Ухвала

від 22.02.2024 по справі 140/8284/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про закриття касаційного провадження

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа №140/8284/21

адміністративне провадження № К/990/13614/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року (суддя Волдінер Ф.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року (колегія у складі суддів Кузьмича С. М., Матковської З.М., Улицького В.З.)

у справі № 140/8284/21

за позовом ОСОБА_1

до Локачинської селищної ради Волинської області

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Локачинської селищної ради Волинської області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасування рішення відповідача від 10.06.2021 № 5/368 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Локачинську селищну раду задовольнити заяву від 26.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом прийняття відповідного рішення.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 26.01.2021 звернувся до Локачинської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (або індивідуального садівництва) за межами населеного пункту с.Конюхи Локачинської об`єднаної територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області орієнтовною площею. До поданої позивачем заяви було додано, в тому числі, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання частини земельної ділянки кадастровий номер 0722483900:03:000:0954).

3. Рішенням восьмого скликання Локачинської селищної ради Волинської області №5/368 від 10.06.2021 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства у відповідності до ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зокрема, у зв`язку з тим, що запропонована до відведення земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка відповідно до рішення Локачинської селищної ради включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав оренди на земельних торгах.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

4. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що позивачем виконано всі умови, визначені законом, необхідні для прийняття відповідачем рішення про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. А тому рішення Локачинської селищної ради від 10.06.2021 №5/368 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » позивач вважає протиправним і таким, що не ґрунтується на законі та грубо порушує його права.

5. Відповідач вказав, що твердження позивача про те, що рішення Локачинської селищної ради від 10.06.2021 № 5/368 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства в межах повноважень Локачинської селищної ради, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої за межами села Конюхи, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства у відповідності до ч. 3 ст. 136 ЗК України, зокрема, у зв`язку з тим, що запропонована до відведення земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка відповідно до рішення Локачинської селищної ради від 21.04.2021 №4/448 «Про затвердження Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які виставлятиметься па земельних торгах у формі аукціону» включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу прав оренди на них на земельних торгах.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 13.01.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2022, відмовив у задоволенні позову.

Суди виходили з того, що відповідач у повній відповідності із нормами Земельного кодексу України прийняв оскаржене у цій справі рішення та правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на підставі ч. 3 ст. 136 ЗК України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. 28.05.2022 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2022, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновку щодо застосування норм права, висловленого у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а, не оцінили порушення відповідачем встановленого законом місячного строку розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки; відсутність у Локачинської селищної ради права власності на спірну земельну ділянку. Відповідач не приймав рішення по суті заяви про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки більше чотирьох місяців, протягом яких протиправно відніс спірну земельну ділянку до переліку тих ділянок, право оренди на які виставлятиметься на земельні торги.

Також покликається на відсутність висновку щодо застосування ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 135 Земельного кодексу України у взаємозв`язку з п. 34), ч. 1 ст. 26, ч. 5 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах.

8. Верховний Суд ухвалою від 06.07.2022 відкрив провадження у справі.

9. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права й наявність обставин, наведених у п. 1, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

10. Позивач просив про розгляд справи за його участі, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.

11. 18.07.2022 надійшов відзив. Відповідач клопоче закрити касаційне провадження. Вважає, що судові рішення є правомірними з огляду на те, що законодавством передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Однак згідно з нормами ст. 136 ЗК України факт прийняття рішення про включення земельної ділянки в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, є самостійною підставою для заборони їх відчужувати та надавати у користування.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.

13. Згідно з приписами ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

14. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

15. Частиною 1 ст. 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Ключовим питанням цієї справи є правомірність надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, включеної до переліку ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги, після подання клопотання про надання дозволу на розробку проекту до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність.

17. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права й наявність обставин, наведених у п. 1, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

(а) щодо п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України як підстави для відкриття касаційного провадження

18. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

19. Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

20. Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

21. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

22. У постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

23. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, ч. 5 ст. 242 КАС України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

24. Враховуючи зазначене, Суду необхідно з`ясувати чи є подібними правовідносини у справі, що розглядається із правовідносинами у справах, на які покликався відповідач у касаційній скарзі.

25. Позивач у касаційній скарзі покликається на постанову Верховного суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а

26. За висновками, викладеними Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у цій справі, земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не є релевантною до обставин цієї справи, оскільки у всіх вище перелічених справах, позивачі просили надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка не була сформована.

27. Суд зауважує, що у вищенаведеній справі підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки була невідповідність місць розташувань, обраних об`єктів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, Генерального плану смт Авангард, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтовувань використання та охорони земель смт Авангард, як адміністративно-територіальної одиниці, проекту землеустрою щодо впорядкування території.

28. Жодних згадок про таку підставу для відмови як включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав оренди на земельних торгах постанова у справі №509/4156/15-а не містить.

29. Колегія суддів зазначає, що включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах, не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій статті 118 ЗК України, проте така підстава для відмови передбачена у статті 136 ЗК України.

30. Згідно з ч. 5 ст.136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

31. Отже ЗК України чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, тому вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель, які виставлені на земельні торги.

32. Верховний Суд розглядав справи, де поставало таке ж питання, і, зокрема у постанові від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17 дійшов висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

33. Згодом вказана правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, від 28.10.2020 у справі №819/1976/17, від 22.10.2020 у справі №815/7279/16, від 29.03.2021 у справі №2040/6485/18, від 13.04.2021 у справі №818/1470/18, від 29.10.2021 у справі №340/1039/20, від 29.11.2021 у справі №340/1037/20, від 15.07.2021 у справі №520/3930/19, від 25.05.2022 у справі №620/1060/21 та від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 тощо, і Суд не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.

34. Враховуючи викладене, Суд не вбачає підстав для касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у випадку, передбаченому п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

(б) щодо п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України як підстави для відкриття касаційного провадження

35. Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

36. Суд звертає увагу, що мотиви судів першої та апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, що викладені у постановах від 19.02.2019 у справі №815/905/17, від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, які містять висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, про що суд апеляційної інстанції і зазначив в оскаржуваній постанові і наявністю яких, зокрема, спростовується твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для відкриття касаційного провадження у справі, передбаченої п. 3 ч. 4 ст.328 КАС України.

37. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, обставини якої є подібними до справи, що розглядається, адже позивач звернувся до сільської ради із заявою, зареєстрованою 01.03.2019, а зазначена позивачем земельна ділянка є частиною земельної ділянки рішенням сільської ради від 11.03.2019 включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності Плисківської сільської ради, права на які підлягають продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах), зазначив:

«24. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

25. При цьому приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Так, згідно з положеннями ч.ч. 1-3 даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Пунктом 4 ч. 4 ст. 136 ЗК України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №815/3059/17 та від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 08.11.2019 у справі №420/914/19.

26. Аналіз наведених правових норм також дає змогу дійти висновку, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №815/905/17).

27. Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою на яку просив позивач, є частиною іншої земельної ділянки, яка зареєстрована в базі даних Державного земельного кадастру з кадастровим номером 7420886000:02:000:2143, та має загальну площу 41,0528 га.

Рішенням Плисківської сільської ради від 11.03.2019 №421-19/VІІ було включено земельну ділянку з кадастровим номером 7420886000:02:000:2143 до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.

28. Отже, станом на момент прийняття рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 11.03.2019 № 428-19/VII про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, земельна ділянка, частину якої хотів отримати у власність позивач, була включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, що виключало можливість надати її в безоплатну приватизацію позивачу».

38. Отже, вищенаведене спростовує твердження скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду із спірного питання, а тому касаційне провадження у справі слід закрити.

(в) щодо пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України як підстави для відкриття касаційного провадження

39. За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо, зокрема: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

40. Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

41. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б вказували на те, що розгляд такої справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

(г) інші зазначені в касаційній скарзі підстави

42. Також позивач у своїй касаційній скарзі підставою для відкриття зазначає те, що справа становить значний суспільний інтерес (пп "в" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів та становили зацікавленість широкого кола осіб у результатах розгляду саме цієї справи.

43. Таке твердження скаржника має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі, а тому не може бути враховано судом касаційної інстанції.

44. При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», або «суспільний інтерес» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

45. Стосовно посилання скаржника на пункт «б» ч. 5 ст. 328 КАС України Суд зазначає, що скаржником з метою обґрунтування вказаної підстави для відкриття касаційного провадження не зазначено, які саме обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, підлягають спростуванню та не вказано в якій справі таке спростування здійснюється (здійснюватиметься).

46. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

47. З урахуванням наведеного, касаційне провадження підлягає закриттю.

48. Колегія суддів вважає, що інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наданих судам попередніх інстанцій.

49. За таких обставин підлягає задоволенню клопотання відповідача про закриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись ст.ст. 339, 340 КАС України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання Локачинської селищної ради Волинської області про закриття касаційного провадження задовольнити.

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у справі № 140/8284/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб