Рішення

від 07.02.2024 по справі 920/1126/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.2024м. СумиСправа № 920/1126/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1126/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬБОР-М» (проспект Пушкіна, буд. 5, м. Дніпро, 49101; код за ЄДРПОУ 38753360),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕКОРПЛАСТ» (вул. Привокзальна, буд. 33/2, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 37052981),

про стягнення 3628084,34 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Курпіль А.М. (адвокат, ордер серії АЕ №1236059 від 25.10.2023),

від відповідача: не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

установив:

27.09.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3628084,34 грн (три мільйони шістсот двадцять вісім тисяч вісімдесят чотири грн 34 коп.), з яких: 2619022,00 грн (два мільйони шістсот дев`ятнадцять тисяч двадцять дві грн 00 коп.) основного боргу, 615308,34 грн (шістсот п`ятнадцять тисяч триста вісім грн 34 коп.) пені, 41213,80 грн (сорок одна тисяча двісті тринадцять грн 80 коп.) 3% річних, 352540,20 грн (триста п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сорок грн 20 коп.) інфляційних втрат, а також стягнути судові витрати в сумі 90702,11 грн (дев`яносто тисяч сімсот дві грн 11 коп.), з яких: 54421,27 грн (п`ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять одна грн 27 коп.) судовий збір, 36280,84 грн (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят грн 84 коп.) витрати на професійну правову допомогу адвоката.

02.10.2023 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕКОРПЛАСТ» зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Привокзальна, буд. 33/2, м.Суми, 40000.

Ухвалою від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1126/23 у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового виправлення копію зазначеної ухвали позивач отримав 17.10.2023, а відповідач - 06.10.2023.

26.10.2023 представник позивача надіслав клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх №4122 від 26.10.2023) у справі №920/1126/23, відповідно до якого просив підготовче судове засідання призначене на 13.11.2023, 11:30, провести за участю адвоката Курпіля Андрія Миколайовича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 26.10.2023 у справі №920/1126/23 задоволено клопотання представника позивача - ТОВ «ЕЛЬБОР-М», про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №4122 від 26.10.2023) у справі №920/1126/23; постановлено провести судове засідання у справі №920/1126/23 призначене на 13.11.2023, 11:30, за участю представника позивача - адвоката Курпіля Андрія Миколайовича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У підготовчому судовому засіданні 13.11.2023 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції до 29.11.2023, 12:30.

Ухвалою від 13.11.2023 у справі №920/1126/23 повідомлено відповідача про оголошену в підготовчому судовому засіданні 13.11.2023 перерву до 29.11.2023, 12:30.

21.11.2023 копія ухвали від 13.11.2023 у справі №920/1126/23 надіслана відповідачу за адресою, зазначеною у позові, що співпадає з даними ЄДРПОУ, повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У підготовчому судовому засіданні 29.11.2023 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в режимі відеоконференції на 15.01.2024, 12:00.

Ухвалою від 30.11.2023 у справі №920/1126/23 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в режимі відеоконференції на 15.01.2024, 12:00.

30.11.2023 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи по суті шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/gromadyanam/ogoloshennya/1518488/.

07.12.2023 копія ухвали від 30.11.2023 у справі №920/1126/23, надіслана відповідачу за адресою, зазначеною у позові, що співпадає з даними ЄДРПОУ, повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

14.12.2023 супровідним листом від 11.12.2023 №25 (вх №7837) позивач надіслав для огляду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви та просив повернути оригінали документів на його адресу: 49038, м. Дніпро, площа Десантників, 1.

У судовому засіданні 15.01.2024 встановлено, що відповідач повідомлений належним чином про місце, дату та час розгляду справи та розпочато розгляд справи по суті. Представником позивача до початку судових дебатів зроблено заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні 15.01.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції до 07.02.2024, 12:00.

Ухвалою від 16.01.2024 у справі №920/1126/23 повідомлено відповідача про оголошену в судовому засіданні 15.01.2024 перерву з розгляду справи по суті до 07.02.2024, 12:00.

16.01.2024 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи по суті шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області.

23.01.2024 копія ухвали від 16.01.2024 у справі №920/1126/23, надіслана відповідачу за адресою, зазначеною у позові, що співпадає з даними ЄДРПОУ, повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

05.02.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» надіслав клопотання про долучення доказів (вх №342), за яким просив:

1)визнати поважними причини неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬБОР-М» доказів часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕКОРПЛАСТ» боргу за Специфікаціями №20/01 від 20.01.2022 та №08/02 від 08.02.2022 разом з позовною заявою

2)установити додатковий строк - до 06.02.2024, для подання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬБОР-М» доказів часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕКОРПЛАСТ» боргу за Специфікаціями №20/01 від 20.01.2022 та №08/02 від 08.02.2022;

3)долучити до матеріалів справи № 920/1126/23 докази часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕКОРПЛАСТ» боргу за Специфікаціями №20/01 від 20.01.2022 та №08/02 від 08.02.2022.

У судовому засіданні 07.02.2024 встановлено:

Представник позивача у судове засідання прибув.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, будь-яких заяв та/або клопотань не подав, копія ухвали від 16.01.2024 у справі №920/1126/23, надіслана відповідачу за адресою, зазначеною у позові, що співпадає з даними ЄДРПОУ, 23.01.2024 повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду у справі вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відповідною відміткою.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а саме на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/ розміщувались відповідні оголошення від 30.11.2023, 16.01.2024.

Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу від 02.10.2023 про відкриття провадження у справі №920/1126/23 відповідач отримав 06.10.2023.

Отже, суд констатує небажання відповідача висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення відповідачем присутності у всіх попередніх засідання у справі.

При цьому у всіх ухвалах суду у справі роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному вебсайті https://reyestr.court.gov.ua/).

Отже, судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені у справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань позивача, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також відсутність у вказаному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неприбуття.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні 07.02.2023 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання представника позивача (вх №342 від 05.02.2024); встановлено представнику позивача додатковий строк для надання доказів та долучено клопотання з доданими доказами до матеріалів справи.

Судом продовжено розгляд справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача відзиву на позов не подав.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази наявні в матеріалах справи (в т.ч.: досліджені оригінали документів, копії яких додані позивачем до позовної заяви).

У судовому засіданні 07.02.2024 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕКОРПЛАСТ» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки товарів №Е21-041 (надалі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товари, визначені у п. 1.2 цього договору (далі по тексту «товар»), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити Товар.

За пунктом 1.2 договору найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у Специфікаціях та/або підписаних сторонами видаткових накладних (надалі іменується «накладна»), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору товар повинен бути повністю поставлений у строк, погоджений сторонами та вказаний у відповідній Специфікації.

Поставка товару здійснюється окремими партіями, що формуються постачальником згідно заявки покупця (пункт 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.8 договору датою поставки партії товару вважається дата фактичної передачі відповідної партії товару покупцю, яка вказується у видатковій накладній та товаро-транспортній накладній, підписаних сторонами.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар в сумі, визначеної у договорі та в узгодженій сторонами Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 5.1 договору умови та порядок оплати партій товару визначаються сторонами в Специфікаціях.

Сторона, яка порушила зобов`язання, визначене цим договором та чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати в повному обсязі завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено. Порушенням договору є його невиконання, або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку прострочення платежу покупцем понад строк, встановлений п. 5.1. договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії Товару за кожний день прострочення.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності в день його підписання. Договір, підписаний засобами електронного або факсимільного зв`язку, має юридичну силу і повинен бути підтверджений оригіналом протягом трьох днів з дати підписання.

За пунктом 11.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявить в письмовій формі про своє рішення розірвати або змінити даний договір, він вважається пролонгованим на наступний рік. Кількість пролонгацій не обмежена.

Згідно з п. 11.3 договору передбачено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до матеріалів справи на виконання умов договору постачання позивачем відповідачу товару здійснювалось наступними партіями:

08.07.2021 сторонами підписано Специфікацію №08/07 до договору, за якою позивач мав поставити відповідачу товар на загальну суму 1284492,00 грн.

Пунктом 3 Специфікації від 08.07.2021 №08/07 встановлено наступні умови оплати товару: 100% оплата вартості товару до 29.07.2021, у разі не сплати в строк, буде нараховуватись пеня у розмірі 0,2 % від суми своєчасно не сплаченої вартості товару за кожний день прострочки.

Отримання товару покупцем за Специфікацією від 08.07.2021 №08/07 підтверджується ТТН №Е21-0272 від 08.07.2021 та видатковою накладною №Е21-0272 від 08.07.2021, підписаними уповноваженими представниками сторін.

21.07.2021 сторонами підписано Специфікацію №21/07 до договору, за якою позивач мав поставити товар на суму 1267002,0 грн.

Відповідно до пункту 3 Специфікації від 21.07.2021 №21/07 встановлено наступні умови оплати товару: 100% оплата вартості товару до 12.08.2021, у разі не сплати в строк, буде нараховуватись пеня у розмірі 0,2 % від суми своєчасно не сплаченої вартості товару за кожний день прострочки.

Отримання покупцем товару за специфікацією від 21.07.2021 №21/07 підтверджується видатковою накладною №Е21-0310 від 22.07.2021.

20.01.2022 сторонами підписано Специфікацію №21/07 до договору, за якою позивач мав поставити відповідачу товар на суму 1487046,00 грн.

Відповідно до пункту 3 Специфікації від 20.01.2022 №20/01 встановлено наступні умови оплати товару: 100% оплата вартості товару до 28.02.2022, у разі не сплати в строк, буде нараховуватись пеня у розмірі 0,2 % від суми своєчасно не сплаченої вартості товару за кожний день прострочки.

Отримання покупцем товару за специфікацією від 20.01.2022 №20/01 підтверджується ТТН №Е22-0017 від 24.01.2022 та видатковою накладною №Е22-0017 від 24.01.2022, підписаними уповноваженими представниками сторін.

08.02.2022 між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №08/02 до договору, за якою постачальник мав поставити відповідачу товар на суму 1364022,00 грн.

За пунктом 3 Специфікації від 08.02.2022 №08/02 встановлено наступні умови оплати товару: 100% оплата вартості товару до 14.03.2022, у разі не сплати в строк, буде нараховуватись пеня у розмірі 0,2 % від суми своєчасно не сплаченої вартості товару за кожний день прострочки.

Отримання покупцем товару за специфікацією від 08.02.2022 №08/02 підтверджується видатковою накладною № Е22-0033 від 10.02.2022, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до договору та зазначених специфікацій позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5402562,00 грн.

Як зазначає позивач відповідач здійснив повну оплату вартості товару поставленого лише за Специфікаціями від 08.07.2021 №08/07 та від 21.07.2021 №21/07 в сумі 2551494,00 грн.

Між сторонами спору підписаний акт звірки розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.03.2022, за яким відповідач визнав заборгованість за поставлений товар за Специфікаціями від 20.01.2022 №20/01 та від 08.02.2022 №08/02 в сумі 2851068,00 грн.

За платіжними дорученнями, що додані позивачем до матеріалів справи у період з 05.05.2022 по 28.12.2022 відповідач частково сплатив позивачу 232046,00 грн вартості поставленого товару за специфікацією від 20.01.2022 №20/01.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем за договором в сумі 2619022,00 грн (2851068,00 грн - 232046,00 грн).

У зв`язку із неповною та несвоєчасною сплатою вартості поставленого за договором товару, позивачем звернувся з даним позовом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт заборгованості за поставлений товар за договором в сумі 2619022,00 грн, у зв`язку з чим вимоги в цій частині визнаються судом законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, інфляції та 3% річних суд зазначає наступне.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку прострочення платежу покупцем понад строк, встановлений п. 5.1. договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії Товару за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку доданого до позову, позивачем нараховано відповідачу 615308,34 грн пені, 41213,80 грн 3% річних та 352540,20 грн 3% річних.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати вартості поставлених нафтопродуктів за договором, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 615308,34 грн пені, 41213,80 грн 3% річних та 352540,20 грн 3% річних.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних збитків у певній мірі компенсують знецінення несвоєчасно сплачених відповідачем коштів, а також те, що зменшення розміру неустойки (пені) є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір пені на 50%: з 615308,34 грн до 307654,17 грн, задовольнивши частково клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 2619022,00 грн основного боргу за поставлений товар, 307654,17 грн пені, 41213,80 грн 3% річних та 352540,20 грн інфляційних втрат. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення 54421,27 грн витрат зі сплати судового збору та 36280,84 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції від 19.09.2023 №3462 позивачем сплачено 54421,27 грн судового збору.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 54421,27 грн судового збору, що складає ставку судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» за правомірно заявлені позовні вимоги.

Щодо стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.

У позовній заяві представником позивача заявлено попередній орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36280,84 грн, які представник позивача просить стягнути з відповідача.

На підтвердження зазначених витрат представником позивача до позову додані наступні документи:

-свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 05.10.2012 №488;

-договір про надання правової допомоги від 10.09.2023 №б/н, укладений між адвокатом Курпіль А.М. та ТОВ «ЕЛЬБОР-М»;

-детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

-акт від 19.09.2023 №1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 10.09.2023 за яким гонорар адвоката склав 36280,84 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять заявленого відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено правомірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі в сумі 36280,84 грн.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, враховуючи правомірність заявлених позовних вимог, суд відшкодовує позивачу за рахунок відповідача 36280,84 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕКОРПЛАСТ» (вул. Привокзальна, буд. 33/2, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 37052981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬБОР-М» (проспект Пушкіна, буд. 5, м. Дніпро, 49101; код за ЄДРПОУ 38753360) 2619022,00 грн (два мільйони шістсот дев`ятнадцять тисяч двадцять дві грн 00 коп.) основного боргу, 307654,17 грн (триста сім тисяч шістсот п`ятдесят чотири грн 17 коп.) пені, 41213,80 грн (сорок одна тисяча двісті тринадцять грн 80 коп.) 3% річних, 352540,20 грн (триста п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сорок грн 20 коп.) інфляційних втрат, а також 54421,27 грн (п`ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять одна грн 27 коп.) судового збору та 36280,84 грн (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят грн 84 коп.) витрати на професійну правову допомогу адвоката.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2024.

Суддя В.Л. Котельницька