Рішення

від 22.02.2024 по справі 140/31620/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/31620/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Даліс Аутомотів Груп до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Даліс Аутомотів Груп (далі - ТОВ Даліс Аутомотів Груп, позивач) звернулося до суду із позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000175/2 від 10.04.2023, №UA205050/2023/000178/2 від 11.04.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ Даліс Аутомотів Груп здійснює оптову торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31) та на виконання умов контракту № UA 2022/4 від 06.05.2022 року, укладеного з компанією «MEYLE AG», зареєстрованою в Федеративній Республіці Німеччина (Продавець), придбало партію товарів згідно з інвойсами №№210512116 від 03.04.2023 на суму 23215,64 євро, №210512119 від 03.04.2023 на суму 125643,04 євро, що в загальній сумі становить 148858,68 євро, на умовах СPТ Луцьк.

Для здійснення митного оформлення вищевказаного імпортованого товару, позивачем, в порядку електронного декларування, подано до Волинської митниці МД №23UA205050026246U5 від 06.04.2023, та МД №23UA205050027045U5 від 10.04.2023, у графі 31 яких заявленим товаром були запасні частини для легкових автомобілів в асортименті торгівельної марки «MEYLE», виробник «MEYLE», що загалом становлять 204 товарні позиції (111+93 відповідно до обох декларацій).

Митну вартість товару визначено за ціною договору. Для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару позивачем додані всі документи, передбачені частини другої статті ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України), а відтак вважає, що у митного органу були відсутні підстави для відмови в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного.

Позивач вказує, що відповідач електронним повідомленням витребував додаткові документи без зазначення сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, а тому протиправно вчинив наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Твердження у спірних рішеннях про те, що декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема експедиторської винагороди за експедирування автомобільним транспортом, не відповідає дійсності, оскільки відповідачу було надано довідку про транспортні витрати від 03.04.2023, що є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо наявності у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів, яка може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, рахує, що така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. При цьому, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За таких підстав, уважає рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2023 №UA205050/2023/000175/2 та від 11.04.2023 №UA205050/2023/000178/2 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Даліс Аутомотів Груп залишено без руху, для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду розрахунку показників митних платежів, ціни позову та документів, на підставі якого він здійснений та за необхідності - доплатити судовий збір у розмірі, обчисленому виходячи із ставок, встановлених Законом України «Про судовий збір», та подати докази доплати судового збору з врахуванням сплати судового збору по двох рішеннях окремо, а також подати до суду належний офіційний переклад на українську мову документів, долучених до позовної заяви, що викладені іноземною мовою.

Ухвалою суду від 02.11.2023 задоволено клопотання позивача щодо продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю«Даліс Аутомотів Груп» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень на п`ять днів із дня вручення копії цієї ухвали.

На адресу суду 07 листопада 2023 року надійшла заява представника позивача (вхідний №31634) про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано копії документів, перекладених з іноземної мови на українську: копії інвойсів від 03.04.2023року №№ 210512116, 210512119, копії інвойсу № 210512818 від 06.04.2023року, копії автотранспортної накладної (CMR) №CHI/230404/0001 від 04.04.2023, копії митних декларацій країни відправлення № MRN 23DЕ485103398571Е0, № MRN 23DЕ485103398434Е2 (арк. спр.46-48).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 245 том 5) .

У поданому до суду 27 листопада 2023 року № 36772/23 відзиві на позовну заяву (арк.спр. 1-7, том 6) представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що для митного оформлення товару позивачем було подано митні декларації МД № 23UA205050026246U5 від 06.04.2023 та МД № 23UA205050026246U5 від 10.04.2023.

Відповідно до графи 31 митних декларацій заявленим товаром є : запасні частини для легкових автомобілів: фільтр повітряний, арт.16-12321 0013-1 шт; фільтр повітряний, арт . 112321 0016 1шт; фільтр повітряний арт. 30-12321 0035 2 шт; фільтр повітряний арт. 32-12321 0001-2шт, фільтр повітряний арт. 34-12321 0002 -1 шт.; фільтр повітряний арт. 35-12321 0007-2шт, фільтр повітряний арт. 36-12321 0017-1 шт; фільтр повітряний арт. 30-12321 0031-1шт, фільтр вологосушувача повітря, арт. 034-0420032 -27шт, фільтр вологосушувача повітря, арт. 034-0420032 -53шт, торгівельна марка «MEYLE», виробник «MEYLE», CN; запасні частини для легкових автомобілів: запасні частини для легкових автомобілів: - комплект гальмівних колодок, диск гальмівний; торгівельна марка «MEYLE», виробник «MEYLE», CN.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та мають розбіжності.

Згідно пункту 4 статті 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості, то відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України № 599 від 24.05.2012 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення для розрахунку витрат на транспортування необхідні дані про вартість перевезення, страхування, навантаження.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

Під час опрацювання документів, поданих на підтвердження заявленої митної вартості та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані до підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та мають розбіжності, у митних деклараціях №23UA205050026246U5 від 06.04.2023 та №23UA205050027045U5 від 10.04.2023, в контракті №UA2022/4 від 06.05.2022 вказана адреса отримувача: 35500, Рівненська обл., м.Радивилів, вул.І. Франка, буд.29Б, а в CMR №CHI/230404/0001 від 04.04.2023, CMR №CHI/230406/0002 від 06.04.2023 зазначена адреса : м. Луцьк, вул. Карбишева, 1.

Таким чином, у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи по: МД №23UA205050026246U5 від 06.04.2023 (рішення від 10.04.2 N°UA205050/2023/000175/2): копію митної декларації країни відправлення; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації, прайс-листи, калькуляцію ціни.

-Щодо митної декларації №23UA205050027045U5 від 10.04.2023 (рішення від 11.04.2023 UA205140/2023/000178/2) декларанту запропоновано надати копію митної декларації країни відправлення;

- за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

- висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- виписку з бухгалтерської документації;

- прайс-листи;

- калькуляцію ціни.

Митний орган також зазначив, що згідно п.6 ст.53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Для підтвердження митної вартості по МД №23UA205050026246U5 від 06.04.2023 (рішення від 10.04.2023 №UA205050/2023/000175/2) декларантом було надано видаткові накладні, копії митних декларацій країни відправлення, договір оренди, прайс-лист, лист від отримувача товарів від 07.04.2023 року №240. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві №1 від 10.04.2023.

Зазначає, що в наданих декларантом копіях митних декларацій країни відправлення відсутня інформація про вартість товару.

Для підтвердження митної вартості по МД №23UA205050027045U5 від 10.04.2023 (від 11.04.2023 № UA205140/2023/000178/2) декларантом було надано видаткові накладні, копію митної декларації країни відправлення, прайс-лист, лист від отримувача товарів від 11.04.2023 року №249, договір оренди.

Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві №1 від 11.04.2023. Разом з тим, в наданій копії митної декларації країни відправлення відсутня інформація про вартість товару.

Оскільки позивачем не було подано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно достовірно складові частини митної вартості, митна вартість не могла бути визначена ні за одним основним методом визначення митної вартості.

При вирішенні питання щодо можливості застосування методу 2а з урахуванням інформації щодо такого ж товару, яка містилась в ЄАІС встановлено недотримання умов, зазначених в ч.2 ст.59 МК України, що виключало можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Вказаний метод не міг бути застосований, оскільки встановлено, що вказаний товар ввезено на інших комерційних умовах, ніж заявлений до питного оформлення товар.

Метод 2в та 2 в не могли бути застосовані митним органом з прив відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в декларант в митного органу.

Метод 2г (ст.63 МКУ) не може бути застосований у зв`язку з тим, шс основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від и імені інформація про їх вартість, проте, декларант та митний орган та інформацією не володіли.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, а саме по: МД N°23UA205050026246U5 від 06.04.2023 (рішення від 10.04.2023 MUA205050/2023/000175/2): товар №10- 7,9 євро/кг МД від 20.03.2023 року №UA205050/2023/021409; товар №26- 3,87 євро/кг, МД від 08.04.2023 року №UA209230/2023/037136; по МД №23UA205050027045U5 від 10.04.2023 (від 11.04.2023 № UA205140/2023/000178/2): товар №29 - 3,96 євро/кг, МД від 21.01.2023 року №UA100060/2023/401326.

Зауважує, що статтею 64 МК України чітко передбачено можливість застосування резервного методу визначення митної вартості товару на підставі раніше визнаних чи визначених вартостей, тобто митних декларацій, відомості про які наявні в митниці.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України), з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України), з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Рівень митної вартості товарів становить: товар № 2-4,07 євро/кг (МД від 20.02.2023 №UA100120/2023/612135.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статтею 55 Митного кодексу України, про що свідчать митні декларації №23UA205050027130U2 від 10.04.2023 та № 23UA205050027306U8 від 11.04.2023.

Оскільки, митний орган у рішенні про коригування митної вартості вказав чому не можуть бути застосовані будь які інші методи окрім резервного та провів відповідні консультації з декларантом щодо визначення методу визначення митної вартості, відтак його рішення від 10.04.2023 №UA205050/2023/000175/2 та від 11.04.2023 №UA205140/2023/000178/2 вважає правомірними.

З наведених підстав Волинська митниця просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 29 листопада 2023 року № 97743/23 (арк. спр. 236, том 7) позивач підтримав обґрунтування заявлених вимог, викладених в позовній заяві, не визнає та відхиляє заперечення відповідача, що наведені ним у відзиві.

Додаткового пояснив, що в оскаржуваних рішеннях та у відзиві відповідач вказує на неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості, передбачених статтями 59-60 МК України з причини відсутності інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та передбачених у статтях 62-63 МК України з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Проте до митних декларацій №23UA205050026246U5 від 06.04.2023 та №23UA205050027045U5 від 10.04.2023, за якими було винесено оскаржувані рішення, декларантом додатково надавались бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні, що містять відомості про ціну одиниці товару, відповідно до яких здійснювався продаж оцінюваних та ідентичних товарів в Україні не пов`язаним особам у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів. На підставі інформації, яка міститься в зазначених документах, митний орган міг застосувати метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості у відповідності до ст. 62 МКУ. Однак, відповідач ні в рішеннях про коригування митної вартості, ні у відзиві не навів жодних обґрунтувань чим саме зумовлена неможливість визначення митної вартості за вказаним методом на основі наданих позивачем документів, що вказує на необґрунтованість та невмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, у відзиві митний орган посилається на обов`язок декларанта надавати на його вимогу додаткові документи у разі, якщо документи містять розбіжності, не зазначаючи при цьому обов`язкову умову такої вимоги - якщо ці розбіжності мають вплив на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідач не наводить жодних обґрунтувань яким саме чином розбіжності в поданих декларантом документах вплинули на правильність визначення митної вартості та неможливість визначення митної вартості за заявленим декларантом методом - ціною договору (вартість операції).

Враховуючи вищезазначене позивач вважає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною імпортованого товару, вказаного у інвойсі, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Інших заяв по суті справи чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ТзОВ Даліс Аутомотів Груп здійснює оптову торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31).

Судом встановлено, що 06 травня 2022 року між позивачем (покупець) та компанією MEYLE AG, зареєстрованою в Федеративній Республіці Німеччина (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № UA 2022/4 (надалі - контракт), відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є продаж і поставка автомобільних запасних частин (надалі товар) продавцем, а також придбання і приймання даного товару покупцем (арк. спр. 66-70).

На виконання умов контракту продавець «MEYLE AG» поставив позивачу партію товару за інвойсами № 210512116 від 03.04.2023 на суму 23215,64 євро та № 210512119 від 03.04.2023 на суму 125643,04 євро, що в загальній сумі становить 148858,68 євро, на умовах СPТ Луцьк.

З метою здійснення митного оформлення імпортованого товару, позивачем в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митні декларації МД №23UA205050026246U5 від 06.04.2023, та МД №23UA205050027045U5 від 10.04.2023 у графі 31 яких заявленим товаром є запасні частини для легкових автомобілів, а саме: фільтр повітряний, арт.16-12321 0013-1шт; фільтр повітряний, арт . 112321 0016 1шт; фільтр повітряний арт. 30-12321 0035 2шт; фільтр повітряний арт. 32-12321 0001-2шт, фільтр повітряний арт. 34-12321 0002 -1шт.; фільтр повітряний арт. 35-12321 0007-2шт, фільтр повітряний арт. 36-12321 0017-1шт; фільтр повітряний арт. 30-12321 0031-1шт, фільтр вологосушувача повітря, арт. 034-0420032 -27шт, фільтр вологосушувача повітря, арт. 034-0420032 -53шт, торгівельна марка «MEYLE», виробник «MEYLE», CN; запасні частини для легкових автомобілів: запасні частини для легкових автомобілів: - комплект гальмівних колодок, диск гальмівний; торгівельна марка «MEYLE», виробник «MEYLE», CN.

Щодо обставин прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів за МД №23UA205050026246U5 від 06.04.2023, суд встановив таке.

При митному оформленні товарів за МД від 06.04.2023 (арк.спр.30-63) декларантом було надано наступні документи: інвойс №210512116 від 03.04.2023р.; інвойс №210512119 від 03.04.2023р.; автотранспортна накладна (CMR) № СНІ/230404/0001 від 04.04.2023; зовнішньоекономічний договір - контракт № UA 2022/4 від 06.05.2022; декларація про походження товару - інвойс №210512116 від 03.04.2023р; декларація про походження товару - інвойс №210512119 від 03.04 2023р., декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером інвойс №210512116 від 03.04.2023; декларація -інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером інвойс №210512119, договір-доручення на декларування та митне оформлення товарів №557 від 25.04.2018.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні від 06.04.2023 декларанту згідно із статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати наступні документи: копію митної декларації країни відправлення; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації, прайс-листи, калькуляцію ціни.

Декларантом на вимогу митниці надано: видаткові накладні №282539 від 09.02.2023; №328336 від 16.02.2023; №597221 від 21.03.2023; №510271 від 10.03.2023; №469479 від 06.03.2023; №335307 від 16.02.2023; №565127 від 17.03.2023; №227817 від 02.02.2023; №532904 від 14.03.2023; №604202 від 22.03.2023; №616913 від 23.03.2023; №633223 від 25.03.2023; №588727 від 20.03.2023; №28196 від 05.01.2023; №549284 від 15.03.2023; договір оренди нерухомого майна №5/10-21 від 01.10.2021, копії митних декларацій країни відправлення №№ MRN 23DE485103398571E0,MRN 23DE485103398434E2 ; прайс-лист від 31.03.2023; прайс-лист, лист від отримувача товарів від 07.04.2023 року №240.

Листом від 10.04.2023 №1 позивач повідомив митний орган про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та подав заяву про прийняття рішення щодо визнання митної вартості на підставі поданих документів.

Вивчивши надані декларантом копії митних декларацій країни відправлення посадовою особою митниці зроблено висновок, що у них відсутня інформація про вартість товару.

Митний орган 10.04.2023 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000171/2, у графі 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в контракті № UА2022/4 від 06.05.2022 вказана адреса отримувача: 35500, Рівненська обл., м.Радивилів, вул.І.Франка, 5, будинок 29Б, а в копії автотранспортної накладної СМR №СНI/230404/0001 від 04.04.2023 м.Луцьк,вул.Карбишева,1.

Разом з тим, митний орган по митній декларації № 23UA205050026246U5 від 06.04.2023 скоригував митну вартість не всієї партії товару, наданої для митного оформлення, а лише її частини, а саме: двох позицій товару по коду за УКТ ЗЕД із 111 товарних позицій.

Щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів за поданою позивачем митною декларацією №23UA205050027045U5 від 10.04.2023, суд встановив наступні обставини.

При митному оформленні товарів за МД від 10.04.2023 (арк.спр. 76-82, том 2) декларантом було надано наступні документи: інвойс №210512818 від 06.04.2023р.; автотранспортна накладна (CMR) № СНІ/230406/0002 від 06.04.2023; зовнішньоекономічний договір - контракт № UA 2022/4 від 06.05.2022; декларація про походження товару - інвойс №210512818 від 06.04.2023р; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером інвойс №210512818 від 06.04.2023; -інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером інвойс №210512119, договір-доручення на декларування та митне оформлення товарів №557 від 25.04.2018.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні від 06.04.2023 декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати наступні документи: копію митної декларації країни відправлення; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації, прайс-листи, калькуляцію ціни.

Для підтвердження митної вартості по МД №23UA205050027045U5 від 10.04.2023 декларантом на вимогу митниці надано: митну декларацію країни відправлення MRN 23DE485103701675E6; прайс-лист від 05.04.2023;

договір оренди нерухомого майна №5/10-21 від 01.10.2021; видаткові накладні №659229 від 29.03.2023; №556632 від 16.03.2023; №279942 від 09.02.2023; №213293 від 01.02.2023; №568373 від 17.03.2023; №608047 від 22.03.2023; №572505 від 17.03.2023; №447814 від 02.02.2023; №484373 від 07.03.2023; №633418 від 25.03.2023; лист-відповідь ТОВ «ДАТ» на повідомлення від митниці вих. № 249 від 11.04.2023.

Як встановлено судом, 11.04.2023 митним брокером було подано до митного органу заяву №1 про прийняття рішення щодо визнання митної вартості на підставі наданих документів.

Митний орган 11.04.2023 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000178/2.

За карткою відмови Позивачу було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № 23UA205050027045U5 від 10.04.2023 та зазначено вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення (випуску) товарів, а саме: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідності до Рішення про визначення митної вартості № UA205050/2023/000178/2 від 11.04.2023р.

У графі 33 рішення митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Рівень митної вартості товарів становить: товар №29- 3,96 євро/ кг (МД від 21. 01. 2023 року №UA100060/2023/401326).

Разом з тим, митний орган по митній декларації № 23UA205050027045U5 від 10.04.2023 скоригував митну вартість лише однієї товарної позиції товару по коду за УКТ ЗЕД із 93 товарних позицій.

При цьому інша її частина була розмитнена по митній вартості, заявленій декларантом за основним методом за ціною договору (вартість операції).

Такий підхід свідчить про те, що відповідач фактично скоригував митну вартість на той товар, відносно якого у нього була наявна інформація про розмитнення за вищою ціною, а посилання на неточності та розбіжності носить виключно формальний характер.

Однак, різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такої позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 та від 27.04.2020 у справі № 140/804/19.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів від 10.04.2023 №UA205050/2023/000175/2 та від 11.04.2023 №UA205050/2023/000178/2, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом згідно з нормами цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару запасні частини для легкових автомобілів в асортименті, що становлять 127 товарних позицій за ціною 199 583,66 грн за основним методом за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Так, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані до підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та мають розбіжності, по : МД №23UA205050026246U5 від 06.04.2023 (рішення від 10.04.2023 №UA205050/2023/000175/2): в контракті №UA2022/4 від 06.05.2022 вказана адреса отримувача 35500, Рівненська обл., м.Радивилів, вул.І. Франка, буд.29Б, а в CMR №CHI/230404/0001 від 04.04.2023 м.Луцьк, вул.Карбишева,1.

Що стосується МД №23UA205050027045U5 від 10.04.2023 (від 11.04.2023 UA205140/2023/000178/2). В контракті №UA2022/4 від 06.05.2022 вказана адреса отримувача 35500, Рівненська обл., м. Радивилів, вул. І. Франка, буд. 29Б, а в CMR №CHI/230406/0002 від 06.04.2023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1.

Відносно вказаних розбіжностей митним органом в оскаржуваних рішеннях, суд зазначає наступне.

Місцезнаходженням ТОВ «ДАГ» є: Україна, 35500, Рівненська обл., Лубенський р-н, місто Радивилів, вул.Франка І., будинок 296, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідні відомості про позивача наведені і в контракті №UA 2022/4 від 06.05.2022: у «Преамбулі» контракту та в розділі XII «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін».

У відповідності до вищевказаних інвойсів поставка відповідних партій товару здійснювалась на умовах СРТ Луцьк.

За умовами поставки СРТ фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення) відповідно до правил Інкотермс 2020 продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Покупець зобов`язаний прийняти поставку товару та одержати товар від перевізника в названому місці.

Фактично товар доставлявся на адресу позивача за місцезнаходженням його складських приміщень: м.Луцьк, вул.Карбишева, 1, що підтверджується договором оренди нерухомого майна №5/10-21 від 01.10.2021р., який було надано Позивачем митному органу.

Так як доставку товару здійснював перевізник продавця, відповідно продавець створював зазначені CMR на автотранспортне перевезення та при цьому він зазначив у графі відомостей про одержувача вантажу адресу фактичної доставки товару.

Зазначена обставина не суперечить даним про умови поставки товарів СРТ Луцьк, що передбачено відповідними інвойсами, а разом з тим відповідні CMR містять повні і необхідні відомості щодо перевезень.

Окрім констатації факту, що в CMR адреса отримувача (ТОВ «ДАТ») вказана м.Луцьк, вул.Карбишева, 1, митний орган не наводить жодних міркувань, яким чином зазначена обставина має вплив на правильність визначення декларантом митної вартості чи її складових.

Разом з тим, позивач надав відповідачу повну інформацію щодо відповідної адреси, за якою розташовані орендовані складські приміщення ТОВ «ДАТ» у листах № 240 від

та № 249 від 11.04.2023 та надав відповідний договір оренди.

Якщо ж вважати, що, на думку митного органу, зазначене є недоліком відповідних CMR, то наявність технічної помилки у документі, за умови, що зміст помилкової інформації митний орган може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом не впливає на його доказову силу. Аналогічна правова позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 380/1221/20 наведено висновок, що умови міжнародного перевезення товарів не стосуються та не впливають на ціну товару.

Самі собою недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR (міжнародної автомобільної накладної) не можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів. Якщо оформлення вантажних накладних CMR, на які покликається митний орган як на дефект, були пояснені платником і випливають із правовідносин продавця щодо зберігання та відвантаження товару, то відсутні нормативно та фактично обґрунтовані підстави для відмови у визнанні задекларованої митної вартості. Водночас, у будь-якому випадку, наведені відповідачем обставини не мають жодного впливу на визначення митної вартості товарів, оскільки за умовами поставки СРТ витрати на перевезення несе продавець, а тому відповідно до норм митного кодексу України такі витрати не включаються до митної вартості товарів.

Щодо зауважень митного органу, що в наданих декларантом копіях митних декларацій країни відправлення відсутня інформація про вартість товару, суд вказує, що такі посилання відповідача є безпідставними, оскільки відомості, що зазначаються в експортній декларації визначаються законодавством відповідної країни, у даному випадку - Німеччини.

Разом з тим, митний орган не наводить посилань на нормативні акти, які встановлюють вимоги щодо зазначення у відповідних митних деклараціях країни відправлення Німеччини відповідної інформації, а водночас не ставить під сумнів дійсність цих декларацій.

Крім того, в розумінні ст. 53 МКУ декларація країни відправлення не є документом, який і підтверджує митну вартість товару, та може бути додатково поданий у разі розбіжностей та неточностей в документах, які підтверджують митну вартість товару.

Водночас, митна декларація країни відправлення MRN 23DE485103398571E0 містить посилання на номер інвойса 210512119, декларація MRN 23DE485103398434E2 - на номер інвойса 210512116, а декларація MRN 23DE485103701675E6 - на номер інвойса 210512818, а відповідні інвойси містять інформацію про вартість товару.

З вищенаведеного слідує, що зазначені відповідачем розбіжності у поданих позивачем документах жодним чином не впливають на правильність визначення заявленої митної вартості та її складових.

На думку суду, декларантом були спростовані можливі сумніви відповідача щодо зазначених розбіжностей, проте митний орган безпідставно та необґрунтовано не взяв це до уваги та, разом з тим, не зазначив, яким чином зазначені розбіжності мають вплив на заявлену митну вартість та її складові.

Рішення митного органу , на думку суду є невмотивованими та необґрунтованими.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 54 МК України неподання декларантом документів відповідно до переліку, та згідно з умовами, зазначеними у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України, оцінено відповідачем як підставу для відмови у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю, що було зазначено митним органом в оспорюваних рішеннях.

В обґрунтування своїх рішень митний орган також посилається на те, що позивачем не було надано всіх витребуваних документів.

За результатами розгляду всіх наданих документів митний орган дійшов висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами.

Такий висновок відповідача є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Згідно з частинами 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів (ч.5 ст.54 МК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі даткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 України).

Разом з тим, відповідно до норм ст. 53 МК України право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» №2 від 13.03.2017.

Крім того, посилаючись на необґрунтованість та невмотивованість рішення митного органу , суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МК України неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частині 2-4 статті 53 Митного кодексу України, оцінено відповідачем як підставу для відмови у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю, що було зазначено відповідачем в оспорюваному рішенні.

Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим, оскільки він спростовується матеріалами справи, нормами наведеного законодавства та позицією Верховного Суду щодо здійсненню митним органом контролю правильності обчислення декларантом митної вартості імпортованих товарів при аналогічних обставинах.

Таким чином, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлення імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

Отже визначена у митних деклараціях МД №23UA205050026246U5 від 06.04.2023 та МД №23UA205050027045U5 від 10.04.2023 митна вартість товару у розмірі 148 858,68 євро, підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товарів, вказаних декларантом у митних деклараціях №№ 23UA205050026246U5 , 23UA205050027045U5 (арк.спр.30-63 том 1 та 76-82, том 2).

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження.

На думку суду, надані декларантом до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованих товарів та їх числові значення.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними митницею. Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019р. справа №815/6827/17, від 22.04.2019р. справа № 815/6242/17, від 07.08.2018р. справа №815/3400/17, від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також суд вважає за необхідне вказати, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацію, отриманою за результатами здійснення митного контролю, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (ч.5 ст.54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч.3 ст.53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами, що дає підстави для висновку про невідповідність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000175/2 від 10.04.2023 та №UA205050/2023/000178/2 від 11.04.2023 критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від №UA205050/2023/000175/2 від 10.04.2023, №UA205050/2023/000178/2 від 11.04.2023 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, відтак, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов про визнання протиправними та скасування вказаних рішень підлягає до задоволення.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.10.2023 №111125974 (арк.спр.27).

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2684,00 грн. та у зв`язку із залученням перекладача в розмірі 77 568,00 грн.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, поданих до митного оформлення іноземною мовою, суд керується приписами частини п`ятої статті 137 КАС України, за змістом якої розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Отже, такі витрати також підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано акт виконаних робіт №РА-0000108 від 06 листопада 2023 року; бухгалтерську довідку до акту виконаних робіт №РА-0000108 від 06.11.2023р.; рахунок №СФ-0000107 від 06 листопада 2023 року; акт виконаних робіт №РА-0000109 від 06 листопада 2023 року; бухгалтерська довідка до акту виконаних робіт №РА-0000109 від 06.11.2023р.; рахунок №СФ-0000108 від 06 листопада 2023 року; платіжну інструкцію №29094 від 08.11.2023 року; акт виконаних робіт №РА-0000110 від 06 листопада 2023 року; бухгалтерську довідку до акту виконаних робіт №РА-0000110 від 06.11.2023р.; рахунок №СФ-0000109 від 06 листопада 2023 року; платіжну інструкцію №29046 від 07.11.2023 року (арк.спр. 4-16, том 8).

Однак, надані позивачем документи не підтверджують, що понесені ним витрати з перекладу документів пов`язані з розглядом саме даної справи. Відтак, витрати на переклад документів не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів понесення таких витрат.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Даліс Аутомотів Груп (35500, Рівненська область, Дубенський район, місто Радивилів, вулиця І.Франка, 29-б, код ЄДРПОУ 41160309) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від №UA205050/2023/000175/2 від 10.04.2023, №UA205050/2023/000178/2 від 11.04.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Даліс Аутомотів Груп за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст рішення складено та підписано 22 лютого 2024 року.