Рішення

від 22.02.2024 по справі 911/3634/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3634/23

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 911/3634/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Понтем.УА», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Гончаренка Олега Альфредовича, м. Буча

Київської області

про стягнення 60 364,37 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Понтем.УА» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гончаренка Олега Альфредовича (далі-відповідач) про стягнення 60 364,37 грн.

Позов мотивований тим, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 12/06/2023 від 12.06.2023 відповідач взяв на себе обов`язок з виконання електровимірювальних робіт (ЕР), позивач в свою чергу на виконання вимог п. 3.1 договору здійснив перерахування відповідачу суми авансу в розмірі 50 000,00 грн. Разом з цим, позивач зазначає про те, що, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач скористався своїм правом та відмовився від договору та вважає, що станом на час звернення з відповідним позовом договір між сторонами є розірваним, а отже відповідач утримує кошти в сумі 50 000,00 грн без достатньої правової підстави, які позивач просить стягнути в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2023 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3634/23; задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України сторонами до суду не подано.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 165 ГПК України, та відзив до суду не надіслав, хоча про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим поверненням рекомендованого повідомлення № 0600071872308 про вручення поштового відправлення судової кореспонденції на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Понтем.УА» (позивач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем Гончаренко Олегом Альфредовичем (відповідач, виконавець) укладений Договір на виконання електровимірювальних робіт № 12/06/2023, за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених договором, за дорученням замовника виконувати електровимірювальні роботи (ЕР) по вимірюванню заземлення, петлі «фаза-нуль» та ізоляції електромагістралей за адресою: м. Київ, вул. Кубанської України, 10-Б, а замовник зобов`язується приймати належним чином виконі роботи та здійснювати їх оплату на умовах визначених договором.

Ціна договору складає - 50 000,00 грн без ПДВ (п. 2.1 договору).

Умовами п.п. 3.1, 3.2 договору визначено, що розрахунки за електровимірювальні роботи (ЕР) проводяться замовником у сумі 50 000,00 грн без ПДВ. Стовідсотковий платіж перераховується виконавцеві за електровимірювальні роботи (ЕР) замовником платежем у розмірі 50 000,00 грн, не пізніше 3 банківських днів від моменту підписання договору.

Пунктом 4.2 договору визначений початок робіт - 12.06.2023, закінчення - 31.12.2023.

Пунктом 4.3 договору визначено, що термін закінчення робіт та їх вартість дійсні при своєчасному забезпечені замовником фронту робіт і належних умов ЕР, що оформлюється актом здачі-прийняття виконаних робіт.

Пунктом 7.1 договору визначено, що за несвоєчасне виконання електровимірювальних робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення, за який нараховується пеня від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення.

Умовами п. 10.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його укладення сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині оплати до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Для оплати наданих послуг, відповідачем було сформовано та виставлено позивачу рахунок на оплату № 2 від 12.06.2023 на суму 50 000,00 грн.

На підставі платіжної інструкції № 6030 від 13.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Понтем.УА» було перераховано на рахунок ФОП Гончаренко Олега Альфредовича 50 000,00 грн, з призначенням платежу: «договір № 12/06/23 від 12.06.2023».

Натомість, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач в обумовлені договором строки електровимірювальні роботи не провів.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією № 328 від 20.11.2023, в якій зазначав про те, що у зв`язку неналежним виконанням умов договору щодо своєчасного виконання робіт, позивач відмовляється від договору та вимагає протягом 3 днів з моменту отримання претензії сплатити суму боргу з урахуванням нарахованих сум інфляційного нарахування, 3 % річних та пені. Надіслання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінній лист та чеком від 21.11.2023.

Проте, претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на момент подачі цього позову сума боргу відповідача перед позивачем за договором становить 50 000,00 гривень. Таким чином, позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідач повинен повернути позивачу грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За частинами 2- 4 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

За умовами частини 3 статті 651 ЦК України в разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частини 1- 3 статті 202 ЦК України).

Відмова від договору підряду за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав сторони, а тому не вимагає згоди іншої.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 26 лютого 2020 року в справі № 910/4391/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не розпочав роботи вчасно та впродовж тривалого часу взяті на себе зобов`язання не виконував. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач взагалі приступив до виконання обумовлених робіт.

Також судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів прийняття рішення позивачем про уповільнення темпів, зупинення виконання робіт чи зміни строку виконання сторонами своїх договірних зобов`язань шляхом підписання додаткових угод до договору.

Разом з цим, слід зазначити, що договір не містить умов щодо його припинено або розірвання.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За висновками суду, право на одностороннє розірвання договору надано законом обом сторонам договору та не може бути обмежене умовами договору.

Позивач скористався своїм правом, встановленим законом на одностороннє розірвання договору (відмову від нього), надіславши претензію № 328 від 20.11.2023, проте яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, на переконання суду, Договір № 12/06/23 від 12.06.2023, укладений між сторонами спору, є розірваним з моменту отримання односторонньої відмови позивача від такого договору, про що відповідачеві було повідомлено, а отже договір є припиненим шляхом його розірвання в односторонньому порядку позивачем вчиненням відмови від договору, з 01.12.2023 року (з урахуванням вимог статті 530 Цивільного кодексу України та поштового перебігу). Вказані дії позивача свідчать про припинення цивільних прав та обов`язків сторін за спірним договором із вказаної дати, а відтак останній вважається розірваним в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 ЦК України без згоди на те іншої сторони.

Таким чином, на момент подачі даного позову до суду строк виконання відповідачем обумовлених договором робіт сплив, а вказаний правочин припинив свою дію в зв`язку з його розірванням в односторонньому порядку позивачем.

Зі змісту претензії 20.11.2023 № 328 вбачається, що позивач вимагав від відповідача повернути сплачені за договором кошти протягом 3 календарних днів з моменту отримання претензії.

У цій справі предметом спору є визначена позивачем вимога про повернення безпідставно набутих коштів у зв`язку із односторонньою відмовою від договору.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення саме суд вирішує яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Наявними у матеріалах справи доказами доведено укладення між сторонами договору підряду, перерахування позивачем на користь відповідача авансового платежу (попередньої оплати) за договором в сумі 50 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцію № 6030 від 13.06.2023, невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання впродовж тривалого часу, направлення позивачем відповідачу претензії про відмову від договору, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятого на себе зобов`язання впродовж тривалого строку, а також неповернення відповідачем отриманого авансу.

З огляду на викладене вище, враховуючи правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.02.2019 по справі № 910/21154/17, господарський суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати повернення сплачених на користь відповідача грошових коштів через припинення між сторонами договірних відносин, оскілки підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, зважаючи на що грошові кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті, а відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач звертаючись до суду також просить стягнути з відповідача 665,75 грн 3 % річних, 40,36 грн інфляційних нарахувань та 9 698,62 грн пені, нарахованих за період з 12.06.2023 (день укладення договору) по 20.11.2023 (претензія про відмову від договору).

Так, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 625, 1212 Цивільного кодексу України положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються інфляційні нарахування та 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 17.08.2021 у справі №913/371/20, нарахування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України втрат на суму безпідставно одержаних відповідачем коштів, з огляду на їх позадоговірний характер, є обґрунтованим. Проте, вирішуючи питання про момент настання строку, з якого у позивача виникає право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на підставі згаданої статті слід виходити з положень частини другої статті 530 ЦК України.

Обов`язок відповідача з повернення безпідставно одержаних грошових коштів виникає на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач звертався до відповідача з претензією 20.11.2023 щодо розірвання договору та повернення 50 000,00 грн. Надіслання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінній лист та чеком від 21.11.2023, отже з урахуванням вимог статті 530 Цивільного кодексу України та поштового перебігу, перебіг строку для нарахування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України втрат настає з 02.12.2023.

Водночас, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 665,75 грн 3 % річних та 40,36 грн інфляційних нарахувань слід відмовити, оскільки останні нараховані позивачем з 12.06.2023 по 20.11.2023, проте таке нарахування здійснено поза межами періоду прострочення саме грошового зобов`язання відповідача (повернення авансу).

У зазначений позивачем період з 12.06.2023 по 20.11.2023 у відповідача було відсутнє грошове зобов`язання перед позивачем, а було лише зобов`язання передбачене умовами Договору від 12.06.2023 щодо виконання електровимірювальних робіт.

Щодо стягнення 9 698,62 грн пені, суд відзначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.1 договору визначено, що за несвоєчасне виконання електровимірювальних робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення, за який нараховується пеня від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення.

Разом із цим, відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Тобто, після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання. Після розірвання договору між сторонами не існує договірних правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто, з моменту розірвання договору, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі № 904/4156/18 та постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року в справі № 757/56446/20-ц.

Водночас, оскільки суд дійшов висновку про те що підстава, на якій відповідач отримав суму авансу за договором відпала, а відповідно, у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої ним суми авансу за договором, і така сума є грошовим зобов`язанням, отже зазначене виключає можливість стягнення з відповідача пені, яка за умовами п. 7.1 договору підлягає стягненню лише у випадку несвоєчасного виконання електровимірювальних робіт, яке позивачем не доведено саме у зазначений ним період з 12.06.2023 по 20.11.2023.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гончаренко Олега Альфредовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Понтем.УА» (02121, м. Київ, вул. Ялинкова, 60/1, офіс 53, код ЄДРПОУ 40665499) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп заборгованості та 2 221 (дві тисячі двісті двадцять одну) грн 68 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 22.02.2024.

Суддя О.О. Христенко