Ухвала

від 21.02.2024 по справі 160/4234/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 лютого 2024 року Справа №160/4234/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувшив порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В. у адміністративнійсправі №160/4234/24,-

УСТАНОВИВ:

14.02.2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Спект» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 року, матеріали адміністративної справи №160/4234/24 розподілено судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В.

21.02.2024 року суддею Захарчук-Борисенко Н.В. подано заяву про самовідвід, в обґрунтування якої зазначено, що її чоловік, ОСОБА_1 , займає посаду заступника голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради. Тож, Борисенко Андрій Васильович (чоловік) безпосередньо підпорядкований міському голові ОСОБА_2 . Тож, задля усунення сумнівів у безсторонності та неупередженості суду, який розглядатиме цю справу, суддя Захарчук-Борисенко Наталія Віталіївна дійшла висновку про наявність підстав для заявлення самовідводу у справі №160/4234/24.

При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.

За змістомКодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені уст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 4 ч.1ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 1ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 3ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».

Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09.11.2006 року у справіБілуга проти Українита Рішенні від 28.10.1998 року у справі«Ветштайн проти Швейцарії»зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Так, чоловік судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 ОСОБА_1 займає посаду заступника голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради.

При цьому, положеннями ст. 41 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 року №280/97- ВР 21 визначено особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів, зокрема, районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об`єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.

Крім того, частиною 3 ст. 41 Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 року №280/97- ВР 21 передбачено, що обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.

Отже, ОСОБА_1 (чоловік) безпосередньо підпорядкований міському голові Філатову Борису Альбертовичу.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги те, що самовідвід гарантує неупередженість та об`єктивність здійснення правосуддя, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Захарчук-БорисенкоН.В. та об`єктивного розгляду даної справи, заява про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про самовідвід судді Захарчук-Борисенко Н.В. у справі №160/4234/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніПроВіжн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Спект» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним рішення задовольнити.

Справу передати для здійснення повторного розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко