Рішення

від 08.02.2024 по справі 914/2263/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 Справа № 914/2263/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Моршинської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест"

про стягнення 1672494,96 грн та розірвання договору оренди землі

за участю представників:

від прокуратури Леонтьєва Н.Т.

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Першим заступником керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Моршинської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" про стягнення 1672494,96 грн та розірвання договору оренди землі. Зокрема прокурор у позовній заяві просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" на користь Моршинської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 1672494,96 грн згідно з договором оренди землі від 30.06.2016;

- розірвати договір оренди землі від 30.06.2016, укладений між Моршинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" на користь Львівської обласної прокуратури 27771,42 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 31.07.2023 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. В судовому засіданні 07.11.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

В судове засідання 08.02.2024 з`явився представник прокуратури, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Позивач явку представника в судове засідання 08.02.2024 не забезпечив. Необхідно зазначити, що позивачем подано заяву (вх.№1138/24 від 12.01.2024) про розгляд справи без участі представника Моршинської міської ради. Як вказано у поданій заяві, Моршинська міська рада позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання 08.02.2024 не забезпечив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника прокуратури, суд встановив таке.

31.01.2019 між Моршинською міською радою (орендодавець) Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №45-031206, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Моршинської міської ради від 26.05.2016 №155 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - земні житлової та громадської забудови, яка знаходиться у місті Моршині по вулиці Проліскова, 22.

Згідно із пунктами 2 та 5 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5949 га, в тому числі: під будівлями та спорудами - 0,0042 га, інші землі - 0,5907 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2376149,58 грн.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір оренди укладається терміном на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про бажання продовження його дії на новий термін.

Відповідно до пунктів 9-13 договору, орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3% нормативно-грошової оцінки землі у грошовій формі в сумі 71284,48 грн в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у такі строки у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок №33211812700624 ГУДКСУ у Львівській області, сплачується щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік (періодичність) у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляції (індексації грошової оцінки земель); погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Згідно з пунктами 15 та 16 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування туристичного готельно-туристичного комплексу. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Пунктами 21 та 22 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк не пізніше 10 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з пунктом 29 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пунктів 38 та 39 договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Згідно з пунктом 40 договором, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається при умові несплати орендарем орендної плати протягом шести місяців, невиконання вимог пункту 31 договору.

Відповідно до акту приймання-передачі до договору оренди земельної ділянки №45-031206 від 31.01.2019, Моршинська міська рада (орендодавець) передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (орендар) прийняло в строкове платне володіння користування земельну ділянку, що характеризується наступними ознаками: місце розташування земельної ділянки: Львівська область, місто Моршин, вулиця Проліскова, 22; площа земельної ділянки: 0,5949 га; цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови; правовий режим земельної ділянки: комунальна власність.

04.04.2019 між Моршинською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №45-031206 від 31.01.2019, відповідно до пункту 1 якої у зв`язку із зміною нормативно-грошової оцінки земель м.Моршина з 01.01.2019, сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів 5 та 9 договору та вкласти їх в такій редакції:

"П.5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12840652,28 грн.

П.9 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 4% нормативно-грошової оцінки землі, що становить 513626,09 грн в рік."

Вказаною додатковою угодою від 04.04.2019 до договору оренди земельної ділянки №45-031206 від 31.01.2019 пункт 11 договору викладено в такій редакції:

"П.11 орендна плата вноситься у такі строки у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок №33214812013624, сплачується щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця".

Крім того відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 04.04.2019 до договору оренди земельної ділянки №45-031206 від 31.01.2019, сторони домовились, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цієї додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки застосовані до відносин між ними, які виникли до її укладення з 01.01.2019.

Необхідно зазначити, що на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (від 06.09.2012 №5245-VI) 14.10.2013 було зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Моршинською міською радою (номер запису про право власності: 2894004) та 02.08.2016 зареєстровано інше речове право - право оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (номер запису про інше речове право - право оренди земельної: 15755328).

Отже з 14.10.2013 Моршинська міська рада (орендодавець, позивач) набула право власності на земельну ділянку.

Як стверджує прокурор у позовній заяві, відповідачем постійно порушуються умови та строки внесення орендної плати за землю, а позивач заходів реагування не вживає. Зокрема як зазначено у позовній заяві, відповідач допустив тривалу (з 01.07.2020 по 01.06.2023) заборгованість в розмірі 1672494,96 грн.

Обгрунтовуючи розмір позовних вимог, прокурор посилається на інформацію Головного управління ДПС у Львівській області від 29.03.2023 №3639/5/13-01-04-12-09 по Товариству з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест", рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №640/3150/20, а також на листи №228 від 27.03.2023 та №452 від 30.05.2023 Моршинської міської ради про наявність заборгованості з орендної плати.

Отже, як зазначено у позовній заяві, наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" заборгованості з орендної плати за землю на суму 1672494,96 грн та договірного зобов`язання про щомісячне внесення орендної плати за землю щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, відсутності проплат з орендної плати за оренду земельної ділянки, свідчить про систематичне порушення відповідачем умов договору в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати, що за твердженням прокурора є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості в судовому порядку.

Тобто як вказано у позовній заяві, у зв`язку з тривалою несплатою відповідачем орендної плати за спірну земельну ділянку, що спричиняє ненадходження до місцевого бюджету коштів, призводить до невиконання дохідної частини бюджету територіальної громади та є істотним порушенням умов договору, в даному випадку вбачаються достатні підстави для стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю та розірвання договору.

Таким чином враховуючи вищезазначене, Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Моршинської міської ради із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" та просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" на користь Моршинської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 1672494,96 грн згідно з договором оренди землі від 30.06.2016;

- розірвати договір оренди землі від 30.06.2016, укладений між Моршинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" на користь Львівської обласної прокуратури 27771,42 грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника прокуратури, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, відповідно до статтей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Як вказує прокурор, в даному випадку порушення інтересів держави полягає в користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти.

Відповідно до частини 3 статті 142 Конституції України, Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно із статтею 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об?єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

За змістом п.п.10.1.1. п.10.1. ст.10, п.п.14.1.147 п.14.1. ст.14, п.п.265.1.3. п.265.1. ст.265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно, що в свою чергу є місцевим податком.

Пунктом 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України. Також, згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.

Земельна ділянка, надана у користування відповідачу за оскаржуваним договором, перебуває на території Моршинської територіальної громади, з огляду на що Моршинська міська рада є отримувачем коштів у вигляді орендної плати за землю з юридичних осіб за оренду зазначеної земельної ділянки.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою у постанові від 11.05.2016 за наслідками розгляду справи №6-824цс16, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Таким чином, як зазначив прокурор, ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному обсязі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому.

Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Виходячи із наведених норм законодавства, прокурор у позовній заяві визначає, що «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення орендарем умов договору, шляхом його розірвання, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості до місцевого бюджету, оскільки орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.

Тобто як вказано у позовній заяві, з урахуванням наведеного, систематична несплата відповідачем орендної плати за землю, а також її сплата несвоєчасно та не в повному розмірі, порушує право даної територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.

При цьому необхідно зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019р. у справі №915/20/18).

Як вказав суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017р. у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор 01.07.2023 в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до Моршинської міської ради з повідомленням №14.57/05-42-4596ВИХ-23, в якому зазначено, що Стрийською окружною прокуратурою встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення в Господарський суд Львівської області позову в інтересах держави в особі Моршинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" про стягнення 1672494,96 грн та розірвання договору оренди землі.

При цьому як вказано у листі №14.57/05-42-4596ВИХ-23 від 01.07.2023, Моршинська міська рада, будучи обізнаною про порушення інтересів територіальної громади, не вжила заходів реагування щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" про стягнення 1672494,96 грн та розірвання договору оренди землі, з огляду на що першим заступником керівника Стрийської окружної прокуратури буде подано в Господарський суд Львівської області позовну заяву в інтересах держави в особі Моршинської міської ради.

Разом з тим, зі змісту листів Моршинської міської ради Львівської області від 27.03.2023 №228 та від 30.05.2023 №452 надісланих на адресу прокуратури вбачається, що незважаючи на тривалу обізнаність про порушення відповідачем вимог закону та умов договору, Моршинською міською радою не вжито заходів, спрямованих на стягнення з відповідача заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з огляду вказані обставини та наведені норми законодавства, в даному випадку існують достатні підстави вважати наявність бездіяльності зі сторони позивача та застосування представницьких повноважень прокурора з метою захисту інтересів держави.

Також слід зазначити, що з моменту звернення прокурора до компетентного органу та надання ним прокурору відповіді до моменту подання позову минуло достатньо часу, що також свідчить про про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", що в свою чергу означає про наявність підстав в даному випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо суті спору і позовних вимог прокурора про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку суд зазначає таке.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно із частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

За змістом частини 8 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- дата укладення та строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 22 ЗУ "Про оренду землі", орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

У статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендаря. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Як встановлено судом, 31.01.2019 між Моршинською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №45-031206, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Моршинської міської ради від 26.05.2016 №155 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - земні житлової та громадської забудови, яка знаходиться у місті Моршині по вулиці Проліскова, 22.

Пунктом 24 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ від 28.04.2021р., що набрав чинності 27.05.2021р.), з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Як встановлено судом, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (від 06.09.2012 №5245-VI) 14.10.2013 було зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Моршинською міською радою (номер запису про право власності: 2894004) та 02.08.2016 зареєстровано інше речове право - право оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (номер запису про інше речове право - право оренди земельної: 15755328).

Отже як вбачається із матеріалів справи, Моршинська міська рада є власником вказаної земельної ділянки з 14.10.2013 (номер запису про право власності: 2894004).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно із статтею 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, а згідно із статтею 206 цього Кодексу, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як стверджує прокурор та як вбачається із матеріалів справи, відповідач допустив тривалу (з 01.07.2020 по 01.06.2023) заборгованість в розмірі 1672494,96 грн.

Зокрема як вбачається з інформації Головного управління ДПС у Львівській області від 29.03.2023 №3639/5/13-01-04-12-09, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як платник окремих податків і зборів. Згідно податкових декларацій з плати за землю нарахована сума орендної плати за землю становила: на 2016 рік 29510,27 грн, на 2017 рік 75561,56 грн, на 2018 рік 75561,56 грн, на 2019 рік 100748,74 грн. Податкові декларації з орендної плати за землю на 2020-2023 роки платником до Головного управління ДПС у Львівській області не подано.

Також, згідно з інформацією Головного управління ДПС у Львівській області від 29.03.2023 №3639/5/13-01-04-12-09, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" з орендної плати за землю, яка виникла з 30.06.2018, станом на 17.03.2023 становить 152075,22 грн. Остання сплата проведена 01.06.2018 в сумі 6296,80 грн.

Необхідно зазначити, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №640/3150/20, що набрало законної сили 27.05.2021, задоволено позов Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест", а саме ухвалено стягнути з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків, кошти на суму податкового боргу 126584,05 грн. Згідно вказаного судового рішення, судом встановлено, що відповідачем подані податкові декларації з плати за землю за 2018 та 2019 роки, якими самостійно нараховано грошове зобов`язання з орендної плати за землю 75561,56 грн та 100748,74 грн відповідно. З ІКПП платника встановлено, що грошове зобов`язання зі згаданого податку зростало з 30.05.2018 та станом на 31.10.2019 становило 126548,05 грн. Таким чином рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №640/3150/20 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області ухвалено стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за землю станом на 31.10.2019.

Як вбачається із листів №228 від 27.03.2023 та №452 від 30.05.2023 Моршинської міської ради про наявність заборгованості з орендної плати на запити окружної прокуратури, міська рада повідомила невиконання орендарем умов договору щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати, в яких зазначено про наявність заборгованості з орендної плати та додано розрахунок заборгованості. 3 розрахунку суми заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності, складеного Моршинською міською радою, вбачається, що орендар за оренду земельної ділянки допустив заборгованість з 01.07.2020 по 01.06.2023, який не охоплений рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №640/3150/20 на суму 1672494,96 грн.

Отже як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача становить 1672494,96 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також як вбачається із вищезазначеного розрахунку, з 01.07.2020 по 01.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" не проводилися платежі з орендної плати за землю.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що існування у відповідача заборгованості з орендної плати за землю на суму 1672494,96 грн та договірного зобов`язання про щомісячне внесення орендної плати за землю, свідчить про систематичне порушення відповідачем умов договору в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із пунктом «д» статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Враховуючи наведене, під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до положень статті 782 Цивільного кодексу України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із статтею 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Водночас, статтею 25 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначено в абзаці 4 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред`явлення позову про розірвання договору.

В пункті 2.20. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що під час вирішення спорів про розірвання договору і оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно із пунктом 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р., розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, суди мають мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Крім того, Верховний Суд у пункті 38 постанови від 02.05.2018р. у справі №925/549/17 дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення вимог статті 629 Цивільного кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України, підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі», а також умов договору оренди земельної ділянки систематично (понад три місяці підряд) не сплачував орендну плату за оренду земельної ділянки, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі», статті 141 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України та умов укладеного договору оренди землі є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (стаття 653 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведене, систематична несплата відповідачем орендної плати за земельну ділянку, що визначена договором оренди земельної ділянки є порушенням істотних умов договору, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 1672494,96 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки, що укладений між Моршинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, з огляду на що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду із позовною заявою прокуратурою було сплачено судовий збір в розмірі 27771,42 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1487 від 13.07.2023, а тому враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури по 27771,42 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (03057, місто Київ, вулиця Академіка Янгеля, будинок 5, ідентифікаційний код 35212317) на користь Моршинської міської ради (82482, Львівська область, місто Моршин, вулиця Франка, 15, ідентифікаційний код 04372448) заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 1672494,96 грн згідно з договором оренди земельної ділянки №45-031206 від 31.01.2019.

3. Розірвати договір оренди земельної ділянки №45-031206 від 31.01.2019, що укладений між Моршинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (03057, місто Київ, вулиця Академіка Янгеля, будинок 5, ідентифікаційний код 35212317) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) витрати по сплаті судового збору в розмірі 27771,42 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.02.2024.

Суддя Петрашко М.М.