Ухвала

від 20.02.2024 по справі 478/1723/20

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/1723/20

Провадж.№ 1-кп/481/39/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

її захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новий Буг клопотання захисника ОСОБА_5 , заявлене в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 щодо закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новобузького районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за №12019150240000249 від 06.06.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України.

Відповідно до змісту обвинувального акту ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що 30.11.2018 року, перебуваючи на своєму робочому місці у відділенні поштового зв`язку Казанка 2 ЦПЗ № 4 МД УДППЗ «Укрпошта», розташованого за адресою: Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 221, прийняла грошові кошти частини невикористаної субсидії протягом опалювального періоду 2017-2018 років, відправником яких є Управління соціального захисту населення Казанківської райдержадміністрації Миколаївської області згідно платіжного доручення № 1184 від 26.11.2018 року. В подальшому у ОСОБА_4 виник корисливий умисел на заволодіння грошовими коштами, належними ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

З цією метою, ОСОБА_4 , діючи умисно, порушуючи вимоги норм п. 2.3.2 Положення про Миколаївську дирекцію акціонерного товариства «Укрпошта», п.1 договору про повну матеріальну відповідальність від 06 квітня 2017 року, п.4.2.3, 4.2.5, 4.3.7, 4.3.8 Положення про ВПЗ Казанка -2 ЦПЗ № 4 МД УДППЗ «Укрпошта», п.105 Постанови КМУ № 270 від 05 березня 2009 року «Про затвердження правил надання послуг поштового зв`язку», п.п. 6.1.4, 6.1.5, 6.1.15 «Положення про поштовий переказ», затвердженого наказом УДППЗ «Укрпошта» № 275 від 31 травня 2010 року зі змінами 27.04.2018 року, перебуваючи на своєму робочому місці у приміщенні відділенні поштового зв`язку Казанка 2 ЦПЗ № 4 МД УДППЗ «Укрпошта», 14.12.2018 року грошові кошти, що підлягали видачі ОСОБА_6 , відповідно до відомості на виплату соціальної допомоги № 4/4819 за вересень 2018 року на суму 695 гривень 79 копійок, ОСОБА_4 вказані грошові кошти привласнила та розпорядилась ними на власний розсуд.

В результаті умисних дій, ОСОБА_4 заподіяла потерпілій юридичній особі Акціонерному товариству «Укрпошта» матеріальну шкоду на загальну суму 695,79 гривень.

В подальшому ОСОБА_4 таким самим способом та за аналогічних обставин грошові кошти, що підлягали виплаті громадянам, відповідно до відомості на виплату соціальної допомоги на загальну суму 37087 гривень 70 копійок привласнила та розпорядилась ними на власний розсуд.

Кримінальні правопорушення, що інкриміновані обвинуваченій ОСОБА_4 , вчинені у період з 14.12.2018 року по 25.12.2018 року.

Стороною обвинувачення дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковано за:

- ч.2 ст.191 КК України - привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем;

- ч.3 ст.191 КК України - привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні заявив клопотання, щодо звільнення його підзахисної від кримінальної відповідальності в частині інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, на підставі ст.49 КК України. Відповідно до мотивів, наведених захисником в клопотанні про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, остання підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження з цих підстав.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала клопотання свого захисника про звільнення її від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.191 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, надала на це свою згоду та вказала, що правові наслідки такого звільнення їй роз`яснені та зрозумілі.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, так як строк притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.191 КК України закінчився і такий строк не зупинявся та не переривався.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, з`ясувавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ст.9 КПК).

Відповідно до статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Статтею 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України встановлено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачена можливість закриття кримінального провадження у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 8 ст. 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності, обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Санкція ч. 2 ст. 191 КК України, в редакції закону, що діяв на час вчинення кримінального правопорушення, та яка діє на даний час, передбачає покарання обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, яка діє на даний час, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Відповідно до вимог ч.3 ст.49 КК України в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Відповідно до вимог ч.3 ст.49 КК України, в редакції закону, яка діє на даний час, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, 14.12.2018 року вчинила новий тяжкий злочин, передбачений ч.3 ст.191 КК України.

Тобто, перебіг давності вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України було перервано вчиненням нового злочину.

Санкція ч. 3 ст. 191 КК України, в редакції закону, що діяв на час вчинення кримінального правопорушення, та яка діє на даний час, передбачає покарання обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 191 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, та яка діє на даний час, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

А тому, висновок захисника про те, що на даний час закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК України, є передчасним, оскільки ґрунтується на неправильному розумінні положень ч. 3 ст. 49 КК України.

Водночас, встановлення або спростування факту вчинення обвинуваченою всіх інкримінованих кримінальних правопорушень за вказаний період вимагає проведення судового розгляду із дотриманням відповідних процесуальних стандартів.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання захисника про закриття кримінального провадження, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст. 49, 350, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про звільнення його підзахисної від кримінальної відповідальності в частині обвинувачення за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.191 КК України, відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений о 14.20 год. 23.02.2024 року

Суддя ОСОБА_1