Рішення

від 22.02.2024 по справі 640/5772/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року № 640/5772/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КРЕАТИВ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2019,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КРЕАТИВ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0014680504 від 23.12.2019, № 0014670504 від 23.12.2019;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0014680504 від 23.12.2019 № 0014670504 від 23.12.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КРЕАТИВ" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду належним чином оформлений документ на підтвердження оплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 (п`ять) календарних днів з дня вручення копії даної ухвали суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КРЕАТИВ" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

На виконання вимог Закону України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу № 640/5772/20 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року прийнято адміністративну справу до провадження та постановлено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті контролюючим органом безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем сформовано за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження та отримання у ньому свідчень посадових осіб контрагентів позивача не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову. Мотивуючи відзив, відповідач зазначає про відсутність необхідної інформація, яка б підтверджувала зміст та обсяг господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП», у зв`язку з чим неможливо встановити реальні обставини щодо фактичного виконання робіт. Зокрема, згідно з фінансовим звітом ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» за 2017 рік балансова вартість основних засобів дорівнює 0. Окрім того, аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» трудових ресурсів, необхідних для виконання діяльності та відповідних обсягах, номенклатура та обсяг наданих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності зокрема, будівельно-монтажних робіт. Відповідні послуги із залученням стороннього трудового ресурсу та з експлуатації основних засобів за даними Єдиного реєстру податкових накладних не використовувались.

Також відповідач зазначає, що операції ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» з позивачем не можливо підтвердити оскільки директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» надані пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про нереальність господарських операцій з позивачем.

Також у відзиві відповідач просить викликати в судове засідання в якості свідка директора ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» - ОСОБА_1 , з метою надання пояснень щодо здійснення ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» фінансово-господарської діяльності та підтвердження факту неведення такої діяльності.

Окрім того, відповідач просить призначити розгляд справи з викликом сторін в судове засідання.

Позивач також подав заяву про виклик свідка ОСОБА_1 , пояснення якого, на переконання позивача, будуть мати істотне значення для вирішення цього спору.

При вирішенні клопотань сторін про виклик свідка суд враховує, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.

До адміністративного позову позивач додав копії доказів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» у спірний період.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, у матеріалах справи наявні письмові докази, які містять дані про обставини, для повідомлення яких сторони просять викликати та допитати свідка.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням предмету спору та змісту позовних вимог, наявних у справі матеріалів, судом не встановлено підстав для задоволення клопотань сторін про виклик свідка.

Що стосується клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За правилами частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Отже, питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з урахуванням необхідності заслуховування таких пояснень.

З огляду на характер спірних правовідносин у цій справі, суд не вбачає необхідності надання пояснень сторонами у зазначеній справі у ході її розгляду, у зв`язку з чим підстави для розгляду справи за участю сторін відсутні.

Окрім того, зі свого боку відповідач не був позбавлений можливості викласти свої заперечення проти позову у відзиві на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 КАС України.

Також Київський окружний адміністративний суд не позбавляє учасників справи ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати відповідні докази.

Суд також зауважує, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про доцільність допущення процесуального правонаступництва у відношенні відповідача на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №893 від 30 вересня 2020 року «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, в якому зазначено Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30 вересня 2020 року територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22 жовтня 2020 року внесено рішення №1000741100011086626 засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

За наведених обставин, з 22 жовтня 2020 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві перебуває у стані припинення, а повноваження та функції даного органу передано до Державної податкової служби України.

Крім цього, 30 вересня 2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у м. Києві в якості філії (іншого відокремленого підрозділу) у складі Державної податкової служби України.

Враховуючи дані обставини та з огляду на норми статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає необхідним замінити відповідача - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) його правонаступником, яким є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 01.11.2019 № 2628 головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими операціями управління спеціальних перевірок Департаменту податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування, інспектором податкової та митної справи III рангу відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТИВ», з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» за вересень та листопад 2017 року показників декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено Акт від 28.11.2019 № 319/26-15-05-04-05/ 38129761 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТИВ» (далі - Акт перевірки).

Контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 с. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 та з 01.11.2017 по 30.11.2017 на загальну суму 16502 грн, в т.ч. по періодах: вересень 2017 - 8173 грн, жовтень 2017 - 2994 грн, листопад 2017 - 5335 грн, та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 76984 грн, в т.ч. за листопад 2017 року в сумі 76984 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТИВ» надало Головному управлінню ДПС у м. Києві Заперечення на Акт перевірки (вих. № 18 від 10.12.2019).

На адресу ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТИВ» надійшов лист про розгляд заперечення (вих. № 66767/10/26-15-05-04-05 від 19.12.2019), яким повідомлено про залишення висновків акта перевірки без змін.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0014670504 від 23.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 20628,00 грн;

- № 0014680504 від 23.12.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 76984,00 грн.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про нереальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентом у період, що перевіряється.

ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТИВ» не погоджуючись з висновками Акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, звернулося до Державної податкової служби України зі Скаргою (Лист вих. №1 від 10 січня 2020 року).

Рішенням Державної податкової служби України від 27.01.2020 № 3323/6/99-00-08-05-01-06 продовжено строк розгляду скарги до 10.03.2020.

Рішенням про результати розгляду скарги № 5934/6/99-00-08-05-01-06 від 17.02.2020 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

За приписами підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з підпунктами 16.1.2.-16.1.5. пункту 16.1. статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язкова зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпунктів 14.1.36., 14.1.153., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до пунктів 5-6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі первинних документів, оформлених за результатами господарських операцій з контрагентом, в бухгалтерському обліку відображені витрати та зменшення активів у вигляді оплати вартості послуг.

Натомість, відповідачем жодним чином не спростований юридичний зв`язок надання послуг позивачу та його оплати останнім на користь контрагента.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наведені норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати по придбанню товарів (робіт, послуг) у зв`язку з їх реальним придбанням та на підставі відповідних первинних документів, у тому числі, розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статей 1, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та підтвердження понесених платником податку витрат внаслідок господарської діяльності, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. У свою чергу, сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, за умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 Кодексу, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Наведене узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Кодексу, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Кодексом або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено саме на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував свої дані податкового обліку, не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Отже, висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/1719/21 (908/2090/21).

У взаємозв`язку з наведеними обставинами та нормами Кодексу, здійснивши юридичний аналіз зібраних у справі доказів суд встановив, що взаємовідносини позивача з контрагентом ґрунтувалися на договірних засадах, в межах яких складалися первинні документи, зокрема, податкові накладні, акти приймання-передачі платіжні документи тощо. Оплата товарів підтверджувалась в ході перевірки банківськими виписками про перерахунок на користь контрагента вартості послуг.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТИВ» - «Підрядник» укладено Договір субпідряду №004-17-03/СП-6 від 22 серпня 2017 р. з ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» - «Субпідрядник», за умовами якого ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТИВ» отримало від ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» послуги з влаштування покрівлі, водостоку і декоративної підшивки навісів над відкритими терасами дитячого садка на 4-й секції по вул. Малоземельній, 75 у м. Києві, про що складено акт виконаних робіт № 1/004-17-03/СП-6 від 19.09.2017 за вересень 2017 року.

Між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТИВ» - «Підрядник» укладено Договір субпідряду №027-17-10/СП-2 від 23 жовтня 2017 р. з ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» - «Субпідрядник», за умовами якого ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТИВ» отримало від ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» послуги з проведення ремонтно-будівельних робіт в офісних приміщеннях за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська, будинок 43, про що складено акт виконаних робіт № 2/027-17-10_СП-2 від 03.11.2017 за листопад 2017 року, № 3/027-17-10_СП-2 від 07.11.2017 за листопад 2017 року.

ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» виписано на адресу ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТИВ» наступні податкові накладні № 11 від 19.09.2017, № 15 від 03.11.2017, № 16 від 07.11.2017.

Розрахунки між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТИВ» та ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» проведені. Оплати здійснювалися за платіжними дорученнями від 29.09.2017 № 29 на суму 67000,00 грн, від 30.11.2017 № 154 на суму 74086,92 грн, від 07.12.2019 № 167 на суму 419825,88 грн.

Суд зауважує, що господарські операції з контрагентом відображені позивачем належним чином в податковому та бухгалтерському обліку. Підписи представників позивача та контрагента на первинних документах є достатнім та належним доказом приймання-передачі послуг/товарів, що свідчить про реальність таких господарських операцій.

Будь-яких зауважень з посиланням на норми діючого на момент перевірки законодавства щодо дефектності первинних документів, складених за результатами взаємовідносин позивача з контрагентами, відповідачем не наведено.

Щодо посилання відповідача на невідповідність штатної чисельності працівників ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» для виконання робіт вказаних в акті приймання виконаних робіт, суд зазначає таке.

На переконання відповідача, оскільки ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» виконано робіт для позивача за листопад 2017 року у розмірі 6 195,85 людино-годин, то згідно з відомостями у листі Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» при нормі робочого часу за листопад 2017 року 176 людино-годин для виконання такого обсягу робіт мало бути залучено у листопад 2017 року 35 робітників. Однак, з урахуванням чисельності працівників у ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» та залучених суб`єктів господарювання (згідно з інформаційними базами ДПС) кількість працівників складає 11 осіб, що вказує на неможливість виконання такого об`єму робіт.

Проте, суд зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, трудових ресурсів тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди отримувачам послуг, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 09.02.2018 у справі №804/1940/14 та від 13.01.2021 у справі №810/1811/17.

Разом з тим судом встановлено, що висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом фактично сформовані виключно на підставі податкової інформації, а не оцінці складених за результатами господарських операцій первинних документів. Окрім того, висновки акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача за договірними відносинами з контрагентом.

Всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що первинні документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та витрати товариства, містять інформацію, що не відповідає дійсності.

Натомість, відповідач дійшов висновку, що позивачем сформовано податковий кредит та витрати по взаємовідносинам з ризиковим контрагентом, що жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Водночас, враховуючи наведені норми ПК України та численну судову практику в аналогічних спорах, суд зазначає таке:

- податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого обов`язку передбаченого податковим законодавством або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-замовника права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 826/7270/18, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16);

- виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків (неподання звітності) не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370 тощо);

- відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу (оренда персоналу);

- податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16);

- деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися) (постанова Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 820/1124/17).

Окрім того, не приймаються до уваги доводи відповідача, якими він обґрунтовує правомірність прийнятих ним спірних рішень, що контрагент позивача є фігурантом кримінального провадження № 32016100090000038 від 18.03.2017, чим на його думку підтверджено відсутність у контрагента фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність основних фондів та кваліфікованого персоналу, а також наміру та фактичного здійснення контрагентом спірних господарських операцій на користь позивача, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в рамках відповідного кримінального провадження досліджувалися договірні взаємовідносини та вчинені господарські операції з позивачем, або отримано інформацію про вчинення останнім протиправних дій, які мають наслідком безпідставне декларування податкового кредиту та витрат.

Натомість, суд наголошує, що сама по собі наявність кримінальних проваджень, в рамках яких досліджується діяльність контрагента позивача, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути безумовною підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій платника податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Верховний Суд у низці своїх постанов сформував правовий висновок, відповідно до якого навіть факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає безумовних підстав для автоматичного висновку про нереальність усі господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій у їх взаємній сукупності з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Посилання відповідача на наявність протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_1 про непричетність його до реєстрації та здійснення фінансової-господарської діяльності ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП», проведеного під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №32017220000000229 від 12.12.2017, за відсутності відповідного вироку, суд не може розцінювати як доказ нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП».

Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 26.02.2021 у справі №826/12030/18.

Окрім того, твердження відповідача щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій у зв`язку з показаннями директора ОСОБА_1 про непричетність до створення та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» спростовується заявою ОСОБА_1 , засвідченою приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Михайловським А.Т, зареєстрованою в реєстрі від 27.12.2018 за № 4618.

Отже, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм ПК України право покупця на податковий кредит та формування витрат не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства, у тому числі вчинення ймовірних порушень або зловживань за ланцюгом постачання товару (робіт, послуг).

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 10.03.2020 у справі № 822/1284/15.

Отже, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Тож, оскільки відповідач не довів, що господарські операції позивача з контрагентом не підтверджуються відповідними первинними документами, то висновки щодо нереальності спірних операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що до перевірки не надано жодного документу, відповідно до якого можна було б встановити те, що виконані ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» роботи відповідають Державним будівельним нормам України, які затверджені Державним комітетом України з будівництва та архітектури, про що складено відповідний акт від 25.11.2019 №321/26-15-04-05, не заслуговує на увагу, оскільки питання щодо дотримання контрагентом норм Державних будівельних норм України не входило до предмету податкової перевірки.

Аргумент відповідача про те, що відомості Єдиного реєстру податкових накладних не свідчать про поставку послуг по ланцюгу постачання не підтверджується жодними доказами, тому суд його не приймає.

Окрім того, у матеріалах справи знаходиться ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 29.03.2017 № 13-Л щодо Господарської діяльності з будівництва об`єктів ІV і V категорії складності, яка видана ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» для відповідних видів робіт.

З урахуванням встановлених обставин, норм податкового законодавства та правових позицій Верховного Суду, суд доходить висновків про те, що правомірність спірних рішень відповідачем не доведена у встановлений процесуальним законом спосіб.

Відповідно, за наведених вище мотивів та враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають критеріям правомірності та підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0014680504 від 23.12.2019, № 0014670504 від 23.12.2019, суд зазначає, що наслідком таких дій є саме прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, які безпосередньо порушують права та інтереси позивача, отже належним способом захисту прав позивача є саме скасування таких податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2102,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0014680504 від 23.12.2019, № 0014670504 від 23.12.2019.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КРЕАТИВ" (код ЄДРПОУ: 38129761) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.