Рішення

від 13.02.2024 по справі 902/1349/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2024 р. Cправа № 902/1349/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркерамресурс" (вул. Б. Хмельницького, буд. 1, м. Костянтинівка, Донецька обл., 85102)

до: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, буд. 10, м. Вінниця, Вінницька обл.)

про визнання акту недійсним та стягнення 3169635,97 грн

Суддя: Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання: Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Францева О.К.

відповідача: Бірючова О.В.

В С Т А Н О В И В :

30.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркерамресурс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання недійсним акта Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях України про не підписання договору купівлі - продажу від 05.01.2021 та про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркерамресурс" грошових коштів у розмірі 3 169 635, 97 грн сплачені як гарантійний внесок.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.10.2023 справу передано для розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 31.10.2023 відкрито провадження у справі 902/1349/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 23.11.2023.

20.11.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/11030/23 від 20.11.2024), який долучений судом о матеріалів справи.

За результатами проведеного судового засідання 23.11.2023 суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 18.12.2024, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

30.11.2023 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх. № канц. 01-34/11451/23 від 30.11.2023), яка долучена судом до матеріалів справи.

30.11.2023 від представника позивача було подано відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/11454/23 від 30.11.2023), який долучений судом до матеріалів справи.

За результатами проведеного судового засідання 18.12.2024 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 30.01.2024, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Поряд з цим, в даному судовому засіданні судом було задоволено заяву про зміну предмету позову (вх. № канц. 01-34/11451/23 від 30.11.2023), про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, з огляду на що позовними вимогами є: визнання недійсним акту Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях України про не підписання договору купівлі - продажу від 05.01.2021 та про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркерамресурс" грошових коштів у розмірі 3 169 635, 97 грн, сплачені як гарантійний внесок.

30.01.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.02.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях України про не підписання договору купівлі - продажу від 05.01.2021 складено незаконно, оскільки, позивач не відмовлялася від підписання договору, а договір не був укладений внаслідок неправильних дій органу приватизації, який надав недостовірну інформацію в описі об`єкта приватизації, не вказав, що майно, що було предметом електронного аукціону перебувало в арешті та безпідставно отримав гарантійний внесок.

Відповідач проти позову заперечує, позиція викладена у відзиві на позовну заяву, де доводи зводяться до наступного: рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, у якому наведені правові норми, на підставі яких за твердженнями відповідача прийнято оскаржуваний акт. Так, 28.12.2019 наказом №1574 Фонду державного майна України було затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році. До цього переліку був включений об`єкт малої приватизації, а саме: окреме майно Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, вул. М. Яжука ,20 ( Леніна, 1). Після проведення необхідної процедури підготовки до приватизації 25.08.2020 року наказом № 923 Регіонального відділення прийнято рішення про приватизацію окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, вул. М. Яжука, 20 (Леніна, 1). 03.09.2020 наказом № 951 Регіональним відділенням утворено аукціонну комісію з продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, вул. м. Яжука, 20 (Леніна, 1). Позивачем вказується, що Регіональним відділенням в інформаційному повідомлені було зазначено усю інформацію наявну у органу приватизації, як вимагає Закон та Порядок, а тому позивач мав можливість ознайомитися з інформацією про об`єкт перед проведенням аукціону, а не як вказано в позовній заяві «в процесі підготовки до укладенні договору купівлі-продажу». Крім того зазначає, що відповідно до Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затверджених наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України від 10.12.2015 №1271/2065, кошти від продажу об`єктів державного майна на рахунках Регіонального відділення не акумулюються, у встановлений строк і в повному обсязі перераховуються до Державного бюджету України та набувають статусу коштів Державного бюджету України. З огляду на що, виконання вимоги щодо повернення Регіональним відділенням гарантійного внеску не вбачається за можливе, оскільки після перерахування грошових коштів на казначейський рахунок вони набули статусу коштів державного бюджету та підлягають стягненню з державного бюджету. У зв`язку із чим, за доводами відповідача Регіональне відділення не є належним відповідачем по справі. Враховуючи вищезазначене, Регіональне відділення Фонду державного майна по Вінницькій та Хмельницькій областях заперечує проти позову повністю, вважає його необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач не погоджується із доводами викладеними у відзиві на позовну заяву: у даній справі позивачем ініційовано спір про недійсність акту органу державної влади, як такий, що суперечить законодавству та порушує його право, оскільки, позивач не відмовлявся від підписання договору купівлі-продажу, а не міг цього зробити у відповідності до вимог діючого законодавства, тому що продавець в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях не підготував об`єкт малої приватизації до продажу, а саме, балансоутримувачем не проведено дій щодо скасування обтяжень з об`єкту приватизації та заборон на його відчуження. Акт про не підписання договору купівлі-продажу від 05.01.2021 породжує для особи, стосовно якої він складений, несприятливі правові наслідки (неможливість повернути гарантійний внесок), на підставі якого позивач позбавлений права на повернення гарантійного внеску, отже обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів відповідає вимогам абз. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 04.12.2020 відбувся електронний аукціон №UA-РS-2020-11-06-000082-2, який було організовано Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях України з продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт», яке розташоване за адресою: Вінницька область, с. Мартинівка вул. Леніна 1 (змінена адреса на вул. М. Яжука,20).

Переможцем вказаного електронного аукціону визначено ТОВ «УКРКЕРАМРЕСУРС» про що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях України наказом № 1330 від 17.12.2020 затверджено протокол про результати електронного аукціону.

Для участі в аукціоні 01.12.2020 ТОВ «УКРКЕРАМРЕСУРС» було сплачено реєстраційний (944,60 грн) та гарантійний (3 169 635,97 грн) внески.

Як зазначається позивачем в період часу між 04.12.2020 (дата перемоги товариства в електронному аукціоні № UA-РS-2020-11-06-000082-2) та 31.12.2020 (дата повідомлення відповідача про неможливість підписання договору, через наявність арешту об`єкту малої приватизації) товариству стало відомо про наявність в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про арешт №4387602 від 23.01.2007 на все майно за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р., с. Мартинівка, вулиця Леніна, будинок 1, на підставі постанови Жмеринського відділу державної виконавчої служби від 14.12.2006 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №546698.

29.12.2020 відповідачем до ТОВ «УКРКЕРАМРЕСУРС» було направлено листа №11-2/3766 «Про наслідки щодо не підписання договору-купівлі продажу», наголошуючи на тому, що переможець електронного аукціону має укласти договір купівлі-продажу з органом приватизації протягом 30 днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону, зазначивши також, що у разі невиконання переможцем електронного аукціону вказаних вимог, сплачені гарантійний та реєстраційний внески не повертаються такому переможцю та перераховуються оператором електронного майданчика на казначейській рахунок.

30.12.2020 та 31.12.2020 позивачем направлено листи відповідачу про неможливість укладення договору-купівлі продажу, оскільки товариству стало відомо про наявність в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про арешт №4387602 від 23.01.2007 на все майно за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р., с. Мартинівка, вулиця Леніна, будинок 1, на підставі постанови Жмеринського відділу державної виконавчої служби від 14.12.2006 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №546698, що, у разі укладення договору, призведе до негативних змін у фінансовому стані товариства.

Судом встановлено, що відповідачем підписано та затверджено акт про не підписання договору купівлі-продажу від 05.01.2021, яким засвідчено факт не підписання ТОВ «УКРКЕРАМРЕСУРС» договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна - Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт».

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Проаналізувавши зміст вимог про визнання недійсним Акту Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях України про не підписання договору купівлі - продажу від 05.01.2021 та про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркерамресурс" грошових коштів у розмірі 3169635, 97 грн, сплачені як гарантійний внесок, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 13 Конституції України закріплено обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Згідно з ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зазначені положення Конституції України реалізовані у ст. 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

В законодавстві України не міститься визначення юридичних фактів, однак із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції слідує, що юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв`язку із волею суб`єкта юридичні факти поділяються на події та дії.

Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей.

Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов`язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов`язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов`язального характеру; дії, що створюють об`єктивний результат (створення об`єкта інтелектуальної власності). Дії у свою чергу поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, є правопорушеннями.

Судом встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних або юридичних осіб. Суд встановлює факти, що мають юридичне значення, у випадках неможливості їх посвідчення в іншому порядку.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.

Згідно ст. 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації подаються, зокрема: документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску, а також документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску в розмірі 10 відсотків стартової ціни з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку.

Також Статтею 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Після затвердження умов продажу органи приватизації не пізніш як через 10 робочих днів публікують інформаційне повідомлення про приватизацію об`єкта малої приватизації в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України або на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та в електронній торговій системі.

Протокол про результати електронного аукціону формується та оприлюднюється електронною торговою системою автоматично в день завершення аукціону в електронній формі.

У разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу аукціону або від укладення договору купівлі-продажу, що підтверджується відповідним актом, електронною торговою системою автоматично формується та оприлюднюється новий протокол аукціону.

Переможець аукціону, який відмовився від підписання протоколу аукціону або договору купівлі-продажу, позбавляється права на участь у подальших аукціонах з продажу того самого об`єкта.

Після закінчення аукціону сплачений потенційними покупцями гарантійний внесок повертається потенційним покупцям, які не стали переможцями аукціону, у строк, що не перевищує 10 робочих днів із дня затвердження протоколу аукціону органом приватизації.

У разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу аукціону або відмови переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу гарантійний внесок йому не повертається та підлягає перерахуванню до відповідного бюджету.

Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації врегульовано Постановою Кабінету міністрів України від 10.05.2018 № 432 "Про затвердження Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу".

Згідно приписів п. 64 Постанови № 432 переможець електронного аукціону:

- підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою;

- укладає договір купівлі-продажу об`єкта приватизації з органом приватизації протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.

Також п. 67 Постанови № 432 (в редакції станом на час складання оспорюваного акту) передбачає, що у разі коли переможець електронного аукціону не відповідає вимогам статті 8 Закону, або в інших випадках, передбачених частиною дев`ятою статті 14 Закону, орган приватизації завантажує рішення про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону або про відмову від укладення договору купівлі-продажу в електронній торговій системі. Якщо переможець електронного аукціону відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу чи не підписав такий протокол або договір у встановлені строки, орган приватизації складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему.

У такому випадку в електронній торговій системі автоматично формується новий протокол про результати електронного аукціону з визначенням переможцем електронного аукціону учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією, а у разі однакових цінових пропозицій - учасника, що подав її раніше, за умови, що ним зроблений щонайменше один крок аукціону, та у разі відсутності належним чином оформленого листа (звернення) від такого учасника щодо повернення йому гарантійного внеску та відсутності факту натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті.

Переможець електронного аукціону, який відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу, позбавляється права на участь у подальших аукціонах з продажу того самого об`єкта.

Пункт 70 Постанови № 432 передбачає, що договір купівлі-продажу об`єкта приватизації за результатами проведення електронного аукціону укладається між органом приватизації та переможцем електронного аукціону протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону та опубліковується органом приватизації в електронній торговій системі через особистий кабінет протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем його укладення. Вказаний строк закінчується о 18 годині останнього дня строку, встановленого для опублікування договору.

Особи, які мають намір взяти участь в електронному аукціоні, сплачують реєстраційний та гарантійний внески на рахунок оператора електронного майданчика, через який подається заява на участь в електронному аукціоні (пункт 104).

У разі невиконання переможцем електронного аукціону однієї з вимог, передбачених пунктами 64, 95 цього Порядку, а також у випадках, передбачених пунктом 67 або 96 цього Порядку, сплачені гарантійний та реєстраційний внески не повертаються такому переможцю та перераховуються оператором електронного майданчика, через якого надано найвищу цінову пропозицію, на казначейський рахунок, зазначений органом приватизації в інформаційному повідомленні, протягом п`яти робочих днів з дня настання подій, визначених пунктом 67 або 96 цього Порядку (пункт 112).

Суд системно проаналізувавши наведені норми законодавства, прийшов до висновку, що в акті Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях України про не підписання договору купівлі - продажу від 05.01.2021 відповідач не зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркерамресурс» відмовилось від підписання, а лише констатував, що станом на 05.01.2021 договір купівлі-продажу не підписано.

Відповідно до абзацу другого частини шостої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу аукціону або від укладення договору купівлі-продажу, що підтверджується відповідним актом, електронною торговою системою автоматично формується та оприлюднюється новий протокол аукціону.

Абзац перший пункту 67 Порядку проведення електронних аукціонів конкретизує, що якщо переможець електронного аукціону відмовився від підписання … договору купівлі-продажу чи не підписав такий … договір у встановлені строки, орган приватизації складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему.

Отже, відмова переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу фіксується шляхом складання акту про відмову від підписання договору купівлі-продажу (у разі якщо переможець прямо заявив про таку відмову) чи акту про не підписання такого договору (у разі якщо переможець ухилявся та не вчинив необхідні дії).

При цьому, акт з підстав не підписання може бути складений виключно, якщо переможець не вчинив необхідні дії у встановлені строки.

Зокрема, пункт 64 Порядку проведення електронних аукціонів визначає, що переможець електронного аукціону укладає договір купівлі-продажу об`єкта приватизації з органом приватизації протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.

Отже, Порядок визначає як строк протягом якого має бути підписаний договір, так і наслідки порушення саме цього строку. Ні Законом, ні Порядком не передбачено можливість та право змінювати цей строк за рішенням органу приватизації. Відповідно акт про не підписання договору орган приватизації може скласти виключно у разі, якщо переможець електронного аукціону ухилявся від його підписання протягом 30 календарних днів, що встановлені Порядком.

Оскільки, законом не передбачена можливість встановлення іншого строку та складання акту про не підписання договору переможцем у строки, які не визначені Порядком, обставини надсилання позивачці листів після спливу 30 денного строку з пропозицією підписати договір якнайшвидше не мають значення для правильного вирішення спору.

Тобто, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що позивач відмовився (ухилявся) від укладання (підписання) договору у цей строк (протягом 30 календарних днів).

Навпаки, встановлено, що позивач повідомляв про готовність його укласти. Позивач своєю участю погоджувалась із запропонованими умовами продажу об`єкта приватизації, що визначені в інформаційному повідомленні.

У даному випадку договір не був укладений (підписаний) у встановлений строк, оскільки, майно за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р., с. Мартинівка, вулиця Леніна, будинок 1, на підставі постанови Жмеринського відділу державної виконавчої служби від 14.12.2006 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №546698, перебувало в арешті, що в установленому порядку відповідачем не спростовано.

Отже, за доводами та на переконання суду договір у встановлений строк не був підписаний внаслідок дій органу приватизації, а не внаслідок відмови позивача від його укладання (підписання).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що акт складений з порушенням вимог пункту 64, абзацу першого пункту 67 Порядку проведення електронних аукціонів, що є підставою визнання недійсним, оскільки, він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права позивача.

Поряд з цим, за приписами п. 112 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №432 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання переможцем електронного аукціону однієї з вимог, передбачених пунктами 64, 95 цього Порядку, а також у випадках, передбачених пунктом 67 або 96 цього Порядку, сплачені гарантійний та реєстраційний внески не повертаються такому переможцю та перераховуються оператором електронного майданчика, через якого надано найвищу цінову пропозицію, на казначейський рахунок, зазначений органом приватизації в інформаційному повідомленні, протягом п`яти робочих днів з дня настання подій, визначених пунктом 67 або 96 цього Порядку.

Отже, за даних правовідносин, сплачений позивачем гарантійний внесок на рахунки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях як організатора аукціону не надходить, а у встановлений строк в повному обсязі перераховується до Державного бюджету України та набуває статусу коштів Державного бюджету України.

Сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.

Аналогічна правова позиція сформована в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, постанові Касаційного господарського суду від 10.11.2021 у справі №921/721/19.

З огляду на викладене 3 169 635,97 грн гарантійного внеску, сплаченого для участі в електронному аукціоні, підлягають стягненню з Державного бюджету України відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, оскільки правова підстава їх набуття (акт про не підписання договору купівлі-продажу) відпала.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача також покладається відшкодування судового збору.

Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним акт Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях України (вул. Гоголя, буд. 10, м. Вінниця, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 42964094) про не підписання договору купівлі-продажу від 05.01.2021;

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркерамресурс" (вул. Б. Хмельницького, буд. 1, м. Костянтинівка, Донецька обл., 85102, код ЄДРПОУ 30531608) сплачений гарантійний внесок у розмірі 3 169 635,97 грн.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, буд. 10, м. Вінниця, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 42964094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркерамресурс" (вул. Б. Хмельницького, буд. 1, м. Костянтинівка, Донецька обл., 85102, код ЄДРПОУ 30531608) 47 544,54 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси: позивача olga_keram@ukr.net; відповідача - vinnytsia@spfu.gov.ua. та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 23 лютого 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, буд. 1, м. Костянтинівка, Донецька обл., 85102)

3 - відповідачу (вул. Гоголя, буд. 10, м. Вінниця, Вінницька обл.)