Рішення

від 13.02.2024 по справі 440/12856/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/12856/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Накісько Т.А.,

представника позивача Рудницької А.В.

представника відповідача Ясиновської В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОРЦЕНТР" до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання незаконними та скасування рішень.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОРЦЕНТР" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання незаконними та скасування рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 08.08.2023 року №№ 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідачем прийняті спірні рішення всупереч чинному законодавству. Вказував, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення Закону України "Про рекламу" поширюється Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року №303 з урахуванням внесених змін №1369 від 06.12.2022 року "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану". Однак, на час отримання спірних рішень позивачу не були відомі ані причини, ані підстави проведення відповідачем заходів, на підставі яких прийняті рішення. На думку позивача, відповідач мав би прийняти відповідне рішення про накладення штрафу у тому випадку, якби робочий орган звернувся до відповідача щодо невиконання ТОВ "АЛЬКОРЦЕНТР" Правил розміщення зовнішньої реклами в частині відсутності відповідного дозволу, проте до ТОВ "АЛЬКОРЦЕНТР" звернень чи приписів уповноваженого органу з питань усунення порушень розміщення зовнішньої реклами без дозволу не надходили, що вказує на відсутність з боку позивача наявності порушень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.

22.09.2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, в якому відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що здійснення контролю щодо захисту прав споживачів реклами не є заходом державного контролю господарської діяльності позивача, та дії відповідача щодо накладення штрафів відповідають Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу та Закону України "Про рекламу".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, а представник відповідача заперечував задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОРЦЕНТР" зареєстроване юридичною особою, одним з видів діяльності якого є: 73.11 "рекламні агенства".

На підставі рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 18.10.2017 року № 1112, від 14.09.2018 року № 1176 ТОВ "АЛЬКОРЦЕНТР" видані дозволи на розміщення комплексу соціальної та комерційної реклами №№ 0811-50, 0811-47, 0611-12, 0611-10, 0611-15, 0611-07, 0611-16, 0611-21, 0611-22, 0611-25, 0611-20, 0611-26, 0611-34, 0611-31, 0611-30, 0611-35, 0611-37, 0611-42, 0611-45, 0611-41, 0611-44, 0611-18, 0611-29, 0511-110, 0611-19, 0611-08, 0511-112, 0511-93, 0511-103, 0811-51, 0611-23, 1211-53, 1211-52, 0811-54, 0811-55, 0811-53, 0811-49, 0811-52, 0811-48.

08.08.2023 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області були складені протоколи засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу.

Під час розгляду справ встановлено, що 28.06.2023 року на адресу ТОВ "АЛЬКОРЦЕНТР" направлено письмову вимогу № 01-27/07.2/2812 про надання інформації та копій документів.

14.07.2023 року на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області надійшла відповідь № 14-07/23к, відповідно до якої повідомлено, що згідно Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відсутні підстави для виконання вимоги.

18.07.2023 року відповідно до протоколів про порушення законодавства про рекламу зафіксовані порушення законодавства про рекламу, а саме: розміщення рекламного засобу на опорі лінії електропередачі та зовнішнього освітлення.

08.08.2023 року на підставі матеріалів справ та протоколів засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області прийняті рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №№ 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233.

Позивач не погодився із прийнятими рішеннями про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року за № 667 (надалі - Положення), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Порядок розміщення зовнішньої реклами регулюється Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року за № 2067 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 3 Правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Пунктом 24 Правил визначено, що виданий у встановленому законодавством порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконанням робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Згідно частини 6 статті 8 Закону України "Про рекламу" розміщення реклами та/або рекламних засобів на підтримуючих, опорних та інших елементах контактної мережі, на засобах та обладнанні (у тому числі опорах) зовнішнього освітлення забороняється.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про рекламу" відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" 5 квітня 2007 року, № 877-V (надалі - Закон № 877-V).

Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Частиною першою статті 4 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування спірних рішень позивач посилається на те, що дії відповідача при прийнятті рішень про накладення штрафу не відповідали законодавству, оскільки здійснювалися поза межами Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Діяльність відповідача по контролю за дотриманням позивачем законодавства про рекламу і виявлені відповідачем в процесі цієї діяльності порушення є формою державного нагляду (контролю), а відповідач є державним органом, який підпадає під сферу дії та зобов`язаний дотримуватися приписів вищезазначеного Закону України.

Натомість відповідач стверджував про правомірність прийнятих рішень з огляду на те, що Закон України "Про рекламу" не регулює відносини щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, а визначає засади рекламної діяльності, а саме, відносини, що виникають в процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. Норми Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не поширюються на здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері реклами.

Отже питання про застосування права в цій справі полягає у тому, чи поширюються на правовідносини у сфері контролю за дотриманням законодавства України про рекламу приписи Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V.

Суд зазначає, що у постанові від 23.09.2021 року у справі № 826/24133/15 Верховний Суд дійшов висновку, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення статтею 22 Закону України "Про рекламу" поширюється, зокрема, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

При цьому, відповідно до преамбули Закону України № 877-V, він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином предметом правового регулювання цього Закону є відносини у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Незважаючи на те, що іншими законами та підзаконними актами, що діяли раніше, було врегульовано наглядові та контрольні правовідносини, з дня набрання чинності Законом № 877-V саме він підлягає застосуванню як спеціальний.

Водночас Закон № 877-V у статті 2 передбачає коло правовідносин, на які його дія не поширюється.

Перелік наглядових та контрольних правовідносин, на які не поширюється дія Закону № 877-V, є вичерпним.

Норми вказаного Закону не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Водночас Закон України "Про рекламу" не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу. Ці правовідносини можуть бути врегульовані виключно законом (п. 4 ст. 1 Закону № 877-V).

Тому посилання відповідача на Порядок № 693 як підставу здійснення контролю за додержанням законодавства про рекламу, є помилковим.

Крім того, Порядок № 693 регулює порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, а не відносини у сфері державного нагляду (контролю).

Зважаючи на це, суд погоджується з доводами представника позивача, що діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов`язаний дотримуватися вимог Закону № 877-V.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17, яка в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.06.2019 року у справі № 812/1234/18, суд відхиляє, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому суд застосовує до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17.

Відповідач не довів дотримання ним вищезазначених вимог Закону України №877-V, а тому проведений ним контрольний захід не є правомірним.

Крім того, суд звертає увагу, що 13.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" №303 (далі - Постанова №303 у редакції на час виникнення спірних відносин).

Так, відповідно до пункту 1 Постанови №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Згідно з пунктом 2 Постанови №303 за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Представником відповідача не надано суду доказів наявності рішення центрального органу виконавчої влади та не повідомлено обставин щодо наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави в розумінні пункту 2 Постанови №303.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" до основних принципів державного нагляду (контролю) відносяться, серед іншого, гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Невиконання органами державного контролю вимог законодавства щодо порядку здійснення державного нагляду (контролю) призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що проведений Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області контрольний захід не є правомірним, а тому оскаржувані рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "АЛЬКОРЦЕНТР" підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4578,52 грн.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 30000,00 грн, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду копії наступних документів: - ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ № 1148965; - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.08.2021 року; - договір про надання правничої допомоги від 21.08.2023 року, за умовами якого сторони узгодили вартість послуг виконавця в розмірі 30 000 грн.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 10000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОРЦЕНТР" (вул. Шевченка, 16/5, офіс 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; код ЄДРПОУ 37528556) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, 36020; код ЄДРПОУ 40358617) про визнання незаконними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 08.08.2023 року №№ 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОРЦЕНТР" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4578,52 грн. (чотири тисячі п`ятсот сімдесят всім гривень 52 копійки) та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн. (десять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 лютого 2024 року.

Головуючий суддя А.Б. Головко