Ухвала

від 21.02.2024 по справі 127/40319/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/40319/23

Провадження 2/127/5413/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Корсуна Є.О..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «АРТ_ХАУС-ІІ», за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Мишковська Т.М. звернулася до ОК «Житлово-Будівельний Кооператив «АРТ_ХАУС-ІІ», за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майнових прав, розгляд якої відбувається у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувають справи № 120/13166/21-а за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії та № 120/13686/21-а за позовом Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт.

Судом звернуто увагу на те, що вищевказані адміністративні справи стосуються правомірності будівництва об`єкта нерухомого майна на земельних ділянках з кадастровими номерами: 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0369, 0100000:01:010:0373, власниками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..

Предметом спору у даній справі є майнові права на об`єкт цього будівництва.

Тому суд вирішив поставити на обговорення питання щодо необхідності зупинення провадження у даній цивільній справі до набрання законної сили судовими рішеннями у вищевказаних адміністративних справах.

Адвокат позивача Щуренко А.О. подав до суду заяву про проведення судового засідання без участі позивача та його представника, заявлені позовні вимоги підтримують.

Представники відповідача та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнають.

На підставі п.п. 1-2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності представника позивача та представника відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 251 ЦПК Українисуд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Предметом спору у даній цивільній справі є майнові права на об`єкт нерухомого майна.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абз. 3 ч. 2ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Слід врахувати, що укладаючи договір про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, учасник (член кооперативу) отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінніЦК Українитакий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в ч. 1 ст.182та ч. 2 ст.331 ЦК Українидля новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Договір про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 29.10.2019, неправомірне невиконання якого, на думку позивача, стало підставо звернення до суду, укладено його сторонами з певною економічною метою. І такою метою позивача є отримання ним у власність об`єкта нерухомості.

Однак у разі вчинення самочинного будівництва об`єкту нерухомого майна інвестор, рівно як і забудовник, не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (ст. 376 ЦК України).

Водночас правомірність будівництва та статус об`єкта майнових прав є предметом спору в адміністративних справах № 120/13166/21-а і № 120/13686/21-а.

Тому встановлені в цих адміністративних справах обставини можуть вплинути на фактичні обставини у даній цивільній справі, які мають істотне значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення.

Судом прийнято до уваги, що в ході розгляду даної цивільної справи суд повинен, зокрема, встановити: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, лише після набрання законної сили судовими рішеннями в адміністративних справах № 120/13166/21-а і № 120/13686/21-а можна вирішити дану цивільну справу, ухваливши обґрунтоване, законне і справедливе рішення, яке відповідатиме завданню цивільного судочинства.

Визначаючи наявність передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251ЦПК України підстав,за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд, зокрема, враховує, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Вирішення даної цивільної справи і адміністративних справ № 120/13166/21-а і № 120/13686/21-а є взаємопов`язаними між собою, і прийняті судові рішення в цих адміністративних справах можуть вплинути не лише на права та обов`язки сторін у даній справі, але й на законність і обґрунтованість рішення у даній цивільній справі.

Суд прийшов до висновку, що розгляд даної цивільної справи 127/40319/23 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «АРТ_ХАУС-ІІ», за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майнових прав є неможливим до вирішення адміністративних справ № 120/13166/21-а та №120/13686/21-а.

Встановлені в адміністративних справ № 120/13166/21-а і № 120/13686/21-а обставини, зокрема, впливають на кваліфікацію обраного позивачем способу захисту і, відповідно, забезпечення ефективного засобу правового захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно із ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

«Ефективний засіб правового захисту» у розумінніст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободповинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенціїгарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Тобто під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, лише в разі дослідження та оцінки усіх доказів та обставин справи, зокрема обставин, встановлених по справах № 120/13166/21-а і № 120/13686/21-а, суд зможе забезпечити ефективний засіб правового регулювання, який виключить невизначеність сторін у спірних правовідносинах.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність обов`язку зупинити провадження у даній цивільній справі до набрання законної сили судовими рішеннями в адміністративних справах № 120/13166/21-а і № 120/13686/21-а.

Керуючисьст.ст.2,222, п. 6 ч. 1 та ч. 2 ст.251, п. 5 ч. 1 ст.253, ст.ст.258-261, п. 14 ч. 1 ст.353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у цивільній справі № 127/40319/23 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «АРТ_ХАУС-ІІ», за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майнових правдо набрання законної сили судовими рішеннями в адміністративних справах № 120/13166/21-а за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії та № 120/13686/21-а за позовом Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Суддя: