Рішення

від 13.02.2024 по справі 916/2028/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2028/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/2028/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Одеса-Тополина-10 (65114, м. Одеса, вул. Тополина, 10, код ЄДРПОУ 41312657)

до відповідачів Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська пл. 1, код ЄДРПОУ 04056919) та Одеської міської ради (65026, м.Одеса, Думська пл.1, код ЄДРПОУ 26597691)

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради (65048, м. Одеса, вул.Троїцька,25, код ЄДРПОУ 03350290).

про припинення права власності на житловий будинок

від позивача - Пятигорец В.І. довіреність

від відповідачів - Сачаєва Є. О. самопредставництво;

від третьої особи Білоус Т.П. самопредставництво;

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Одеса-Тополина-10 звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Виконавчого комітату Одеської міської ради про припинення права власності на житловий будинок.

Ухвалою від 22.05.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Одеса-Тополина-10 було залишено без руху.

24.05.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №17105/23) від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Одеса-Тополина-10 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2028/23 в порядку загального позовного провадження.

06.09.2023р. за вх.№30700/23 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яка по суті є заявою про доповнення позовних вимог, згідно якої останній доповнюю позові вимоги вимогою про зобов`язання Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради скасувати право власності Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат» на жилий будинок літю «А», загальною площею 10710,5 кв.м, відображеного у технічному паспорті від 17.01.2003р., за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Тополіна, 10, зареєстрованого 08.04.2003р., інвентарна справа 3356, стор.157 кн.22м/с.

Відповідна заява судом було залучена до матеріалів справи, проте відмовлено в прийняті її до розгляду та позовні вимоги розглядаються в редакції первісних позовних вимог з огляду на наступне.

Так, відповідно до заяви про зміну предмету позовних вимог, позивач фактично збільшив позовні вимоги додавши ще одну вимогу негайного характеру, а саме зобов`язання Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради скасувати право власності Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат» на жилий будинок літю «А», загальною площею 10710,5 кв.м, відображений у технічному паспорті від 17.01.2003р., за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Тополіна, 10, зареєстрованого 08.04.2003р., інвентарна справа 3356, стор.157 кн.22м/с.

Разом з тим суд зазначає, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (ч. 3 п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

21.06.2023р. за вх. №20451/23 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів Одеську міську раду та Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2023р. клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Одеса-Тополина-10 від 21.06.2023р. за вх.№20451/23 було задоволено частково, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Одеську міську раду.

В судовому засідання 06.11.2023р. представником позивача було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторін відповідачів Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 06.11.2023р. усне клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Одеса-Тополина-10 про залучення третьої особи було задоволено, залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

14.06.2023р. за вх. №19493/23 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

21.06.2023р. за вх.№20462/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача 1 є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

25.10.2023р. за вх. №37692/23 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

30.10.2023р. за вх.№38875/23/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача 1 є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання з`явився, надав усні пояснення, згідно яких позовні вимоги вважає необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, Відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівний комбінат» на інвестиції громадян, відповідно з укладеними ними договорами інвестиції. збудувало жилий будинок №210 по вул. Тополина м.Одеси, який державною приймальною комісією, призначеною розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 17 грудня 2002 року №2128 прийнято в експлуатацію 20 грудня 2002 року про що був складений Акт по прийманню в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

04 квітня 2003 року Виконавчий комітет Одеської міської ради на підставі розпоряджень Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 25 вересня 2002 року №1605 та від 30 грудня 2003 року №2283 видав Відкритому акціонерному товариству «Одеський домобудівний комбінат» свідоцтво про право власності на жилий будинок літ. «А», загальною площею 10710,5 кв.м, відображеного у технічному паспорті від 17 січня 2003 року, за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Тополина 10, яке 08 квітня 2003 року зареєстровано в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» Одеської міської ради, інвентарна справа 3356, стор.157 кн.22 м/с.

30 липня 2019 року Господарський суд Одеської області при розгляді справи №5017/2749/2012 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат» постановив ухвалу про затвердження звіту ліквідаційного балансу та припинення юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат».

06 серпня 2019 року Відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівний комбінат» знято з Державного реєстру про що внесено запис в реєстр за номером 1 556 117 0018 013992

Як зазначає позивач, підчас розгляду Господарським судом Одеської області справи №5017/2749/2012 про визнання Відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівний комбінат» банкрутом, суд отримав від Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» Одеської міської ради листа від 17 жовтня 2012 року №12419-06/2200/2 в якому зазначено що житловий будинок №10 по вул. Тополина м. Одеси дійсно зареєстрований за Відкритим акціонерним товариством «Одеський домобудівний комбінат».

Позивач вказує, що після припинення Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат» як юридичної особи та зняття її з державної реєстрації на підставі ухвали суду, даний жилий будинок продовжує бути власністю Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат» і знаходиться на реєстрації в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації», а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта не значиться.

За посиланнями позивача 13 вересня 2022 року до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» був наданий адвокатський запит про надання інформації стосовно належності даного житлового будинку, проте отримано відповідь від 15 вересня 2022 року №1913/03.01-12 що відповідну інформацію вони можуть надати тільки суду.

Як зазначає позивач, 25 грудня 2016 року власниками квартир жилого будинку за адресою: Одеська область м. Одеса, вул. Тополина 10 було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одеса-Тополина-10», яке 03 травня 2017 року було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний номер 15561020000062310.

Управління даного жилого будинку, як вказує позивач, спочатку здійснювало ДБК «Скат», потім ТОВ ОК «Житло-сервіс», а 15 вересня 2022 року по акту приймання-передачі його прийняло для подальшого управління ОСББ «Одеса-Тополина-10» яке до цього часу фінансово- господарську діяльність не вело.

Факт видачі Виконавчим комітетом Одеської міської ради Відкритому акціонерному товариству «Одеський домобудівний комбінат» свідоцтва про право власності на вище вказаний будинок ОСББ «Одеса-Тополина-10» стало відомо тільки під час його приймання по акту приймання-передачі від ТОВ ОК «Житло-сервіс» в управління 15 вересня 2022 року.

Позивач з урахуванням положень п.11 ч.1 ст. 346 ЦК Украхни наголошує, що оскільки Відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівний комбінат» знято з Державного реєстру і більше не існує одночасно повинно бути припинено його право власності на жилий будинок літ. «А», загальною площею 107105 кв.м відображеного у технічному паспорті від 17 січня 2003 року, за адресою: Одеська область, М. Одеса вул. Тополина,10.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Одеса-Тополина-10 звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Так, звертаючись з відповідним позовом до суду позивачем обрано спосіб захисту свого порушеного права, як припинення право власності Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат» на жилий будинок літ. «А» загальною площею 10 710,5 кв.м відображеного у технічному паспорті від 17 січня 2003 року, за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Тополина 10, на підставі п.11 ч.1 ст. 346 Цивільного кодексу України.

Під захистом порушених прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Отже застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Враховуючи документальне підтвердження припинення юридичної особи, та вищевказану норму ЦКУ, зі припиненням юридичної особи припиняється і право власності відповідної особи.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного в відшкодування.

Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним з огляду на те, що прийняття судового рішення на користь позивача у даній справі не буде мати наслідком поновлення його прав чи захист охоронюваних законом інтересів, оскільки право власності в даному випадку припиняється в силу закону та задоволення судом вимог про припинення права власності Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівний комбінат» на жилий будинок літ. «А» загальною площею 10 710,5 кв.м відображеного у технічному паспорті від 17 січня 2003 року, за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Тополина 10 не призведе до захисту прав позивача.

При цьому обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2021 р. у справі № 924/199/20.

Поряд з цим окремо суд зазначає, що в якості відповідачів позивачем вказано Виконавчий комітет Одеської міської ради, як орган який видавав свідоцтво про право власності та Одеську міську раду як орган який на думку позивача після припинення права власності має вирішувати питання про подальшу його належність.

Так, згідно з п. 1.1 Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради у редакції, затвердженій рішенням Одеської міської ради від 15.09.2021 р. №535-VІІІ, Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі - Виконком) є виконавчим органом Одеської міської ради, який створюється Одеською міською радою (далі - рада) на період її повноважень відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради.

Відповідно до п. 3.1. Положення Виконком може розглядати і вирішувати питання, віднесені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів ради.

Пунктом 3.6 Положення встановлені повноваження Виконавчого комітету Одеської міської ради, відповідно до яких Виконком: попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного, культурного розвитку, цільових програм з інших питань, проект бюджету Одеської міської територіальної громади, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд раді; координує діяльність виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, заслуховує звіти про роботу їх керівників; має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб; забезпечує комплексний соціально-економічний і культурний розвиток м. Одеси, вирішення питань життєдіяльності міста виконавчими органами ради та посадовими особами місцевого самоврядування; інформує територіальну громаду міста про свою роботу; організовує виконання рішень ради, а також затверджених радою планів і програм соціально-економічного розвитку м. Одеси, бюджету Одеської міської територіальної громади, цільових програм.

Аналогічні повноваження Виконавчого комітету ради зазначені у ч. 2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Отже з урахуванням наведеного, Виконавчий комітет Одеської міської ради ані Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», ані Положенням про Виконавчого комітету Одеської міської ради не наділений повноваженням щодо припинення права власності.

При цьому, з урахуванням положень ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» які закріплюються повноваження сільських, селищних, місцевих рад, серед яких відсутні повноваження щодо припинення права власності на майно, Одеська міська рада також не наділена відповідним повноваження.

Крім того, під час розгляду справи позивач вказував, що зазначений будинок має ознаки безхазяйного.

Згідно з п. 1,5, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія у разі державної реєстрації таких прав.

Положеннями ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Майно багатоквартирного будинку стає об`єктом права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.05.2017 р. створено об' єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одеса- Тополина-10».

Враховуючи положення чинного законодавства щодо здійснення права власності у багатоквартирному будинку, факт створення у багатоквартирному будинку об' єднання співвласників багатоквартирного будинку є підтвердженням факту надання власниками квартир та нежитлових приміщень вказаній юридичній особі повноважень щодо управління, утримання та використання спільного майна цього багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

При цьому, поняття «не має власника» застосовується у випадку, якщо певна річ має статус нерухомого майна, права щодо якого виникли у його власника й були зареєстровані в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, однак з певних причин право власності у відповідної особи на зазначене майно припинилося. Тобто, при фактичному існуванні об`єкта нерухомого майна його власник відсутній. Поняття «власник невідомий» застосовується у випадку, якщо має місце фактичне існування об`єкта нерухомого майна при відсутності будь-якої документації щодо нього та інформації про його власника.

Отже, співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Топлина 10, є власники квартир, тому вказаний будинок не може вважатися безхазяйним.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Одеса-Тополина-10 в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Одеса-Тополина-10 (65114, м. Одеса, вул. Тополина, 10, код ЄДРПОУ 41312657) до Виконавчого комітату Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська пл. 1, код ЄДРПОУ 04056919) тадо Одеської міської ради (65026, м.Одеса, Думська пл.1, код ЄДРПОУ 26597691) відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Одеса-Тополина-10 (65114, м. Одеса, вул. Тополина, 10, код ЄДРПОУ 41312657)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23 лютого 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна