Ухвала

від 22.02.2024 по справі 911/64/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 911/64/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 (суддя Шевчук Н. Г.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (головуючий суддя Гончаров С. А., судді Станік С. Р., Тищенко О. В.)

у справі № 911/64/23

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террам Груп"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 1 - Державна організація "Національний науковий центр "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 2 - Державне підприємство "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України",

про витребування з незаконного володіння земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террам Груп"</a>, в якому просить суд витребувати з незаконного володіння земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5443 площею 1,2825 га, 3222481600:02:001:5444 площею 1,3481 га, 3222481600:02:001:5445 площею 1,5523 га, 3222481600:02:001:5446 площею 1,424 га, 3222481600:02:001:5447 площею 1,5766 га, 3222481600:02:001:5448 площею 1,5917 га, 3222481600:02:001:5449 площею 1,0613 га, 3222481600:02:001:5452 площею 1,4832 га, 3222481600:02:001:5453 площею 1,6518 га, 3222481600:02:001:5454 площею 1,6569 га, 3222481600:02:001:5455 площею 0,3721 га, що знаходяться на території Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області.

01.06.2023 рішенням Господарського суду Київської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, у задоволенні позову відмовлено.

13.12.2023 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 911/64/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

25.01.2024 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - вказано на необхідність надання доказів вартості спірного майна та надання доказів про сплату судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 05.02.2024 надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги та зазначив, що загальна вартість спірних земельних ділянок становить 397 979 грн.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги (з урахуванням заяви про усунення недоліків) Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 911/64/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Предметом позову у цій справі є витребування з незаконного володіння земельних ділянок, загальна вартість яких становить 397 979 грн, що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позову 379 979 грн такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.

Окрім того, суд не може прийняти до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 914/519/17, оскільки висновки, які наводить скаржник стосуються питання застосування статті 150 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яка (редакція) не розповсюджується на правовідносини у цій справі, які виникли до набрання вказаним Законом чинності.

Також, суд вважає доцільним відмітити, що доводи скаржника в цілому (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду (ухвалених за різних встановлених фактичних обставин та різного правового регулювання) без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За наведених міркувань, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 911/64/23.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом із доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил