Рішення

від 15.02.2024 по справі 953/5352/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/5352/21

н/п 2/953/163/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді-Колесник С.А.,

при секретарі - Півоваровій Д.В.,

за участю представника позивача - адвоката Такідзе І.Л.,

представника відповідача - адвоката Дзюба І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу № 953/5352/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства зобмеженою відповідальністю«Рексон» про витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіннята скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілленіум Холл», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання за нею права власності на літ. «А-1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , та витребування її з чужого незаконного володіння.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 справу передано судді Лях М.Ю. (а.с.12 т.2).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Лях М.Ю. від 29.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.13-14 т.2).

31.03.2021 Позивач подала до суду Уточнену позовну заяву, а також заяву про поновлення строків позовної давності (а.с.19-22, 30-31 т.2).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження у справі,призначено підготовчесудове засідання(а.с.33-34т.2).

31.03.2021 Позивач подала до суду заяву про забезпечення позову (а.с.36-39 т.2).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2021 заяву Позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження нежитлової будівлі літ. «А-4», загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлової будівлі літ. «А-4», загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.50-53 т.2).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2021 до участіу цивільнійсправі уякості третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача залученоПрАТ «Верифікаційні проекти» (а.с.77 т.2).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.07.2021 задоволено клопотання представника Позивача ОСОБА_1 - адвоката Левкова В.Н. про витребування доказів. Витребувано у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради належним чином завірені матеріали інвентаризаційної справи на будівлю літ. «А-1-4», розташовану за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1707,4 кв.м. (а.с.121 т.2).

27.09.2021 до суду надійшов лист КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради №6937/04.12/21 від 15.09.2021 про те, що оригінал інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою АДРЕСА_1 , направлено 17.01.2012 (вих.. №471) до Юридичного департаменту Харківської міської ради Харківської області (на виконання запиту від 17.01.2012 за №435/9-12) та до цього часу не повернуто (а.с.130 т.2).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.12.2021 задоволено заяву третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача -ПрАТ «Верифікаційні проекти» в особі ліквідатора Шонія М.В. про скасування заходів забезпечення позову у справі. Скасовано заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження нежитлової будівлі літ. А-4, загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлової будівлі літ. А-4, загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.144 т.2).

20.10.2022 року на підставі протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями з підстав перебування судді Лях М.Ю. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зазначена цивільна справа розподілена в провадження судді Колесник С.А. (а.с.152 -153 т.2).

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Колесник С.А. від 26.10.2022 цивільну справу прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання (а.с.154 т.2).

30.11.2022 від представника третьої особи: Приватного акціонерного товариства «Верифікаційні проекти» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича до суду надійшло клопотання про направлення справи до господарського суду Харківської області для розгляду спору по суті в межах справи №922/831/22 про банкрутство ПрАТ «Верифікаційні проекти» (а.с.170-172 т.2).

19.12.2022від представникаВідповідача ТОВ«Мілленіум Холл» до суду надійшов Відзив на уточнену позовну заяву (а.с.178-184 т.2), у якому представник Відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на ст.ст. 328, 611, 635 ЦК України, та вказуючи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нотаріально посвідчений основний договір купівлі-продажу укладено не було, жодна із сторін не направляла другій стороні пропозицію про його укладення, тому зобов`язання, встановлене попереднім договором, припинилося 03 квітня 2017 року. З п.5 попереднього договору чітко слідує, що позивач була обізнана, що наслідками не укладення сторонами основного договору є саме відшкодування збитків, оскільки в даному пункті процитовані положення ч.2 ст.635 ЦК України, а також вказано, що сторони домовились про те, що якщо основний договір не буде укладено через ОСОБА_2 , то він зобов`язується повернути позивачу кошти сплачені згідно з п.2 попереднього договору в розмірі 1560000 грн., а також сплачує позивачу неустойку (штраф) у розмірі 100% від цієї суми.

Представник Відповідача зазначив, що законодавство не передбачає можливості набуття за попереднім договором права власності на будь-яке майно або майнові права, оскільки виходячи з приписів ст..635 ЦК України, предметом попереднього договору може бути виключно зобов`язання сторін укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Доводи Позивача про те, що попередній договір був удаваним правочином, який було вчинено для приховування іншого договору, а саме договору купівлі-продажу спірної будівлі, вважають безпідставними, оскільки попередній договір укладено у встановленій законом формі і такий договір не визнавався недійсним і не визнавався удаваним.

Також предствник Відповідача вказав, що в уточненій позовній заяві Позивач лише зазначила, що у квітні 2017 року її чоловік ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовною заявою про визнання попереднього договору купівлі-продажу спірної будівлі удаваним правочином і що відповідна цивільна справа № 640/4057/17 перебуває на розгляді у Касаційному цивільному суді.

16.06.2021 року по вказаній цивільній справі № 640/4057/17 Верховним Судом України було винесено постанову, якою касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову апеляційного суду про відмову в позові залишено без змін, чим фактично відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання попереднього договору купівлі-продажу удаваним. Ця постанова Верховного Суду України набрала законної сили 16 червня 2021 року, є остаточною і оскарженню не підлягає. За таких умов, вказана позиція позивача, що попередній договір був удаваним правочином, залишилася недоведеною і не може бути прийнята судом.

Також вважав, що Позивач не надала суду належних доказів, які б свідчили, що при укладенні попереднього договору, сторони фактично домовились про укладання договору купівлі-продажу, з матеріалів справи такі обставини встановити неможливо.

Так,відносно доводуПозивача щодооплати вартостіспірної будівлі,то доведенимє лишефакт сплатиПозивачем накористь ОСОБА_2 ,згідно зп.2попереднього договору,1560000грн.,що намомент укладенняцього договоруза середнімкурсом продажудоларів СШАприватним особамкомерційними банкамим.Харкова єеквівалентом суми60000дол.США,при підписанніпопереднього договору,так яквказаний фактобумовлений впопередньому договорі,який підписаниййого сторонами.Позивач вказує,що фактсплати повноївартості спірноїбудівлі підтверджуєтьсярозпискою від03грудня 2016року,однак врозписці від03грудня 2016року,яку Позивачдодала допозову взагаліне вказанопро передачунею коштів ОСОБА_2 ,не вказанопро будь-якірозрахунки запопереднім договором,з цієїрозписки невбачається,що якіськошти булиотримані ОСОБА_2 в якостіоплати вартостіспірної будівліза попереднімдоговором.Крім того,Позивач надаласуду розпискувід 02вересня 2016року,в якійВідповідач 2вказує, що вартість спірної будівлі складає 120 000 дол. США, та розписку від 29 жовтня 2016 в якій ОСОБА_2 вказує, що вартість спірної будівлі складає 800 000 дол. США. Доказів про оплату позивачем визначеною ОСОБА_2 , як продавцем вартості спірної будівлі у сумі 800 000 дол. США матеріали справи не містять.

Також представник Відповідача зазначив, що твердження Позивача про передачу їй ключів, документів на спірну будівлю, про володіння спірною будівлею з 03 грудня 2016 року, не підтверджені доказами, що є в матеріалах справи, тому не доведені. Так, в розписці від 03 грудня 2016 року, яку Позивач додала до позову, вказано, що ОСОБА_2 надає дозвіл використовувати спірну будівлю, проводити поточний ремонт, переобладнання за її кошти, проводити необхідні платежі, пов`язані з утриманням будівлі, проте про передачу ключів, документів та спірної будівлі позивачу ні в попередньому договорі, ні в розписці не вказано. Також в цій розписці ОСОБА_2 вказав, що дає такий дозвіл у зв`язку з наміром продажу спірної будівлі.

Отже, всі заявлені в уточненій позовній заяві твердження Позивача про удаваність попереднього договору не узгоджуються із матеріалами справами.

В уточненій позовній заяві Позивачка посилається на норми статей 387, 388 ЦК України щодо витребування майна, проте такої вимоги в уточненій позовній заяві не має, судовий збір за вимогу не сплачувався.

Крім того представник Відповідача вказує, що звертаючись з віндикаційним позовом до суду, позивач насамперед має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, покликаючись на ті чи інші докази.

Проте з доданих до позовної заяви Позивачем доказів слідує, що спірна будівля за Позивачем не зареєстрована і Позивач не є та ніколи не була титульним власником спірної будівлі. Таким чином, Позивач не має жодних підстав посилатися на норми щодо витребування майна з чужого незаконного володіння у даній справі, оскільки Позивач в силу вимог ст.ст. 331,334 ЦК України не є та ніколи не була власником спірної будівлі.

11.01.2023до судувід представникаВідповідача ТОВ«Мілленіум Холл» надійшли Заперечення на клопотання про направлення матеріалів справи до Господарського суду Харківської області (а.с.216-218 т.2).

Ухвалою Київськогорайонного судум.Харкова від19.01.2023відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи Приватного акціонерного товариства «Верифікаційні проекти» - розпорядника майна арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича про направлення матеріалів цивільної справи № 953/5352/21 до господарського суду Харківської області для розгляду спору по суті в межах справи про банкрутство (а.с.261-262 т.2).

19.01.2023 представником Позивача адвокатом Прасоловим І.В. до суду подано клопотання про витребування доказів (а.с.242-246 т.2).

07.02.2023представником ВідповідачаТОВ «МілленіумХолл» подано до суду Заперечення на клопотання представника Позивача про витребування доказів (а.с.11-13 т.3).

16.02.2023 до суду від представника Позивача ОСОБА_4 надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «МілленіумХолл», ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Рексон,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача -ПрАТ «Верифікаційніпроекти»,у якійпозивач проситьвизнати занею ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю Літ. «А`-4», загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-25 т. 3).

16.02.2023представник Позивача ОСОБА_4 подав досуду заявупро забезпеченняпозову,а саменакладення арештуна нежитловубудівлю Літ.«А`-4»,загальною площею1707,4кв.м.,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 (а.с.66-69т.3).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.02.2023 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів. Витребувано у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович Альони Олександрівни (61013 м. Харків вул. Шевченко, 146 літ. «В-3»): - копію договору купівлі - продажу серія та номер: 295 від 01.07.2022 щодо нежитлової будівлі Літ. «А`-4», загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - копію договору іпотеки серія та номер: 381 від 17.09.2022 щодо нежитлової будівлі Літ. «А`-4», загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Іпотекодержатель: ТОВ «Авантаж-Еліт Буд», код ЄДРПОУ: 44193866, Іпотекодавець: ТОВ «Рексон», код ЄДРОПУ: 36647070 (а.с.32-33 т.3).

16.02.2023 до суду від представника третьої особи ПрАТ «Верифікаційні проекти» арбітражного керуючого Сергієнко Н.О. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 953/5352/21 до вирішення питання по справі № 922/3149/18, яка розглядається в господарському суді Харківської області (а.с.41-42 т.3).

Ухвалою Київськогорайонного судум.Харкова від17.02.2023 заяву представника Позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі № 953/5352/21 -задоволено частково. Заборонено вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. «А`-4», загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено (а.с.72-73 т.3).

Ухвалою Київськогорайонного судум.Харкова від20.03.2023залучено у цивільній справі №953/5352/21 співвідповідачем -Товариствоз обмеженою відповідальністю «Рексон». Прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Мілленіум Холл», ОСОБА_2 , Товариствозобмеженою відповідальністю«Рексон», третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача -ПрАТ «Верифікаційні проекти» про визнання права власності (а.с.95 т.3).

03.04.2023від представникаВідповідача ТОВ «Рексон» до суду надійшов Відзив на уточнену позовну заяву (а.с.107-1110 т.3).

11.04.2023до судувід представникаВідповідача ТОВ «Рексон» надійшли заперечення на клопотання ліквідатора ПрАТ «Верифікаційні проекти» арбітражного керуючого Сергієнко Н.О. про зупинення провадження по справі №953/5352/21 (а.с.115-116 т.3).

24.04.2023 до суду від представника третьої особи ПрАТ «Верифікаційні проекти» арбітражного керуючого Сергієнко Н.О. надійшло клопотання про закриття провадження у справі та залишення клопотання про зупинення провадження у справі без розгляду, у зв`язку з поданням клопотання про закриття провадження у справі (а.с.165-167 т.3).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.05.2023 клопотання представника третьої особи ПрАТ «Верифікаційні проекти» арбітражного керуючого Сергієнко Ніни Олександрівни про зупинення провадження у цивільній справі № 953/5352/21 - залишено без розгляду. У задоволенні клопотання представника третьої особи ПрАТ «Верифікаційні проекти» арбітражного керуючого Сергієнко Ніни Олександрівни про закриття провадження у цивільній справі № 953/5352/21- відмовлено (а.с.212-214 т.3).

02.06.2023 до суду від представника третьої особи ПрАТ «Верифікаційні проекти» арбітражного керуючого Сергієнко Н.О. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №953/5352/21 до прийняття рішення по справі №922/831/22, яка розглядається в Господарському суді Харківської області (а.с.216-217 т.3).

26.06.2023 до суду від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О. надійшли документи на виконання ухвали суду від 16.02.2023 про витребування доказів (а.с.233 т.3).

05.07.2023 представникомПпозивача подано до суду клопотання про витребування доказів (а.с.5-6 т.4) та клопотання про застосування заходів процесуального примусу до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович Альони Олександрівни у вигляді штрафу у розмірі 7767 грн. до державного бюджету (а.с.10-11 т.4).

Ухвалою Київськогорайонного судум.Харкова від07.07.2023узадоволенні клопотання представника Позивача ОСОБА_1 адвоката Прасолова Ігора Вадимовича про застосування заходів процесуального примусу у справі - відмовлено. Клопотання представника Позивача ОСОБА_1 адвоката Прасолова Ігора Вадимовича про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович Альони Олександрівни належним чином засвідчені копії повних текстів з усіма додатками та додатковими договорами наступних документів: - договору купівлі - продажу серія та номер: 295 від 01.07.2022 щодо нежитлової будівлі Літ. «А'-4», загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - договору іпотеки серія та номер: 381 від 17.09.2022 щодо нежитлової будівлі Літ. «А'-4», загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Іпотекодержатель: ТОВ «Авантаж-Еліт Буд», код ЄДРПОУ: 44193866, Іпотекодавець: ТОВ «Рексон», код ЄДРОПУ: 36647070 (а.с.21-22 т.4).

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 07.07.2023 клопотання представника третьої особиПрАТ «Верифікаційніпроекти» -ліквідатора СергієнкоНіни Олександрівнипро зупиненняпровадження уцивільній справі№953/5352/21- задоволено. Провадження у цивільній справі №953/5352/21 - зупинено до набрання законної сили рішення у справі №922/831/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Антьє", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рексон"провизнання недійсним договору (а.с.24-25 т.4).

Постановою Харківського апеляційного суду від 13.09.2023 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прасолова Ігоря Вадимовича задоволено. Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 07.07.2023 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.83-85 т.4).

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 17.10.2023 закрито підготовче провадження по цивільній справі № 953/5352/21, та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.107-110 т.4).

09.11.2023 представник Позивача адвокат Такідзе І.Л. подала до суду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження (а.с.123-125 т.4) та клопотання про витребування доказів (а.с.129-130 т.4).

23.11.2023 представником Відповідача ТОВ «Рексон» подано до суду заперечення на клопотання представника Позивача про повернення справи на стадію підготовчого провадження, клопотання про витребування доказів (а.с.148-150 т.4).

23.11.2023 від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О. до суду надійшли витребувані судом докази (а.с.151-158 т.4).

24.11.2023 представник Позивача- адвокат Такідзе І.Л. подала до суду Уточнену позовну заяву, в якій просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон» нежитлову будівлю Літ. «А'-4», загальною площею 1707,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №64050205 від 01.07.2022 року приватного нотаріуса Богданович Альони Олександрівни (а.с.165-169 т.4).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник Позивача посилається на те, що Позивач зареєстрована в ДФС Київського району м.Харків, як фізична особа - підприємець, для здійснення підприємницької діяльності придбала нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

03.12.2016 Позивач повністю розрахувалась з власником цієї нежитлової будівлі ОСОБА_2 , що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою. Останній в свою чергу передав їй ключі та документи на спірну будівлю, якою вона з того часу володіла та розпоряджалась.

Отже, Позивач з продавцем нежитлової будівлі ОСОБА_2 виконали всі умови договору купівлі-продажу.

Зазначене майно Позивач придбала з метою отримання прибутку і самим правильним способом оформлення переходу права власності на це майно було внесення її до статутного капіталу новоствореного підприємства, засновником якого була б Позивач.

Таке оформлення переходу права власності на спірне майно повністю відповідало волі та інтересам ОСОБА_2 , бо звільнило його від витрат на сплату 5% податку з доходу при оформленні права власності шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Оскільки правочин купівлі-продажу фактично відбувся, за придбання вказаного нежитлового приміщення з ОСОБА_2 . Позивач повністю розрахувалась (а для створення ТОВ необхідний був час), вони зафіксували свої правовідносини з ОСОБА_2 за взаємною згодою у формі попереднього договору, який 03.12.2016 був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Кірія Ю.О., що суттєво зменшувало витрати на оформлення, при цьому повністю відповідало вимогам закону щодо письмової форми та нотаріального посвідчення договору при відчуженні майна.

Згідно даного договору Позивач і ОСОБА_2 встановили час для переоформлення нежитлової будівлі. літ. «А`-4», загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до 03 квітня 2017 (час достатній для створення ТОВ). Станом на визначену попереднім договором дату укладення договору купівлі-продажу спірної будівлі ОСОБА_2 став уникати зустрічі з нею, план по створенню ТОВ і переоформленню права власності через статутний фонд опинився під загрозою.

Увесь цей час ОСОБА_1 безперешкодно володіла і розпоряджалась придбаним нерухомим майном за вищевказаною адресою.

16.10.2017 адвокат Бутенка В.В. - ОСОБА_5 з п`ятьма раніше не знайомими Позивачу особами шляхом пошкодження вхідних замків здійснили спробу проникнути у придбану ОСОБА_1 нежитлову будівлю, зазначивши про наявність документів на право власності та те, що Позивач не має ніякого відношення до цієї нежитлової будівлі. Це остаточно переконало Позивача в небажанні ОСОБА_2 укласти правочин згідно фактично здійсненого договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим Позивач була змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

За твердженням Позивача між нею та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу Спірної будівлі, а 03.12.2016 у приватного нотаріуса ХМНО Кірія Ю.О. був посвідчений Попередній договір. На теперішній час Позивачу стало відомо, що нежитлова будівля з 01.07.2022 належить на праві власності ТОВ «Рексон».

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує нормами цивільного законодавства про право власності (статті 316-321 ЦК України), вказує, що повністю розрахувалась за придбання нежитлової будівлі, нежитлова будівля вибула із володіння Позивача без її волі та відома, тому норми ст.ст.387,388 ЦК України надають Позивачу право у такому випадку витребувати майно із чужого незаконного володіння від добросовісного набувача-ТОВ «Рексон».

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24.11.2023 повернуто на стадію підготовчого провадження у цивільній справі №953/5352/21 (а.с.179 т.4).

06.12.2023від представникаВідповідача ТОВ«Рексон» ДзюбаІ.М.до суду надійшло клопотання про визнанняподання 23.11.2023представником позивачапозовної заяву(уточненої)зловживанням процесуальнимиправами тазалишення безрозгляду позовноїзаяви (уточненої),поданої 23.11.2023представником позивача(а.с..187-192 т.4).

Ухвалою Київськогорайонного судум.Харковавід 06.12.2023відмовлено узадоволенні клопотанняпредставника відповідачаТовариства зобмеженою відповідальністю«Рексон» ДзюбаІ.М.про визнанняподання 23.11.2023представником позивачапозовної заяву(уточненої)зловживанням процесуальнимиправами тазалишення безрозгляду позовноїзаяви (уточненої),поданої 23.11.2023представником позивача.Прийнято дорозгляду позовнузаяву (уточнену) ОСОБА_1 , поданої представником позивача адвокатом Такідзе І.Л. 24 листопада 2023, до Товариства зобмеженою відповідальністю«Рексон» про витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.200-201 т.4).

21.12.2023 від представника Відповідача ТОВ «Рексон» - Дзюби І.М. до суду надійшов Відзив на позовну заяву (уточнену)(а.с.206-211 т.4), в якому зазначено, що позов не визнається ним повністю.

Відповідач вказує, що Позивач не надав суду належні докази на підтвердження того, що між нею та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу спірної будівлі, а 03.12.2016 у приватного нотаріуса ХМНО Кірія Ю.О. був посвідчений Попередній договір, а саме відсутні належні письмові докази: щодо сплати Позивачем ОСОБА_2 повної вартості спірної будівлі, щодо передачі ОСОБА_2 . Позивачу 03.12.2016 ключів та документів на спірну будівлю, щодо володіння та розпорядження Позивачем спірною будівлею з 03.12.2016 до 16.10.2017, щодо переходу права власності на спірну будівлю до Позивача, щодо підтвердження доводів Позивача про удаваність укладеного 03.12.2016 попереднього договору.

Відповідач зазначає, що фактично 03.12.2016 між сторонами було укладено попередній договір, яким Позивач та ОСОБА_2 визначили умови переходу у майбутньому права власності на спірну будівлю.

Позивачем недоведене наявність ознак саме правовідносин з купівлі-продажу спірної будівлі, оскільки: відсутні докази повного розрахунку Позивачем за спірну будівлю, відсутні докази передачі ОСОБА_2 . Позивачу спірної будівлі, відсутні докази переходу права власності до Позивача на спірну будівлю, відсутні докази реєстрації права власності за Позивачем на спірну будівлю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні докази того, що Позивач та ОСОБА_2 мали умисел укласти договір купівлі-продажу спірної будівлі та умисел приховати такий договір шляхом укладення попереднього договору.

Виходячи з положень статей 330, 387, 388 ЦК України право витребувати майно з чужого незаконного володіння має лише власник майна.

Матеріали справи не містять жодних документів, які підтверджують перехід права власності на спірну будівлю від ОСОБА_2 до Позивача, а також відсутні докази володіння Позивачем спірною будівлею з 03.12.2016, зокрема докази відповідної перереєстрації права власності.

Відповідач вказує, що Позивач не довела своє право власності на спірну будівлю, твердження Позивача, що спірна будівля вибула із її володіння без її волі та відома є безпідставним. Відповідач є добросовісним набувачем спірної будівлі, тому вимога Позивача про витребування спірної будівлі у Відповідача на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України не підлягає задоволенню.

Відповідач вважає, що вимога Позивача про скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №64050205 від 01.07.2022р. приватного нотаріуса Богданович Альони Олександрівни є неефективним способом захисту.

08.01.2024 представник позивача адвокат Такідзе І.Л. електронною поштою направила до суду Відповідь на Відзив (а.с.232-234 т.4).

15.01.2024 від представника ТОВ «Рексон» - Дзюби І.М. до суду надійшли Заперечення на відповідь позивача на відзив (а.с.241-246 т.4).

16.01.2024 від представника ТОВ «Рексон» - Дзюби І.М. до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання/заява про застосування позовної давності (а.с.249-251 т.4).

18.01.2024 представник позивача адвокат Такідзе І.Л. електронною поштою направила до суду додаткові пояснення щодо заяви про застосування позовної давності в порядку ст.267 ЦК України (а.с.254-255 т.4).

Ухвалою Київськогорайонного судум.Харковавід 18.01.2024закрито підготовчепровадження усправі,справу призначенодо судового розглядупо суті (а.с.262-265 т.4).

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник Відповідача ТОВ «Рексон» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь Позивача на відзив.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд, вислухавши вступне слово учасників судового розгляду, вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Між Позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір, який 03.12.2016 був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Кірія Ю.О., зареєстровано в реєстрі за № 2775 (а.с. 23 т.2).

Відповідно до умов п.1 попереднього договору ОСОБА_2 зобов`язався передати у власність за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 нежитлову будівлю літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , державна реєстрація права власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена державним реєстратором, приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В. 25 серпня 2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 892143463101, номер запису про право власності 16149937, до 03 квітня 2017.

Абзацом 2 п. 1 попереднього договору визначено, що сума продажу будівлі літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має складати 3 120 000 (три мільйони сто двадцять тисяч) грн., що на момент укладення цього договору за середнім курсом продажу доларів США приватним особам комерційними банками міста Харкова є еквівалентом суми 120 000 (сто двадцять тисяч) доларів США.

Відповідно п. 2 попереднього договору, на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 отримав, грошові кошти в розмірі 1 560 000 (один мільйон п`ятсот шістдесят тисяч) гривень, що на момент укладення цього договору за середнім курсом продажу доларів США приватним особам комерційними банками міста Харкова є еквівалентом суми 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США. Гроші, що вказані в цьому пункті, одержані ОСОБА_2 до підписання цього договору.

Відповідно до п.3 попереднього договору сторони зобов`язались у строк до 03.04.2017 укласти договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у нотаріальній формі згідно істотних вимог визначених в цьому договорі.

В п. 4, 4.1. попереднього договору сторонами було погоджено істотну умову основного договору купівлі-продажу вказаної нежитлової будівлі, а саме вартість продажу нежитлової будівлі мала становити суму вказану в п.1 (3 120 000 грн., що на момент укладення цього договору за середнім курсом продажу доларів США приватним особам комерційними банками м. Харкова є еквівалентом суми 120 000 доларів США).

В п.5 попереднього договору передбачено, що згідно ст. 635 ЦКУкраїни, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладання договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки. Сторони домовились про те, що в разі невиконання зобов`язань за цим договором ОСОБА_2 зокрема його відмови від укладення договору купівлі-продажу, він повертає ОСОБА_1 грошові кошти визначені в п.2. цього Договору, а саме 1 560 000 грн., а також сплачує ОСОБА_1 неустойку (штраф) у розмірі 100% від цієї суми. У випадку невиконання договору з вини ОСОБА_1 грошові кошти визначені в п.2 цього Договору, зараховуються в рахунок виконання зобов`язання по відшкодуванню збитків та залишаються у ОСОБА_2 .

Згідно п. 6 попереднього договору Позивач знайома з технічними характеристиками нежитлової будівлі, її станом та згодна придбати нежитлову будівлю за узгодженою Сторонами ціною.

В п.7 попереднього договору визначено, що ОСОБА_2 до передачі нежитлової будівлі у власність ОСОБА_1 зобов`язується не погіршувати стан нежитлової будівлі, який мав місце на момент її огляду, а також комплектність нежитлової будівлі не може змінюватись.

В заяві про застосування заходів забезпечення позову (а.с.38 т.2), Позивач вказала про надання ОСОБА_2 пропозиції про укладення основного договору купівлі-продажу, згідно умов, передбачених ст.635 ЦК України.

З матеріалів справи слідує, що між Позивачем та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання умов попереднього договору та в обумовлений строк сторонами строк до 03.04.2017 укладено не було.

Відповідно до положень статті635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно достатті635ЦК Українисуть попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов`язуються у майбутньому укласти основний договір. При цьому попередній договірвизначає умови, на яких сторони зобов`язуються у певний строк укласти основний договір, тобто, за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов`язання сторін укласти основний договір у майбутньому, позаяк, укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття із власності продавця предметупродажу, а покупець не набуває право власності на це майно з укладенням попереднього договору.

Таким чином,попередній договірне може вважатися самостійною підставою для переходу права власності на нежитлову будівлю літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_2 до Позивача.

Позивач має розписки ОСОБА_2 від 02.09.2016, 29.10.2016, 03.12.2016, які безпосередньо стосуються обставин справи (а.с.27, 28, 29 т.2).

В розписці від 02.09.2016 ОСОБА_2 вказано на отримання від Позивача 10 000,00 доларів США завдатку в рахунок продажу нежитлової будівлі літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також визначено, що вартість нежитлової будівлі за домовленістю складає 120 000 доларів США (а.с.27 т.2).

В розписці від 29.10.2016 ОСОБА_2 вказано на отримання від Позивача 600 000,00 доларів США завдатку в рахунок продажу нежитлової будівлі літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також визначено, що вартість продажу нежитлової будівлі за домовленістю складає 800 000,00 доларів США (а.с. 28 т.2).

В розписці від 03.12.2016 вказано, що ОСОБА_2 надав Позивачу дозвіл на використання нежитлового приміщення літ. «А`-4», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , проводити поточний ремонт, переобладнання за належній їй кошти, проводити необхідні платежі, пов`язані з утриманням будівлі, в зв`язку з укладенням договору завдатку та наміром ОСОБА_2 здійснити купівлю-продаж спірної будівлі (а.с. 29 т.2).

Таким чином, вказані розписки свідчать про погодження Позивачем та ОСОБА_2 істотної умови відчуження нежитлової будівлі літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ціни продажу у сумі 800 000,00 доларів США, що визнала Позивач, через свого представника адвоката Такідзе І.Л. в судовому засіданні 30.01.2024, свідчать про передачу Позивачем ОСОБА_2 коштів у якості завдатку у сумі 610 000,00 доларів США, про надання ОСОБА_2 . Позивачу дозволу на вчинення окремих дій щодо нежитлової будівлі.

Згідно зі статтями6,11та12 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Відповідно до положеньстатті 202 ЦК Україниправочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зістаттею 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначеністаттею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п`ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року в справі № 346/2238/15 (провадження № 61-14680сво20) зроблено висновок про те, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

З матеріалів справи слідує, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що між нею і ОСОБА_2 дійсно виникли правовідносини щодо купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки наявні в матеріалах справи докази, зокрема попередній договір від 03.12.2016, який підписано Позивачем і ОСОБА_2 , відповідає всім ознакам частини першоїстатті 635 ЦК України, містить домовленості сторін з приводу укладення у майбутньому основного договору, його терміни, істотні умови та обов`язки сторін.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів проведення повного розрахунку з ОСОБА_2 за спірну нежитлову будівлю, оскільки договірну ціну продажу будівлі було погоджено у сумі 800 000,00 доларів США, а згідно наданих Позивачем розписок слідує, що ОСОБА_2 отримав від Позивача 610 000,00 доларів США в якості завдатку, а з попереднього договору слідує, що на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі - продажу, Позивач передав, а ОСОБА_2 отримав 1 560 000 грн., та Позивач мав при укладенні договору купівлі-продажу ще передати ОСОБА_2 1 560 000 грн., що є еквівалентом 60 000 доларів США, а також Позивачем не надано належних та допустимих доказів розпорядження та володіння Позивачем нежитловою будівлею літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 03.12.2016 до 16.10.2017.

З огляду на вказане суд не приймає доводи Позивача, що між нею та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу нежитлової будівлі літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а встановлює, що Позивачем та ОСОБА_2 03.12.2016р. у приватного нотаріуса ХМНО Кірія Ю.О. був укладений та посвідчений саме попередній договір купівлі - продажу нежитлової будівлі літ. «А`-4».

Щодо належного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статей317і319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Стаття 388 ЦК Українимістить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі N 925/1351/19 (провадження N 12-35гс21).

За вимогамистатті 181 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (див.постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц(провадження N 14-181цс18; пункт 90)).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина першастатті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див.постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі N 359/3373/16-ц(провадженняN14-2цс21;пункти 65-67);від 18січня 2023року усправі N488/2807/17(провадженняN14-91цс20;пункт 92)).

Упостанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-цВелика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені вч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння.

Пунктом 1 частини першоїстатті 2 Закону N 1952-IVустановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (див.постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17(провадження N 12-234гс18)).

Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 р. у справі N 522/1029/18 (провадження N 14-270цс1992), зазначив: «92. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації.

93. Право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

94. Для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація».

З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція "книжкового володіння".

Як уже зазначалося, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (див.постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі N 362/2707/19(провадження N 14-21цс22)).

Отже, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першоїстатті 216 ЦК Українине може застосовуватись для повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було надалі відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення позову про витребування майна до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених, зокрема, статтями387та388 ЦК України.

Така судовапрактика єсталою,відмінність залежитьлише віддоказування й фактичних обставин конкретної справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Згідно інформаційноїдовідки зДержавного реєструречових правна нерухомемайно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №319571796, що сформована приватним нотаріусом КМНО Бадахов Ю.Н. 04.01.2023 (а.с.218т.3)слідує, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. «А`-4», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 : 25.08.2016 за ОСОБА_2 , 04.10.2019 за ТОВ «Мілленніум холл», 01.07.2022 за ТОВ «Рексон», право власності за Позивачем не реєструвалось.

Таким чином, у даному випадку мала місце помилкова з огляду на обставини справи юридична кваліфікація Позивачем позовної вимоги про витребування нежитлової будівлі літ.«А-4», загальною площею 1707,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі статті 388 ЦК України, оскільки виходячи зі змісту ст. ст.387,388 Цивільного кодексу Україниправо витребування майна належить виключно власнику, а не будь-якій іншій особі, а Позивач не набувала права власності на вказану нежитлову будівлю і у встановлений законодавством України порядок не реєструвала право власності на цю будівлю.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування у ТОВ «Рексон» нежитлової будівлі літ.«А-4», загальною площею 1707,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із їх необґрунтованістю.

Предметом цього спору є також вимога Позивача про скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №64050205 від 01.07.2022 року приватного нотаріуса Богданович Альони Олександрівни.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі N 199/8324/19).

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 07листопада 2018року усправі N488/5027/14-ц(провадженняN14-256цс18)зроблено висновок,що якщопозивач вважає,що йогоправо порушенетим,що правовласності зареєстрованеза відповідачем,то належнимспособом захисту євіндикаційний позов,оскільки йогозадоволення,тобто рішеннясуду провитребування нерухомогомайна ізчужого незаконноговолодіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Водночас вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також упостановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі N 19/028-10/13(провадження N12-158гс19),від 02листопада 2021року усправі N925/1351/19(провадженняN12-35гс21),від 09листопада 2021року усправі N466/8649/16-ц(провадженняN14-93цс20),від 23листопада 2021року у справі N 359/3373/16-ц (провадження N 14-2цс21).

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення заявлених Позивачем вимог про скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №64050205 від 01.07.2022 року приватного нотаріуса Богданович Альони Олександрівни.

Щодо доводів Відповідача про пропуск Позивачем строків позовної давності суд зазначає наступне.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, немає.

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 141, 158, 174, 211, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства зобмеженою відповідальністю«Рексон» про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон» нежитлову будівлю літ. «А-4», загальною площею 1707,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 64050205 від 01.07.2022 року приватного нотаріуса Богданович Альони Олександрівни, - відмовити у повному обсязі.

Скасувати заходизабезпечення позову,які булизастосовані напідставі ухвали Київського районногосуду містаХаркова від 17 лютого 2023року посправі №953/5352/21 у виглядізаборони вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. «А`-4», загальною площею 1707,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Застосовані ухвалою Київського районногосуду містаХаркова від 17 лютого 2023року заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Рексон», ЄДРПОУ: 36647070, адреса: 61020, м. Харків, провулок Метизний буд. 14-А.

Повне судове рішення складено та підписано 23 лютого 2024 року.

Суддя Колесник С.А.