Рішення

від 17.01.2024 по справі 915/1443/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року Справа № 915/1443/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., при секретарі Степановій І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», код 31319242 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5А), пред`явленою до відповідача: міського комунального підприємства «Миколаївводоканал», код 31448144 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161), про стягнення грошових коштів у сумі 2230544,01 грн.

За участю представника позивача адвоката Іщенко Н.С.

Стислий виклад позиції позивача.

25.01.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №60-22 про відшкодування витрат на експлуатацію та технічне обслуговування насосного обладнання для підвищення тиску води, розташованого на об`єктах позивача у м. Миколаєві. У період з січня по грудень 2022 року відповідач отримав послуги з експлуатації та технічного обслуговування насосного обладнання для підвищення тиску води на загальну суму 11682323,54 грн. На дату пред`явлення позову послуги відповідачем оплачені у повному обсязі, але договірні зобов`язання по оплаті відповідач виконував несвоєчасно, за що договором передбачено відповідальність у вигляді нарахування пені. Також позивач застосував положення ч. 2 ст. 625 ЦК і нарахував 3% річних та втрати від інфляції.

Як на правову підставу позову позивач послався на ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625 ЦК.

Позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальній сумі 2273377,84 грн., з якої: 1382729,03 грн. - пеня, 156705,39 грн. 3% річних, 733943,42 грн. втрати від інфляції, а також вирішити питання по розподілу судових витрат.

Стислий виклад позиції відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач частково не погодився з позовними вимогами та надав свій розрахунок пені, 3% річних та втрат від інфляції. Згідно розрахунку відповідача сума 3% річних становить 154844,89 грн., втрат від інфляції - 666199,62 грн., а пені з урахуванням дати надходження позовної заяви до суду та річного строку позовної давності - 1341541,72 грн. Відповідач зазначив, що початком нарахування пені є 18.09.2022 року, а не 15.09.2022 року, як зазначає у своєму розрахунку позивач.

Зазначені у позові обставини щодо укладення договору №60-22, отримання послуг, підписання актів наданих послуг та повної оплати послуг відповідач не заперечив.

Неможливість своєчасного виконання грошових зобов`язань за договором відповідач обґрунтував, посилаючись, зокрема на збитковість підприємства через застосування економічно необґрунтованих тарифів, низькій рівень розрахунків абонентів за надані послуги з водопостачання та водовідведення, спричинення збитків підприємству військовою агресією російської федерації.

Відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності в частині стягненні пені, а також зменшити її розмір на 90% згідно ст. 233 ГК України, взявши до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність збитків.

У відповіді на відзив представник позивача визнав заперечення відповідача щодо початкової дати періоду розрахунку 3% річних та втрат від інфляції і відкоригував розрахунок заявлених до стягнення грошових коштів. Позивач заперечив проти доводів відповідача стосовно дати початку нарахуванні пені, вказавши на те, що датою подання позову є 15.09.2023 року, коли його було здано на пошту. Стосовно підстав неможливості вчасного виконання зобов`язання по оплаті послуг позивач зазначив, що теж є підприємством, яке обслуговує велику кількість споживачів, працює в таких же умовах як і відповідач і також знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Відповідач, заявивши у відзиві про зменшення розміру пені, не надав суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної пені наслідкам порушення зобов`язання. Вважає, що об`єктивні підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення пені відсутні. Позивач заявив про зменшення розміру позовних вимог і просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1367396,87 грн., 3% річних в сумі 155191,84 грн. та втрати від інфляції в сумі 707955,30 грн., що разом складає 2230544,01 грн.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погодився з розрахунками позивача щодо нарахування втрат від інфляції у зв`язку із несвоєчасною оплатою послуг, які були надані у січні та лютому 2022 року. Відповідач зазначає, що оплату наданих у зазначені періоди послуг було здійснено 11.10.2022 року. З огляду на те, що оплата була здійснена у першій половині місяця, то індекс інфляції за жовтень 2022 року не повинен враховуватися. За розрахунком відповідача сума втрат від інфляції за зобов`язаннями січня 2022 року за період з 01.03.2022 року по 30.09.2022 року становить 132139,60 грн., за зобов`язаннями лютого 2022 року за період з 01.05.2022 по 30.09.2022 року становить 73309,74 грн. Тобто, позивач неправомірно врахував індекс інфляції за жовтень 2022 року, що призвело до збільшення втрат від інфляції по платежам за січень 2022 року на 21308,67 грн., по платежам за лютий 2022 року - на 20446,99 грн.

Загальна сума втрат від інфляції за період березень 2022 року - серпень 2023 року (включно) становить 666199,64 грн., а не 707955,30 грн. як заявлено позивачем.

Заяви і клопотання.

13.11.2023 року представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

17.01.2024 року від представника позивача надійшла заява про повернення судового збору.

Рух справи.

18.09.2023 року позовна заява зареєстрована в канцелярії Господарського суду Миколаївської області.

25.09.2023 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

01.12.2023 року суд протокольною ухвалою у підготовчому засіданні закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні.

17.01.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини, на які позивач послався на підтвердження позовних вимог, та докази позивача.

1. 25.01.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №60-22 про відшкодування витрат на експлуатацію та технічне обслуговування насосного обладнання для підвищення тиску води, розташованого на об`єктах ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» у м. Миколаєві.

2. У період січень-грудень 2022 року відповідачем були отримані послуги з експлуатації та технічного обслуговування насосного обладнання для підвищення тиску води на загальну суму 11682323,54 грн.

3. Відповідач оплатив надані послуги на загальну суму 11682323,54 грн., але оплату здійснював із затримками.

На підтвердження викладених у позові обставин позивач приєднав до позову у копіях:

- договір №60-22 від 25.01.2022 року з додатком №1;

- рахунки-фактури №2160.11 за січень-грудень 2022 року;

- акти про відшкодування витрат на експлуатацію за технічне обслуговування насосного обладнання для підвищення тиску води за січень - грудень 2022 року;

- довідки про фактично понесені витрати помісячно за січень-грудень 2022 року з супровідними листами;

- платіжні інструкції та договори про взаємне погашення заборгованості.

У відповіді на відзив позивач зробив посилання на те, що:

1. Заборгованість споживачів перед позивачем станом на 01.09.2023 року становить 264,3 млн. грн., з якої заборгованість населення становить 243,9 млн. грн.

2. Чистий фінансовий результат у вигляді збитку склав 120,1 млн. грн.

На підтвердження викладених у відповіді на відзив обставин позивач приєднав у копіях:

- інформацію про заборгованість абонентів ОКП "Миколаївоблтеплоенерго";

- баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2022 рік;

- звіт про фінансові результаті (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік.

Обставини, на які послався відповідач в обґрунтування своєї позиції неможливості своєчасного виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг, та докази відповідача.

1. За 1 півріччя 2023 року відповідач зазнав збитків від реалізації послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в сумі 209123,14 тис. грн. На протязі 1 півріччя 2023 року відповідач не отримував дотацію на покриття збитків від дії тарифів, нижчих за собівартість. Збиток від звичайної діяльності склав за перше півріччя 2023 року 139462,98 тис. грн., а за 2022 рік 164624 тис. грн.

2. Відповідно до рішення Миколаївського міськвиконкому від 27.06.2008 року №1392 відповідач на протязі 2023 року та протягом дев?яти місяців 2023 року здійснював іншу, крім ліцензованої, діяльність з перекачки води у Варварівці, Великій Коренисі та с. Надбузьке. Миколаївський міськвиконком своїм рішенням від 15.01.2018 року №76 та від 11.05.2018 року №414 встановив для відповідача тарифи на перекачку води у Варварівці, Великій Коренисі та с. Надбузьке у розмірі, нижче від економічно обґрунтованого розміру. Збитки від зазначеної діяльності за перше півріччя 2023 року склали 1514,35 тис. грн. Збитки від дії тарифів, нижче від економічно обґрунтованого розміру, як це передбачено ст. 15 Закону України "Про ціни і ціноутворення", відповідачу не відшкодовано.

3. Відшкодування фактичних витрат діючими впродовж 1 півріччя 2023 року середньозваженими тарифами з водопостачання склало 36 %, з водовідведення - 49,6%. Встановлені НКРЕКП тарифи для відповідача не покривають їх собівартості.

4. Загальна сума заборгованості споживачів послуг станом на 1 липня 2023 року складає 194559,6 тис. грн., з них заборгованість населення 181964,9 тис. грн.., інших споживачів 12489,2 тис. грн., бюджету 105,5 тис. грн. Заборгованість у порівнянні з аналогічним періодом минулого року збільшилась на 36457,6 тис. грн.

5. В результаті військової агресії Російської Федерації проти України та бойових дій на території Миколаївської та Херсонської областей відповідач неодноразово зазнавав пошкоджень, що значно вплинуло на фінансовий стан підприємства. 12.04.2022 року в результаті обстрілів було пошкоджено обидві нитки водогону «Дніпро-Миколаїв», в наслідок чого з 13.04.2022 року підприємство припинило надавати послугу централізованого водопостачання в місті. Так у 1 півріччі 2023 року реалізація централізованого водопостачання склала 3476,65 тис. куб. м води, що на 1469.77 тис. куб. м менше ніж у 1 півріччі 2022 року та з централізованого водовідведення за 1 півріччя 2023 року склало 4793.28 тис. куб м, що на 1097.76 тис. куб. м менше аналогічного періоду 2022 року. Таке становище спричинило відповідне зменшення доходів підприємства, при якому для сталого функціонування відповідача щомісячно не вистачає близько 40,0 млн. грн. Після введення воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 відповідач вживав усіх можливих заходів для забезпечення свого сталого функціонування, щоб усі споживачі міста Миколаєва отримували безперебійно послугу з централізованого водопостачання та водовідведення.

6. У зв`язку з відсутністю коштів відповідач порушує терміни виконання грошових зобов`язань за договорами укладеними з постачальником електричної енергії та газопостачальними організаціями. Енергопостачальні організації подають позови до суду, по яких, окрім заборгованості, стягуються штрафні санкції, 3% річних та втрати від інфляції, що підтверджується рішеннями суду у справах №915/647/18 про стягнення штрафних санкцій у сумі 8388455,75грн.; №915/1610/19 про стягнення заборгованості у сумі 883670,27 грн. та штрафних санкцій; №916/1696/22 про стягнення 2114364,26 грн. та штрафних санкцій, №915/496/22 про стягнення боргу та штрафних санкцій на суму 2976751,34 грн., №915/533/22 про стягнення боргу та штрафних санкцій на суму 22707307,02 грн.

На підтвердження викладених у відзиві обставин відповідач приєднав у копіях:

- баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2022 року;

- баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.06.2023 року.

При оцінці доказів та встановленні обставин суд виходив з наступних положень ГПК.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).

У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, дослідивши докази, надавши їм оцінку з огляду на вищевказані положення ГПК, встановив, що мали місце наступні обставини.

25.01.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №60-22 про відшкодування витрат на експлуатацію та технічне обслуговування насосного обладнання для підвищення тиску води, розташованого на об`єктах ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» у м. Миколаєві.

В період січень-грудень 2022 року відповідач отримав послуги з експлуатації та технічного обслуговування насосного обладнання для підвищення тиску води на загальну суму 11682323,54 грн., що підтверджується актами про відшкодування витрат на експлуатацію за технічне обслуговування насосного обладнання для підвищення тиску води за січень-грудень 2022 року. Дані акти підписані сторонами.

За актом від 31.01.2022 року на суму 996678,10 грн. оплати здійснювалися 31.01.2022 року та 11.10.2022 року;

- за актом від 28.02.2022 року на суму 912945,90 грн. - 28.02.2022 року та 11.10.2022 року;

- за актом від 31.03.2022 року на суму 1133141,10 грн. - 31.03.2022 року та 22.11.2022 року;

- за актом від 30.04.2022 року на суму 609761,16 грн. - 30.04.2022 року та 22.11.2022 року;

- за актом від 31.05.2022 року на суму 455968,95 грн. - 31.08.2022 року та 22.11.2022 року;

- за актом від 30.06.2022 року на суму 924411,53 грн. - 31.08.2022 року та 22.11.2022 року;

- за актом від 30.07.2022 року на суму 985845,00 грн. - 31.08.2022 року, 22.11.2022 року та 19.12.2022 року;

- за актом від 31.08.2022 року на суму 1208568,63 грн. - 31.08.2022 року, 19.12.2022 року, 25.08.2022 року;

- за актом від 30.09.2022 року на суму 172287,16 грн. - 30.09.2022 року, 19.12.2022 року;

- за актом від 30.10.2022 року на суму 1124760,41 - 31.10.2022 року та 25.08.2022 року;

- за актом від 30.11.2022 року на суму 154781,84 - 30.11.2022 року та 25.08.2023 року;

- за актом за грудень 2022 року на суму 1003173,76 грн. - 29.12.2022 року та 25.08.2023 року.

Оплати здійснювалися згідно договорів про взаємне погашення заборгованості 1292/17, 1293/17, 1294/17, 1295/17, 1296/17, 1297/17, 1298/17, 1299/17, 1300/17 та платіжними дорученнями №20363, 20364, 20891, 20892, 20893, 20894, 20895, 21189, 21190,24655, 21191, 24653, 24654.

24.02.2022 року розпочалася масштабна військова агресія російської федерації проти України. В зв`язку з цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 24.02.2022 року на всій території України було введено військовий стан строком на 30 діб. Згодом режим воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і продовжував діяти, в тому числі на дату пред`явлення позову до суду.

Запровадження воєнного стану є загальновідомою обставиною і з огляду на положення ст. 75 ГПК доказуванню не підлягає.

Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.

Як зазначено у п. 1.1 договору №60-22 від 25.01.2022 року на умовах цього договору відповідач зобов`язується відшкодувати фактичні витрати позивача на експлуатацію та технічне обслуговування насосного обладнання, яке знаходиться на балансі позивача та за допомогою якого здійснюється підвищення тиску в системі централізованого водопостачання для забезпечення питною водою мешканців верхніх поверхів житлових будинків, а позивач зобов`язується забезпечувати належну роботу та технічне обслуговування свого насосного обладнання, яким забезпечується підвищення тиску в системі централізованого водопостачання на об`єктах, зазначених у цьому договорі.

Фактичні витрати позивача відшкодовуються відповідачем щомісячно згідно довідки про фактично понесені витрати позивача на експлуатацію та технічне обслуговування насосного обладнання, яке знаходиться на балансі позивача та за допомогою якого здійснюється підвищення тиску в системи централізованого водопостачання для забезпечення питною водою мешканців верхніх поверхів житлових будинків за розрахунковий місяць, виставлених рахунків та актів, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.3 договору).

Відшкодування витрат проводиться щомісячно та оформлюється довідкою за розрахунковий місяць та актом, який підписується сторонами (п. 4.1 договору).

Відповідач у п`ятиденний термін з дня пред`явлення позивачем довідки за розрахунковий місяць та акту зобов`язаний підписати акт або надати мотивовану відмову (п. 4.2 договору).

Оплата за цим договором проводиться протягом 5 банківських днів з моменту підписання або прийняття акту відповідно до п. 4.3 договору на поточний рахунок вказаний у рахунку, який позивач надає відповідачу або в іншій спосіб відповідно до чинного законодавства України (п. 5.1 договору).

У разі, якщо плата за цим договором, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 5.2 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену Законом та цим договором (п. 7.1 договору).

Предметом спору у даній справі є втрати від інфляції, 3% річних та пеня, які нараховані за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною ч. 2 ст. 193 ГК передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором призвело до порушення умов договору та прав позивача на своєчасне та повне отримання оплати.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як встановлено судом і не заперечувалося відповідачем оплата послуг здійснювалася відповідачем із затримками, тобто з порушенням умов п. 5.1 договору.

Наданими відповідачем доказами не підтверджено, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання.

Також відповідачем не підтверджено як саме військова агресія російської федерації унеможливила своєчасне грошового зобов`язання з оплати отриманих послуг.

Із наданих відповідачем балансів (звіти про фінансовий стан) на 31.12.2022 року, на 31.06.2023 року щонайменше не вбачається, що усі наявні кошти відповідачем були спрямовані на усунення наслідків пошкодження енергетичної інфраструктури і для своєчасного виконання зобов`язання перед позивачем коштів не вистачило.

Як зазначалося вище, сторони договору (п. 5.2) погодили, що у разі, якщо плата за цим договором перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач не нараховував пеню за несвоєчасну оплату послуг, які були надані у січні та лютому 2022 року.

Пеню позивач нарахував з підстав несвоєчасної оплати послуг, які були надані у березні-грудні 2022 року.

Нарахування пені позивач здійснив з 15.09.2022 року по 12.07.2023 року по кожному акту окремо з огляду на положення ч. 6 ст. 232 ГК. Пеня за вказаний період становить 1367396,87 грн.

Що стосується нарахування позивачем пені з 15.09.2022 року, а не з 18.09.2022 року, на що у відзиві вказав відповідач, то суд зазначає наступне.

Позовну заяву до суду позивач направив поштою 15.09.2023 року, про що свідчить опис вкладення та конверт, які містяться в матеріалах справи, а 18.09.2022 року позов було зареєстровано у канцелярії господарського суду Миколаївської області.

Зважаючи на це, визначення позивачем періоду нарахування пені з 15.09.2022 року є вірним.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, судом встановлено, що розрахунок пені за період з 15.09.2022 року по 12.07.2023 року у сумі 1367396,87 грн. виконаний арифметично вірно.

Відповідач з огляду на приписи ст. 233 ГК України у відзиві просить суд зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на відсутність збитків, ступінь виконання зобов`язання та фінансовий стан сторін.

Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

З урахуванням викладеного, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки, об`єктивні причини неналежного виконання зобов`язань та враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем жодних доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, специфіки господарської діяльності відповідача, суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення пеня в розмірі 1367396,87 грн. є занадто великою та надмірно обтяжливою для відповідача.

З огляду на те, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, суд, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає, що наявні підстави для зменшення заявленої позивачем пені у розмірі 1367396,87 грн. При цьому, обґрунтованим розміром пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд вважає суму у розмірі 136739,68 грн., а саме 10% від заявленої позивачем суми.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем з урахуванням викладених у відповіді на відзив уточнень заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 155191,84 грн., які нараховані за період з 16.02.2022 року по 24.08.2023 року по кожному рахунку окремо.

Судом перевірено розрахунок і встановлено, що розмір 3% річних за період з 16.02.2022 року по 24.08.2023 року становить 155191,84 грн.

Отже, вимога позивача в частині стягнення 3% річних в межах заявленої суми у розмірі 155191,84 грн. є обґрунтованою, законною і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем за період березень 2022 року серпень 2023 року втрат від інфляції на суму 707955,30 грн., судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування втрат від інфляції за прострочення виконання зобов`язання по оплаті послуг, наданих у січні та лютому 2022 року.

Згідно приєднаного до відповіді на відзив розрахунку у період нарахування втрат від інфляції в зв`язку із несвоєчасною оплатою послуг за січень та лютий 2022 року позивач включив сукупний індекс інфляції за жовтень 2022 року. Остаточна оплата за надані у вказані місяці послуги відповідачем була здійснена 11.10.2022 року платіжними інструкціями 320363 та 20364 відповідно.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007 року

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020 року у справі №905/21/19.

На практиці існують різні підходи до застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 ст. 625 ЦК у разі якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Згідно позиції, яка наведена у п. 25 постанови Верховного Суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 року, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Таким чином, втрати від інфляції по платежу за січень 2022 року у сумі 21308,67 грн., по платежу за лютий 2022 року у сумі 20446,99 грн. позивачем були нараховані безпідставно, без врахування того, що заборгованість по оплаті послуг за січень та лютий 2022 року було повністю оплачено відповідачем 11.10.2022 року.

Перевіривши надані розрахунки, судом встановлено, що втрати від інфляції внаслідок несвоєчасної оплати послуг і які нараховані за період березень 2022 року серпень 2023 року становлять 666199,64 грн.

Отже, вимога в частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 666199,64 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд керується положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Згідно приписів п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу слід повернути з державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 642,50 грн.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з міського комунального підприємства «Миколаївводоканал», код 31448144 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161) на користь обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», код 31319242 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5А) пеню у сумі 136739 (сто тридцять шість тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн. 68 коп., 3% річних у сумі 155191 (сто п`ятдесят п`ять тисяч сто дев`яносто одна) грн. 84 коп., інфляційні втрати у сумі 666199 (шістсот шістдесят шість тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн. 64 коп., що загалом становить 958131 (дев`ятсот п`ятдесят вісім тисяч сто тридцять одна) грн. 16 коп., а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 32831,82 грн.

3. У задоволенні позовних вимог обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», код 31319242 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5А) про стягнення з міського комунального підприємства «Миколаївводоканал», код 31448144 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161) пені у сумі 1230657 (один мільйон двісті тридцять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн. 19 коп. та інфляційних втрат у сумі 41755 (сорок одна тисяча сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 66 коп. відмовити.

4. Повернути обласному комунальному підприємству «Миколаївоблтеплоенерго», код 31319242 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5А) з Державного бюджету України (р/р UA588999980313121206083014478, отримувач Миколаїв. ГУК/тг м. Миколаїв/220300101, код 37992030, Банк отримувача - Казначейство України, призначення платежу: «*;101;31319242, судовий збір за позовом ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», Господарський суд Миколаївської області») судовий збір у розмірі 642 (шістсот сорок дві) грн. 50 коп., сплачений за платіжною інструкцією № 10944 від 13.09.2023 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2024 року.

Суддя А.П. Алексєєв