Рішення

від 22.02.2024 по справі 520/32608/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 лютого 2024 року № 520/32608/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Інформ-Сервіс" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватна фірма "Інформ-Сервіс" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00251580702 від 15.08.2023 року.

В обґрунтування позову зазначено, що спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято контролюючим органом на підставі помилкових висновків, викладених у акті перевірки, а відтак підлягає скасуванню у зв`язку з протиправністю.

Ухвалою суду від 20.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом.

Представником відповідача Головного управління ДПС у Харківській області у поданому до суду відзиві на позов вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

Приватна фірма "Інформ-Сервіс", код ЄДРПОУ 43333092, зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача, за результатами якої висновки викладено у акті від 28.06.2023 року №20189/20-40-07-02-05/30591122.

Відповідно до висновків акту №20189/20-40-07-02-05/30591122 від 28.06.2023 року перевіркою встановлено порушення, зокрема, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 263079 грн, у тому числі за січень 2018 року в сумі 23519 грн, за лютий 2018 року у сумі 10890 грн, за березень 2018 року в сумі 10667 грн, за квітень 2018 року в сумі 6667 грн, за травень 2018 року в сумі 8333 грн, за червень 2018 року в сумі 1667 грн, за липень 2018 року в сумі 1667 грн, за серпень 2018 року в сумі 1667 грн, за вересень 2018 року в сумі 1667 грн, за жовтень 2018 року в сумі 3333 грн, за листопад 2018 року в сумі 8333 грн, за грудень 2018 року в сумі 11667 грн, за січень 2019 року в сумі 14624 грн, за лютий 2019 року в сумі 18333 грн, за березень 2019 року в сумі 27921 грн, за квітень 2019 року в сумі 13333 грн, за липень 2019 року в сумі 3333 грн, за листопад 2019 року в сумі 3333 грн, за грудень 2019 року в сумі 8333 грн, за лютий 2020 року в сумі 8333 грн, за квітень 2020 року в сумі 8333 грн, за травень 2020 року в сумі 8333 грн, за червень 2020 року в сумі 1667 грн. за липень 2020 року в сумі 2500 грн, за вересень 2020 року в сумі 5000 грн, за жовтень 2020 року в сумі 1667 грн, за листопад 2020 року в сумі 5000 грн, за грудень 2020 року в сумі 8333 грн, за січень 2021 року в сумі 2496 грн, за березень 2021 року в сумі 13333 грн, за квітень 2021 року в сумі 16667 грн, за жовтень 2021 року в сумі 2130 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом було складено стосовно позивача податкове повідомлення-рішення №00251580702 від 15.08.2023 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі за податковими та/або іншими зобов`язаннями 263079,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 65769,75 грн.

Підприємство, не погодилось із вказаним податковим повідомленням-рішенням №00251580702 від 15.08.2023 року та подало відповідну скаргу до Державної податкової служби України, яку було залишено без задоволення рішенням від 27.10.2023 року №32253/6/99-00-06-01-02-06, яке було отримано позивачем 31.10.2023 року.

Зі змісту позовної заяви встановлено доводи представника позивача стосовно того, що з огляду на приписи п.п. 198.1, 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а також враховуючи, що згідно п. 6.2, 6.3. договору генпідряду № 184/1/10 від 24.10.2013 генпідрядник гарантує якість виконаних робіт протягом 2х років з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, при цьому гарантійний строк продовжується на період усунення відповідних недоліків виконаних робіт. Таким чином, вказані операції з придбання електроенергії та ремонт ліфту на об`єкті будівництва є виконанням гарантійних зобов`язань в рамках здійснення господарської діяльності підприємства, на які не нараховуються податкові зобов`язання з ПДВ. Отже з огляду на норми податкового законодавства витрати на придбання електроенергії і ремонт ліфту на об`єкті будівництва, здійснені саме в рамках господарської діяльності та спрямовані на досягнення ділової мети, а саме виконання гарантійних зобов`язань. Таким чином у позивача були відсутні підстави для нарахування зобов`язань з податку на додану вартість за вказаними операціями. Водночас з огляду на положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та обставини запровадження в Україні карантину штрафні санкції за заниження податку на додану вартість у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.

Вважаючи свої права порушеними, підприємство позивача звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Приписами ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За змістом пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Під час розгляду справи встановлено, що спірна у даній справі перевірка позивача була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 14.06.2023 року № 2476-п та за її результатами було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення.

При цьому, суд зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно до позиції Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, у будь - якому випадку, першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №540/3549/20.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

Суд зазначає, що 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533-IX, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

В подальшому 29 травня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13 травня 2020 року № 591-IX, яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами «2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Також пізніше Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року № 786-IX пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено новим абзацом такого змісту: "документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків" та в абзаці третьому слово і цифри "підпунктом 78.1.8" замінено словами і цифрами "підпунктами 78.1.7 та 78.1.8".

З аналізу вищевказаного слід дійти висновку про те, що законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Тобто вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Під час розгляду справи встановлено, що в акті перевірки зазначено, що проведення перевірки позивача було обумовлено отриманням податковим органом відомостей від державного реєстратора щодо припинення в результаті ліквідації Приватної фірми «ІНФОРМ-СЕРВІС» та необхідністю проведення перевірки за період з 01.01.2018 по 14.06.2023 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків-фізичних осіб, утримання та сплати до бюджету військового збору, правильності нарахування, справлянню державного мита до бюджету за період з 01.01.2018 по 14.06.2023, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, з 01.01.2018 по 14.06.2023 (період, охоплений під час проведення перевірки, враховувався з урахуванням абз. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Кодексу) відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Отже, оскільки проведення вказаної перевірки було зумовлено отриманням відомостей щодо ліквідації Приватної фірми «ІНФОРМ-СЕРВІС», що відноситься до винятків, передбачених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на які не поширюється дія мораторію, запровадженого цією нормою, то призначення та проведення перевірки є правомірним.

Стосовно виявленого під час проведення перевірки порушення суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, відповідно до додатку 3.1 до договору «Про постачання електричної енергії» від 14.01.2014 № 026447, укладеного з АТ «Харківобленерго», від 01.01.2019 № 026447 та, укладеного з ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» «перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» зазначено адресу об`єкта: ріг Клочківської та Деркачівського, характер об`єкта: будівельні механізми на будівництво житлового будинку».

Згідно з додатком до заяви-приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 026447 від 01.01.2019 «Інформація щодо об`єктів споживача» зазначено адресу об`єкта: вул. Клочківська, ріг Дергачівського, вид об`єкта: житловий будинок.

Як повідомлено представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов, відповідно до наданих в ході проведення перевірки пояснень ліквідатора ПФ «ІНФОРМ-СЕРВІС» ОСОБА_1 : «ПФ «ІНФОРМ-СЕРВІС» здійснювало будівництво житлового будинку по вул. Клочківській, ріг пров. Деркачівського м. Харкова на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 01.11.2013. 09.12.2015 житловий будинок по вул. Клочківській, ріг пров. Деркачівського м. Харкова був введений в експлуатацію, на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 09.12.2015». До перевірки також надано акт приймання-передачі земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:05:06:007) від 25.03.2016 № 41/16, відповідно до якого земельна ділянка, яка була у користуванні Приватної фірми «ІНФОРМ-СЕРВІС» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, ріг пров. Деркачівського за договором оренди землі від 20.06.2013 № запису про інше речове право 1532637, передана до земель запасу міста.

Отже перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2018 сальдо по бухгалтерським рахункам 151 «Капітальне будівництво» та 232 «Незавершене будівництво» відсутнє. Таким чином станом на 01.01.2018 будівництво житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, ріг пров. Деркачівського було завершено, земельну ділянку передано до земель запасу міста, за адресою збудованого об`єкту (житлового будинку): вул. Клочківська, буд. 109-Б реалізовані.

Також представником відповідача вказано, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних на адресу Приватної фірми «ІНФОРМ-СЕРВІС» у перевіреному періоді виписано та зареєстровано податкові накладні на придбання електроенергії на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 268917,00 грн, що в свою чергу свідчить про порушення позивачем п. 198.5. ст. 198 ПК України шляхом заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість та суми показників у рядку 4.1 Декларацій «нараховано податкових зобов`язань відповідно до п.198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» всього в сумі 268917,00 грн.

Зі змісту пояснень представника позивача встановлено доводи стосовно того, що відповідно до п. 6.2, п. 6.3 договору генпідряду №184/1/10 від 24.10.2013 генпідрядник гарантує якість виконаних робіт протягом 2х років з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, при цьому гарантійний строк продовжується на період усунення відповідних недоліків виконаних робіт. Отже, на думку позивача вказані операції з придбання електроенергії та ремонту ліфту на об`єкті будівництва є виконанням гарантійних зобов`язань в рамках здійснення господарської діяльності підприємства, на які не нараховуються податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Також представником позивача зазначено, що витрати на придбання електроенергії і ремонт ліфту на об`єктів будівництва, здійснені саме в рамках господарської діяльності та спрямовані на досягнення ділової мети, а саме виконання гарантійних зобов`язань. Таким чином у позивача були відсутні підстави для нарахування зобов`язань з податку на додану вартість за вказаними операціями.

Надаючи оцінку вказаним доводам представника позивача, суд зазначає, що приписами ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV) визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватись: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

При цьому, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В той же час суд вважає за необхідне вказати, що згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII у разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків товару покупець (споживач) має право вимагати від продавця (або виробника) їх усунення.

Отже підприємства, які беруть на себе гарантійні зобов`язання, повинні створювати відповідні забезпечення.

Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що забезпечення це зобов`язання з невизначеними на дату балансу сумою або часом погашення. У п. 14 П(С)БО 11 наведено три умови, при одночасному виконанні яких може або повинне бути створене забезпечення: наявність зобов`язання, що виникло в результаті минулих подій; імовірність того, що погашення зобов`язання приведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди; можливість розрахунково визначити суму його оцінки в грошовому вираженні. Якщо в майбутньому підприємству доведеться нести витрати на гарантійне обслуговування, гарантійні ремонти або заміни (згідно із законодавством або умовами договору), тоді всі три умови з п. 14 П(С)БО 11 виконуються. А значить, підприємство зобов`язане створити гарантійне забезпечення. Якщо ж у такій ситуації забезпечення не сформовано, це є обліковою помилкою. Зазначене відноситься до підприємств будь-якої сфери промисловості, торгівлі або будівництва. Мета формування гарантійного забезпечення з точки зору бухгалтерського обліку дотримання принципу обачності (ст. 4 Закону № 996-XIV, п. 6 розд. III НП(С)БО 1). Його суть полягає в тому, що активи та доходи підприємства не повинні бути завищені, а зобов`язання та витрати занижені.

Для обліку резерву гарантійних забезпечень Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, передбачено субрахунок 473 «Забезпечення гарантійних зобов`язань».

Як встановлено під час проведення перевірки та не спростовано під час розгляду справи, в бухгалтерському обліку підприємства відповідний рахунок відсутній.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про те, що витрати на придбання електроенергії не можуть розглядатися як витрати для виконання гарантійних зобов`язань в рамках здійснення господарської діяльності підприємства, тому й сума податку на додану вартість отримана у складі вартості придбаного товару (електроенергії) підлягає коригуванню шляхом нарахування податкових зобов`язань виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України.

Отже, послуги з проведення гарантійного ремонту товарів, тобто безкоштовного, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, витрати на придбання електроенергії не можуть розглядатися як витрати для виконання гарантійних зобов`язань в рамках здійснення господарської діяльності підприємства, тому й сума податку на додану вартість отримана у складі вартості придбаного товару (електроенергії) підлягає коригуванню шляхом нарахування податкових зобов`язань виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України.

Стосовно доводів представника позивача про відсутність підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій з огляду на запровадження карантину в країні суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України діяння, передбачені п. 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідно до п. 52 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії - відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірамилічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Під час розгляду справи встановлено, що штрафні санкції за податком на додану вартість згідно із податковим повідомленням-рішенням № 00251580702 від 15.08.2023 року були нараховані контролюючим органом у зв`язку з встановленням перевіркою порушень податкового законодавства щодо нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість.

Отже з огляду на наведену вище норму встановлений мораторій на застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, які вчинені протягом періоду з 01 березня, не поширюється на санкції за порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Таким чином доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватної фірми "Інформ-Сервіс".

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватної фірми "Інформ-Сервіс" (вул. Космічна, буд. 12, м. Харків, 61165) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.