Рішення

від 21.02.2024 по справі 320/37310/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року 320/37310/23

Колегія суддів Київського окружного адміністративного суду у складі головуючої судді Колеснікової І.С., суддів Головенка О.Д., Перепелиці А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «Європейське туристичне страхування», про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Національного банку України (далі також Національний банк, відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 21 липня 2023 року №21/1343-рк, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 03 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи до участі у ній в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено приватне акціонерне товариство «Європейське туристичне страхування» (далі також ПрАТ «Європейське туристичне страхування», ПрАТ «ЄТС»).

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності оскаржуваного рішення з огляду на невстановлення відповідачем обставин невідповідності позивача кваліфікаційним критеріям, яким має відповідати особа на посаді головного бухгалтера ПрАТ «Європейське туристичне страхування».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване положення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені наданому суду відзиві.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України.

Позивачем заперечено доводи відповідача у наданій суду відповіді на відзив.

У судовому засіданні 31 січня 2024 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «ЄТС» (Страховик) подано до Національного банку пакет документів щодо погодження ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера ПрАТ «ЄТС».

ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера ПрАТ «ЄТС» з 01 червня 2023 року відповідно до наказу Голови Правління Страховика від 31 травня 2023 року № 04- ВК.

04 липня 2023 року Кваліфікаційною комісією Національного банку України з питань проведення тестування та співбесід із особами, які здійснюють діяльність на ринку небанківських фінансових послуг (далі - Кваліфікаційна комісія) проведено співбесіду з ОСОБА_1 за результатами якої було прийнято рішення винести на розгляд Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг (далі - Комітет) питання щодо погодження ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера ПрАТ «ЄТС».

За результатами розгляду пакета документів, поданого Страховиком для погодження, результатів співбесіди, проведеної Кваліфікаційною комісією, Комітетом було прийнято рішення від 21 липня 2023 року № 21/1343-рк «Про відмову в погодженні ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКЕ ТУРИСТИЧНЕ СТРАХУВАННЯ».

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до частиини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» закріплено, що Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Національний банк України:

здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншими законами України (пункт 8-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»);

визначає особливості функціонування банківської системи України, діяльності небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, здійснення нагляду, в тому числі валютного, за такими особами у разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку (пункт 20 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»).

Положеннями статті 55-1 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що головна мета державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг, здійснюваного Національним банком, - безпека та фінансова стабільність фінансової системи, захист інтересів вкладників і кредиторів та інших споживачів небанківських фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Національний банк здійснює функції державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг (крім діяльності на ринках цінних паперів та похідних (деривативів), професійної діяльності на фондовому ринку та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення) на індивідуальній та консолідованій основі у межах та порядку, встановлених цим Законом, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншими законами з питань регулювання ринків фінансових послуг.

Державне регулювання ринків небанківських фінансових послуг здійснюється Національним банком України виходячи з принципу відокремлення нормативно-правового регулювання діяльності учасників цих ринків від нагляду за їх діяльністю.

Державне регулювання ринків фінансових послуг, відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» здійснюється:

-щодо ринків капіталу та організованих товарних ринків - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

-щодо ринку банківських послуг та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України.

Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до положень пункту 19 частини 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національний банк України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною 1 статті 21 цього Закону визначає професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів (осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, в тому числі на підставі договорів) фінансових установ та може вимагати звільнення з посад осіб, що не відповідають встановленим вимогам для зайняття таких посад, або розірвання відповідних договорів.

Відтак, саме Національний банк є уповноваженою особою встановлювати професійні вимоги до посади та особи головного бухгалтера третьої особи, що покликано забезпечити дотримання безпеки та фінансової стабільності фінансової системи, захист інтересів вкладників і кредиторів та інших споживачів небанківських фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Порядок та процедуру погодження на посаду головного бухгалтера страховика визначено Положенням про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затверджене постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2021 року № 153 (далі - Положення про ліцензування).

Положеннями абзацу 1 пункту 176 глави 17 розділу II Положення про ліцензування визначено, що головні бухгалтери надавачів фінансових послуг повинні відповідати вимогам щодо ділової репутації та професійної придатності, установленим Положенням про ліцензування.

Згідно з пункту 453 глави 56 розділу IX Положення про ліцензування Національний банк погоджує на посаду головного бухгалтера страховика в разі обрання/призначення особи на посаду головного бухгалтера страховика в порядку, визначеному в главі 56 розділу IX Положення про ліцензування.

Пунктом 460 глави 56 розділу IX Положення про ліцензування визначено, що Національний банк погоджує на посаду головного бухгалтера страховика за результатами розгляду наданої інформації та поданих документів, інформації, отриманої Національним банком під час здійснення ним регулювання ринків фінансових послуг та нагляду, інформації з офіційних джерел і за результатами проведених Національним банком тестування та/або співбесіди з головним бухгалтером страховика.

Правління Національного банку має право утворити Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг (далі - Комітет) та делегувати йому повноваження щодо здійснення державного регулювання та нагляду,, валютного нагляду на цих ринках, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування) та надавачів обмежених платіжних послуг, а також застосування заходів впливу, визначених законом, до учасників ринків небанківських фінансових послуг, надавачів платіжних послуг (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування), надавачів обмежених платіжних послуг та колекторських компаній (частина 6 статті 17 Закону України «Про Національний банк України»).

Консультативно-дорадчим колегіальним органом Національного банку, до повноважень якого належить проведення тестування та співбесід, зокрема, із головними бухгалтерами страховика для надання пропозицій і рекомендацій Комітету щодо їх погодження (відмови в погодженні), є Кваліфікаційна комісія, засади організації діяльності, основні завдання та повноваження якої визначені в Положенні про Кваліфікаційну комісію Національного банку з питань проведення тестування та співбесід із особами, які здійснюють діяльність на ринку небанківських фінансових послуг, затверджене рішенням Правління Національного банку від 18 березня 2022 року № 142-рш (далі - Положення про Кваліфікаційну комісію).

Відповідно до пункту 462 глави 56 розділу IX Положення про ліцензування Кваліфікаційна комісія проводить співбесіду з головним бухгалтером страховика, зокрема, якщо головний бухгалтер страховика протягом останніх п`яти років не погоджувався Національним банком.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 протягом останніх п`яти років не погоджувалася Національним банком на посаду головного бухгалтера страховика, 04 липня 2023 року Кваліфікаційна комісія провела з нею співбесіду.

За результатами співбесіди Кваліфікаційна комісія прийняла колегіальне рішення винести на розгляд Комітету питання щодо погодження ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера ПрАТ «ЄТС».

Рішення про погодження або відмову в погодженні на посаду головного бухгалтера страховика приймає Комітет (пункт 467 глави 56 розділу IX Положення про ліцензування).

Національний банк відмовляє в погодженні головного бухгалтера страховика, якщо він не відповідає вимогам, зокрема, щодо професійної придатності. Національний банк має право визнати професійну придатність особи такою, що не відповідає вимогам Положення про ліцензування, на підставі результатів тестування та/або співбесіди (пункт 469 глави 56 розділу IX Положення про ліцензування).

Частиною 7 статті 29 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що при здійсненні нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг Національний банк має право застосовувати професійне судження.

Під професійним судженням слід розуміти вмотивований, об`єктивний, неупереджений та обґрунтований висновок та/або оцінку Національного банку щодо фактів, подій, обставин, осіб, що ґрунтується на знаннях і досвіді службовців Національного банку, а також на комплексному та всебічному аналізі інформації і документів, поданих до Національного банку в межах передбачених законодавством процедур та отриманих Національним банком, у тому числі за результатами здійснення ним державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку небанківських фінансових послуг, а також інформації з офіційних джерел.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 180 глави 17 розділу II Положення про ліцензування встановлено, що до загальних вимог до професійної придатності керівника, головного бухгалтера надавача фінансових послуг віднесено також наявність у нього сукупності знань, професійного та управлінського досвіду в обсязі, потрібному для належного виконання посадових обов`язків з урахуванням типу та розміру надавача фінансових послуг, особливостей його діяльності та бізнес-моделі, характеру й обсягів фінансових послуг, профілю ризику та діяльності фінансових груп, до яких входить надавач фінансових послуг, а також функціонального навантаження та сфери відповідальності такої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час співбесіди члени Кваліфікаційної комісії поставили ОСОБА_1 низку запитань для визначення її відповідності вимогам, які встановлені для головного бухгалтера страховика.

Предметом опитування, у тому числі були порушення, виявлені Національним банком в AT «СК «ОПІКА» - компанії, в якій з 10 жовтня 2022 року позивач обіймала посаду члена Правління в частині затримки з надходження страхових платежів у період до 19 грудня 2022 року (221 випадок, понад 80 з яких за час перебування позивача на посаді).

З витягу з Протоколу Кваліфікаційної комісії від 04 липня 2023 року вбачається, що частина членів Комісії зазначили, що у них є сумніви стосовно відповідності ОСОБА_1 вимогам щодо професійної придатності.

За результатами аналізу наданих ОСОБА_1 відповідей на запитання членів Кваліфікаційної комісії під час співбесіди з нею, Комітет, керуючись своїм професійним судженням, дійшов висновку про невідповідність ОСОБА_1 вимогам щодо професійної придатності, встановленим Положенням про ліцензування.

Члени Комітету зазначили, що відповіді ОСОБА_1 на запитання, поставлені членами Кваліфікаційної комісії, зокрема, щодо порядку обліку операцій, дають підстави вважати, що при виконанні посадових обов`язків головного бухгалтера за попереднім місцем роботи, пані ОСОБА_2 не забезпечила достатньо організованого контролю за правильним відображенням операцій в системі бухгалтерського обліку страховика.

Також, члени Комітету звернули увагу на те, що ОСОБА_1 не вбачає у цьому своєї відповідальності та пов`язує це лише зі збоями у роботі програмного забезпечення, невідповідністю облікових політик, налаштуваннями бухгалтерської системи тощо.

Разом з тим, члени Комітету зауважили, що особа, яка має намір обіймати посаду головного бухгалтера страхової компанії повинна відповідати встановленим законодавством України вимогам щодо кваліфікації, знань та досвіду головного бухгалтера, вміти забезпечувати дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, організувати контроль за повнотою та правильністю відображення операцій в системі бухгалтерського обліку, а також бути готовою брати на себе відповідальність за свої дії та бездіяльність.

Вищенаведене спростовує доводи позивача про те, що ні Кваліфікаційна комісія, ні Комітет не встановили невідповідності позивача вимогам щодо ділової репутації та/або наявності реальних або потенційних конфліктів інтересів, що можуть зашкодити належному виконанню позивачем своїх посадових обов`язків на посаді головного бухгалтера ПрAT «ЄТС», та/або відсутність можливості приділяти достатньо часу для виконання покладених на неї обов`язків, та/або недотримання нею обмежень, визначених статтею 26 Закону України «Про запобігання корупції» та про те, що за попереднім місцем роботи ОСОБА_1 (в AT «СК «ОПІКА») не було виявлено недоліків в роботі позивача.

Крім того, суд критично оцінює доводи позивача про те, що Національним банком (Комітетом) погоджено її кандидатуру на посаду члена Правління AT «СК «ОПІКА», отже надано оцінку тому, чи позивач готова брати на себе відповідальність за свої дії та бездіяльність.

Так, абзацом 4 підпункту 1 пункту 180 глави 17 розділу II Положення про ліцензування по суті визначено необхідність під час оцінки професійної придатності головного бухгалтера враховувати особливості діяльності конкретного Страховика, в якому особа здійснює професійні обов`язки.

Суд звертає увагу на те, що в AT «СК «ОПІКА» ОСОБА_1 погоджувалася з врахуванням її професійної придатності:

1) на іншу посаду (члена Правління), що передбачає інше функціональне навантаження та сферу відповідальності такої особи;

2) в іншому страховику з відмінною структурою та бізнес-моделлю, характером і обсягом діяльності.

З витягу з Протоколу Кваліфікаційної комісії вбачається, що Позивач зазначала, що: на її думку, в ПрАТ «ЄТС» вона матиме більше можливостей для власного професійного розвитку;

в даній компанії зможе займатися глобальнішими питаннями ніж в AT «СК «ОПІКА».

Позовна заява містить інформацію про те, що ПрАТ «ЄТС» є однією з провідних компаній туристичного страхування. Її материнська компанія знаходиться в Болгарії. Дочірні компанії та філії розташовані в Румунії, Греції, Північній Македонії, Україні, Грузії, Іспанії, Італії та Польщі.

Вищенаведене свідчить, що позивач усвідомлювала відмінність масштабу діяльності ПрАТ «ЄТС» порівняно з AT «СК «ОПІКА».

Судом встановлено, що під час прийняття оскаржуваного рішення Комітетом було враховано: тип та розмір ПрАТ «ЄТС»; особливості його діяльності та бізнес-моделі; характер й обсяги фінансових послуг; профіль ризику та діяльності фінансових груп, до яких входить ПрАТ «ЄТС»; функціональне навантаження та сферу відповідальності позивача.

Відтак, прийняте відповідачем є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з повним врахуванням усіх обставин та дотриманням вимог до такого рішення, а доводи позивача не спростовують зазначених обставин.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Заявляючи вимогу про стягнення з Національного банку моральної шкоди в розмірі 100 000, 00 грн позивач наводить наступні аргументи:

рішення Комітету позбавляє позивача конституційного права на працю, оскільки позбавляє Позивача можливості влаштуватися на аналогічну посаду у будь-якій іншій страховій компанії;

рішення Комітету нанесло репутаційних збитків позивачу;

душевні страждання у позивача спричинилися необхідністю пошуку іншої роботи та виявилися у хвилюванні, порушенні режиму дні та погіршенні сну;

страждання Позивача виникли через необхідність утримувати дітей та сплачувати кредит.

Зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (статті 43 Конституції України). Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб (Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/1998).

Право на працю означає не гарантування державою працевлаштування кожній особі, а забезпечення саме рівних можливостей для реалізації цього права (Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007).

У рішенні від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що свобода праці означає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей; реалізація права громадянина на працю здійснюється в спосіб укладення ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, що визначено структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації.

Відтак, передбачене Конституцією України право на працю не означає абсолютного безумовного права на отримання роботи, а передбачає забезпечення рівних прав на отримання роботи із врахуванням необхідних професійних та інших вимог до певної посади.

Разом з тим, до дискреційних повноважень Національного банку відноситься встановлення кваліфікаційних, професійних вимог до посади головного бухгалтера Страховика та право вимагати звільнення працівника, який не відповідає таким вимогам.

Встановлення Національним банком професійних вимог до посади головного бухгалтера покликано на забезпечення дотримання рівних прав осіб, які відповідають встановленим вимогам, на отримання відповідної роботи. Погодження особи на посаду, яка не відповідає встановленим вимогам, порушує права інших осіб, що відповідають таким вимогам, на отримання такої роботи.

При цьому, надання погодження чи відмову в погодженні особи на посаду головного бухгалтера Страховика, відповідно до Положення про ліцензування, здійснюється Національним банком із врахуванням саме конкретного Страховика та особливостей його діяльності, функціоналу та відповідальності посади.

Відтак, оскаржуване Рішення не впливає на можливість позивача реалізувати її право на працю в інших страхових компаніях або на іншу посаду в ПрАТ «ЄТС».

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 Верховний Суд зазначив про те, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.

Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.

Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Слід наголосити, що для відшкодування моральної шкоди необхідна наявність усіх складових:

-наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача;

-факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину;

-зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач;

-обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Факт існування такої шкоди підлягає доказуванню Позивачем.

Між тим, позивачем не надано жодних фактів на підтвердження її неможливості влаштуватися на роботу саме через прийняття оскаржуваного рішення.

Існування у позивача кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою, що виникли у 2021 році, жодним чином не може пов`язано із прийнятим Національним банком рішенням у 2023 році, оскільки отримуючи кредитні кошти, позивач усвідомлювала ризики, пов`язані із цим.

Також позивач, тривалий час працюючи у страхових компаніях, була обізнана із вимогами та правами Національного банку в частині погодження або відмови у погодженні особи на посаду.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатися залежно від характеру немайнових втрат (їхньої тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Позовна заява не містить розрахунку суми в розмірі 100 000, 00 грн, не містить доводів та обґрунтувань визначення саме такої суми.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як зазначалося вище, рішення прийнято Національним банком в межах наданих йому повноважень, з дотриманням визначеного законом порядку його прийняття, що не спростовано позивачем, а існування у позивача певних негативних емоцій, пов`язаних із прийняттям такого рішення, не можуть свідчити про існування у неї тяжких душевних страждань.

Саме тому підстави для стягнення з Національного банку моральної шкоди відсутні, а тому відповідні вимоги позивача також не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного банку України (01601, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 9; код ЄДРПОУ 00032106), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «Європейське туристичне страхування» (04071, місто Київ, вулиця Спаська, будинок 5; код ЄДРПОУ 34692526), про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуюча суддяІ.С. Колеснікова

СуддіО.Д. Головенко

А.М. Перепелиця