Рішення

від 22.02.2024 по справі 520/26540/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 лютого 2024 року № 520/26540/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірінвест" (Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, вул. Автомобільна, 3-А/2, офіс 2, ЄДРПОУ 38496550) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51,м. Київ,03150, ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Глекова, 2,м. Слов`янськ, Донецька обл., Краматорський р-н,84122, ЄДРПОУ 39816845)про визнання дій протиправним та скасувати постанову, -

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

визнати протиправною постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 06 липня 2023 року № 029243 про застосування адміністративно - господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірінвест" у розмірі 17 000,00 грн;

скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 06 липня 2023 року №029243 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірінвест" у розмірі 17 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно вимог Закону України Про автомобільний транспорт можна притягнути виключно автомобільного перевізника. У спорі, що розглядається, відповідальність за наслідками проведення спірної перевірки покладено на позивача, який в момент перевірки не був автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим оскаржена постанова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.

Державною служби України з безпеки на транспорті подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Зазначив, що відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, зупинений транспортний засіб марки VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 . На момент проведення перевірки встановлено: відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форм; відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (у водія протокол від 13.06.2013). У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами складено акт № АР 025792 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.06.2023. Водій зі змістом акту № АР 025792 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.06.2023 був ознайомлений, підписавши його без зауважень. Зазначив: "працюю на ТОВ "Мірінвест". Відповідач зауважив, що надані договори оренди транспортних засобів ніяким чином не спростовують факт ймовірних орендних відносин станом на 06.06.2023, а лише підтверджуються такий факт з 08.07.2023.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях державної служби України з безпеки на транспорті на території Донецькій, Луганській та Харківській областях у період з 05.06.2023 по 11.06.2023 проводилась рейдова перевірка на адміністративній території Донецької, Луганської та Харківської областей та м. Харкова.

Уповноваженими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу марки VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу

Результати перевірки оформлені актом №АР 025792 від 06.06.2023, яким зафіксовано порушення позивачем ст. 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"., а саме на момент проведення перевірки встановлено:- відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форм; - відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (у водія був протокол від 13.06.2013).

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №029243 від 06.07.2023 року у розмірі 17000,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправною оскаржувану постанову, звернувся з даним позовом до суду.

За приписами ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №79 від 02.02.2022 "Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)", чинній на час проведення перевірки транспортного засобу позивача, далі Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 2 Порядку № 1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-III) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Щодо посилань позивача на те, що позивач ТОВ "Мірінвест" не є автомобільним перевізником у розумінні положень статей 1, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" на момент проведення перевірки та відповідно не може нести жодної відповідальності, оскільки не здійснювало жодного перевезення вказаними транспортними засобами 06 липня 2023 року, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1, частини 1 ст.29 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно зі статтею 33 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Вимогами статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Відповідно до статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, положення статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно договорів найму (оренди) транспортного засобу від 05.06.2023 року автомобільний транспорт Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом Kogel, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Я.С. та зареєстрований в реєстрі за № 524 відповідно, передано позивачу в тимчасове платне користування.

Позивач зазначає, що відповідно до розділу 5 вказаного договору, передачі транспортного засобу оформлюється актом , що скріплюється підписами сторін та печаткою юридичної особи. Набуття права користування транспортним засобом виникає з моменту підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі транспортних засобів.

08 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Мірінвест та ОСОБА_1 складені та підписані акти прийому-передачі транспортних засобів, відповідно до яких ОСОБА_1 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю Мірінвест прийняло у тимчасове платне користування транспортні засоби: VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; KOGEL, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вказані транспортні засоби передані у користування Товариству з обмеженою відповідальністю Мірінвест 08 липня 2023 року, у день підписання акту приймання-передачі транспортного засобу. Відповідно , 06 липня 2023 року зазначені транспортні засоби не перебували у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Мірінвест, у цей день товариство не здійснювало жодних перевезень на вказаних автомобілях, тому складання оскаржуваної постанови є протиправним.

Суд критично ставиться до вказаних обставин, оскільки з акту перевірки № АР 025792 від 06.06.2023 року встановлено, що уповноваженими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу марки Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом Kogel, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який повідомив про наявність на моменти проведення перевірки, трудових відносин з позивачем, про що зроблено відповідну відмітку в акті у графі "Пояснення водія про причини порушень" .

Суд зазначає, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах. Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а, від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22, від 01 червня 2023 року у справі № 640/39442/21.

Отже, вказаний транспортний засіб станом на 06.06.2023 перебував у користуванні позивача та був використаний у перевезені вантажу, який відповідно свідоцтва про реєстрацію машини № НОМЕР_3 також належить ТОВ " Мірінвест" доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ТОВ "Мірінвест" у спірних правовідносинах виступав автомобільним перевізником, що відповідає приписам статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Перелік документів згідно статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт не є вичерпним.

Відповідно до приписів пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну можна оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (ПІБ) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до положень пункту 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Таким чином, із системного аналізу наведених положень законодавства вбачаються основні вимоги, яким повинні відповідати належним чином заповненні товарно-транспортні накладні, відсутність якої зафіксовано у акті № АР 025792 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.06.2023

Також, частиною 1 статті 18 Закону № 2344-III передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Також в силу положень ч.2 статті 49 Закону № 2344-IIІ водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Зі змісту вказаних норм можна дійти висновку, що на перевізника покладено обов`язок із забезпечення, а на водія пред`явлення до перевірки документів, що стосуються дотримання водієм режиму праці та відпочинку

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385), транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Позивачем означених документів суду е надано.

Верховний Суд в постанові від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 зазначив, що за відсутності документів, зокрема протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваного рішення не спростовують.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено. Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя Зоркіна Ю.В.