Ухвала

від 22.02.2024 по справі 158/2957/23

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/2957/23

Провадження № 1-кс/0158/224/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року м. Ківерці

Слідчий суддя Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023032010000038 від 07.04.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И В

20 лютого 2024 року на адресу Ківерцівського районного суду Волинської області надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, а саме: 1/4 частки квартири, загальною площею 41,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_4 , тимчасово позбавивши власника можливості відчужувати та розпоряджатись будь-яким чином таким майном до прийняття кінцевого рішення у вказаному кримінальному провадженні.

Клопотання обґрунтовано необхідністю накладення арешту з метою відшкодування збитків завданих державі в результаті протиправних дій ОСОБА_4 .

В судове засідання прокурор не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

В силу ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна

Слідчий суддя зазначає, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, не є тимчасово вилученим, оскільки є квартирою, що само по собі унеможливлює її вилучення, існують об`єктивні підстави вважати про можливе відчуження вищевказаної частки квартири свіввласником, а тому слідчим суддею не здійснюється повідомлення власників майна про судовий розгляд клопотання про арешт майна.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Стаття 2 КПК України, регламентує основні завдання кримінального провадження, серед яких важливим є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, та застосування належної правової процедури.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 5, 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023032010000038 від 07.04.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.

01.02.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.

В подальшому, 15.02.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 332994522 від 22.05.2023 року ОСОБА_4 , праві приватної спільної часткової власності, належить 1/4 частка квартири, загальною площею 41,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання та вважає за необхідне накласти арешт на 1/4 частку квартири, загальною площею 41,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_4 , тимчасово позбавивши останнього можливості відчужувати та розпоряджатись будь-яким чином таким майном до прийняття кінцевого рішення у вказаному кримінальному провадженні чи до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

Водночас, слідчий суддя роз`яснює, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням такого права, хоча власник і обмежується у реалізації певних правомочностей права власності; такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними та співмірними. На даний час потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на 1/4 частку квартири, загальною площею 41,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_4 , тимчасово позбавивши останнього можливості відчужувати та розпоряджатись будь-яким чином таким майном до прийняття кінцевого рішення у вказаному кримінальному провадженні чи до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

Негайне виконання даної ухвали покласти на слідчого, прокурора.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1