Рішення

від 21.02.2024 по справі 320/2743/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року м.Київ № 320/2743/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бучанського районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Бучанського районної державної адміністрації Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Позов мотивовано протиправністю дій відповідача щодо виплати позивачеві як особі з інвалідністю війни ІІ групи разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у меншому розмірі ніж у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з огляду на наявність у позивача права на отримання такої допомоги на підставі статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та відсутність у чинному законодавстві норми, якою б надавалось право Кабінету Міністрів України визначати розмір зазначеної грошової допомоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 поновлено позивачеві строк звернення до суду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач в письмовому відзиві поданому до суду позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у зв`язку із зміною місця проживання ОСОБА_1 , особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, він був знятий 12.02.2019 із Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги за адресою АДРЕСА_1 . В зв`язку із чим Управління не здійснювало виплату у 2021 році ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 р. № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Заяви від ОСОБА_1 до Управління щодо виплати грошової допомоги до 5 травня в 2021 році не надходило. На цих підставах Управління вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими.

Позивач, не погоджуючись з позицією вадповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, подав відповідь на відзив, у якому зазначмив про те, що саме відповідач здійснював нарухування та виплату грошової допомоги позивачу у 2021 році.

Також, відповідач надіслав суду клопотання про долучення доказів у справі, а саме листа ГУ ПФУ у Київській області від 23.03.2023 №1000-0211-8/44304 про те, що за інформацією, наданою відділом з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України повідомляємо, що ОСОБА_1 у 2021 році був включений в основні списки на виплату одноразової грошової допомоги до 5-го травня до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА.

Відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив, у яких стверджує про те, що управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області було утворено 01 квітня 2021 року, а тому подання від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (що формувалося не раніше 08 квітня 2021 року) мало надійти на новоутворене Управління, а не на управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА. Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області до січня 2022 року фактично знаходилося за адресою: місто Київ, вул. Янтарна 12-А, а з січня 2022 року була змінена фактична адреса (пр. Гетьманський, 2, емт Макарів). Крім того, адміністративне приміщення Управління разом із документами були знищені внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків під час бойових дій на території смт Макарів. Тому, внаслідок реорганізації, неодноразової зміни фактичної адреси (переїзд, передача документів, системний збій програмного забезпечення та налаштування, відновлення програм тощо) спеціаліст Управління міг надати некоректну інформацію. Також, відповідач, вважає себе неналежним відповідачем у цій справі, оскільки не здійснювало позивачу виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році.

Крім того, відповідач просить суд витребувати у позивача докази виплати йому разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році.

Однак, суд вказане клопотання залишає без задоволення, оскільки у додатках до позовної заяви позивачем була надана виписка з карткового рахунку позивача, зокрема, за квітень 2021 року.

Також, позивач надіслав свої письмові пояснення про те, що відповідач є належним відповідачем як правонаступник Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА та має відповідати за порушення його прав.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач має інвалідність ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_2 від 09.02.2015.

У 2021 році позивачеві було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3906,00 грн як інваліду ІІ групи, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача за 28.04.2021.

Не погоджуючись з розміром виплаченої грошової допомоги, позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області Київської області із заявою про нарахування і виплату йому невиплаченої частини одноразової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІ групи за 2021 рік з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Проте, листом від 02.11.2022 №3158 відповідачем було повідомлено позивачеві про відмову у задоволенні його заяви, оскільки позивач знятий 12.02.2019 з обліку як особа з інвалідністю ІІ групи з Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги. Відповідь щодо інформації про розміри здійсненої грошової допомоги до 5 травня позивачу як інваліду війни ІІ групи надати неможливо, оскільки приміщення Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації повністю знищено внаслідок ворожого обстрілу. До вказаної відповіді відповідачем додано акт про пожежу від 07.05.2022.

З акту про пожежу від 07.05.2022 вбачається, що 20.03.2022 в адміністративному приміщенні управління соціального захисту населення Бучанської РДА виникла пожежа, яку було виявлено 26.04.2022. Пожежею знищено адміністративне управління соціального захисту населення Бучанської РДА по всій площі, все майно, що було в адміністративному приміщенні.

Також позивач, через свого представника, 12.12.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про надання інформації про виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році.

Своїм листом від 15.12.2022 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачувалася особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особам з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та інших причин. У 2021 році разова грошова допомога до 5 травня ОСОБА_1 виплачено, списки на Управління соціального захисту населення надавалися.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи копію відзиву Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 09.12.2020 №3046, який подавався у межах адміністративної справи №640/27107/20, копію списків осіб, які мають право на отримання грошового допомоги до 5 травня у 2020 році, з яких вбачається, що до 2020 року включно позивач отримував щорічну разову грошову допомогу до 5 травня від Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у 2021 році, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 22 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення.

Згідно частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховним Судом розглянуто зразкову справу №440/2722/20 за позовом особи до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати особі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов`язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити особі недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 залишено без змін рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20.

Як убачається зі змісту рішення Верховного Суду 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Обставинами зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, є: (а) особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; (б) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат); (в) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня. На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.

Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, на якого поширюються пільги, передбачені, в тому числі статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Бучанського районної державної адміністрації Київської області із заявою від 15.08.2022 про нарахування та виплату йому невиплаченої частини одноразової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІ групи за 2021 рік, оскільки таку допомогу йому виплачено у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на що відповідачем відмовлено позивачу у здійсненні такої виплати, оскільки він не перебуває на обліку відповідача та відповідно не здійснював нарахування та виплату спірної допомоги.

Надаючи оцінку таким діям відповідача суд зазначає про те, що відповідно до положень стаття 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до п.п.2-5 постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 за №325 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: 1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); 2) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Бюджетні кошти спрямовуються на виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку.

У межах розгляду цієї справи відповідач заперечує перебування позивача на його обліку та сам факт виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році, оскільки позивач був знятий з обліку у 2019 році.

Між тим, зареєстрованою адресою позивача є: Бучанський район, м.Вишневе, що територіально відноситься до Управління соціального захисту Бучанської районної державної адміністрації Київської області.

З матеріалів справи вбачається до 2020 року включно позивач отримував щомісячну грошову допомогу до 5 травня від Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Відповідно до листа ГУ ПФУ у Київській області від 15.12.2022 №1000-0202-8/129308 разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачувалася особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особам з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та інших причин. У 2021 році разова грошова допомога до 5 травня ОСОБА_1 виплачено, списки на Управління соціального захисту населення надавалися.

Відповідно до листа ГУ ПФУ у Київській області від 23.03.2023 №1000-0211-8/44304 за інформацією, наданою відділом з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України повідомляємо, що ОСОБА_1 у 2021 році був включений в основні списки на виплату одноразової грошової допомоги до 5-го травня до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА.

Факт виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги у розмірі 3906,00 грн підтверджується випискою з карткового рахунку позивача.

Наведене спростовує твердження відповідача про невиплату йому разової грошової допомоги до 5 травня Управління соціального захисту населення.

Також, суд враховує, що відповідно до пп.10 п.1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-IX (далі Постанова №807-IX), утворено у Київській області, зокрема, Бучанській район (з адміністративним центром у місті Буча) у складі територій Білогородської сільської, Бородянської селищної, Борщагівської сільської, Бучанської міської, Вишневої міської, Гостомельської селищної, Дмитрівської сільської, Ірпінської міської, Коцюбинської селищної, Макарівської селищної, Немішаївської селищної, Пісківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно п.п.10 пункту 3 Постанови №807-IX ліквідовано у Київській області: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони.

За змістом Переліку районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених Постановою №807-IX, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р, Києво-Святошинська райдержадміністрація реорганізується шляхом приєднання до Бучанської райдержадміністрації Київської області.

З розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 28.01.2021 №29 "Про припинення у результаті реорганізації юридичної особи - Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області" вбачається, що юридичну особу публічного права - Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області припинено у результаті реорганізації шляхом приєднання до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, на підставі чого внесено запис №1003391270008002970 від 29.01.2021 про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи - Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 20591492) у результаті її реорганізації, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У свою чергу, відповідно до розпорядження Бучанської районної державної адміністрації Київської області №3 від 01.04.2021 «Про утворення юридичної особи публічного права Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області», Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області є правонаступником публічно-владних повноважень, майна, прав та обов`язків Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.04.2021 внесено запис №1003261020000001660 про реєстрацію юридичної особи Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ - 44370884).

Згідно з частиною четвертою статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації є правонаступником Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, а отже має певне коло прав та обов`язків останньої.

Отже, Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації є належним відповідачем у цій справі, який має відповідати за позовними вимогами.

Отже, з огляду на встановлені обставини та предмет спору, адміністративна справа №320/9991/21 є типовою справою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №440/2722/20.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 зазначив, зокрема, що відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 13 якого встановлено пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» вказану норму статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на момент нарахування і виплати у 2021 року позивачеві одноразової грошової допомоги та на дату звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок допомоги, діяла стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком, 1 групи - 10 мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України визначалось, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України делеговано повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.04.2021 №325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421,00 гривень; II групи - 3906,00 гривень; III групи - 3391,00 гривень.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18), визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону №79 розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону №3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказаними положеннями Закону №3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону №3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).

За юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).

Конституційний Суд України звернув увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 уже наголошував, що «забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави» (абзац дев`ятий пункту 6 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №1 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, Верховний Суд констатував, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що з 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

За наведених обставин, суд вбачає протиправні дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік не у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Між тим, в силу Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" мінімальна пенсія з 01 січня 2021 року складає 1769 грн, а тому щорічна разова допомога до 5 травня у 2021 році позивачу мала бути виплачена в розмірі 14152,00 грн.

Натомість, судом встановлено, що позивач отримав зазначену соціальну виплату у розмірі 3906,00 грн.

Суд наголошує, що у п. 70 рішення ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права: державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси; принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам; потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Слід відзначити, що у даному випадку відповідач не дотримався вимог принципу "належного урядування", оскільки не діяв вчасно і послідовно, не виконав свого обов`язку щодо виплати позивачу грошового допомоги у належному розмірі як правонаступник УСЗН Києво-Святошинської державної адміністрації, та у подальшому посилаючись на знищення усіх документів, протиправно відмовив у цій виплаті.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивач отримував щорічну разову грошову допомогу, зокрема у 2021 році, саме від УСЗН Києво-Святошинської районної державної адміністрації, правонаступником якого є УСЗН Бучанської районної державної адміністрації.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Критерії законності волевиявлення суб`єкта владних повноважень викладені у приписах частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений такого суб`єкта частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом із тим, відповідачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості розміру виплаченої позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Проаналізувавши вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач недоплатив йому щорічну разову допомогу до 5 травня у 2021 році, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача та зобов`язання нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми щорічної грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням вже виплачених сум. Відтак, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати по сплаті судового збору не підлягають розподілу.

Також, частиною третьою ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Положеннями ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 14 серпня 2022 року між позивачем та адвокатом Мукомел Вікторією Ростиславівною укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до Попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат від 22 грудня 2022 Додатку № 2 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 14 серпня 2022 року, загальна вартість послуг адвоката з надання правничої допомоги становить 6 500,00 грн та складається: ознайомленням з матеріалами наданими клієнтом - 300 грн; складання запиту до УСЗН Бучанської районної державної адміністрації Київської області - 2000 грн; складання позовної заяви - 3000 грн; складання відповіді на відзив - 1000 грн; банківські послуги; ксерокопіювання документів - 200 грн.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на суму 6 500,00 грн. надано суду: договір про надання правової (правничої) допомоги від 14 серпня 2022 року; додаток № 2 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 14 серпня 2022 року; попередній орієнтовний розрахунок судових витрат; квитанції № 1 від 06.12.2022 та № 30 від 05.12.2022.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ - 2554916015, вул.Святошинська, буд.31 кв.17, м.Вишневе, Бучанський район, Київська область) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ - 2554916015, вул.Святошинська, буд.31 кв.17, м.Вишневе, Бучанський район, Київська область) судові витрати у розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.