Постанова

від 13.02.2024 по справі 813/2417/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 813/2417/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Меншикова О. Я. (самопредставництво),

відповідача-1 - Дунас О. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача-2 - не з`явилися,

третіх осіб - не з`явилися,

прокуратури - Косенка Д. М. (прокурора),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АрхіБуд" та державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Бірака Євгенія Васильовича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 (колегія суддів: Скрипчук О. С. - головуючий, Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д.) і рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 (суддя Горецька З. В.) у справі

за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до: 1) державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Бірака Євгенія Васильовича, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АрхіБуд",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Львівської міської ради, 2) Громадської організації "Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича",

про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник військового прокурора Західного регіону України (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки Бірака Євгенія Васильовича (далі - державний реєстратор), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора від 06.02.2017, індексний номер: 33721246, про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "АрхіБуд" (далі - ТОВ "АрхіБуд") на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1164601946101 (далі - об`єкт незавершеного будівництва).

1.2. Позов Прокурора обґрунтовано тим, що 06.02.2017 державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "АрхіБуд" на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці, за відсутності належним чином оформлених правовстановлюючих документів, які би посвідчували право на забудову вказаної земельної ділянки. Зазначена реєстрація за ТОВ "АрхіБуд" об`єкта незавершеного будівництва призвела до порушення прав держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки земельна ділянка на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, кадастровий номер 4610136600:01:009:0017, належить до земель оборони.

2. Короткий зміст судових рішень, прийнятих у справі

2.1. Згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі № 813/2417/17, адміністративний позов прокурора задоволено повністю.

2.2. Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 19.02.2020, якою скасувала рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018, закрила провадження у справі № 813/2417/17; роз`яснила позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції та позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

2.3. 18.03.2020 до Великої Палати Верховного Суду звернувся Прокурор із заявою про направлення справи № 813/2417/17 за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Львівської області.

2.4. Відповідно до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2020 задоволено заяву Прокурора про передачу справи за встановленою юрисдикцією. Справу № 813/2417/17 за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до державного реєстратора, за участю третіх осіб: ТОВ "АрхіБуд", Громадської організації "Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича", Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення передано до Господарського суду Львівської області.

2.5. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2020 у справі № 813/2417/17 змінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та залучено ТОВ "АрхіБуд" як відповідача-2 у цій справі.

2.6. Господарський суд Львівської області 12.05.2021 ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 у справі № 813/2417/17, яким позов Прокурора в особі Кабінету Міністрів України задовольнив повністю, визнав незаконним та скасував рішення державного реєстратора від 06.02.2017, індексний номер 33721246, про державну реєстрацію права власності за ТОВ "АрхіБуд" на об`єкт незавершеного будівництва на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164601946101.

2.7. Верховний Суд ухвалив постанову від 22.12.2021 у справі № 813/2417/17, згідно з якою постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2021 у справі № 813/2417/17 скасував, а справу № 813/2417/17 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.8. Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи спір у справі № 813/2417/17, суди попередніх інстанцій не досліджували по суті, з наданням оцінки змісту позовної заяви в цій частині та доданих до неї документів, питання про дотримання Прокурором вимог статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" щодо доведення обставин нездійснення чи неналежного здійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

2.9. Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 у справі № 813/2417/17 позов Прокурора залишено без розгляду.

2.10. Суд першої інстанції зазначив, що Прокурор не виконав належним чином вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про відсутність у цій справі підстав для представництва Прокурором законних інтересів держави в суді, тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України позов Прокурора належить залишити без розгляду.

2.11. Згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 813/2417/17 ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 скасовано, справу № 813/2417/17 направлено до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

2.12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спір у цій справі виник щодо об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться на землях оборони, яким державою через їх характеристики надається особливий статус; такі землі задовольняють публічний інтерес та підлягають підвищеній охороні, а тому у разі виявлення правопорушень при розпорядженні такими землями усі уповноважені органи, зокрема і Прокурор, зобов`язані діяти невідкладно. Скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що компетентні органи знали про порушення інтересів держави, мали повноваження для їх захисту, але не зверталися до суду з відповідним позовом у розумний строк.

2.13. Верховний Суд ухвалив постанову від 29.11.2022 у справі № 813/2417/17, згідно з якою постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 813/2417/17 залишив без змін.

3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3.1. Господарський суд Львівської області від 01.05.2023 ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 813/2417/17, яким позов Прокурора задовольнив повністю.

Визнав незаконним та скасував рішення державного реєстратора від 06.02.2017 індексний номер 33721246 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "АрхіБуд" на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164601946101.

Вирішив стягнути з державного реєстратора на користь Прокурора 1565,50 грн понесених витрат зі сплати судового збору, а також стягнути з ТОВ "АрхіБуд" на користь Прокурора 1565,50 грн понесених витрат зі сплати судового збору.

3.2. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив із того, що 01.02.2017 державний реєстратор вчинив дії щодо державної реєстрації за ТОВ "АрхіБуд" права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Довбуша О., буд. 15, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136600:01:009:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1164601946101, та вніс відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 18869679. Підстава для внесення запису рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з вікриттям розділу), індексний номер: 33721246 від 06.02.2017 року. Підставою для виникнення права власності вказано: договір оренди землі, серія та номер: Г-677, виданий 11.12.2008, видавник: Львівська міська рада Управління природних ресурсів регулювання земельних відносин; рішення, серія та номер: 664, виданий 11.06.2010, видавник: Львівська міська рада виконавчий комітет; ухвала, серія та номер: 3759, виданий 08.07.2010, видавник: Львівська міська рада 18 сесія 5-го скликання, дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: ЛВ 11411000653, виданий 26.05.2011, видавник Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

Суд першої інстанції встановив, що до заяви про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво ТОВ "АрхіБуд" додало ухвалу Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3759, якою внесено зміни до ухвали міської ради від 05.07.2007 № 1023 "Про затвердження ТОВ "АрхіБуд" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. О. Довбуша, 15 у м. Львові" (зі змінами та доповненнями). Зокрема, як зазначив суд апеляційної інстанції, у пункті 1 слова "для будівництва кварталу житлової забудови" замінено словами "для будівництва готельно-рекреаційного комплексу". Пунктом 2 ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3759 зобов`язано ТОВ "АрхіБуд" внести зміни до технічної документації на земельну ділянку та договору оренди землі. Суд першої інстанції також установив, що ТОВ "АрхіБуд" до зазначеної заяви надало державному реєстратору дозвіл на виконання будівельних робіт від 26.05.2011 року № ЛВ 11411000553, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, на виконання будівельних робіт із будівництва готельно-рекреаційного комплексу на вул. Довбуша, 15 у м. Львові. Проте, як зазначив суд першої інстанції, відповідно до умов договору оренди землі від 11.12.2008, який також був наданий державному реєстратору із заявою про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, земельна ділянка передана Львівською міською радою в оренду ТОВ "АрхіБуд" для будівництва кварталу житлової забудови, однак докази про внесення змін до договору оренди землі від 11.12.2008 на підставі ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3759 та державну реєстрацію таких змін у встановленому законодавством порядку не надані.

Суд першої інстанції констатував, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав від 06.02.2017 державний реєстратор порушив право власності держави, оскільки на земельній ділянці на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136600:01:009:0017, зареєстровано 21.02.2006 право державної власності на нерухоме майно, будівлі та споруди загальною площею 19,6 м2. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що державний реєстратор порушив вимоги частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, що призвело до прийняття рішення від 06.02.2017, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "АрхіБуд" на об`єкт нерухомого майна.

Суд першої інстанції також установив наявність правових підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, зазначивши про дотримання Прокурором вимог статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру". Суд першої інстанції врахував, що в обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, а саме Кабінету Міністрів України, Прокурор зазначав, що земельна ділянка на вул. Довбуша, 15 у м. Львові є державною власністю та належить до земель оборони, реєстрація за ТОВ "АрхіБуд" права власності на об`єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці з кадастровим № 4610136600:01:009:0017 унеможливить її повернення до державної власності. Суд першої інстанції зауважив, що компетентні органи знали про можливі порушення інтересів держави, мали повноваження для захисту, але не зверталися до суду з відповідним позовом у розумний строк.

3.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що державним реєстратором порушено вимоги частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не встановлено відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Суд апеляційної інстанції зауважив, що вказане порушення призвело до передчасного прийняття державним реєстратором рішення, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164601946101. Суд апеляційної інстанції зазначив також, що ТОВ "АрхіБуд" вимоги ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3759 не виконало, зміни у договір оренди не внесло, вказані зміни не пройшли необхідної процедури державної реєстрації, тому діяли положення договору оренди, який пройшов державну реєстрацію, а саме - надання в оренду земельної ділянки на вул. Довбуша 15 з метою будівництва житлового кварталу, проте під час державної реєстрації права власності за ТОВ "АрхіБуд" об`єкта незавершеного будівництва державний реєстратор не врахував зазначених обставин.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані ТОВ "АрхіБуд" документи внаслідок розбіжностей не давали державному реєстратору повноважень зареєструвати за заявником (ТОВ "АрхіБуд") право власності на об`єкт незавершеного будівництва. Суд апеляційної інстанції також погодився з обґрунтуванням Прокурора щодо порушення реєстратором права власності держави, оскільки на земельній ділянці на вул. Довбуша, 15 у м. Львові зареєстровано право власності на трансформаторну підстанцію. Тому суд апеляційної інстанції констатував наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора від 06.02.2017, індексний номер 33721246, про державну реєстрацію права власності за ТОВ "АрхіБуд" на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164601946101.

Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 5015/2804/12 визнано недійсним договір оренди землі від 11.12.2008, укладений між Львівською міською радою в особі департаменту містобудування та ТОВ "АрхіБуд"; витребувано земельну ділянку загальною площею 2,8939 га на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:009:0017, на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

4. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них

4.1. ТОВ "АрхіБуд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 813/2417/17, залишити позов Прокурора без розгляду.

4.2. ТОВ "АрхіБуд", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахували висновки щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 64, 65, 67, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 10.08.2021 у справі № 923/833/20, від 26.05.2021 у справі № 926/14/19, від 20.10.2020 у справі № 906/927/18, від 17.08.2020 у справі № 913/73/19.

4.3. Державний реєстратор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 813/2417/17, залишити позов Прокурора без розгляду.

4.4. Державний реєстратор, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахували висновки щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 64, 65, 67, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 10.08.2021 у справі № 923/833/20, від 26.05.2021 у справі № 926/14/19, від 20.10.2020 у справі № 906/927/18, від 17.08.2020 у справі № 913/73/19.

4.5. Прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АрхіБуд" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону зазначає, що наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України у цій справі було з`ясовано судом апеляційної інстанції у постанові Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022. З висновками суду апеляційної інстанції погодився Верховний Суд, залишивши без змін зазначену постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.202 у цій справі. Тому доводи касаційної скарги ТОВ "АрхіБуд" про неправильне застосування судами положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є безпідставними та необґрунтованими.

4.6. Прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у відзиві на касаційну скаргу державного реєстратора просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону зазначає, що єдиною підставою для скасування оспорюваного рішення державний реєстратор вважає відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України. Проте прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону вважає такі доводи державного реєстратора безпідставними, оскільки наявність та доведення Прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України у цій справі було встановлено судом апеляційної інстанції у постанові Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022. З висновками суду апеляційної інстанції щодо доведення Прокурором підстав для представництва держави у цій справі погодився Верховний Суд, залишивши без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.202 у справі № 813/2417/17.

4.7. Кабінет Міністрів України 04.01.2024 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "АрхіБуд". Однак колегія суддів установила, що відзив Кабінету Міністрів України на касаційну скаргу ТОВ "АрхіБуд" не містить підпису особи, яка діє від імені та в інтересах Кабінету Міністрів України - Анастасії Луценко, про що складено акт від 09.01.2024 № 32.1-13/25. Тому відзив Кабінету Міністрів України не може бути прийнятий до розгляду, оскільки не містить підпису особи, яка в ньому зазначена.

5. Обставини справи, встановлені судами

5.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2005 № 258-р затверджено перелік нерухомого військового майна Державної прикордонної служби, яке може бути відчужене, зокрема: склад, будівля № 4, 1958 року будівництва, загальною площею 20,5 м2; склад, будівля № 5, 1969 року будівництва, загальною площею 68,5 м2; технічне приміщення, будівля № 6, 1971 року будівництва, загальною площею 20 м2; туалет, будівля № 7, 1957 року будівництва, загальною площею 43 м2; туалет, будівля № 8, 1995 року будівництва, загальною площею 3,3 м2; технічне приміщення, будівля № 9, 1958 року будівництва, загальною площею 20 м2.

5.2. Відповідно до супровідного листа Адміністрації державної прикордонної служби від 17.08.2006 № 0614-16533/0/6-06 Львівському прикордонному загону надано затверджені акти приймання-передачі будівель та споруд військового містечка № 301а, розташованих у м. Львові на вул. Довбуша, 18, які необхідно зняти з обліку та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвест". У цьому листі також запропоновано провести відповідну роботу щодо передачі земельної ділянки місцевим органам влади.

5.3. Львівський прикордонний загін згідно з листом від 13.12.2006 за вих. № 614/6877 звернувся до Львівської міської ради з проханням вилучити з користування військової частини земельну ділянку площею 2,8262 га за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 18, до земель запасу міста.

5.4. Згідно з ухвалою Львівської міської ради від 01.03.2007 № 612 погоджено ТОВ "АрхіБуд" місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 2,945 га у м. Львові на вул. Довбуша, 18 в оренду строком на 10 років для будівництва об`єктів архітектурної діяльності відповідно до погодженого у встановленому порядку містобудівного обґрунтування за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі змішаного використання.

5.5. Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 05.07.2007 № 1023 затверджено ТОВ "АрхіБуд" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 2,8317 га у м. Львові на вул. Довбуша, 18 в оренду терміном на 10 років для будівництва кварталу житлової забудови за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі житлової забудови; зобов`язано ТОВ "АрхіБуд" у місячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі та здійснити його державну реєстрацію.

5.6. Львівська міська рада постановила ухвалу від 04.12.2008 № 2260, згідно з якою доповнено ухвалу міської ради від 05.07.2007 № 1023 пунктом 1 у такій редакції: "Вилучити за згодою з користування військового містечка № 301а військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України земельну ділянку площею 2,8939 га на вул. Довбуша, 15 в м. Львові та перевести до земель міста". У пункті 1 слова: "площею 2,8317 га" замінено словами: "площею 2,8939 га"; слова: "за рахунок земель промисловості транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення" замінено словами: "перевівши із земель транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови".

5.7. Між Львівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "АрхіБуд" (орендар) 11.12.2008 укладено договір оренди землі. Відповідно до умов договору орендарю надано у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий № 4610136600:01:009:0017, загальною площею 2,8939 га, у тому числі під забудовою - 0,0909 га, під твердим покриттям - 0,1013 га, під озелененням - 2,7017 га, яка знаходиться у м. Львові на вул. О. Довбуша, 15, для будівництва кварталу житлової забудови. На земельній ділянці розміщені кам`яні нежитлові будівлі та металева споруда (пункти 2, 3 договору оренди землі від 11.12.2008).

5.8. Суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 914/1584/15, залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 про відмову в задоволенні позову прокурора щодо визнання нечинними та скасування ухвал сесії Львівської міської ради від 01.03.2007 № 612 та від 05.07.2007 № 1023 з наступними змінами, внесеними ухвалами сесії Львівської міської ради від 04.12.2008 № 2260 та від 08.07.2010 № 3759. Вказана постанова набрала законної сили. У справі № 914/1584/15 суд установив, що спірна земельна ділянка є державною власністю та належить до земель оборони. Також встановлено обставини щодо відсутності згоди Кабінету Міністрів України на вилучення та передачу спірної земельної ділянки, а лист ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням вилучити з користування військової частини вказану земельну ділянку не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків і має інформативний характер. Спірна земельна ділянка не була вивільнена та передана у порядку, встановленому законодавством.

5.9. Суд апеляційної інстанції також установив, що згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 07.04.2017 у справі № 5015/2804/12 частково задоволено позов першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Львівської міської ради та ТОВ "АрхіБуд". Визнано недійсним договір оренди землі від 11.12.2008, укладений між Львівською міською радою в особі Департаменту містобудування та ТОВ "АрхіБуд". Витребувано земельну ділянку загальною площею 2,8217 га на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, кадастровий № 4610136600:01:009:0017, на користь держави в особі Кабінету Міністру України за винятком земельної ділянки площею 722,6 м2, що знаходиться під об`єктами нерухомості, придбаними ТОВ "АрхіБуд" 20.04.2006. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.02.2017 у справі № 5015/2804/12.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 5015/2804/12, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2017 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 11.12.2008, укладений між Львівською міською радою в особі Департаменту містобудування та ТОВ "АрхіБуд". Витребувано земельну ділянку загальною площею 2,8939 га на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, кадастровий № 4610136600:01:009:0017, на користь держави в особі Кабінету Міністру України. В решті рішення залишено без змін.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, у справі № 5015/2804/12 встановлено обставини надання Львівською міською радою в оренду ТОВ "АрхіБуд" на підставі договору оренди від 11.12.2008 земельної ділянки площею 2,8939 га на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, яка належить до земель оборони. У справі № 5015/2804/12 суди також дійшли висновків про те, що Львівська міська рада, укладаючи договір оренди від 11.12.2008, фактично розпорядилася землями оборони, які їй не належать. Суди у справі № 5015/2804/12 зазначили, що чинність ухвал Львівської міської ради від 05.07.2007 № 1023 "Про затвердження ТОВ "АрхіБуд" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Довбуша, 15 у м. Львові" та від 04.12.2008 № 2260 "Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 05.07.2007 № 1023", на виконання яких Львівська міська рада укладала договір оренди землі від 11.12.2008, не спростовує факту, що договір оренди від 11.12.2008 суперечив чинному законодавству станом на момент його укладення.

5.10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що 01.02.2017 до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" звернулась Барбадин-Дунець Н. М. із заявою про державну реєстрацію права власності за ТОВ "АрхіБуд" на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, кадастровий номер земельної ділянки 4610136600:01:009:0017. Разом із заявою про державну реєстрацію права власності були подані документи: договір оренди землі № Г-677, рішення Львівської міської ради № 664, ухвалу Львівської міської ради № 3759, дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ11411000653, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, технічний паспорт, виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

5.11. Державний реєстратор Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Бірак Є. В. 06.02.2017 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33721246, згідно з яким провів державну реєстрацію права власності, форма власності - приватна на незавершене будівництво, кадастровий номер земельної ділянки 4610136600:01:009:0017, за суб`єктом - ТОВ "АрхіБуд". На підставі цього рішення державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності номер 18869679, що підтверджується витягом № 79651235.

5.12. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво за ТОВ "АрхіБуд".

6. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

6.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 813/2417/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АрхіБуд" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі № 813/2417/17, вирішено здійснити розгляду у відкритому судовому засіданні 30.01.2024.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 813/2417/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Бірака Євгенія Васильовича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі № 813/2417/17, вирішено здійснити розгляду у відкритому судовому засіданні 30.01.2024.

29.01.2023 до Верховного Суду від ТОВ "АрхіБуд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, подане директором ТОВ "АрхіБуд" Барбадин-Дунець Н. М., яке обґрунтоване участю директора ТОВ "АрхіБуд" Барбадин-Дунець Н. М. в іншій судовій справі, що розглядається Шевченківським районним судом міста Львова.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 813/2417/17 клопотання ТОВ "АрхіБуд" про відкладення розгляду справи № 813/2417/17 задоволено, розгляд касаційних скарг ТОВ "АрхіБуд" та державного реєстратора на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі № 813/2417/17 відкладено на 13.02.2024.

13.02.2024 від ТОВ "АрхіБуд" до Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, подане директором ТОВ "АрхіБуд" Барбадин-Дунець Н. М., яке обґрунтоване участю директора ТОВ "АрхіБуд" Барбадин-Дунець Н. М. в іншій судові справі, яка розглядається Шевченківським районним судом міста Львова.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень статей 43, 202 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, суд може розглядати справу без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті. Разом із тим необхідно зазначити, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З урахуванням ненадання ТОВ "АрхіБуд" доказів про неможливість з об`єктивних причин забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника ТОВ "АрхіБуд", а також зважаючи на необіхідність дотримання процесуальних строків розгляду касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності представника ТОВ "АрхіБуд" - Барбадин-Дунець Н. М., оскільки неявка повноважних представників сторін не перешкоджає розгляду касаційних скарг.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Прокурора, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги належить залишити без задоволення з огляду на таке.

6.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво за ТОВ "АрхіБуд". Підставою позову є порушення державним реєстратором вимог чинного законодавства під час проведення реєстраційних дій, а саме прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "АрхіБуд" на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці, за відсутності належним чином оформлених правовстановлюючих документів, які би посвідчували право на будівництво на вказаній земельній ділянці готельно-рекреаційного комплексу.

6.5. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

6.6. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

6.7. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на момент проведення спірних реєстраційних дій - 06.02.2017) державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Згідно з визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

6.8. Державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності на об`єкт незавершеного будівництва (частина 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

6.9. Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

6.10. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

6.11. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною 3 статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

6.12. Таким чином, виконуючи повноваження, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяв та зобов`язаний вносити відомості до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

6.13. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив із того, що 01.02.2017 державний реєстратор вчинив дії щодо державної реєстрації за ТОВ "АрхіБуд" права власності на об`єкт нерухомого майна незавершене будівництво, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Довбуша О., буд. 15, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136600:01:009:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1164601946101, та вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 18869679. Підстава для внесення запису рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з вікриттям розділу), індексний номер: 33721246 від 06.02.2017 року. Підставою для виникнення права власності вказано: договір оренди землі, серія та номер: Г-677, виданий 11.12.2008, видавник: Львівська міська рада Управління природних ресурсів регулювання земельних відносин; рішення, серія та номер: 664, виданий 11.06.2010, видавник: Львівська міська рада виконавчий комітет; ухвала, серія та номер: 3759, виданий 08.07.2010, видавник: Львівська міська рада 18 сесія 5-го скликання, дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: ЛВ 11411000653, виданий 26.05.2011, видавник Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

Суд першої інстанції встановив, що до заяви про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво ТОВ "АрхіБуд" додало ухвалу Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3759, якою внесено зміни до ухвали міської ради від 05.07.2007 № 1023 "Про затвердження ТОВ "АрхіБуд" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. О. Довбуша, 15 у м. Львові" (зі змінами та доповненнями). Зокрема, як зазначив суд апеляційної інстанції, у пункті 1 слова "для будівництва кварталу житлової забудови" замінено словами "для будівництва готельно-рекреаційного комплексу". Пунктом 2 ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3759 зобов`язано ТОВ "АрхіБуд" внести зміни до технічної документації на земельну ділянку та договору оренди землі. Суд першої інстанції також установив, що ТОВ "АрхіБуд" до зазначеної заяви надало державному реєстратору дозвіл на виконання будівельних робіт від 26.05.2011 року № ЛВ 11411000553, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, на виконання будівельних робіт із будівництва готельно-рекреаційного комплексу на вул. Довбуша, 15 у м. Львові. Проте, як зазначив суд першої інстанції, відповідно до умов договору оренди землі від 11.12.2008, який також був наданий державному реєстратору із заявою про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, земельна ділянка передана Львівською міською радою в оренду ТОВ "АрхіБуд" для будівництва кварталу житлової забудови, однак докази про внесення змін до договору оренди землі від 11.12.2008 на підставі ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3759 та державну реєстрацію таких змін у встановленому законодавством порядку не надані.

Суд першої інстанції констатував, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав від 06.02.2017 державний реєстратор порушив право власності держави, оскільки на земельній ділянці на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136600:01:009:0017, зареєстровано 21.02.2006 право державної власності на нерухоме майно, будівлі та споруди загальною площею 19,6 м2. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що державний реєстратор порушив вимоги частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, що призвело до прийняття рішення від 06.02.2017, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "АрхіБуд" на об`єкт нерухомого майна.

Суд першої інстанції також установив наявність правових підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, зазначивши про дотримання Прокурором вимог статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру". Суд першої інстанції врахував, що в обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, а саме Кабінету Міністрів України, Прокурор зазначав, що земельна ділянка на вул. Довбуша, 15 у м. Львові є державною власністю та належить до земель оборони, реєстрація за ТОВ "АрхіБуд" права власності на об`єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці з кадастровим № 4610136600:01:009:0017 унеможливить її повернення до державної власності. Суд першої інстанції зауважив, що компетентні органи знали про можливі порушення інтересів держави, мали повноваження для захисту, але не зверталися до суду з відповідним позовом у розумний строк.

6.14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що державним реєстратором порушено вимоги частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Суд апеляційної інстанції зауважив, що вказане порушення призвело до передчасного прийняття державним реєстратором рішення, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164601946101. Суд апеляційної інстанції зазначив також, що ТОВ "АрхіБуд" вимоги ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3759 не виконало, зміни у договір оренди не внесло, вказані зміни не пройшли необхідної процедури державної реєстрації, тому діяли положення договору оренди, який пройшов державну реєстрацію, а саме - надання в оренду земельної ділянки на вул. Довбуша 15 з метою будівництва житлового кварталу, проте під час державної реєстрації права власності за ТОВ "АрхіБуд" об`єкта незавершеного будівництва державний реєстратор не врахував зазначених обставин.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані ТОВ "АрхіБуд" документи внаслідок розбіжностей не давали державному реєстратору повноважень зареєструвати за заявником (ТОВ "АрхіБуд") право власності на об`єкт незавершеного будівництва. Суд апеляційної інстанції також погодився з обґрунтуванням Прокурора щодо порушення реєстратором права власності держави, оскільки на земельній ділянці на вул. Довбуша, 15 у м. Львові зареєстровано право власності на трансформаторну підстанцію. Тому суд апеляційної інстанції констатував наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора від 06.02.2017, індексний номер 33721246, про державну реєстрацію права власності за ТОВ "АрхіБуд" на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164601946101.

6.15. Крім того, суд апеляційної інстанції посилався на те, що відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 5015/2804/12 визнано недійсним договір оренди землі від 11.12.2008, укладений між Львівською міською радою в особі департаменту містобудування та ТОВ "АрхіБуд"; витребувано земельну ділянку загальною площею 2,8939 га на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:009:0017, на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

6.16. ТОВ "АрхіБуд" та державний реєстратор не погоджуються з висновками судів попередніх інстанцій, а тому звернулися із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 813/2417/17, залишити позов Прокурора без розгляду. ТОВ "АрхіБуд", звертаючись із касаційними скаргами, посилаються на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6.17. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

6.18. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.19. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

6.20. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

6.21. Дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, Верховний Суд, враховуючи межі розгляду справи, визначені частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ТОВ "АрхіБуд" та державного реєстратора відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

6.22. Скаржники вважають, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахували висновки щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 64, 65, 67, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 10.08.2021 у справі № 923/833/20, від 26.05.2021 у справі № 926/14/19, від 20.10.2020 у справі № 906/927/18, від 17.08.2020 у справі № 913/73/19.

6.23. Колегія суддів установила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (за позовом прокурора в інтересах Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Східного офісу Державної аудиторської служби України про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів) Верховний Суд зазначив:

"67. Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

…76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

…83. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України".

6.24. Верховний Суд у справі № 912/2385/18 зазначив про доведеність прокурором підстав для представництва інтересів держави, зокрема, зазначив про доведеність прокурором бездіяльності відповідачів. Верховний Суд у пункті 68 цієї постанови зауважив, що на виконання частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Устинівською районною державною адміністрацією та Східним офісом Держаудитслужби, які не вжили заходів для оспорювання додаткових угод у судовому порядку, про що вони повідомили прокуратуру відповідними листами, тобто навів підставу для представництва інтересів держави.

6.25. У постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20 (за позовом заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "2М-Проект" про стягнення коштів) Верховний Суд дійшов такого висновку:

"8.7. Отже, за своїм змістом приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам права яких порушуються, а, з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист".

6.26. Верховний Суд у справі № 923/833/20, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, зазначив, що за встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

6.27. У постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 (за позовом Кельменецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до Малого приватного підприємства "Зелена Липа" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати за землю та повернення земельної ділянки) викладено висновок, на який посилаються скаржники:

"Отже, встановлюючи підстави представництва прокурора, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер. Верховний Суд зауважив, що водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі (за умови наявної відповіді уповноваженого органу) дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковою, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом".

6.28. Колегія суддів установила, що Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, зазначив, що у справі № 926/14/19 позивачі, в інтересах яких подано позов, не спростовували обставини, на які посилався прокурор у позовній заяві на обґрунтування підстав представництва інтересів держави, Хотинська районна державна адміністрація була обізнана про порушення інтересів значно раніше від звернення прокурора з повідомленням позивача про намір звернення до суду, також позивачі підтримували позовні вимоги прокурора в суді першої інстанції. Крім того, за висновком Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки змісту листування прокурора із позивачами, яке передувало зверненню до суду з даним позовом, з якого убачається, що райдержадміністрація була фактично обізнана про порушення своїх прав з боку відповідача, яке триває з 2014 року.

6.29. Скаржники стверджують, що у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 906/927/18 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним розпорядження), Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, зазначив, що дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду (у цьому випадку з апеляційною скаргою) підлягає з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки недотримання такої процедури унеможливлює розгляд справи за поданою прокурором апеляційною скаргою.

6.30. Колегія суддів установила, що у справі № 906/927/18 заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, проте, як зауважив Верховний Суд, дослідження судами обставин щодо дотримання прокурором процедури, передбаченої частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

6.31. Як зазначають скаржники, у постанові Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 913/73/19 (за позовом прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби до Управління капітального будівництва Луганської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВД-Строй" про визнання недійсним рішення тендерного комітету та визнання недійсним договору будівельного генпідряду) позов залишено без розгляду з огляду на те, що прокуратурою не дотримано порядку повідомлення, передбаченого частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; прокурором не надана можливість у розумні строки відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; натомість, не отримавши відповіді офісу Держаудитслужби, прокурор подав до суду позовну заяву.

6.32. Колегія суддів установила, що у справі № 913/73/19 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що прокурор у цьому випадку не обґрунтував та не довів підстави для представництва інтересів держави в суді від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження у сфері державних закупівель.

6.33. Колегія суддів зазначає, що відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

6.34. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилаються скаржники.

6.35. Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, Західний апеляційний господарський суд у постанові від 06.09.2022 на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 22.12.2021 у цій же справі № 813/2417/17 (щодо встановлення обставин дотримання чи недотримання прокурором процедури, передбаченої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"), надав правову оцінку доказам Прокурора на підтвердження підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України у цій справі. Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що листуванням Прокурора з компетентними органами упродовж 2016- 2017 років підтверджується дотримання Прокурором вимог статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру". Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що компетентні органи знали про можливі порушення інтересів держави, мали повноваження для захисту, але не зверталися до суду з відповідним позовом у розумний строк. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що сам позивач визнає, що після отримання прокуратурою відповіді від Міністерства юстиції України від 04.01.2017 щодо здійснення представництва інтересів Кабінету Міністрів України в судах при розгляді спірних правовідносин, у Прокурора не було необхідності у повторному повідомленні щодо підстав для звернення з цим позовом, оскільки позовні вимоги у справі № 813/2417/17, що розглядається, є похідними від позовних вимог, заявлених у справі № 5015/2804/12. Суд апеляційної інстанції зазначив також, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у цій справі № 813/2417/17 були відсутні висновки щодо недотримання прокурором вимог статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції констатував, що повноваження Прокурора для представництва інтересів держави підтверджуються матеріалами справи.

6.36. За встановлених судами попередніх інстанцій підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України у цій справі, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржників про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, положень статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", статей 64, 65, 67, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України. При цьому висновки судів попередніх інстанцій у справі № 813/2417/17 не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилаються скаржники.

6.37. Інші доводи, викладені в касаційних скаргах, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

7.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.4. Оскільки наведені скаржниками підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги ТОВ "АрхіБуд" та державного реєстратора необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційних скарг у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АрхіБуд" та державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Бірака Євгенія Васильовича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі № 813/2417/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак