Рішення

від 23.02.2024 по справі 904/6627/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6627/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/6627/23

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (03040, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 14; ідентифікаційний код 39433769)

до Приватного акціонерного товариства "Електромашпромсервіс" (50027, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ АТО, будинок 71, приміщення 2; ідентифікаційний код 05476747)

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 01.12.2023 за вих. №23950/1 до Приватного акціонерного товариства "Електромашпромсервіс" (далі - відповідач) про стягнення 148.281,72 грн збитків.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6627/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023.

Ухвалою від 25.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему «Електронний суд» 01.01.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Через систему «Електронний суд» 29.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач зазначає, що 28.10.2020 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «КРАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «Електромашпромсервіс», під керуванням ОСОБА_1 , транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 , транспортного засобу «SKODA» д.н.з. НОМЕР_3 та транспортного засобу «MITSUBISHI» д.н.з. НОМЕР_4 .

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №214/7626/20 від 18.11.2020 водія транспортного засобу «КРАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено факт, що ОСОБА_1 перед виїздом не перевірив технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого у автомобіля відмовили гальма.

На підставі заяв, а саме на виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування:

- на користь власника транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 (за вирахуванням суми франшизи 2.500,00 грн) в розмірі 40.500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 01.12.2020;

- на користь власника транспортного засобу «SKODA» д.н.з. НОМЕР_5 (за вирахуванням суми франшизи 2.500,00 грн) в розмірі 46.330,19 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2021;

- на користь власника транспортного засобу «MITSUBISHI» д.н.з. НОМЕР_4 (за вирахуванням суми франшизи 2.500,00 грн) в розмірі 61.451,53 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.12.2020.

Враховуючи вину ОСОБА_1 у настанні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем та те, що шкоду було завдано під час під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, позивач звернувся до суду за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі 148.281,72 грн з відповідача.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач у відзиві зазначив, що в даному позові мають місце регресні зобов`язання, а тому перебіг позовної давності почався з 01.12.2020 - з моменту виконання основного зобов`язання у сумі 40.500,00 грн перед власником «DAEWOO»; з 04.12.2020 - з моменту виконання основного зобов`язання у сумі 61.451,53 грн. перед власником «MITSUBISHI». Тож строк позовної давності слід обраховувати з 01.12.2020 по 01.12.2023 та з 04.12.2020 по 04.12.2023.

Позивач з даним позовом звернувся до суду 06.12.2023, тобто вже після пропуску строку позовної давності, що підтверджується ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 по справі № 904/6384/23.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 у справі №904/6384/23 позовна заява ТДВ «Страхова група «Оберіг» повернута без розгляду, оскільки позивачем не надано доказів направлення позову відповідачу. Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивач первинно з позовною заявою до ПрАТ «Електромашпромсервіс» про стягнення коштів звернувся тільки 06.12.2023, а потім вже повторно звернувся до господарського суду.

Також відповідач зазначає, що позивач ніяким чином не обґрунтував причини пропуску 3-х річного строку позовної давності та не надав жодного доказу щодо поважності причин такого пропуску.

Разом з тим, відповідач зазначає, що послуги на правничу допомогу значно завищені, та просить їх зменшити на 50%.

Стислий виклад відповіді на відзив позивача

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності позивач зазначає, що указом Президента України № 64/2022 від 06 листопада 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Отже, станом на дату подання позовної заяви тривав воєнний стан в Україні.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тому, на думку позивача, ним не було пропущено строк позовної давності визначений положенням Цивільного кодексу України, а отже доводи відповідача щодо пропуску позовної давності є безпідставними та такими що не відповідають дійсності.

Щодо заперечень відповідача про зменьшення розміру послуг на правничу допомогу позивач зазначає, що розрахунок здійснено відповідно до вимог чинного законодавства та вважає, що їх розмір є повністю співмірним зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому підлягає стягненню у розмірі 6.472,50 грн.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: факт настання дорожньо-транспортної пригоди, наявність/відсутність підстав для стягнення компенсації страхового відшкодування у розмірі 148.281,72 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 28.10.2020 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «КРАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «Електромашпромсервіс» (далі - відповідач), під керуванням ОСОБА_1 , транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 , транспортного засобу «SKODA» д.н.з. НОМЕР_3 та транспортного засобу «MITSUBISHI» д.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №214/7626/20 від 18.11.2020 водія транспортного засобу «КРАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено факт, що ОСОБА_1 перед виїздом не перевірив технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого у автомобіля відмовили гальма.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «КРАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (далі - позивач) за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-200688129 (арк. 9, том 1).

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №Д16/11/20 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_6 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 68.007,60 грн (арк. 21-34, том 1).

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 27.11.2020 р. між власником транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_6 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи у розмірі) в сумі 40.500,00 грн (арк. 35, том 1).

Також вищевказаною заявою погоджено таке:

здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов`язань перед заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та заявник не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного страхового випадку;

розмір (сума) страхового відшкодування страховиком та заявником взаємно погоджено;

страховик і заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь власника транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 (за вирахуванням суми франшизи 2.500,00 грн) в розмірі 40.500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.12.2020 (арк. 38, том 1).

Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «SKODA» д.н.з. НОМЕР_5 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 48.830,19 грн (арк. 39-41, том 1).

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 30.11.2020 між власником «SKODA» д.н.з. НОМЕР_5 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 2.500,00 грн.) в сумі 46.330,19 грн (арк. 42, том 1).

Також вищевказаною заявою погоджено таке:

здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов`язань перед заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та заявник не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного страхового випадку;

розмір (сума) страхового відшкодування страховиком та заявником взаємно погоджено;

страховик і заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування потерпілого, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 46.330,19 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2021 (арк. 45, том 1).

Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MITSUBISHI» д.н.з. НОМЕР_4 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 70.779,48 грн (арк. 46-48, том 1).

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 01.12.2020 між власником транспортного засобу «MITSUBISHI» д.н.з. НОМЕР_4 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 2.500,00 грн) в сумі 61.451,53 грн (арк. 49, том1).

Також вищевказаною заявою погоджено таке:

здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов`язань перед заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та заявник не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного страхового випадку;

розмір (сума) страхового відшкодування страховиком та заявником взаємно погоджено;

страховик і заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування потерпілого, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 61.451,53 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.12.2020 (арк. 52, том 1).

Відповідачем на адвокатський запит №7/76 від 04.12.2023 було надано інформацію, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Електромашпросервіс» станом на 28.10.2020; ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виконував свої трудові обов`язки станом на момент настання ДТП, яка мала місце в м. Кривий Ріг 28.10.2020 р. о 17 год 35 хв.

Позивач зазначає, що враховуючи винність ОСОБА_1 у настанні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем та шкоду було завдано під час під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі 148.281,72 грн.

Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення 148.281,72 грн збитків.

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

При вирішенні даного спору суд враховує положення статті 174 ГК України відповідно до якої господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частинами 1, 2 статті 352 ГК України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування).

Спеціальним законом у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими Законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно із пунктом 1.1. статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхувальники це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Відповідно до статті 3 наведеного вище Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пп. «г» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону № 1961-IV Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Відповідачем на адвокатський запит №7/76 від 04.12.2023 було надано інформацію, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Електромашпросервіс» станом на 28.10.2020; ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виконував свої трудові обов`язки станом на момент настання ДТП, яка мала місце в м. Кривий Ріг 28.10.2020 р. о 17 год 35 хв.

При вирішенні спорів з регресних зобов`язань позивачеві належить довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

У даній справі страховий випадок оформлений страховою компанією, нею ж визначено розмір майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП та прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування, добровільно проведено його виплату у відповідності до своїх обов`язків за приписами Закону.

Таким чином, суд зазначає, що у випадку якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, страховик має право на подання регресного позову до вказаних осіб відповідно до підпункту "г" пункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позивач у даному випадку скористався таким правом та звернувся до відповідача, як власника транспортного засобу та роботодавця, з позовом про стягнення суми в порядку регресу, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Електромашпросервіс» станом на 28.10.2020; ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виконував свої трудові обов`язки станом на момент настання ДТП, яка мала місце в м. Кривий Ріг 28.10.2020 р. о 17 год 35 хв.

Таким чином, в силу положень частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, обов`язок з відшкодування шкоди, завданої власнику автомобіля транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_6 , власнику транспортного засобу «SKODA» д.н.з. НОМЕР_5 ; власнику транспортного засобу «MITSUBISHI» д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, покладається на Приватне акціонерне товариство "Електромашпромсервіс".

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто даною нормою, визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, - його законного володільця.

Як було вказано вище, згідно із частиною 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України, дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В ході судового розгляду судом встановлено факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем.

Дана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «КРАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (далі - позивач) за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-200688129 (арк. 9, том 1).

Полісом страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-200688129 передбачено ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 130.000,00 грн; франшиза - 2.500,00 грн.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №Д16/11/20 встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_6 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 68.007,60 грн.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 27.11.2020 між власником транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_6 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи у розмірі) в сумі 40.500,00 грн (арк. 35, том 1).

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь власника транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 (за вирахуванням суми франшизи 2.500,00 грн) в розмірі 40.500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.12.2020 (арк. 38, том 1).

Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «SKODA» д.н.з. НОМЕР_5 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 48.830,19 грн (арк. 39-41, том 1).

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 30.11.2020 між власником «SKODA» д.н.з. НОМЕР_5 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 2.500,00 грн.) в сумі 46.330,19 грн (арк. 42, том 1).

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування потерпілого, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 46.330,19 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2021 (арк. 45, том 1).

Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MITSUBISHI» д.н.з. НОМЕР_4 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 70.779,48 грн (арк. 46-48, том 1).

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 01.12.2020 між власником транспортного засобу «MITSUBISHI» д.н.з. НОМЕР_4 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 2.500,00 грн) в сумі 61.451,53 грн (арк. 49, том1).

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування потерпілого, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 61.451,53 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.12.2020 (арк. 52, том 1).

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на встановлені вище фактичні обставини справи та наявні у ній докази господарський суд доходить висновку, у даній справі позивачем доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Відтак, враховуючи вину ОСОБА_1 у настанні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем та шкоду було завдано під час під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відповідача зобов`язаний компенсувати позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 148.281,72 грн.

Стосовно тверджень відповідача, що позивачем при зверненні позову було пропущено строки позовної давності, то суд зауважує таке.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Перехідних Положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 установлено на всій території України карантин, який був продовжений та діяв до 30.06.2023.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 від 06 листопада 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Отже, станом на дату подання позовної заяви тривав воєнний стан в Україні.

Враховуючи наведене вище, позивачем не було пропущено строку позовної давності при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Суд також встановив, що 27.11.2023 між позивачем (далі - позивач, клієнт) та адвокатом Коком Станіславом Анатолійовичем (далі - адвокат) був укладений договір про надання професійної правової допомоги (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу щодо представництва інтересів клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області про стягнення на користь клієнта страхового відшкодування з ПрАТ "ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС" внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.10.2020 в м. Києві за участю транспортного засобу «КРАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 . Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору вартість правової допомоги, що надається адвокатом, складає 6.472 грн.

Підставою для оплати винагороди за даним договором є акт прийому-передачі

наданих послуг (п. 4.2. договору).

За результатами надання правової допомоги складається акт прийому-передачі

наданих послуг, що підписується сторонами. В акті прийому-передачі наданих послуг вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги та її вартість (п. 4.3. договору).

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 10 (десяти) днів з дня

отримання клієнтом інформації щодо набрання законної сили судового рішення ухваленого на користь клієнта (4.4. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 7.1. договір).

На виконання умов договору позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 05.12.2023 на суму 6.472,50 грн.

Статтею 15 ГПК України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 ГПК у України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що рішення відбулось на користь позивача і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на відповідача.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6.672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Господарський суд встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 6.472,50 грн визнаються підтвердженими документально.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електромашпромсервіс" (50027, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ АТО, будинок 71, приміщення 2; ідентифікаційний код 05476747) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (03040, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 14; ідентифікаційний код 39433769) 148.281,72 грн (сто сорок вісім тисяч двісті вісімдесят одну грн 72 к.) збитків, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп) судового збору, 6.472,50 грн (шість тисяч чотириста сімдесят дві грн 50 коп) витрат на оплату послуг професійної правової допомоги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк