сторін суд враховує, що згідно з п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 4 пункту 291.4 статті291 ПК України визначено, що до четвертої групи платників єдиного податку відносяться суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

За змістом підпункту 4 пункту 299.10 та абзацу 2 пункту 299.11 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

У відповідності з абзацом 2 пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення

Аналіз наведених податкових норм свідчить про помилковість аргументів позивача в тій частині, що за відсутності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, платник податку звільняється від обов`язку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, оскільки у нього наявне право на застосування спрощеної системи оподаткування, яке є дійсним в період реєстрації його платником єдиного податку.

Суд зазначає, що приписами абз. 2 п. 299.11 ст. 299 ПК України безпосередньо передбачена можливість донарахування платнику, який порушив вимоги щодо перебування на спрощеній системі, того податку, від якого він був звільнений як платник єдиного податку, та не встановлено обов`язку для контролюючого органу щодо прийняття, попередньо, рішення про анулювання реєстрації як платника єдиного податку.

На підтвердження вказаного висновку також свідчить той факт, що процитовані вище норми прямо закріплюють обов`язок платника, який порушив вимоги щодо перебування на спрощеній системі, перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення, безвідносно до наявності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації як платника єдиного податку.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.01.2022 у справі № 560/323/20 та від 27.04.2023 у справі № 580/2475/19.

Разом з тим суд зауважує, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок ГУ ДПС у Вінницькій області про те, що оскільки для обробітку своїх сільськогосподарських угідь позивач використовував послуги ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ", то у цьому разі не виконується ключова умова щодо безпосереднього вирощування сільгосппродукції її виробником, тоді як вона визначальною для можливості віднесення сільськогосподарського товаровиробника до 4 групи платників єдиного податку. Відтак, як вважає відповідач, оскільки позивачем не підтверджено самостійне вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, доходи від продажу якої він отримав та які враховував при визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Відтак у контексті наведених доводів та позиції відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до положень п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно з пп. 14.1.234. п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Як слідує зі змісту пп. 14.1.33-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, власна сільськогосподарська продукція сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари), що підпадає під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється, збирається, виготовляється, виробляється, переробляється безпосередньо виробником цієї продукції власником, орендарем або користувачем на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, або на давальницьких умовах.

Так, пп. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Відповідно до пп. "а" пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

четверта група сільськогосподарські товаровиробники: юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з п. 292-1.1 ст. 292-1 ПК України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Водночас пп. 293.9.1 п. 293.9 ст. 293 ПК України передбачено, що для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування): для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) 0,95.

Відповідно до п. 294.1. ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Згідно з пп. 295.9.1, пп. 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у I кварталі 10 відсотків; у II кварталі 10 відсотків; у III кварталі 50 відсотків; у IV кварталі 30 відсотків.

Отже, для перебування на спрощеній системі оподаткування єдиного податку четвертої групи частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік у відповідного сільськогосподарського товаровиробника повинна дорівнювати або перевищувати 75 відсотків.

У свою чергу поняття "сільськогосподарський товаровиробник" включає у себе наступні ключові ознаки:

1) юридична особа, яка виробляє сільськогосподарську продукцію на власних або орендованих потужностях;

2) сільськогосподарська продукція виробляється (вирощується, збирається, переробляється) безпосередньо власником цієї продукції;

3) виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється на сільськогосподарських угіддях (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Судом встановлено, що ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" є юридичною особою, яка займається вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Для виробництва продукції позивач використовує орендовані земельні ділянки (рілля) у власників земельних паїв та землі сільських рад (ОТГ). Крім того, в акті контролюючого органу підтверджено, що відповідно до даних розрахунку питомої ваги від реалізації позивачем сільськогосподарської продукції власного виробництва питома вага доходу із загальної суми становить 89,68% за 2017 рік, 88,34% за 2018 рік, 94,48% за 2019 рік та 86,51% за 2020 рік.

Довідками ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.03.2018 за № 1680/10/02-32-53-01, від 18.03.2019 за № 3754/10/02-32-53-05, від 25.02.2020 за № 2705/10-02-32-53-04, від 22.06.2022 за № 540/02-32-18-08, від 21.03.2023 за № 426/02-32-04-09 підтверджено статус вказаного товариства як платника єдиного податку четвертої групи.

Відповідач визнає той факт, що відповідна сільськогосподарська продукція є власністю позивача. Однак, на думку контролюючого органу, дохід від продажу такої продукції не може включатися у розрахунок частки с/г товаровиробника як дохід від реалізації власно вирощеної продукції, оскільки позивач самостійно не здійснює виробництво такої продукції, а залучає для цього сторонніх контрагентів (сторонні ресурси). Тому, у даному випадку, не виконується умова щодо безпосереднього вирощування с/г продукції її виробником.

Проте суд з вказаними доводами суд не погоджується та зазначає, що однією з обов`язкових умов набуття юридичною особою статусу сільськогосподарського товаровиробника є безпосереднє виробництво нею сільськогосподарської продукції, разом з тим, за відсутності визначення відповідних понять у чинному податковому законодавстві, суд вважає, що відповідач на свій розсуд тлумачить зміст термінів "безпосереднє виробництво" та "власне виробництво", помилково стверджуючи, що "власною" може бути лише та сільськогосподарська продукція, яка повністю вирощена виробником без залучення до цього процесу будь-яких інших контрагентів.

Згідно із онлайн Словником української мови (https://slovnyk.ua) прикметник власний (а, е) означає належний кому-небудь за правом власності, свій, особистий.

Як встановлено під час розгляду справи, на виконання укладено договору про надання послуг ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ" надає ТОВ "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" оплатні послуги з виконання сільськогосподарських робіт (послуг), пов`язаних з підготовкою ґрунту до посіву, посів, догляд за посівами, збирання сільськогосподарських культур тощо. При цьому уся вирощена та зібрана сільськогосподарська продукція передається позивачу та є його власністю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 923/1067-19 вказав на те, що предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Звідси, наслідком сільськогосподарського товаровиробництва є готова сільськогосподарська продукція. Водночас, хоча й ТОВ "СЕРВІСАГРОТЕХ" надало позивачу послуги, які призвели до отримання с/г продукції, однак у діяльності цього контрагента відсутній необхідний критерій сільськогосподарського товаровиробництва отримання власної готової с/г продукції. Тобто мета господарської діяльності вказаного товариства полягає у наданні платних послуг, а не у виробництві с/г продукції, яка апріорі стає власністю позивача і саме позивач набуває право на її реалізацію (продаж).

Таким чином, враховуючи те, що діяльність позивача пов`язана з біологічними процесами вирощування сільгосппродукції і ця діяльність призводить до передбачуваного результату отримання врожаю готової сільгосппродукції, то, на переконання суду, така продукція вважається продукцією власного виробництва, а позивач її безпосереднім виробником.

Позиція контролюючого органу є неприйнятною й з тієї точки зору, що фактично заперечує можливість залучення сільськогосподарським товаровиробником будь-кого кого до виконання будь-яких робіт (надання будь-яких послуг) у процесі вирощування сільськогосподарської продукції. Адже в ході розгляду справи відповідач не зміг обґрунтовано пояснити, де проходять ця "межа" допустимих послуг контрагентів, до якої вирощена с/г продукція буде вважатися власною с/г продукцією товаровиробника.

Крім того, погоджуючись, що саме позивач, а не його контрагент, є виробником сільськогосподарської продукції і її власником, відповідач у той же час заперечує право позивача враховувати дохід від продажу цієї продукції при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, що є взаємовиключним і не узгоджується з процитованими вище нормами податкового законодавства.

При вирішенні справи суд також керується основними засадами податкового законодавства України. Так, згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, застосовується принцип презумпцію правомірності рішень платника податків.

Вказаний підхід національного законодавства узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.

Зокрема, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків; національне законодавство має відповідати вимозі "якості" закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні ("Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року; "Серков проти України", заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року).

Окрім цього, суд враховує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, а відтак охоплюється предметом регулювання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист права власності".

Водночас у практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд вважає, що позиція контролюючого органу у цьому спорі є вкрай суперечливою, немає достатньої правової основи і ґрунтується на власному, упередженому тлумаченні релевантних норм податкового законодавства, без врахування презумпції правомірності рішень та дій платника податків.

Відтак втручання у майнові права позивача за встановлених обставин справи, на думку суду, не може вважатися пропорційним та становить "особистий та надмірний тягар" для позивача.

Суд також враховує, що у справі ''Кобець проти України'' ЄСПЛ, керуючись критерієм доведення ''поза розумним сумнівом'' (рішення у справі ''Авшар проти Туреччини''), вказав, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Принцип оцінки доказів ''поза розумним сумнівом'' полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З огляду на викладене суд вважає, що висновки Акту перевірки від 28.01.2022 № 1067/02-32-07-01/05487478 зроблені без врахування усіх фактичних обставин та належного дослідження і оцінки наданих до перевірки документів податкового-бухгалтерського обліку, є помилковими та не доводяться належними й допустимими доказами, внаслідок чого були прийняті неправомірні і такі, що порушують законні права та інтереси платника податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи повинні бути розглянуті на підставі наданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів мусять саме податківці.

Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 18.08.2023 за №№ 0129260701, 01129270701, 0129200701, 0129190701, 0129180701 та 0129170701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 26 840,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18 серпня 2023 року за №№ 0129260701, 01129270701, 0129200701, 0129190701, 0129180701 та 0129170701.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" судовий збір в розмірі 26 840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "КАЛИНІВСЬКИЙ АГРОХІМ" (код ЄДРПОУ 05487478, місцезнаходження: вул. Чкалова, буд. 1-А, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400);

2) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Повне судове рішення складено 22.02.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович