Постанова

від 20.02.2024 по справі 910/16833/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16833/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 (у складі колегії суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.), яка прийнята в межах розгляду апеляційної скарги Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2023

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНМАРГРУП"

про стягнення 85 052,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", Позивач, Скаржник), стягнуто на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНМАРГРУП" 44 000 грн основного боргу, 2700,27 грн пені, 9988,60 грн 3% річних, 27 325,68 грн інфляційних витрат та 2242,30 грн судового збору.

1.2. 14.02.2022 на виконання вказаного рішення судом було видано наказ.

1.3. 28.08.2023 до суду надійшла скарга ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Державний виконавець) у виконавчому провадженні №68739875 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/16833/21 від 14.02.2022.

1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії Державного виконавця задоволено, визнано незаконними його дії, які полягають у винесені постанови від 21.08.2023 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі №910/16833/21 стягувачу; скасовано постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС) від 21.08.2023 про повернення наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/16833/21 від 14.02.2022 стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

1.5. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Державний виконавець звернувся до суду з апеляційною скаргою про її скасування та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

1.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 апеляційну скаргу Державного виконавця залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

1.7. 06.12.2023 ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" подало до апеляційного суду заяву про покладення на Шевченківський ВДВС судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 9000 грн.

1.8. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 вказану заяву задоволено частково, стягнуто витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені Позивачем до відшкодування витрати на загальну суму 9000 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з метою запобігання зловживанню ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" правом на компенсацію правничої допомоги зменшив цю суму до 3000 грн.

1.9. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні заявленої суми ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" скористалося правом на її касаційне оскарження.

2. Короткий зміст касаційної скарги та доводи інших учасників справи

2.1. У касаційній скарзі ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні його заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, прийняти нове рішення, яким заяву про покладення на Шевченківський ВДВС судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнити повністю.

2.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження Скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні зазначеної додаткової постанови неправильно застосував та порушив норми процесуального права, а саме: частини четверту та п`яту статті 126, статтю 129 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладені у постановах від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 20.06.2022 у справі № 910/7126/20, від 24.10.2022 у справі № 910/4277/21, від.09.09.2022 у справі № 910/4729/20, від 30.09.2022 у справі 925/1316/18, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 03.10.2019 у справі 922/445/19, від 05.07.2022 у справі № 922/2913/21, від 22.11.2022 у справі № 910/10421/21, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 02.09.2021 у справі № 873/148/20, від 27.10.2021 у справі № 873/109/21, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 16.09.2022 у справі № 910/4729/20.

Також Скаржник зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції таких висновків Верховного Суду:

- щодо застосування критерію доведення вини «поза розумним сумнівом» при оцінці доказів, викладених у постановах від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17;

- щодо застосування принципу розумного обґрунтування розміру оплати послуг з юридичної допомоги, викладених у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17;

- щодо форми та порядку обчислення гонорару успіху, викладених у постанові від 28.07.2022 у справі № 903/781/21;

- щодо складових професійної правничої допомоги, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19;

- щодо практичної реалізації відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, викладених у постановах від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19;

- щодо мети стягнення витрат на професійну правничу допомогу, викладених у постановах від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19;

- щодо оцінки оскарження бездіяльності державного виконавця як зловживання процесуальними правами, викладених у постановах від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20;

- щодо критеріїв оцінки подібності спірних правовідносин, викладених у постановах від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19.

Крім того, Скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо питань відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, викладених у постановах від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.08.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 05.04.2023 у справі № 910/17943/16, а також у додатковій ухвалі від 22.09.2022 у справі № 910/602/21.

2.3. Також Скаржник наголошує на відсутності правового висновку Верховного Суду щодо оцінки оскарження бездіяльності державного виконавця щодо порушення (недотримання) норм Закону України "Про виконавче провадження", зокрема по факту передчасного закінчення виконавчого провадження, як зловживання процесуальними правами у розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України

2.4. Шевченківський ВДВС у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні та повідомляє, що 20.12.2023 ним подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

2.5. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

3. Розгляд справи Верховним Судом

3.1. Касаційне провадження відкрито ухвалою Верховного Суду від 23.01.2024 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у письмовому провадженні.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом касаційного оскарження у цій справі є додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 21.12.2023, якою заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено частково, стягнуто з Шевченківського ВДВС судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3000 грн.

4.3. За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

4.4. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

4.5. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

4.6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

4.7. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з 1) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та 2) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

4.8. Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

4.9. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4.10. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

4.11. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.12. За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

4.13. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.14. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

4.15. Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

4.16. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

4.17. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

4.18. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

4.19. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.20. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на іншу сторону. При цьому суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

4.21. Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а саме: не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

4.22. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану додаткову постанову, врахував укладення між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", як замовником, та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем, як виконавцем, договору від 20.10.2023 № 20-10-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги).

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору правова допомога вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 3.1 договору вартість виконання передбачених цим договором правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця по підготовці матеріалів складає 1400 грн.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що замовник повинен здійснити сплату грошових коштів впродовж тридцяти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Шевченківського ВДВС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/16833/21.

4.23. Надання адвокатських послуг (правової допомоги) за договором № 20-10-2023/1 від 20.10.2023 підтверджено актом здачі-приймання виконаних робіт від 01.12.2023, відповідно до пункту 2 якого загальна вартість вказаних послуг склала 9000 грн (витрачено 5 годин часу по 1400 грн/год та 2000 грн за участь у судовому засіданні).

4.24. За таких обставин суд апеляційної інстанції встановив дотримання Позивачем норм процесуального права щодо повноти та своєчасності надання суду доказів на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу.

4.25. Вирішуючи питання про відшкодування Позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу за рахунок іншої сторони, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи та оцінивши надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу не відповідає вимогам щодо обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, враховуючи, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною.

4.26. Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000 грн.

4.27. Так у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не втручається у договірні відносини, що склалися між адвокатом і його клієнтом, які безперечно повинні виконуватись сторонами цього договору відповідно до погоджених ними умов, у тому числі і щодо сплати погодженого розміру гонорару адвоката.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постанову Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 910/4811/17.

4.28. Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, навіть коли іншою стороною не ставиться питання про зменшення таких витрат, тобто з власної ініціативи згідно критеріїв, визначених частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 904/3105/17, від 19.04.2023 у справі № 910/4811/17, від 15.09.2023 у справі № 910/192/19.

4.29. Водночас у даній справі Шевченківським ВДВС 20.12.2023 до суду апеляційної інстанції подано письмове клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке враховано судом при ухваленні додаткової постанови.

4.30. За таких обставин Суд відхиляє доводи ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального права при частковій відмові у покладенні на Шевченківський ВДВС всіх витрат на правничу допомогу.

4.31. Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та на інші постанови Верховного Суду у справах щодо подібних правовідносин наведеного не спростовують, адже у вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

За таких обставин наведені висновки не є релевантними для даної справи № 910/16833/21.

4.32. Проаналізувавши інші судові рішення, на які Скаржник посилається у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що застосування судом апеляційної інстанції норм права не суперечить викладеним в них правовим висновкам. Застосування норм права у наведених справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та встановлених обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

4.33. Інші доводи касаційної скарги також висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а фактично зводяться до незгоди з висновками суду стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на переоцінку цих доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

4.34. Щодо посилань Скаржника на відсутність правового висновку щодо того, чи слід оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби, порушення та недотримання норм Закону України "Про виконавче провадження" в призмі невиконання рішення суду (періодично, по факту передчасного завершення виконавчого провадження, при майновій можливості здійснити виконання рішення суду за рахунок майна/активів боржника) вважати зловживанням процесуальним правом у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Суд зазначає наступне.

Питання наявності/відсутності фактів зловживання сторонами процесуальними правами встановлюється судом у кожному конкретному випадку з комплексним урахуванням обставин справи, що унеможливлює формування універсального підходу до всіх спірних правовідносин з метою його подальшого застосування.

Крім того, як випливає з аналізу оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду, зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу здійснювалось судом з урахуванням оцінки ним доказів та встановлених обставин справи. При цьому судом не робилось висновків як щодо порушення Скаржником вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України "Неприпустимість зловживання процесуальними правами", так і не застосовувалися процесуальні наслідки таких дій.

В такий спосіб, зазначене виключає необхідність формування правового висновку з вказаного питання.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваної додаткової постанови не отримали підтвердження, Верховний Суд вважає, що вона ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО - ТАЙС" залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі № 910/16833/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко