Постанова

від 22.02.2024 по справі 500/107/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 500/107/23 пров. № А/857/12535/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року (головуючий суддя Осташ А.В., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Дружба» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Дружба» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу державного контролю у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просило скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №324649 від 23.12.2022 до ТОВ «Агрокомпанія «Дружба».

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду 08 березня 2023 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №324649 від 23.12.2022.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок №1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Судом першої інстанції не було взято до уваги, той факт, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

У даному випадку водієм автомобільного перевізника під час здійснення вантажного перевезення були пред`явлені відповідні документи, що потім стали носієм встановленого порушення, так перевізника було встановлено по наданим документам.

Будь-яких пояснень водієм, стосовно перебування в оренді транспортного засобу, а бо ж зазначеної помилки в товарно-транспортній накладній, зазначено не було.

Надані до позову матеріали відносно оренди іншою особою не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації.

Надання їх (матеріалів щодо оренди) згодом жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин».

При цьому, водієм транспортного засобу була надана ТТН накладні №720 від 26 жовтня 2022 року в графі автомобільний перевізник - «Агрокомпанія «Дружба».

При цьому, судом першої інстанції не було досліджено питання чи була дана накладна під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу.

Так, Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає пряму норму, що за відсутності на момент перевірки документів, визначених вимогами статті 39 та 48 на автомобільного перевізника накладається адміністративно-господарський штраф.

Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок № 1388), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).

Крім того, правова позиція щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловлено Верховним Судом у Постанові від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16.

Так, в зазначеній постанові сказано, що попри те, що наведені положення пункту 6.3. Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону № 2344-ІІІ вбачається, що документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов`язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Відсутність такого документа також є правопорушенням законодавства про автомобільний транспорт, за яке передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Тобто, якщо б перевезення під час перевірки нібито здійснювалось іншим перевізником, документи, відповідно до яких здійснювалися перевезення та тимчасовий реєстраційний талон, повинні були бути в наявності у водія і пред`являтись державним інспекторам Укртрансбезпеки на момент проведення перевірки, чого фактично не мало місця.

Вирішуючи спір по суті, перевірка рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень здійснюється судом ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності). Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 в справі №814/1460/16.

З урахуванням наведеного, твердження про те, що позивач не є автомобільним перевізником не відповідають дійсності.

Якщо позивач, відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України, вважає, що порушення мало місце перевізником, відмінним від нього, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області, здійснювались заходи державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті, шляхом проведення рейдової перевірки 26.10.2022 на а.д. М-19, км 345+580, Тернопільська область, перевірено комбінований транспортний засіб у складі автомобіля марки DAF ХР 460 FТ, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп SCHMITZ SCB-S3Т, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку №012840 від 24.10.2022 та графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області від 24.10.2022 на період з 24.10.2022 по 30.10.2022.

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №337046 від 26.10.2022.

В якому зазначено, що комбінованим транспортним засобом у складі автомобіля маркиХР 460 FТ, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп SCHMITZ SCB-S3Т, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно товарно-транспортної накладної №720 від 26.10.2022 перевозили вантаж. На момент перевірки у водія ОСОБА_1 відсутній протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу на автомобіль DAF ХР 460 FТ, НОМЕР_1 та напівпричіп SCHMITZ SCB-S3Т, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №337046 від 26.10.2022 водій ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення про причину порушення та підписувати акт.

У графі «Пояснення водія про причини порушень» посадовою особою Укртрансбезпеки зроблено запис про відмову водія надати пояснення та підписувати акт.

На підставі факту встановлення автомобільного перевізника як ТОВ «Агрокомпанія «Дружба», направлено на розгляд до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області.

Про розгляд акту №337046 від 26.10.2022, позивача було інформовано листом- повідомленням №47038/39/24-22 від 14.12.2022. Направлення даного повідомлення рекомендованим листом підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 20.12.2022, відправлення 4602702926194.

Тож, за результатами розгляду акту №337046 від 26.10.2022, що відбувся 23.12.2022, без участі позивача) в.о.начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області винесено постанову №324649 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ «Агрокомпанія «Дружба», у сумі 17000 грн., за порушення вимог ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абзацом 3 частиною 1 статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)( далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (невичерпний перелік).

Вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-III) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про автомобільний транспорт» слідує, що контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. При цьому порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Статтею 35 Закону України «Про транспорт» від 30.06.2019 №3353-ХІІ передбачено:

частина 1 - транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

частина 8 - періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за № 137 від 30.01.2012.

Згідно пункту 1 Порядку № 137 Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (надалі по тексту також - Порядок №137) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації.

Пунктом 11-1 Порядку №137 визначено, що протокол перевірки технічного стану документ, із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації, що засвідчує позитивні результати проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації.

Законом України № 1534-ІХ від 03.06.2021 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» (набрання чинності з 01.10.2021), зокрема абзацу 3, частини 1 статі 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» викладено наступним чином: частина 1 - за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: абзац 3 - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зокрема, суд зазначає, що спірним у даній справі є не наявність порушення, які зафіксовані в акті перевірки, а належності позивача до автомобільного перевізників в розумінні Закону №2344-III.

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону № 2344-III).

З огляду на зазначене вище, суд підставно вказав, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не інші особи (власники транспортних засобів, тощо).

Відповідно до ст.ст.908, 909 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, ст.50 Закону № 2344-III передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

У даній спірній ситуації зґясовано, що між позивачем (Замовником) та ТОВ «СКтранс» (перевізником) укладено договір про перевезення вантажів №45/22 від 20.10.2022.

26.10.2022 водієм ОСОБА_1 на транспортному засобі маркиХР 460 FТ, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп SCHMITZ SCB-S3Т, реєстраційний номер НОМЕР_3 , згідно товарно-транспортної накладної №720 від 26.10.2022 перевозили вантаж.

Дійсно, згідно товарно-транспортної накладної №720 від 26.10.2022 перевозився вантаж ріпак озимий, в якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Агрокомпанія «Дружба». При цьому суд зґясував, що зазначення даного факту у товарно-транспортній накладній є помилка працівника Товариства, котра вказала в товаро-транспортній накладні №720 від 26 жовтня 2022 року в графі автомобільний перевізник - «Агрокомпанія «Дружба» замість ТОВ «СКтранс».

На підтвердження даної обставини судом встановлено, що відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності ТОВ «СКтранс» є Вантажний автомобільний транспорт.

Факт надання послуг по перевезенню вантажів ТОВ «СКтранс» підтверджується: договором про перевезення вантажів №45/22 від 20 жовтня 2022 року, в якому перевізником зазначено «СКтранс»; актом №ВЕ-0000008 здачі-приймання робіт (надання послуг), в якому зазначено, що послуги перевезення надавало ТОВ «СКтранс»; платіжною інструкцією №4292 від 11 листопада 2022 року про оплату даних послуг; рахуноком-фактурою №ВЕ-0000008 від 2 листопада 2022року виставленою ТОВ «СКтранс» за послуги перевезення.

Крім того, ТОВ «СКтранс», як перевізник, зазначений у міжнародній товарно-транспортній накладній (СМК) №294-22 від 26.10.2022 та митній декларації №5509.

Отже, враховуючи вищенаведені докази про здійснення господарської операції з перевезення вантажу ріпак озимий, суд дійшов обґрунтованого висновку, що автомобільним перевізником виступає не позивач, а ТОВ «СКтранс», тому притягнення позивача до відповідальності є протиправним, а спірна постанова підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року у справі №500/107/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний