Рішення

від 21.02.2024 по справі 520/5790/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21 лютого 2024 р. справа № 520/5790/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" до Харківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" (далі по тексту - заявник, підприємство, ТОВ "Т Престиж"), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/0000612/2 від 07.02.2023 року; 2) визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Держмитслужби №UA807200/2023/000050 від 07.02.2023 року.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту - рослинного жиру, за основним методом (ціною договору). Стверджував, що усі документи були складені належно та повно підтверджували митну вартість товару, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товару.

Відповідач, Харківська митниця (далі за текстом - владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, Митниця) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що подані до митного оформлення документи викликали сумнів у правильності самостійного визначення платником митної вартості. Стверджував, що ненадання платником витребуваних Митницею документів зумовило винесення власних рішень про збільшення митної вартості товару-предмету імпорту та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару. Наполягав, що показник митної вартості товару був обчислений Митницею правильно.

Суд, вивчивши процесуальні документи сторін по справі, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статус юридичної особи приватного права, є резидентом України.

23.02.2017 року між ТОВ "Т Престиж" та компанія "ААК Sweden АВ" (Швеція) було укладено контракт №31062837 з додатками до нього (далі по тексту - Контракт).

Відповідно до Специфікації № 13 від 07.12.2022 року до Контракту, було досягнуто домовленість про постачання на користь позивача товару рослинний жир CEBES MC 80 вагою 20800 кг, за ціною 2480,00 долари США за тонну, загальною вартістю 51 584,00 долари США, умови поставки FCA Карлегамн, Швеція згідно Інкотермс-2010, строк поставки січень-травень 2023 року.

Доставка товару здійснювалась в січні 2023 року на підставі замовлення на перевезення вантажу в міжнародному сполученні № 1525 від 26.01.2023 року із залученням автомобільного транспорту ФОП ОСОБА_1

31.01.2023 року постачальником було виставлено інвойс №5290384152 на загальну суму 51.584,00 доларів США та складено пакувальний лист №81284428 від 31.01.2023р.

Згідно довідки № 1412 від 31.01.2023 року транспортні витрати з транспортування вантажу автомобілем за маршрутом м. Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м.Харків, Харківська область, Україна (2344 км), автомобілем MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , складають загалом 165 486,00 грн. в т.ч. за межами митної території України: м.Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м/п Ягодин-Дорохуськ (1308км) 92 074,00 грн. та по території України: м/п Ягодин-Дорохуськ м. Харків, Харківська область, Україна (1036км) 73 412,00 грн., в тому числі транспортно-експедиторські витрати 500,00 грн. (без ПДВ). Страхування вантажу не відбувалося, відвантаження здійснювалася за рахунок вантажовідправника.

Позивачем здійснено оплату вартості товару 10.01.2023 року у розмірі 10.316,80 доларів США та 26.01.2023 року у розмірі 41.267,20 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями №230110/002072040 від 10.01.2023 року, №230126/002086627 від 26.01.2023 року.

06.02.2023 року позивачем було подано до митного посту «Барабашово» Харківської митниці електронну митну декларацію (далі ЕМД) за номером №UA807200/2023/001151 (23UA807200001151U8) на товари: «Жир рослинного походження…», Виробник: «ААК Sweden AB», Країна виробник: Швеція, які надійшли на адресу ТОВ «Т Престиж» за зовнішньоекономічним договором №31062837 від 23.02.2017, укладеним з швецькою фірмою ААК Sweden AB; де визначена митна вартість товару за першим методом, а саме декларантом зазначено митну вартість у 1.978.428,66 грн., що складає загальну визначену контрактом вартість товару у 1.886.354,66 грн. (51.584,00 долари США за курсом 36,5686 грн.) + транспортні витрати м.Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м/п Ягодин-Дорохуськ у 92.074,00 грн.

На підтвердження заявленої у митній декларації №UA807200/2023/001151 (23UA807200001151U8) від 06.02.2023р. митної вартості товару разом з декларацією позивачем до митного органу були надані наступні документи: за кодом « 0003» - сертифікат якості №б/н від 31.01.2023; за кодом « 0271» - пакувальний лист №81284428 від 31.01.2023; за кодом « 0380» - інвойс №5290384152 від 31.01.2023; за кодом « 0730» - автотранспортна накладна №б/н від 31.01.2023; за кодом « 0861» - сертифікат про походження товарів №SE B 1657498 від 31.01.2023;- за кодом « 0862» - декларація про походження товарів №5290384152 від 31.01.2023; за кодом « 1801» - попередня митна декларація №UA807200.2023.001133.001 від 03.02.2023; за кодом « 3001» - банківський платіжний документ №230110/002072040 від 10.01.2023; за кодом « 3001» - банківський платіжний документ №230126/002086627 від 26.01.2023; за кодом « 3004» - рахунок-фактура №1525 від 31.01.2023; за кодом « 3007» - довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №1412 від 31.01.2023; за кодом « 3007» - довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №1525 від 26.01.2023; за кодом « 3014» - прайс лист №б/н від 07.12.2022; за кодом « 4103» - додаткова угода №4 від 30.12.2021; за кодом « 4103» - додаткова угода №5 від 19.10.2022; за кодом « 4103» - додаткова угода №6 від 31.01.2023; за кодом « 4103» - специфікація №13 від 07.12.2022; за кодом «m4104» - зовнішньоекономічний контракт №631062837 від 23.02.2017; за кодом «m4207» - договір про надання послуг митного брокера №22/1 від 04.01.2022; за кодом « 4301» - договір про перевезення №119-3 від 16.01.2019; за кодом « 5141» - заява декларанта №б/н від 14.12.2021; за кодом « 5509» - інформація про позитивні результати державних видів контролю №9524885 від 04.02.2023; за кодом « 9000» - інші некласифіковані документи (Санітарний сертифікат) № 2023-1-19 від 13.01.2023; за кодом « 9000» - інші некласифіковані документи від 14.12.2021; за кодом « 9610» - експортна митна декларація №23SEE1KMZH1NMSGH10 від 31.01.2023.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №UA807200/2023/001151 (23UA807200001151U8) від 06.02.2023 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодами 101-1 (Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів): товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. 103-1 (Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби): товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. 105-2 (Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв): товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. 107-3 (Контроль правильностi класифiкацiї товарiв згідно з УКТЗЕД): товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік.

06.02.2023 року до спецпідрозділу митниці (відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання) був направлений запит №64 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів за поданою ЕМД.

06.02.2023 року та 07.02.2023 року декларанта було повідомлено, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

07.02.2023 року митним брокером підприємства було надіслано лист, в якому було зазначено про надання додаткових документів: калькуляція виробника від 07.12.2022р., експертний висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №129 від 07.02.2023р., лист виробника з графіком біржової ціни від 08.12.2022р., договір транспортування №330-Е від 10.05.2017р., договір транспортування №825-П від 26.01.2023р. Також, зазначено, що інших документів представити не має можливості та прохання видати митницею рішення.

07.02.2023 року Харківською митницею було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000050 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/0000612/2 від 07.02.2023 року.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає: по товару №1 рівень митної вартості товару згідно ЄАІС 2,67 дол. США/кг., задекларований рівень митної вартості 2,6011 дол. США/кг, джерело ЕМД №UA209170/2023/003498 (23UA209170003498U0) від 20.01.2023 (товар №1).

Джерелом інформації для даного рішення стала наявна в митному органі інформація за фактом митних оформлень ЄАІС: ЕМД №UA209170/2023/003498 (23UA209170003498U0) від 20.01.2023.

Учасниками справи ці обставини визнані у порядку ч.1 ст.78 КАС України.

Позивач виконав владні вимоги Митниці і з метою уникнення простою подав нову вантажну митну декларацію №UA807200/2023/001262 (23UA807200001262U9) від 08.02.2023р., де зазначив обчислений Митницею показник митної вартості товару.

Проте, не погодившись із вищевказаними рішеннями Митниці, заявник ініціював даний спір.

Як встановлено під час розгляду справи, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України.

У відзиві на позов відповідачем зазначено, що фактичною підставою для прийняття оскаржених рішень слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема:

- задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні та подібні товари, оформлені іншими митницями ДМСУ раніше;

- зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у наданій декларації країни відправлення код товару (15162098) не відповідає коду товару, зазначеному у поданій до митного оформлення ЕМД №UA807200/2023/001151 (23UA807200001151U8) від 06.02.2023 (1516209813);

- декларантом надано рахунок на транспортні витрати, довідка на перевезення товару від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи з наданого до митного оформлення CMR, а саме: згідно з печаткою яка стоїть в автотранспортній накладній (CMR) №б/н від 31.01.2023 безпосередньо транспортувало товар BMD TRANS GROUP LTD. В СMR зазначено юридична адреса, назва, е-mail, номер транспортного засобу, а саме АА5765XF/KA2281ET та ЄДРПОУ підприємства BMD TRANS GROUP LTD., в той час як згідно з договором про перевезення №119-3 від 16.01.2019 перевізником є Фізична особа підприємець ОСОБА_1 ; також в довідці, що підтверджує вартість перевезення товару №1525 від 26.01.2023 так само вказаний номер транспортного засобу НОМЕР_3 .

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

З 01.06.2012 року суспільні відносини з приводу справляння митних платежів, зокрема, зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків розміру митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.53 названого кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, у силу ч.4 ст.53 названого кодексу обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Таким чином, у порядку ч.1 ст.54 Митного кодексу України владним суб`єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України та згідно з ч.4 ст.53 Митного кодексу України.

Суд доходить до переконання про те, що згаданий контроль втілюється у двох взаємопов`язаних, але цілком окремих процедурах, де здійснюються незалежні одне від одного управлінські волевиявлення, а саме: 1) у перевірці правильності обчисленого декларантом показника митної вартості товару у порядку ст.54 Митного кодексу України; 2) у власному обчисленні митної вартості товару у порядку ст.55 Митного кодексу України.

При цьому, неправильність визначення митної вартості товару декларантом не знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із достовірністю показника власно обчисленої контролюючим органом митної вартості товару.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, у силу п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018р. у справі № 826/27058/15.

За наявними в матеріалах справи документами вбачається, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги приписи ч.3 ст.54 Митного кодексу України, де указано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 цього ж кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, у порядку ч.1 ст.55 Митного кодексу України владний орган - Митниця - приймає власне рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання процедури консультацій, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення.

За правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64).

Відтак, суд повторює, що відсутність підстав для визнання показника митної вартості товару декларанта не означає виникнення безумовної підстави для самостійного визначення такої митної вартості Митницею без урахування усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Суд відмічає, що текст рішення Митниці про коригування митної вартості товару, не містить відомостей ані про подібність товарів за поданими позивачем через декларанта митнею декларацією товарам за іншою митною декларацією, ані про схожість умов поставки, а саме: за ЕМД №UA209170/2023/003498 від 20.01.2023, на яку посилається відповідач.

Суд вважає, що відсутність установленого адміністративним органом із дотриманням визначеної законом процедури та доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та/або факту подібності умов імпорту не дозволяє використовувати у різних господарських операціях рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, а також про обсяги партій, про умови поставки, про інші комерційні умови, зокрема, виконання зобов`язань з оплати вартості товару тощо.

Додатково суд бере до уваги, що у даному конкретному випадку застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України без з`ясування юридично значимих факторів кожної окремої господарської операції слід визнати необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані адміністративним органом лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості та про умови поставки раніше імпортованого товару.

Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було.

Також і у ході розгляду справи до суду не було подано документів, котрі б висвітлювали суттєві параметри умов поставки та характеристики того товару, митна вартість якого була взята Митницею за зразок для обчислення.

А відтак, висновок Митниці про наявність у даному конкретному випадку правових підстав для визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого іншими суб`єктами господарювання товару слід визнати недоведеним адміністративним органом за правилами ч.2 ст.77 КАС України як через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим, так і через відсутність доказів прийнятної подібності умов поставки.

Щодо документів на підтвердження транспортних витрат, суд зазначає, що під час митного оформлення товару заявником в підтвердження транспортних витрат були надані автотранспортна накладна №б/н від 31.01.2023; рахунок-фактуру №1525 від 31.01.2023р., довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №1412 від 31.01.2023; заявка на перевезення товару №1525 від 26.01.2023; договір про перевезення №119-3 від 16.01.2019, що не заперечується відповідачем.

За твердженням заявника з метою перевезення відповідного вантажу ним було укладено договір із ФОП ОСОБА_1 , яким як перевізником сформовано рахунку-фактури, довідку про митну вартість.

Дослідивши надану митному органу довідку про транспортні витрати №1412 від 31.01.2023, судом встановлено, що транспортні витрати з транспортування вантажу автомобілем за маршрутом м. Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м.Харків, Харківська область, Україна (2344 км), автомобілем MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , складають загалом 165 486,00 грн. в т.ч. за межами митної території України: м.Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м/п Ягодин-Дорохуськ (1308км) 92 074,00 грн. та по території України: м/п Ягодин-Дорохуськ м. Харків, Харківська область, Україна (1036км) 73 412,00 грн., в тому числі транспортно-експедиторські витрати 500,00 грн. (без ПДВ).

Також, відповідно до рахунку-фактури №1525 від 31.01.2023р. у вартість перевезення вантажу включені витрати з транспортування вантажу автомобілем за маршрутом м. Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м.Харків, Харківська область, Україна, автомобілем MAN КА 2281 ЕТ/ НОМЕР_2 , до м/п Ягодин-Дорохуськ, та по території України: м/п Ягодин-Дорохуськ м. Харків, Харківська область, Україна, в тому числі транспортно-експедиторські витрати.

Всі числові значення відображені співпадають.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 надаючи оцінку доводам митного органу щодо невключення митної вартості витрат на транспортування з посиланням на те, що довідка про транспортні витрати не є первинним документом відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а отже не може підтверджувати дійсність спірної господарської операції, дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно із п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 2 ч.11 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.

Вищевказані документи підтверджують вартість перевезеного товару, тому посилання відповідача на розбіжності в наданих документах на підтвердження транспортних витрат, суд вважає необґрунтованими, а подані позивачем до митного органу документи, які підтверджують понесення транспортних витрат, є допустимим доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів у розумінні ст. 72 КАС України.

Стосовно розбіжності в кодах товарів митної декларації країни відправлення та поданої митної декларації, суд зазначає, що складання декларації країни відправлення є виключно прерогативою продавця і втручатися в її складання покупець не має права.

Згідно до умов укладеного контракту сторони обумовили, що продавець поставляє покупцеві товари, що продаються за цим контрактом на умовах FСА (ВестраКажен 374 31, Карлсхамн, Швеція), відповідно до Інкотермс 2010, включає вартість тари, упаковки та маркування. Згідно міжнародних Правил Інкотермс 2010, умови поставки - FСА означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Це свідчить, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець.

Отже, вказані доводи відповідача не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владними суб`єктами не подано докази відповідності закону оскаржених рішень, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскаржених рішень, а також не доведено поза розумним сумнівом ідентичності (адекватної чи прийнятної подібності) як самого товару у розумінні речі матеріального світу, так і умов поставки товару за іншими вантажними митними деклараціями інших суб`єктів господарювання умовам формування митної вартості товару у спірній ВМД.

Статтею 264 Митного кодексу України визначено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (ч.10 ст.264); митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом (ч.11 ст.264); У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (ч.12 ст.264).

Звідси слідує, що видане Митницею рішення у формі коригування митної вартості товару та рішення у формі картки відмови у митному оформленні товарів співвідносяться як безумовна причина та імперативний наслідок.

Частиною 7 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тому недоведеність відповідності закону рішень Митниць про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 11 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував не правильно, не оцінив усіх юридично значимих факторів.

Факт порушення суб`єктивного права заявника знайшов своє підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/0000612/2 від 07.02.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000050 від 07.02.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, буд.5, код ЄДРПОУ - 34955200) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (місцезнаходження - 61003, м. Харків, вул. Короленко, 16-Б, код ЄДРПОУ - 44017626) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева