Постанова

від 14.02.2024 по справі 914/1259/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1259/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Гусарова А.В.,

відповідача 1 - Коржевич У.Ф. (самопредставництво),

відповідача 2 - Семененко Ю.Е. (адвокат),

відповідача 3 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 (у складі колегії суддів: Галушко Н.А. (головуючий), Желік М.Б., Орищин Г.В.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2022 (суддя Козак І.Б.)

за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури

до:

1. Львівської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДИЛІЯ ПАРК",

3. Приватного підприємства "Фірма "СОМГІЗ"

про визнання недійсним результатів проведення земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації прав,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури (далі - Прокурор, Позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (далі - Рада, Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДИЛІЯ ПАРК" (далі - ТОВ "ІДИЛІЯ ПАРК", Відповідач 2), Приватного підприємства "Фірма "СОМГІЗ" (далі - ПП "Фірма "СОМГІЗ", Відповідач 3) про визнання недійсним результатів проведених земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації прав.

1.2. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області (правонаступником якої є Львівська міська рада) всупереч вимог статті 136 Земельного кодексу України проведено земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий № 4623683800:01:001:0341 за відсутності технічної документації з нормативної грошової оцінки цієї ділянки, а тому результати земельних торгів та договір оренди землі підлягають визнанню недійсними. Також Прокурор просив скасувати державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2022 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2022 змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції зазначеної постанови.

2.2. Місцевий господарський суд при прийнятті рішення дійшов наступних висновків.

Відповідно до матеріалів справи, стартовий розмір річної орендної плати щодо земельної ділянки площею 1,7432 га, кадастровий №4623683800:01:001:0341, було встановлено, виходячи з розміру земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку, яких не проведено. Зокрема, величину річної орендної плати встановлено в розмірі 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Львівській області, яка станом на 01.10.2018 становила 22049,66 грн/га, що підтверджується листом Пустомитівського відділу Головного управління Держгеокадастру №18-13-0.29-1360/113-18 від 29.11.2018. Враховуючи відсутність проведеної нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки місцевий суд зазначив, що встановлений стартовий розмір орендної плати за неї, а також кінцевий розмір, який зазначено в договорі оренди від 11.01.2019 було визначено правильно та у відповідності до вимог абзацу 2 підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а також вимог статей 137, 138 Земельного кодексу України.

2.3. Суд першої інстанції критично оцінив твердження Прокурора про недобросовісність поведінки ТОВ «ІДИЛІЯ ПАРК» при проведенні торгів через те, що підприємство під час участі у земельних торгах, а також під час укладення договору оренди знало про відсутність технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку або повинно було та могло знати про це, проявивши розумну обачність і ознайомившись з документацією про лот.

Місцевий суд у рішення вказав на те, що оскаржувані земельні торги завершилися оформленням договору оренди землі від 11.01.2019 та реєстрацією ТОВ «ІДИЛІЯ ПАРК» в Державному реєстрі права оренди на спірну земельну ділянку, а отже предметом оскарження мав бути вказаний договір та право оренди, а не результати земельних торгів, оформлені протоколом №41 від 11.01.2019. Однак, виходячи з конкретних обставин даної справи, вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.01.2019 та скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ «ІДИЛІЯ ПАРК» на земельну ділянку площею 1,7432 га, кадастровий №4623683800:01:001:0341 теж не є належними способами захисту прав держави.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову, заяви про застосування позовної давності, які були подані Відповідачами по справі, місцевим судом задоволені не були.

2.4. У свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що, у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої та третьої статті 1212 Цивільного кодексу України). Враховуючи наведене та правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №914/1262/22 від 12.09.2023 апеляційний суд виснував, що у цьому випадку задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконано, та скасування державної реєстрації без одночасного з`явлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов у цій справі.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційних скаргах заступник керівника Львівської обласної прокуратури та Львівська міська рада просять скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2022 у справі 914/1259/22 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

3.2. На обгрунтування касаційних скарг заявники посилалися на те, що оскаржувані судові рішення прийнятті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Скаржники у касаційних скаргах вважать, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені, зокрема:

1) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 та постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №920/673/19, від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц (щодо визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону);

2) у постановах Верховного Суду від 19.02.2015 у справі №916/1736/14, від 19.02.2015 у справі №916/2772/14, від 11.05.2016 у справі №6-824цс16, від 20.03.2018 у справі №914/544/17, від 10.10.2018 у справі №663/2055/16-ц, від 18.06.2020 у справі №236/2120/17, від 30.06.2020 у справі №665/2508/16-ц, від 03.12.2020 у справі №236/2122/17, від 30.06.2021 у справі №917/1134/19 (щодо визнання недійсним договору оренди землі);

3) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/16-ц, постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №902/1090/16, від 06.07.2020 у справі №914/2618/16, від 20.07.2020 у справі №923/196/20, від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 06.07.2022, у справі №914/2618/16, від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (щодо права особи на мирне володіння майном);

4) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 05.10.2022 у справі №922/3166/20, постановах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц, від 12.06.2019 у справі №527/600/17, від 20.12.2022 у справі №914/1688/21 (щодо ефективності захисту прав держави шляхом визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації права оренди).

3.3. Окрім того, Скаржники вказують на те, що виконавець земельних торгів (ПП "Фірма "Сомгіз") зобов`язаний був провести земельні торги лише після отримання усіх документів на лот, пересвідчившись у повноті отриманих документів та матеріалів, для подальшого проведення ним земельних торгів відповідно до норм чинного законодавства. Отже, позовна вимога про визнання недійсним результатів земельних торгів - підлягала задоволенню.

3.4. Також Прокурор та Відповідач 1 зазначають, що суд першої інстанції погодився з доводами прокурора про невідповідність вимогам пункту "е" частини 4 статті 136 Земельного кодексу України встановленого стартового розміру орендної плати за земельну ділянку. Відтак, ТОВ "Ідилія Парк" під час участі у земельних торгах, а також під час укладення договору оренди, знало про відсутність технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку або повинно було та могло, проявивши принаймні розумну обачність і ознайомившись з документацією про лот.

3.5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідилія-Парк" та ПП "Фірма "Сомгіз" у відзивах на касаційні скарги просить касаційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міської ради - залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Рішенням Лисиничівської сільської ради № 18-452 від 21.07.2017 "Про затвердження детального плану території в урочищі Свинна-2 в с. Лисиничі Пустомитівського району Львівської області" затверджено детальний план території згаданого урочища.

4.2. Пунктом 4 рішення Лисиничівської сільської ради від 30.03.2018 № 26-656 "Про надання дозволу на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в урочищі Свинна-2 в селі Лисиничі Пустомитівського району Львівської області для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку для передачі в оренду шляхом проведення торгів у формі аукціону" надано дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,74 га для передачі в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код 02.03 згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему України №548 від 23.07.2010) в селі Лисиничі Пустомитівського району Львівської області.

Замовником виконання робіт зі складання проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки визначено виконавчий комітет Лисиничівської сільської ради.

На підставі вказаного рішення ПП ГАБР-Л виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (КВЦПЗ 02.03) в с. Лисиничі Пустомитівського району Львівської області.

4.3. Згідно з висновком експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, земельна ділянка площею 1,7432 га розташована в с. Лисиничі Пустомитівського району Львівської області, категорія - землі сільськогосподарського призначення, вид угідь - сіножаті. В той же час, цільове призначення запроектованої земельної ділянки, на момент складення проекту землеустрою - секція К 16.00 - Землі запасу, запропоновано проектом землеустрою - секція В 02.03 - Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

4.4. Відповідно до витягу з Державного земельного реєстру про земельну ділянку кадастровий номер 4623683800:01:001:0341, така земельна ділянка зареєстрована 02.11.2018, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

4.5. Рішенням Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 33 - 871 від 09.11.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7432 га (кадастровий номер земельної ділянки 4623683800:01:001:0341, код 02.03 згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему України № 548 від 23.07.2010), яка розташована в селі Лисиничі (в межах населеного пункту) Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області з метою продажу права оренди на неї на земельних торгах у формі аукціону для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на землях житлової та громадської забудови.

Пунктами 3 та 4 цього ж рішення земельну ділянку площею 1,7432 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0341, включено до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону.

Пунктами 5, 7 зазначеного рішення затверджено стартовий розмір річної орендної плати за земельну ділянку у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлено значення кроку земельних торгів у формі аукціону у розмірі 0,5% від стартового розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою.

Також, згаданим вище рішенням вирішено торги провести в порядку визначеному статтями 137-139 Земельного кодексу України (п. 8 рішення).

4.6. 15.11.2018 Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623683800:01:001:0341, площею 1,7432 га. Номер запису про право власності 28985170.

4.7. 30.11.2018 між Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області та ПП Фірма СОМГІЗ укладено договір №301118/05-0 на організацію та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки.

4.8. Відповідно до протоколу № 41 від 11.01.2019 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623683800:01:001:0341, площею 1,7432 га, переможцем земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки визначено ТОВ "ІДИЛІЯ ПАРК".

4.9. Організатором земельних торгів - Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області та виконавцем земельних торгів - ПП "Фірма СОМГІЗ" (ЄДРПОУ 20810095), у вищезгаданому протоколі земельних торгів № 41 від 11.01.2019 зазначено стартовий розмір річної орендної плати 1921 грн 85 коп.

4.10. Відтак, з урахуванням п. 5 рішення Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 33 - 871 від 09.11.2018, оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4623683800:01:001:0341, площею 1,7432 га, використана при проведенні земельних торгів становить 38437 грн (1921,85 х 100 : 5).

4.11. За результатами земельних торгів, 11.01.2019 між Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області (орендодавець) та ТОВ "Ідилія Парк" укладено договір оренди земельної ділянки № б/н (далі - Договір).

За умовами п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на землях житлової та громадської забудови, з кадастровим номером 4623683800:01:001:0341, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Лисиничівська сільська рада, село Лисиничі (в межах населеного пункту).

Відповідно до п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 4623683800:01:001:0341, загальною площею 1,7432 га, у тому числі: ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ - 0 га, інших угідь - 1,7432 га.

Згідно з п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 1 921,85 грн.

За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Розмір річної орендної плати визначається за результатами земельних торгів (протокол № 41 від 11.01.2019) і становить 52 009,17 грн в рік та сплачується на поточний рахунок до місцевого бюджету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (п. 9 договору).

Договір укладено на 10 років з дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано 15.01.2019 за ТОВ "Ідилія Парк", номер запису про інше речове право 29935053.

4.12. 11.01.2019 Актом приймання-передачі об`єкта оренди до договору оренди земельної ділянки орендодавець згідно з договором передав, а орендар прийняв у фактичне володіння та користування об`єкт оренди, що визначений Договором: земельну ділянку площею 1,7432 га несільськогосподарського призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на землях житлової та громадської забудови з кадастровим номером 4623683800:01:001:0341, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Лисиничівська сільська рада, село Лисиничі (в межах населеного пункту).

4.13. 07.12.2021, на підставі ухвали Львівської міської ради № 1572 від 04.11.2021, розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області", державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4623683800:01:001:0341 за Львівською міською радою. Номер запису про право власності 45578042.

4.14. У інформації ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 10-13-0.10-698/2-22 від 16.02.2022 зазначено, що до 06.10.2015 земельна ділянка кадастровий номер 4623683800:01:001:0341 знаходилась за межами населених пунктів на території Лисиничівської сільської ради. Рішенням Пустомитівської районної ради від 06.10.2015 № 507 затверджено проект зміни меж населеного пункту с. Лисиничі, відповідно до якого вказану земельну ділянку було включено в межі с. Лисиничі. Водночас, станом на 15.02.2022 технічна документація з нормативної грошової оцінки земель с. Лисиничі в нових межах до Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг не передавалась.

4.15. Згідно з листом Львівської міської ради №2403вих-25379 від 07.04.2022 у пункті 5 договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623683800:01:001:0341 замість нормативної грошової оцінки земельної ділянки вказано стартовий розмір річної орендної плати за земельну ділянку, що становить 5 % від середньої нормативної грошової оцінки ріллі по Львівській області.

4.16. Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 10-13-0.10-698/2-22 від 16.02.2022, наданою на запит обласної прокуратури, протягом 2019 року витяги з технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 4623683800:01:001:0341 не видавалися.

4.17. Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 10-13-0.10-1162/2-22 від 04.05.2022 протягом 2018 року витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку кадастровий номер 4623683800:01:001:0341 не видавалися. Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг не відомо про проведення нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

4.18. Згідно з інформацією Львівської міської ради №2403вих-25379 від 07.04.2022 при проведенні розрахунків для укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623683800:01:001:0341 брався до уваги лист відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру Львівської області від 29.11.2018 № 18-13-0.29-1360/113-18, відповідно до якого середня нормативно-грошова оцінка ріллі у Львівській області станом на 01.10.2018 становила 22049,66 грн/га. Львівською міською радою також зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у переданих їй матеріалах відсутній.

4.19. Листом відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру Львівської області від 29.11.2018 № 18-13-0.29-1360/113-18 повідомлено Лисиничівську сільську раду про те, що середня нормативна грошова оцінка ріллі по Львівській області станом на 01.10.2018 становить 22049,66 грн/га.

4.20. Згідно з листом відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру Львівської області від 27.11.2018 № 18-13-0.29- 6952/172-18 нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 4623683800:01:001:0341 площею 1,7432 га на території Лисиничівської сільської ради станом на 01.11.2018 не проведено.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Так, апеляційний господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про необхідність залишити позовні вимоги Прокурора без задоволення, з огляду на обрання ним неефективних способів захисту.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним результатів проведення земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.4. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

5.5. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

5.6. Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.7. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

5.8. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" ("Garnaga v. Ukraine", заява № 20390/07, § 29).

5.9. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ("Chahal v. the United Kingdom", заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

5.10. Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ("Afanasyev v. Ukraine" (заява № 38722/02, § 75)).

5.11. Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

5.12. У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland) зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

5.13. У рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (Panteleyenko v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

5.14. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

5.15. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

5.16. Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

5.17. Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

5.18. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

5.19. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

5.20. Так у даній справі Прокурор обрав спосіб захисту порушеного права та інтересів держави у вигляді визнання недійсними результатів спірних земельних торгів, оформлених протоколом від 11.01.2019 №41 та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, яка передана в оренду ТОВ "Ідилія Парк".

5.21. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).

5.22. Відповідно до частини першої статті 135 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час проведення спірних земельних торгів) земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).

5.23. Отже, ураховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок господарських судів про відмову у задоволенні позову Прокурора в частині визнання недійсними результатів спірних земельних торгів, оформлених протоколом від 11.01.2019 через неефективність обраного прокурором способу захисту.

5.24. Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що виходячи з обставин цієї справи, вимога Прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.01.2019 та скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ Ідилія Парк на земельну ділянку площею 1,7432 га., кадастровий №4623683800:01:001:0341 також не є ефективними способами захисту прав держави.

5.25. Суд зазначає, що, у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої та третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21).

Як вже зазначалося, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обгрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №914/1262/22 від 12.09.2023).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №914/1262/22 від 12.09.2023).

5.26. Враховуючи викладене, Суд вважає, що у цьому випадку задоволення позовних вимог Прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконано, та скасування державної реєстрації без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов у цій справі.

5.27. Посилання заявників касаційних скарги на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 та у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №920/673/19, від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц (визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону), висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не є застосовними до спірних у даній справі правовідносин, з огляду на наведені правові позиції Верховного Суду, викладені у п. 5.25 даної постанови.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що визнання недійсними результатів спірних земельних торгів, оформлених протоколом від 11.01.2019 №41, не призведе до ефективного способу захисту права за захистом якого звертається Позивач.

5.28. Також, заявники у касаційних скаргах посилаються на те, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду України від 19.02.2015 у справі №916/1736/14, від 19.02.2015 у справі №916/2772/14, від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16, у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №914/544/17, від 10.10.2018 у справі №663/2055/16-ц, від 18.06.2020 у справі №236/2120/17, від 30.06.2020 у справі №665/2508/16-ц, від 03.12.2020 у справі №236/2122/17, від 30.06.2021 у справі №917/1134/19 (визнання недійсним договору оренди землі).

5.29. Спростовуючи вказані доводи скаржників слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц визначила, що задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення майна.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду є Велика Палата Верховного Суду, метою діяльності якої є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

5.30. Отже, посилання заявників касаційних скарг на інші постанови Верховного Суду та Верховного Суду України з огляду на наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, є безпідставними.

5.31. Також слід зазначити, що у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №914/1262/22, від 13.12.2023 №914/1258/22 з аналогічним предметом та підставами позову стосовно сусідніх земельних ділянок суди дійшли висновку, що задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконано, та скасування державної реєстрації без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов у цій справі.

Колегія суддів також зазначає, що Прокурор у судовому засіданні звернув увагу на те, що Верховний Суд в касаційному порядку переглядав справи №914/1262/22 та №914/1258/22.

При цьому, суди попередніх інстанцій у вказаних вище справах, з якими погодився суд касаційної інстанції, дійшли висновку про обрання Позивачем неефективного способу захисту та відмовили у задоволені позову з цих підстав.

Водночас, Прокурором при поданні касаційної скарги не було наведено доводів, як щодо того чому зазначені висновки касаційного господарського суду не підлягають застосуванню, так і щодо обґрунтування необхідності відступу від них у справі, що розглядається.

Враховуючи те, що правовідносини, які мають місце у справах №914/1262/22, №914/1258/22 та у справі №914/1259/22 є подібними, та враховуючи правові висновки Верховного Суду у вказаних вище справах, колегія суддів, застосовуючи принцип правової визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм та з метою однакового застосування судом того самого закону в подібних справах, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг Прокурора та Ради.

5.32. Як вбачається з касаційної скарги, заявник, обгрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що, на його думку, суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувані рішення та постанову, застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Вищого господарського суду України від 23.09.2014 у справі №5011-34/10316-2012, від 15.04.2012 у справі №16/558, від 24.12.2009 у справі №16/96.

Проте, Суд зауважує, що відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові саме Верховного Суду.

Абзацом 2 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

При цьому частиною другою статті 37 "Склад та структура Верховного Суду" зазначеного Закону визначено, що у складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд.

5.33. Отже, за змістом наведених приписів законодавства постанови Вищого господарського суду України не належать до постанов Верховного Суду, що, у свою чергу, виключає підстави для їх врахування судом касаційної інстанції під час перегляду судових рішень у справі, яка переглядається.

5.34. Додатково, Суд звертає увагу на те, що Рада, яка є Відповідачем у справі, також подала касаційну скаргу, яка фактично за своїм змістом збігається з касаційною скаргою Прокурора - Позивача. При цьому, Відповідач 1 як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, не скористався своїми процесуальними правами, які передбачені у частині другій статті 46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо визнання позовних вимог Прокурора повністю або частково. Натомість, Рада подала окрему касаційну скаргу, що з огляду вищевказане не в повній мірі відповідає ознакам належної та добросовісної процесуальної поведінки.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2022 у справі №914/1259/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко