Рішення

від 22.02.2024 по справі 600/121/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/121/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Новоселицького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Новоселицького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірними дії державним виконавцем Новоселицького ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бамбури Оксани Олексіївни щодо винесення постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 21.12.2023 року № 51058263 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2023 року ВП № 73660884;

- визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 21.12.2023 року № 51058263 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2023 року ВП № 73660884.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Водночас, повернення виконавчого документу за заявою стягувана не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого державним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу, що і мало місце в даному випадку. Виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми. При стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Звертав увагу суду на те, що внесені Законом України «Про виконавче провадження» від 03 липня 2018 року зміни до ст. 27 даного Закону погіршили становище боржника - в даному випадку позивача, а також слід врахувати те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, відтак у відповідача відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі в розмірі 116 414,88 гривень і, відповідно, відкриття виконавчого провадження з виконання такого рішення органу ДВС.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що державним виконавцем учинялися виконавчі дії щодо фактичного виконання виконавчого документу на підставах діючого Закону України «Про виконавче провадження» та «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої наказом Міністерства юстиції України, 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5), а саме подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.І ст. 382 Кримінального Кодексу України, арешт коштів та майна боржника, опис та арешт майна боржника, призначення експерта оціночної діяльності, виставлення описаного та арештованого майна на торги на майданчику «Прозоро».

Враховуючи проведені заходи, виконавцем здійснювались всі необхідні дії для повного фактичного виконання рішення.

Зверталась увага суду також на те, що згідно частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відтак відповідач вважає, що приймаючи спірні постанови останній діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 12 травня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Новоселицького РУЮ, Валевським Олександром Олександровичем винесено постанову про відкриття ВП 51058263 на виконання рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість в розмірі 54 611,52 дол. США.

2. 21 грудня 2023 року державним виконавцем Новоселицького ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бамбурою Оксаною Олексіївною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» - стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

3. Цього ж дня, 21 грудня 2023 року державним виконавцем Новоселицького ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бамбурою Оксаною Олексіївною винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 10% від суми боргу, а саме - 116 414,88 грн.

4. 22 грудня 2023 року державним виконавцем Новоселицького ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бамбурою Оксаною Олексіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по стягнення виконавчого збору, ВП 73660884. Постанова від 21.12.2023 року отримана позивачем 27.12.2023 р.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

3. Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52436960), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

4. За приписами пунктів 1- 6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

- у разі виконання рішення приватним виконавцем;

- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною 9 цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини 5 статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

5. Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Проте, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404 - VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

6. Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням у межах доводів учасників справи, суд зазначає наступне.

З урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

З матеріалів справи убачається, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваних постанов в 2023 році про стягнення з позивача виконавчого збору та відкриття провадження в справі, визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі від 08.10.2015 року в справі №720/1182/15-ц.

7. Тож державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, застосувавши таким чином фактично Закон № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, з урахуванням того, що внесені ЗУ «Про виконавче провадження» від 03 липня 2018 року зміни до ст. 27 даного Закону погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, у відповідача відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі в розмірі 116 414,88 гривень і, відповідно, відкриття виконавчого провадження з виконання такого рішення органу ДВС.

Отже, оскільки внесені Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника (позивача), а державний виконавець фактично не стягнув з нього коштів за виконавчим документом, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору у визначеному виконавцем розмірі.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02.06.2022 у справі № 640/23779/20, а також у справі №420/769/19, від 22 січня 2021 року у справі №400/4023/19, від 21 січня 2021 року, №640/32814/20 від 20 травня 2021 року.

Крім того, такі висновки суду узгоджуються з позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду в аналогічних правовідносинах в справі 560/8155/22 від 21.12.2022 року.

8. Таким чином, суд дійшов висновку про те, підставою для задоволення позову в цій справі має бути необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, оскільки у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршеним у зв`язку із прийняттям змін до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, що суперечить статті 58 Конституції України.

Суд вважає, що факт повернення виконавчого документа стягувачу є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Відтак, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню, відтак і підлягає скасуванню постанова про відкриття виконавчого провадження.

9. Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України, принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування спірних постанов, а твердження позивача про протиправність дій відповідача, суд вважає помилковими і необґрунтованими, відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1 Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Відтак, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новоселицького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 21.12.2023 року № 51058263.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2023 року ВП № 73660884.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Новоселицького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП6 НОМЕР_1 ).

Відповідач - Новоселицький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. 28 Червня, 7, м. Новоселиця,Чернівецька обл., Чернівецький р-н, 60300, код ЄДРПОУ: 35039686).

Суддя О.В. Боднарюк