Рішення

від 13.02.2024 по справі 925/1770/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Черкаси справа № 925/1770/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: Слинько М.Г. - за довіреністю;

від відповідача: Гончар Л.В. - адвокат за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Черкаської міської ради ( м. Черкаси) до фізичної особи - підприємця Хижняка Віталія Борисовича ( м. Черкаси) про стягнення 247 594,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача безпідставно утримуваних коштів в розмірі 247 594,42 грн. за період з 02.04.2017 по 30.11.2023 за користування земельною ділянкою, під належними відповідачу об`єктами нерухомості по вул. М.Залізняка, 138/14 у м. Черкаси.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримував повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 47-49), а також просить суд застосувати строк позовної давності.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Сторонами не спростовано, що у відповідності до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 №5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» Черкаська міська рада, представляючи інтереси територіальної громади, є власником розташованої на її території земельної ділянки площею 0,2045 га кадастровий номер: 7110136700:06:036:0141, що знаходиться за адресою: вул. Максима Залізняка (Громова), 138/14, м. Черкаси. Земельну ділянку віднесено до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до інформаційної довідки №357373618 від 07.12.2023 ( а.с. 10) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що Відповідач з 06.07.2016 є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Черкаси, вул. Максима Залізняка (Громова), 138/14. Право власності було набуте на підставі договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 06.07.2016 ( а.с. 12), серія та номер 5372, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. З пункту 1 цього договору вбачається, що майно розташоване на земельній ділянці площею 0,2045 га, кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:06:036:0141.

Представником відповідача в засіданні підтверджено, що і на час розгляду справи відповідач є власником цих нежитлових приміщень літ. М: № 1, площею 34,5 кв. м, № 23, площею 1,4 кв. м, № 12 площею 9,1 кв. м, № 13, площею 9,2 кв. м, № 20, площею 9,8 кв. м, № 15, площею 25,2 кв. м, № 16, площею 2,0 кв. м, №17, площею 1,9 кв. м, № 18, площею 1,4 кв. м, № 19, площею 1,7 кв. м, № 9, площею 14,6 кв. м, № 14, площею 8,2 кв. м, № 8, площею 100,4 кв. м, № 10, площею 100,7 кв. м в м. Черкаси, вул. Громова, 138/14.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 18.11.2019 №НВ-7112693852019 ( а.с. 13), вбачається, що земельна ділянка площею 0,2045 га, кадастровий номер: 7110136700:06:036:0141, зареєстрована 21.06.2016 у Державному земельному кадастрі.

20.02.2020 Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради звернувся до відповідача з листом № 3011-01-25 (а.с. 19) в якому запропоновано вирішити питання щодо оформлення права оренди та укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Відповідач відповіді на лист не надав, договірних відносин з Черкаською міською радою не оформив, з чого і виник спір через порушення майнових прав позивача.

Відповідач зі свого боку заперечив, що він, як власник нерухомого майна на земельній ділянці, цим майном не користувався практично з самого часу його придбання, оскільки майно було під арештом та у судовому спорі. На думку відповідача, це виключає його обов`язок платити за користування землею у будь-якому вигляді.

З даного питання судом встановлено, що Соснівським районним судом м. Черкаси розглядалася справа № 712/924/16ц за позовом М. до М. та до ОСОБА_1 про визнання права власності.

В ході розгляду цієї справи ухвалою від 07.09.2016 (а.с. 52) було задоволено заяву позивачки про забезпечення позову у цивільній справі та накладено арешт на нежитлові приміщення літ. М: № 1, площею 34,5 кв. м, № 23, площею 1,4 кв. м, № 12 площею 9,1 кв. м, № 13, площею 9,2 кв. м, № 20, площею 9,8 кв. м, № 15, площею 25,2 кв. м, № 16, площею 2,0 кв. м, №17, площею 1,9 кв. м, № 18, площею 1,4 кв. м, № 19, площею 1,7 кв. м, № 9, площею 14,6 кв. м, № 14, площею 8,2 кв. м, № 8, площею 100,4 кв. м, № 10, площею 100,7 кв. м в м. Черкаси, вул. Громова, 138/14.

В цій ухвалі вказано про заборону будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо вказаних нежитлових приміщень які належать на праві приватної власності відповідачу у справі.

В мотивувальній частині ухвали вказано, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно при його невжитті дасть можливість відчуження спірного майна, що в подальшому може значно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Заборона відчуження майна не обмежує права користування та володіння ним, не перешкоджає господарській діяльності, носить тимчасовий характер. Заходи забезпечення у межах позовних вимог є спів мірними із заявленими позовними вимогами.

Отже за змістом всіх частин ухвали з твердженнями суду в їх сукупності, ухвала суду від 07.09.2016 користування арештованим нерухомим майном за його господарським призначенням відповідачу не забороняла.

З цих підстав суд відхиляє протилежні доводи представника відповідача, що арешт на майно унеможливлював користування ним, оскільки це суперечить змісту ухвали.

Також ОСОБА_1 не звертався до Соснівського районного суду за роз`ясненням змісту ухвали, чи дійсно є забороненим користування арештованим нерухомим майном. Тому немає підстав вважати, що суд ухвалою від 07.09.2016 заборонив відповідачу використання нерухомого майна за його господарським призначенням.

Накладення арешту на майно, яке не забороняло відповідачу користуватися ним, не є форс-мажорною обставиною, яка б відтерміновувала виконання зобов`язання по платі за землю і арешт нерухомості не має ніякого стосунку і не створює заборону користуватися земельою ділянкою під ним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату набуття права власності відповідачем на нерухоме майно), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до положень ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Виходячи із даної норми, що встановлює нерозривність зв`язку об`єкта нерухомого майна та земельної ділянки під ним, слід вважати, що користування землею відбувається безперервно та автоматично в силу самого факту розміщення об`єкта на земельній ділянці.

Отже доводи відповідача про некористування належним йому на праві власності майном за адресою вул. Громова, 138/14 у м. Черкаси є неспроможними з обох підстав - арешт по ухвалі від 07.09.2016 (а.с. 52) не забороняв користування майном за його призначенням і земля під об`єктом нерухомості знаходиться в користуванні з моменту розміщення майна на земельній ділянці (набуття на нього права власності в ситуації з відповідачем) через нерозривність об`єкту нерухомого майна і земельної ділянки.

У відповідності до ч.1 ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Відповідно до пп.14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Плата за землю належить до складу місцевих податків, що встановлюються місцевими радами та зараховуються до місцевих бюджетів (ст.ст.10, 265 та 284 ПК України).

Доказів перебування у власності продавця земельної ділянки під придбаним відповідачем об`єктом нерухомого майна у справі немає. В договорі (а.с. 12) прямо вказано, що земельна ділянка під об`єктом площею 0,2045 га кадастровий номер 71101367000:06:036:0141 не приватизована.

Отже відповідач цю ділянку може отримати лише в оренду або приватизувати на свою користь за наявності підстав.

Положенням ч. 1 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Отже виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є автоматичною підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

При цьому існування між сторонами договірних відносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України про кондикційні зобов`язання.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-4, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 та ін., що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Тобто, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є наслідком безпідставного утримування Відповідачем у себе коштів, що належать власнику землі і за своїм змістом є кондикційними.

Земельна ділянка під об`єктом нерухомого майна відповідача є сформованою та є об`єктом цивільних прав, у відповідності до положень ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Позивач посилається на позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 по справі№922/2060/20 зазначив, що за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Крім цього, нездійснення в певний період державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Отже власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Крім цього, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20»).

Також у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 справа № 808/5913/15 виклав правову позицію про те, що обов`язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою виникає саме з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 07.12.2023 у справі № 160/16601/20.

Отже позивач має право стягнути з відповідача кошти за користування зареєстрованою у ДЗК з 21.06.2016 земельною ділянкою під його нерухомим майном як безпідставно збережених грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності без правовстановлюючих документів (за кондикційними зобов`язаннями) з моменту реєстрації за відповідачем права власності на придбане нерухоме майно 06.07.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Витяг з технічної документації про розмір нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ст. 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Нині чинною Постановою КМУ від 13 грудня 2006 р. N 1724 "Деякі питання оренди земель" затверджено форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, згідно з додатками 1 і 2.

Додатком № 2 визначено, що при розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, враховується :

-площа, кв. метрів (в населених пунктах), гектарів (за межами населених пунктів);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки

- ставка земельного податку, встановлена Законом України "Про плату за землю" (як відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки)

- добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки

- прийнятий для розрахунку розміру орендної плати (як відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки)

- розмір земельного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = 1:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до повідомлення Держгеокадастру від 12.01.2023 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік" (а.с. 30) вбачається, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 рр. була сталою і застосовувалася із значенням 1.0, за 2021 рр. становить для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік - 1,15.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 3072 від 22.07.2020 ( а.с. 18), нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:036:0141 у 2020 році становила 1 177 633,70 грн. З урахуванням коефіцієнтів індексації, що зазначені вище, нормативна грошова оцінка за 2017 -202І рр відповідно була така ж як і в 2020 році, тобто 1 177 633,70 грн.

Математичним методом, враховуючи вищезазначені коефіцієнти індексації, було визначено нормативно-грошову оцінку за 2022 р, яка становить 1 295 397,07 грн. (1 177 633,70 * 1,1) та за 2023, яка становить 1 489 706,63 (1 295 397,07* 1.15).

Згідно інформаційної довідки з ДЗК від 07.12.2023 ( а.с. 16) земельна ділянка загальною площею 0,2045 га, кадастровий номер: 7110136700:06:036:0141, зареєстрована з цільовим призначенням: Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішеннями Черкаської міської ради №2-2219 від 27.06.2017 ( а.с. 25-27) та №2-4690 від 27.06.2019 (а.с. 28-29) затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 10 якої вбачається, що за земельні ділянки, які належать до категорії "Інші землі". Ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 3% від їх нормативно-грошової оцінки.

Оскільки за змістом ч. 1 статті 181 ЦК України закріплються загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а нерухоме майно по вул. М. Залізняка, 138/14 у м. Черкаси придбано вже із відведеною під ним земельною ділянкою, то слід вважати, що відповідач користується всією земельною ділянкою під нерухомим майном.

Відповідач цього не заперечив і не доказував, що він фактично користується ділянкою іншої площі.

Між сторонами немає спору з приводу правильності математичного розрахунку ціни позову. Відповідач власного контрозрахунку суду не подавав. Розрахунок боргу є вірним.

Згідно розрахунку позивача, за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 02.04.2017 по 30.11.2023 (в межах чинного строку позовної давності) розмір заборгованості Відповідача становить 247 594,42 грн. (Розрахунок а.с. 32).

Розрахунок заборгованості відповідача проведено за принципом нарахування орендної плати для земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких визначена, з урахуванням положень вказаної чинної постанови КМУ № 1724, перевірено судом та є вірним.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідачем суду не подано.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Розглянувши клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог позивача, яке викладене у відзиві, суд погоджується із запереченнями позивача, виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Строк позовної давності для стягнення з відповідача боргу за період з 02.04.2017 по 30.11.2023 не було пропущено, виходячи з такого:

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 набрав чинності 02.04.2020.

Отже на три роки назад (до 02.04.2017) повертається початок перебігу строку позовної давності, який не сплив на час вступу в силу вказаного ЗУ № 540-ІХ від 30.03.2020.

Дія карантину, встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 неодноразово продовжувалась.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України встановлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 20 травня 2020 року № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 року № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, з 02.04.2017 по 30.06.2023 внаслідок дії карантину, строк позовної давності є триваючим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

24.02.2022 російською федерацією здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»).

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб .

Законом "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2023, Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 19, що на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії";

Воєнний стан не відмінено також і станом на час вирішення спору.

Отже суд погоджується із доводами позивача, що в спірний період нарахування боргу за користування земельною ділянкою без оформлення правоустановлюючих документів з 02.04.2017 по 30.11.2023, строк позовної давності для його стягнення не було пропущено, в силу продовження цього строку внаслідок безперервності періоду дії карантину та воєнного стану.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, встановлена ст. 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, скасований під час дії воєнного стану, є продовженою до закінчення дії воєнного стану.

Отже, заява відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог задоволенню не підлягає.

Доказів проведення розрахунку між сторонами за позовними вимогами у справі немає, строк виконання зобов`язання є таким, що настав, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 247 594,42 грн. як безпідставно утримуваних коштів за період з 02.04.2017 по 30.11.2023 за користування земельною ділянкою під належними відповідачу об`єктами нерухомості по вул. М.Залізняка, 138/14 у м. Черкаси.

При задоволенні позову, у відповідності до ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь Департаменту архітектури та містобудування позивача слід також стягнути 3 713,92 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Хижняка Віталія Борисовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Черкаської міської ради ( код 25212542, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) -- 247 594,42 грн. як безпідставно утримуваних коштів за період з 02.04.2017 по 30.11.2023 за користування земельною ділянкою під належними відповідачу об`єктами нерухомості по вул. М.Залізняка, 138/14 у м. Черкаси.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Хижняка Віталія Борисовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради ( код 38715770, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) -- 3713,92 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2024

Суддя Н.М. Спаських