Рішення

від 13.02.2024 по справі 160/25258/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року Справа № 160/25258/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла, сформована у системі «Електронний суд» представником Мандриком Владиславом Володимировичем, позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про:

-визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 02.06.2023 по 29.06.2023;

-зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 02.06.2023 по 29.06.2023.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що позивач проходить військову службу у Національній гвардії України у складі військової частини НОМЕР_1 та у період з 02.06.2023 року по 29.06.2023 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в ОТУ «Лиман», в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою від 31.07.2023 №2681. Отже, у зв`язку з безпосередньою участю в бойових діях або забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за період з 02.06.2023 року по 29.06.2023 року. Представником позивача було направлено адвокатський запит від 07.08.2023 з метою отримання відповіді про підстави і причини ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, позивачу за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за червень 2023 року. З аналізу наданої відповідачем відповіді та доданих документів, зокрема, витягу з відомостей № 356 підтверджується, шо відповідні виплати у розмірі до 100 000 грн за періоди з 02.06.2023 року по 29.06.2023 року позивачу не проводилися. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, позивачу за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за червень 2023 року, протиправною та такою, шо не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не нарахування та не виплата додаткової винагороди, є порушенням фундаментальних, конституційних принципів, якими встановлено, що права особи та саме їх об`єм визначається виключено на підставі Законів. Позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачена нормами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, отже знаходиться поза межами правового поля. Водночас, Постанова КМУ від 28.02.2022 р. № 168 також не містить будь яких виключень щодо можливості позбавлення додаткової винагороди, яка має виплачуватись військовослужбовцю безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

09.10.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано у відповідача додаткові докази по справі.

16.10.2023 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивач є військовослужбовцем, який не звільнений із військової служби, не виключений зі списків військової частини та є військовослужбовцем частини, який перебуває незаконно відсутнім та з часу останнього самовільного залишення до місця несення служби не з`являвся, місце перебування позивача не відоме, у зв`язку з чим наказами від 02.07.2023 року та від 30.08.2023 року позивача виключено з усіх видів забезпечення. Таким чином, позивач у червні 2023 року вчинив дії які мають явні ознаки кримінального правопорушення та відповідно за цей період останньому додаткова винагорода у розмірі 100000 грн здійснюватися не повинна. Також, командиром підрозділу позивача не було включено у рапорт про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань) та не надано відповідних підтверджуючих документів, у зв`язку з чим відсутня основна підстава для включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди за червень 2023 року. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.10.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

04.12.2023 року відповідно до розпорядження керівника апарату суду №745д та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Дєєву М.В.

07.12.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Національній гвардії України у складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями у військовому квитку.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2023 №2681 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 у період з 02.06.2023 року по 29.06.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в/ч НОМЕР_2 . Підстава видачі довідки: - наказ командира військової частини НОМЕР_1 №174 (по стройовій частині) від 02.06.2023 року; - наказ командира військової частини НОМЕР_1 №208 (по стройовій частині) від 29.06.2023 року.

Представником позивача було направлено адвокатський запит від 07.08.2023 з метою: надати обґрунтовану відповідь про підстави і причини ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р., військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за червень 2023 року.

У відповідь на запит відповідачем було направлено лист від 18.08.2023 № 6/36/12-2430 з наданням інформації, зокрема витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28.04.2023 № 135, 05.05.2023 № 142, 22.07.2023 № 230 та витяг з відомостей № 356 «нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця за період з 28.04.2023 по 15.08.2023». З аналізу наданої відповіді та доданих документів, зокрема, витягу з відомостей № 356 підтверджується, шо відповідні виплати у розмірі до 100 000 грн за періоди з 02.06.2023 року по 29.06.2023 року позивачу не проводилися.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, позивачу за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 02.06.2023 року по 29.06.2023 року, протиправною та такою, шо не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII).

Приписами статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Закон України «Про Національну гвардію України» (надалі - Закон № 876-VII) визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження.

Статтею 1 Закону № 876-VII визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

З введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв. (Частина третя статті 6-1 Закону № 876-VII).

Отже, аналіз вказаних норм свідчить, що Національна гвардія України підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та Головнокомандувачу Збройних Сил України.

Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 4 Закону № 876-VII).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 876-VII Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства (частина друга статті 21 Закону № 876-VII).

При цьому, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII).

Приписами статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону № 876-VII грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення резервістів Національної гвардії України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених приписів чинного законодавства свідчить, що питання грошового забезпечення можуть бути врегульовані нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністра оборони України, керівників центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

У цьому випадку грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України мають право врегульовувати своїми нормативно-правовими актами Кабінет Міністрів України, Міністр оборони України, Міністр внутрішніх справ України.

Загальновідомим є факт введення воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні (продовженого указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, від 06.02.2023 року №58/2023, від 02.05.2023 року, від 27.07.2023 року, 09.11.2023 року).

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (надалі Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Аналіз вказаної норми, в контексті спірних правовідносин, свідчить, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Тобто, чинною на час виникнення спірних правовідносин Постановою № 168 передбачено, що всі без винятку військовослужбовці отримують щомісячно додаткову винагороду.

Жодних виключень, винятків, обмежень щодо виплати військовослужбовцям додаткової винагороди положення Постанови № 168 не містять.

Водночас, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил на період дії воєнного стану у розмірі, збільшеному до 100 000 грн (тобто, доплати у розмірі 70 000 грн) необхідно встановити такі обставини, як: - несення військової служби у період дії воєнного стану; - несення військової служби у статусі військовослужбовця Збройних Сил. - безпосередня участь в бойових діях/ забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; - перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

З матеріалів справи вбачається, що у спірний період позивач був військовослужбовцем Збройних Сил, проходив військову службу у період дії воєнного стану, приймав безпосередню участь в бойових діях/ забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Крім того, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2023 №2681 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 у період з 02.06.2023 року по 29.06.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в/ч НОМЕР_2 . Підстава видачі довідки: - наказ командира військової частини НОМЕР_1 №174 (по стройовій частині) від 02.06.2023 року; - наказ командира військової частини НОМЕР_1 №208 (по стройовій частині) від 29.06.2023 року.

Матеріали справи свідчать, що станом на момент розгляду цієї справи позивачу не виплачена додаткова винагорода, визначена у постанові № 168 (надалі додаткова винагорода, спірна винагорода), за період з 02.06.2023 року по 29.06.2023 року, що не заперечується відповідачем.

Так, підставою відмови у виплаті позивачеві спірної винагороди за період з 02.06.2023 року по 29.06.2023 року відповідач, у поданих ним до суду документах, обґрунтовує наявність кримінального провадження щодо позивача та приписами Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, який був затверджений наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89 (далі по тексту Наказ №89).

Щодо посилання відповідача на необхідність застосовувати у спірних правовідносинах Наказ командувача Національної гвардії України №89, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Разом з цим, судом з приписів Законів України № 2011-XII та № 876-VII грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України мають право врегульовувати своїми нормативно-правовими актами Кабінет Міністрів України, Міністр оборони України, Міністр внутрішніх справ України.

Отже, на переконання суду, Командувач Національної гвардії України не наділений повноваженнями визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою.

Статтею 117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які виступають суб`єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Статтею 3 вказаного Указу Президента України передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 (далі-Положення).

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України (далі-Мін`юст) та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 № 468. Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.

Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін`юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше правових норм.

Отже, наведений наказ командувача Національної гвардії України №89 не є нормативно-правовим актом та ухвалений не уповноваженою на те особою, та, відповідно не може бути застосований до спірних правовідносинах.

На користь таких висновків суду свідчать такі нормативно правові акти:

- Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 серпня 2022 року № 484, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2022 р. за № 940/38276;

- Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту під час дії воєнного стану, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 серпня 2022 року № 525, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 вересня 2022 р. за № 1141/38477, тощо.

Окремої уваги, на переконання суду заслуговує Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджені Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 12 вересня 2022 року за № 1037/38373 (надалі Порядок № 504), та який був скасований на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 602 від 21.09.2022 року.

Пунктом 9 наведеного Порядку № 504 було визначено, що додаткова винагорода не виплачується військовослужбовцям, які:

1) перебувають за кордоном (за час перебування) у зв`язку з: - участю в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національного контингенту;

проходженням навчання (крім тих, які проходять підготовку (навчання) з організації експлуатації озброєння та військової (спеціальної) техніки); - перебуванням на навчально-тренувальних зборах або змаганнях;

2) самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, у зв`язку із чим військова служба їм призупинена в порядку, визначеному частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», - з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинення кримінального правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України);

3) усунуті від виконання службових обов`язків відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відсторонені від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, відсторонені від виконання службових повноважень у зв`язку із складенням щодо них протоколів про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, - з дня усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від посад, відсторонення від виконання службових повноважень до закінчення строку застосування таких заходів;

4) перебувають під домашнім арештом або тримаються під вартою у зв`язку із застосуванням до них запобіжних заходів кримінального провадження чи за вироком суду відбувають такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, - за час перебування під арештом чи під вартою;

5) проходять військову службу на посадах курсантів вищих військових навчальних закладів (крім тих, які залучаються до безпосереднього виконання службово-бойових завдань, покладених на Національну гвардію України).

Жодних підстав для невиплати позивачеві спірної винагороди з підстав визначених пунктом 9 наведеного Порядку № 504 судом не встановлено, а відповідачем не наведено.

Факт наявності кримінального провадження наведеного сторонами, на переконання суду, не має значення для вирішення питання про виплату позивачеві спірної винагороди, оскільки навіть в рамках проведеного службового розслідування не було притягнуто до жодного виду дисциплінарної відповідальності.

Разом з цим суд зауважує, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Враховуючи наведене, суд зауважує, що розповсюдження дії п. 2-1 Постанови № 168 (в частині надання встановлених законом суб`єктам видання нормативно-правових актів, які регулюють порядок та умови виплати додаткова винагорода, визначеної Постаново № 168) не може впливати на право позивача отримати додаткову винагороду у порядку та на умовах, чинних на момент саме виникнення такого права (за результатами червня 2023 року).

Крім того, суд зазначає, щодо посилань відповідача на те, що наказами від 02.07.2023 року та від 30.08.2023 року було призупинено виплату грошового забезпечення, суд зазначає, що вказаними наказами було зупинено виплату позивачу саме з 01.07.2023 року та не стосується правовідносин, що виникли до винесення таких наказів.

При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 02.06.2023 по 29.06.2023 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 02.06.2023 по 29.06.2023.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 02.06.2023 року по 29.06.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 02.06.2023 року по 29.06.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв