Рішення

від 15.02.2024 по справі 141/681/23

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/681/23

Провадження №2/141/10/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року смт Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.,

при секретарі судового засідання Бугайчук Ю.С.,

сторони в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 141/681/23 за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, СФГ «НАЗІП», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

У С Т А Н О В И В:

21.09.2023 до суду надійшла позовна заява керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, СФГ «НАЗІП», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, в приватній власності перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0523180400:05:001:0092, яка розташована на території Оратівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

19.01.2018 між ОСОБА_1 та СФГ «НАЗІП» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки № НОМЕР_1 строком на сім років.

Оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , а саме з 28.08.2017 та на момент звернення прокурора із даним позовом, не відчужила її, наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Ухвалою суду від 26.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 24.10.2023, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, СФГ «НАЗІП», а також вирішено виклик відповідача ОСОБА_1 здійснити шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

Підготовче судове засідання, призначене на 24.10.2023 не відбулось та було відкладено на 16.11.2023, у зв`язку із неявкою відповідача ОСОБА_1 та задоволенням заяви представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, СФГ «НАЗІП» адвоката Панасюк Н.А. від 23.10.2023 про відкладення розгляду справи.

Підготовче судове засідання, призначене на 16.11.2023, не відбулось та було відкладено на 19.12.2023, оскільки 16.11.2023 суддя Климчук С.В. перебував у щорічній оплачуваній відпустці згідно наказу про відпустку № 61-в/к від 15.11.2023.

Ухвалою суду від 19.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 141/681/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.01.2024.

Судове засідання, призначене на 18.01.2024, не відбулось та було відкладено на 15.02.2024, у зв`язку із неявкою відповідача ОСОБА_1 та задоволенням заяви представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, СФГ «НАЗІП» адвоката Панасюк Н.А. від 18.01.2024 про відкладення розгляду справи.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання 15.02.2024 не з`явився.

При цьому, 15.02.2024 до суду надійшла заява прокурора Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури Вінницької області Максимишина О.В. про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просить задовольнити, а також не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Позивач Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.02.2024 не з`явилося, повноважного представника до суду не направило.

Натомість, 05.10.2023 на електронну адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло пояснення від 05.10.2023 на позовну заяву про конфіскацію земельної ділянки, в якій позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі та розгляд справи здійснювати без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлялась завчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, однак в судове засідання 15.02.2024 повторно не з`явилась, повноважного представника до суду не направила, правом на подачу відзиву не скористалась та жодних заяв чи клопотань суду не подала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, СФГ «НАЗІП», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.02.2024 не з`явилося, повноважного представника до суду не направило.

Натомість, 15.02.2024 до суду надійшла заява представника СФГ «НАЗІП» адвоката Панасюк Н.А. від 15.02.2024 про розгляд справи № 141/681/23 без участі представника СФГ «НАЗІП».

Згідно з положенням частини третьої статті 13ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною третьою статті 131ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно ч. 4 ст. 223ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

При вирішені питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності відповідача суд враховує, що провадження по даній справі відкрито 26.12.2023, строки для подання заяв по суті справи, визначених статями 191, 193, 199ЦПК України закінчились, а відзив та зустрічний позов на позовну заяву в строки встановлені ухвалою суду від 26.12.2023 відповідачем подано не було.

Поряд з цим, частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, подальше відкладення розгляду даної справи буде порушувати права прокурора та позивача на своєчасний судовий розгляд справи.

Ухвалою суду від 15.02.2024 постановлено провести заочний розгляд справи № 141/681/23 за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, СФГ «НАЗІП», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Згідно ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи №141/681/23, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з рішення Оратівського районного суду Вінницької області у справі №141/448/17 від 15.06.2017, за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1436 га, кадастровий номер 0523180400:05:001:0092, яка розташована на території Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №026833 від 21.04.2004 року в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0500975132022 від 26.10.2022, земельна ділянка з кадастровим номером 0523180400:05:001:0092, площею 3,1436 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, форма власності приватна, власник ОСОБА_1 .

Згідно витягу № НВ-0500975152022 від 26.10.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 0523180400:05:001:0092 складає 102147,93 грн.

Така ж інформація міститься й у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Зокрема, згідно інформаційної довідки № 346213608 від 12.09.2023, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,1436 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523180400:05:001:0092, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

19.01.2018 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та Фермерським господарством «НАЗІП» в особі голови господарства Столяр А.І., що діє на підставі статуту (орендарем), укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,1436 га, з кадастровим номером 0523180400:05:001:0092, яка знаходиться на території Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, на строк 7 (сім) років.

Окрім того, згідно інформаційної довідки № 346213608 від 12.09.2023 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39304930 від 22.01.2018, державним реєстратором Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області на підставі договору оренди землі, серія та номер: 6 внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки) № 31824321, орендарем якого є СФГ «НАЗІП», об`єкт нерухомого майна земельна ділянка, яка належить орендодавцю ОСОБА_1 ; строк дії: 7 (сім) років.

Відповідно до листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України № 8.1-923/8.1.1-23 від 12.06.2023, інформація відносно документування на території України про ОСОБА_1 відсутня.

Отже, оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації та після набуття права власності (28.08.2017) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не здійснила відчуження спірної земельної ділянки протягом року, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо встановлених обставин справи та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Статтями 13, 14Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1-2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормами Закону України "Про міжнародне приватне право", положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України "Про міжнародне приватне право" виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Частина 2 статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Зокрема, суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Так, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із частиною третьою статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Натомість, за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені частинами другою, четвертою статті 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Згідно статті 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 11 березня 2003 року "Новоселецький проти України", від 1 червня 2006 року "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Отже, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Судом установлено, що ОСОБА_1 будучи громадянкою російської федерації, тобто іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності (28.08.2017) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порядку спадкування не відчужила її (кінцевий строк закінчився 28.08.2018), а тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Зазначений спосіб захисту прав відповідає положенням частини 4 статті 81, частин 2, 4 статті 145 ЗК України.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, з урахуванням норм статті 131-1 Конституції України, частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 3 статті 56 ЦПК України, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18.

Задоволення даного позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Таким чином, враховуючи установлені судом фактичні обставини справи № 141/681/23, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, із ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 2056 від 14.09.2023.

Керуючись ст.ст. 22, 80, 81, 125, 140, 145 ЗК України, ст.ст. 181, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76, 80, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки російської федерації) на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0523180400:05:001:0092, площею 3,1436 га, яка розташована на території Оратівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

3. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки російської федерації) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, буд. 33, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UA568201720343110002000003988, код ЄДРПОУ 02909938) витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

4. Копію рішення направити сторонам та третій особі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено згідно ч. 6 ст.259ЦПК України 23.02.2024.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Прокурор: Немирівська окружна прокуратура Вінницької області (вул. Шевченка, буд. 23, м. Немирів, 22800).

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 краю російської федерації).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: СФГ «НАЗІП» (вул. Набережна, буд. 14, с. Балабанівка Вінницького району Вінницької області області, 22653).

Суддя С.В. Климчук