Ухвала

від 23.02.2024 по справі 926/561/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

23 лютого 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/561/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши матеріали

за позовом міського комунального підприємства «Газкомплектприлад», м. Чернівці

до ОСОБА_1 , м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 20755,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство «Газкомплектприлад» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №71 від 01.03.2021 в сумі 20755,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 справу №926/561/24 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Розглянувши матеріали позовної заяви суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів унормовано, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №71 від 01.03.2021 в частині плати за надані послуги по утриманню торгівельного місця №157/160 в належному стані.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, сторонами договору №71 від 01.03.2021 є позивач МКП Газкомплектприлад та фізична особа ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.03.2017, однак, 24.11.2020 проведено державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця, про що державним реєстратором здійснено відповідний запис.

Таким чином, станом на дату укладення договору №71 від 01.03.2021 у ОСОБА_1 був відсутній статус фізичної особи-підприємця.

Судом відхиляються посилання позивача на правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 по справі №910/8729/18, оскільки спірні правовідносини виникли з фізичною особою, а не з суб`єктом господарювання.

Відтак, оскільки, з матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачем у даній справі є фізична особа, яка не є підприємцем, та станом на дату укладання договору не мала статусу фізичної особи-підприємця, у зв`язку з цим дана справа не може розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст. 125 Конституції України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що спір у даній справі не відноситься до юрисдикції господарських судів, визначеної ст. 20 ГПК України, а позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналізуючи діюче законодавство України з даного питання, суд встановив, що спори, які стосуються цивільних прав, і в якому позивачем є фізична особа, розглядаються за правилами цивільного процесуального законодавства України.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, господарський суд роз`яснює позивачу, що зазначені позовні вимоги мають розглядатися за правилами ст. 19 ЦПК України, шляхом подання цивільного позову з урахуванням вимог, визначених ст. 27, 28 ЦПК України до місцевого загального суду.

Керуючись ст. 4, 20, 45, 175, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом міського комунального підприємства «Газкомплектприлад» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 20755,00 грн.

2. Позовну заяву міського комунального підприємства Газкомплектприлад та додані до неї документи повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 23.02.2024.

Суддя С.О.Миронюк