Постанова

від 22.02.2024 по справі 160/14820/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/14820/23(суддя Єфанова О.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі №160/14820/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПІНТЕРФУД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПІНТЕРФУД» 29 червня 2023 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.04.2023 р. №0079210701; р. №0079240701; №0079150701.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, викладені у акті №1128/04-36-07-01/41699073 від 21.03.2023 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наявність обставин правомірності спірної господарської діяльності позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку «вважає його таким, що винесено при неповному та неправильному досліджені доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права». Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відтворює зміст акта перевірки та свою позицію викладену у суді першої інстанції.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від`ємного значення з ПДВ у сумі 3348000 грн.

Перевіркою встановлено порушення:

вимог п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, абз. «в» п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185, абз. «б» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1, ст.189, п.189.2 ст. 189, абз. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (ряд.21) за грудень 2022 року на загальну суму 423858 грн.;

пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПКУ не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, абз. «в» п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, абз. «б» п.185.1 сг.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1. ст.189, п. 189.2 ст. 189, абз. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) згідно п.120-1.2 ст.120-1 ПКУ, до ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» передбачено застосування штрафної санкції у розмірі 5% від обсягу постачання (без податку на додану вартість) у загальній сумі 31628,15 грн.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2023 №1128/04-36-07-01/41699073 (далі акт перевірки) на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 20.04.2023 р. №0079210701; №0079240701; №0079150701.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в оскарженій частині спірне рішення відповідачем прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 189.2 статті 189 Податкового кодексу України встановлено, вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 p. за № 27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До складу прямих матеріальних витрат включаються вартість сировини та основних матеріалів , що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередню віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Порядок обліку тари встановлений пп. 6.2 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. № 2. Відповідно до пп. 6.2. Наявність та рух тари (окрім тари, що використовується як господарський інвентар), строк корисного використання якої менший одного року, а також тарні матеріалі (матеріали і деталі, що призначені для виготовлення тари та її ремонту, зокрема, деталі для збирання ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, пробка коркова, металева і поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга тощо) відображаються на субрахунку: 284 «Тара під товарами» - організаціями, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням.

Відповідно до п.п.6.4. Методичних рекомендацій вартість тари при вибутті включається до: виробничої собівартості готової продукції, якщо вона використовується для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва; витрат на збут, якщо вона використовується для затарювання товарів, готової продукції та інших запасів на складах».

Згідно з Інструкцією «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затверджено наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року №291 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, на рахунку 28 "Товари" ведуть облік наявності та руху товарно-матеріальних цінностей, які призначені для продажу. Товари і тара під товарами обліковуються на субрахунках 281-284. На субрахунку 284 ведеться облік наявності й руху тари під товарами.

За кредитом рахунку 28 "Товари" відображається вибуття товарів на підприємство в зв`язку з продажем та з інших причин.

На рахунку 93 "Витрати на збут" виробничі підприємства обліковують та накопичують витрати, пов`язані зі збутом готової продукції, робіт і послуг, а торговельні підприємства - витрати, пов`язані з реалізацією товарів, тобто витрати обігу.

При цьому, як правильно з`ясовано судом першої інстанції на рах. 92 «Адміністративні витрати» ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» (код ЄДРПОУ 41699073) здійснює списання з рах. 204 «Тара й тарні матеріали» ТМЦ з номенклатурою БОПП НОМЕР_1 мкм\ламінація, гофроящик 395*225*190, гофроящик 395*225*95, етикетка 101*101.5 термоеко, етикетка 65*90 поліпропілен (500) вт. 40, плівка вакуумна РА/РЕ, плівка ТопСмак, рібон, рібон (Resin RF83) 70 мм., стретч, термоетикетка, термоетикетка 58*40, упаковка, фарбуюча стрічка 70мм*300м, фарбуюча стрічка 75мм*300м.

У ході проведення перевірки ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» було надано відповідь на запит № 4 від 10.03.2023 згідно з яким пакувальні матеріали, які зазначені вище, використовуються ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» для пакування товарів при їх поставках до торгівельної мережі «Сільпо», а саме ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» у серпні-грудні 2022 року за договором поставки від 01.06.2021 р. №8183Р.

Відповідно до п. 5.8 договору поставки від 01.06.2021 р. №8183Р товар, що поставляється за цим Договором, повинен мати Базову (одиничну) упаковку Товару та Транспортну упаковку, що відповідають санітарним та гігієнічним нормам встановленим в Україні, умовам дійсного Договору, та забезпечувати збереження Товару протягом всього терміну придатності. Упаковка повинна витримувати транспортні навантаження.

Відповідно до п. 5.14 договору поставки від 01.06.2021 р. №8183Р Товар, що поставляється за Договором, повинен мати штрих-код формату EAN-13 на кожній одиниці Товару (Базовій (одиничній) упаковці), що не повинен повторюватися на інших видах Товару і повинен відповідати саме цьому Товару.

Пунктами 5.15, 5.16 договору поставки від 01.06.2021 р. №8183Р також передбачені і інші вимоги до маркування Базової (одиничної) упаковки та Транспортної упаковки.

Згідно з преамбулою договору поставки від 01.06.2021 р. №8183Р Базова (одинична) упаковка - це вид упаковки Товару, розфасовка якої дорівнює Мінімальній одиниці продажу, та є Мінімальною одиницею замовлення/поставки Товару. Транспортна упаковка - це вид упаковки, яка є основною у роботі між Покупцем і Постачальником та використовується для укладання, транспортування та тимчасового зберігання товару у Базовій (одиничній) упаковці або не упакованого (вагового) Товару. Мінімальна одиниця продажу - це одиниця товару, за якою ведеться внутрішній облік Покупця і яка є мінімальною одиницею продажу через касовий апарат Покупця.

Відповідно до п. 2.4 договору поставки від 01.06.2021 р. №8183Р у погоджену Сторонами ціну Товару входять усі витрати, що несе Постачальник при виготовленні та поставці Товару.

Позивач не здійснює виробництво товару, що поставлявся ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» за договором поставки від 01.06.2021 р. №8183Р, а лише здійснював його розфасовку на складі. Отже вартість тарних матеріалів, що використовувалась для пакування - затарювання готової продукції на складі, має списуватись на витрати на збут.

Таким чином, враховуючи вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до умов договору поставки, витрати позивача на пакування товару, у тому числі вартість тарних матеріалів, включена у ціну товару, а отже висновок відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 81352 грн., а саме у вересні 2022 - 52764 грн., у грудні 2022 - 28588 грн. є протиправним.

Щодо доводів відповідача про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 15001 грн. у вересні 2022 - 2906 грн. та у грудні 2022 - 12095 грн. слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції правильно встановив наступні обставини:

Так перевіркою встановлено, що на рах. 92 «Адміністративні витрати» ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» (код ЄДРПОУ 41699073) здійснює списання з рах. 207 «Запасні частини» ТМЦ з номенклатурою Автошина 195/60R16C 99/97N WINTUS 2, запчасти, шина.

Зазначені ТМЦ ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» придбано у наступних СГД: TOB «М В І» (код ЄДРПОУ 37538039), ТОВ «ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31497076), ТОВ «ПРЕМІУМ АВТОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38198924) ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» та сформовано податковий кредит.

ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» до перевірки надано акти списання вищевказаного ТМЦ №8 від 30.09.2022 року на суму 31429,30 грн. з яких на запчастини списано 14531,80 грн. та №10 від 31.12.2022 року на суму 89636,76 грн. з яких на запчастини та автошини списано 60471,96 грн.

Згідно з наданих до перевірки актів списання загальна кількість списання запчастин та автошин складає - 75003,76 грн.

В акті перевірки зазначено, що відомості, наведені у актах списання запчастин та автошин, за результатами перевірки не підтверджені первинними документами, на підставі яких вони сформовані. В ході проведення перевірки ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» не надано документів зокрема, але не виключно актів приймання - передачі ТМЦ виконавцям ремонтних послуг, актів обстеження ОЗ та встановлених несправностей тощо, у разі виконання ремонтних робіт власними силами - актів передачі ТМЦ матеріально відповідальним особам, тощо. Враховуючи зазначене, за результатами перевірки неможливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за якими проведено списання запчастин та автошин у вересні та грудні 2022 року.

На підставі вищевикладеного, в порушення п. 189.1. ст.189, абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 15000,75 грн. (обсяг запчастин та автошин 75003,76 грн.) по запчастинам та автошинам, що не використане в господарській діяльності підприємства, які придбані підприємством та в бухгалтерському обліку списані з рахунку 207 «Запасні частини» протягом вересня та грудня 2022 року.

Між тим, наказом директора ТОВ «ТОПШТЕРФУД» від 03.01.2022 р. №4ЗП визначено періодичність заміни розхідних запчастин на автомобілях, що перебувають на балансі підприємства.

Заміна запчастин у серпні-грудні 2022 року здійснювалась водіями підприємства, тобто власними силами на підставі поданих доповідних записок.

Акти про списання запчастин містять усі зазначені дані для визнання їх первинними документами, а доповідні записки водіїв, наказ директора від 03.01.2022 р. №4ЗП «Про затвердження норм списання запасних частин для автомобілів» підтверджують, що у використанні відповідних запчастин була потреба.

Таким чином враховуючи вказані обставини справи та положення абз «г» п. 198.5 ст. 198, п.189.1. ст.189 ПКУ суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність висновку відповідача про те, що закуплені для обслуговування автомобілів, що використовуються у господарській діяльності позивача, автошини, мастило, охолоджуюча, гальмівна рідини, ремені, фільтри, колодки, гальмівні диски та інші запчастини не були використані у господарській діяльності позивача.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 251822 грн., оскільки перевіркою встановлено, що між ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» та ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» (код ЄДРПОУ 36553339) і ТОВ «УВК-ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 43864334) укладено договори транспортно-експедиційного обслуговування за якими експедитори зобов`язуються за плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Згідно з цими договорами за перевіряємий період отримано послуг на загальну суму 2637618,06 грн. в т. ч. ПДВ на суму 251822 грн.

Суму ПДВ від вартості транспортно-експедиційних послуг у розмірі 251822,09 грн. включено до складу податкового кредиту, в тому числі за серпень 2022 - 81602,70 грн.. вересень 2022 - 36174,56 грн., жовтень 2022 - 37830,52 грн., листопад 2022 - 7140.63 грн., грудень 2022 - 89073,68 грн.

Таким чином, при формуванні собівартості та фактично визначенні об`єкту оподаткування при реалізації продукції на кінцевого споживача ТОВ «ТОПІНТЕРФУД», не враховані транспортні послуги, які віднесені на рах. 84 «Інші операційні витрати», тобто, фактично зазначені транспортні послуги було реалізовано на адресу покупців на безоплатній основі.

Слід зазначити наступне. Так суд першої інстанції дослідивши обставини господарської діяльності позивача, а саме те, що передбаченими актами приймання-передачі послуг операції згідно з наданою при перевірці карткою рахунку 631 було списано на бухгалтерський рахунок 281 «Товари на складі», а не на рахунок 84, що детально відображено у Зведеній інформації про відображення у бухгалтерському обліку транспортно-експедиторських послуг.

На субрахунках 281-284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

На субрахунку 281 «Товари на складі» ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

Субрахунок 281 кореспондується з рахунком 90 «Собівартість реалізації».

Дійшов обґрунтованого висновку про те, що при списанні операцій з придбання транспортно-експедиторських послуг на рахунок 281 разом із товарами, що були доставлені внаслідок споживання цих послуг, позивач збільшив вартість цих товарів на суму вартості відповідних транспортно-експедиторських послуг. Відповідно відсутні підстави для твердження, що вартість транспортно-експедиторських послуг за зазначеними у акті перевірки актами наданих послуг не включена у собівартість товару.

Щодо висновків податкового органу про неможливість зробити висновок щодо використання списаного дизельного палива ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» в сумі 377049,04 в т. ч. за вересень 2022 року у сумі 204995, 83 гри., за грудень 2022 року у сумі 172053,26 грн., як таке, що використано в межах господарської діяльності платника податків.

Оскільки відомості, наведені у актах списання дизельного палива, за результатами перевірки не підтверджені первинними документами, на підставі яких вони сформовані. В ході проведення перевірки ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» не надано подорожні листи (або інші первинні документи, якими керується підприємство), у яких зазначено, зокрема, марка автомобіля, водій, звідки та куди саме відбуваюсь перевезення (навантаження), фактичний пробіг автомобіля, покази спідометру, скільки вантажу перевезено (завантажено), який саме вантаж, тощо. Слід зазначити таке.

Так, згідно з наказом директора ТОВ «ТОПІНТЕРФУД» від 03.01.2022 р. №3-М затверджено норми витрат пального на пробіг службових легкових та вантажних автомобілів.

Облік використання пального на підприємстві здійснюється в електронній формі із зазначенням автомобіля, дати, показань одометру, маршруту, залишків палива, кількості заправленого палива, кількості використаного палива, та прізвища водія.

Враховуючи вказані обставини та правову позицію викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі № 820/924/16 від 21 вересня 2017 року згідно з якою «відповідно до Закону України від 05 липня 2011 року № 3565-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» у текстах законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про міліцію» вилучено посилання на подорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів. Отже, підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, мають право не виписувати водіям подорожні листи. За необхідності підприємства самостійно приймають рішення стосовно використання подорожніх листів у своїй господарській діяльності а отже порушення з боку позивача відсутнє». Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що надані позивачем документи є достатніми для підтвердження використання пального у господарській діяльності, що виключає заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 75410 грн., а саме у вересні 2022 - 34411 грн., у грудні 2022 - 40999 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.04.2023 р. №0079240701, то суд першої інстанції правильно зазначив, що вказане рішення винесено на підставі порушень про які зазначено вище, та які спростовані в судовому порядку, а тому вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо висновків податкового органу щодо ненадання документів на запити відповідача слід зазначити наступне.

Так, судом першої інстанції з`ясовано, та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи наступне.

Так відповідачем надано позивачу запит №1 від 06.03.2023 року щодо надання документів до 16.00 год. 07.03.2023 року за відповідним переліком.

Також відповідачем направлено запит №4 від 10.03.2023 року (надати документи та запитувану інформацію до 11.00 год. 14.03.2023 року) щодо надання інформації про подальше використання вищевказаних товарів та підтвердження правомірності списання на рахунок 92 «Адміністративні витрати».

Між тим, судом першої інстанції правильно з`ясовано, що інформацію про списання пакувальних матеріалів позивач надав у листі від 14.03.2023 р. №14, зазначивши, що пакувальні матеріали були використані ним при фасуванні товару, що поставляється ТОВ «СІЛЬПО-ФУД». Тобто у відповідача були наявні первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із його постачальниками та ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», які підтверджують факт розфасовки товару і відповідно його пакування.

Крім того, документи, які чітко визначені у запиті №1, позивачем надано.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано враховано те, що при дослідженні господарських операцій, які є предметом акта перевірки від 21.03.2023 року, надано оцінку як документам, які відповідач не визнав первинними, так і оцінку вимозі контролюючого органу надати документи, які не передбачені законодавством.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення відповідача від 20.04.2023 р. №0079240701.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції він «вважає його таким, що винесено при неповному та неправильному досліджені доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права» слід зазначити наступне.

Так, відповідач не зазначає в апеляційній скарзі які саме норми права було порушено судом першої інстанції, які докази було неправильно досліджено ним та які обставини не встановлено, в чому полягає неповнота судового рішення, що перешкоджає суду апеляційної інстанції у перевірці рішення суду першої інстанції з цих підстав.

Крім того, вказані підстави відсутні у переліку підстав визначених ст. 317 КАС України як підстав для скасування судового рішення.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі №160/14820/23 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22 лютого 2024 року.

Повне судове рішення складено 22 лютого 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва