Ухвала

від 20.02.2024 по справі 440/76/14-ц

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер №440/76/14-ц

Провадження № 4-с/943/1/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коса І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця начальника Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боруцької Ірини Володимирівни, за участю заінтересованої особи ОСОБА_2 щодо не зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и в:

скаржник ОСОБА_1 через адвоката Малиняка В.А. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна. В обгрунтування поданої скарги представник скаржника покликається на те, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.08.2014 року в рамках виконавчого провадження №42354300 накладено арешт на майно скаржника, а саме: земельну ділянку площею 6,0375 га, транспортний засіб ВАЗ 2108, р.н.з НОМЕР_1 , з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 , а також на квартиру по АДРЕСА_1 . Підставою накладення спірного арешту були: наявна у скаржника заборгованість зі сплати аліментів на момент спірного арешту майна та судовий наказ №440/76/14-ц, виданий Буським районним судом Львівської області від 29.01.2014 року про стягнення зі скаржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 аліментів у розмірі 30% прожиткового мінімуму, починаючи з 20 січня 2020 року. Проте, станом на даний час заборгованість скаржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів у рамках вказаного виконавчого провадження відсутня, раніше він про неї не знав через перебування за кордоном, аліменти сплачуються скаржником своєчасно та у повному обсязі, навіть наявна переплата по аліментах у сумі 684,50 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості від 23.11.2023. Оскільки на даний час виконавчий документ виконується, а незважаючи на повне виконання скаржником судового рішення про сплату аліментів на утримання дитини, спірний арешт тривалий час продовжує порушувати його права власника та є обмежувальним заходом, що призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Крім того, представник скаржника звертає увагу на те, що 20.11.2023 року ОСОБА_1 звертався до виконавчої служби з відповідною заявою про зняття арешту з майна через відсутність у нього заборгованості зі сплати аліментів, однак 23.11.2023 отримав відповідну відмову, яка мотивована тим, що самого факту сплати заборгованості є недостатньо для зняття спірного арешту. Відтак скаржник вважає порушеним своє право власності та просить його поновити шляхом зобов`язанням начальника Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боруцьку Ірину Володимирівну зняти арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.08.2014 року в рамках виконавчого провадження №42354300, зокрема: земельну ділянку площею 6,0375 га, транспортний засіб ВАЗ 2108, р.н. НОМЕР_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та квартиру по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 18 січня 2024 року до участі в даній цивільній справі у якості заінтересованої особи (стягувача) залучено ОСОБА_3 з направленням їй копії даної скарги ОСОБА_1 з додатками та роз`ясненням стягувачці права надати свої письмові пояснення щодо скарги.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, а від його представника адвоката Малиняка В.А. надійшла заява про розгляд скарги без участі скаржника та його представника та про підтримання ними поданої скарги у повному обсязі, а також долучив до справи довідку ТзОВ «СтальБау» №3 від 22.01.2024 року, якою підтверджує працевлаштування ОСОБА_1 на вказаному товаристві з 07 листопада 2018 року по теперішній час.

Начальник БуськогоВДВС уЗолочівському районіЛьвівської областіЗМУ Міністерстваюстиції БоруцькаІ.В. в судове засідання не з`явилася, направила листа, у якому просила проводити розгляд скарги без їх участі, а при прийнятті рішення покладається на думку суду.

Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, направивши свої письмові пояснення у формі клопотання від 19.02.2024, у яких проти задоволення поданої скарги заперечила через її необгрунтованість та неправдивість доводів скаржника ОСОБА_1 . Зокрема, вона покликається на те, що з моменту розлучення та видачі судового наказу від 29.01.2014 року про стягнення зі скаржника на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дочки щомісячно у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до досягнення нею повноліття, скаржник ОСОБА_1 участі у вихованні їх дитини не приймав і не цікавився її життям, здоров`ям і розвитком, дитина проживає разом із стягувачкою, а також її колишній чоловік не відвідував і не телефонував дочці, не підтримував дитину матеріально. При цьому, аліменти скаржником сплачувались не періодично та із затримкою від трьох місяців до одного року, що підтверджується долученими нею розрахунками заборгованості по вказаних аліментах. Крім того, ОСОБА_2 просила врахувати те, що вона на даний час звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про збільшення розміру згаданих аліментів. Відтак, просила розгляд скарги проводити без її участі та відмовити в задоволенні скарги.

Згідно частинипершої статті450ЦПК Українискарга розглядаєтьсяу десятиденнийстрок усудовому засіданніза участюстягувача,боржника ідержавного виконавцяабо іншоїпосадової особиоргану державноївиконавчої службичи приватноговиконавця,рішення,дія чибездіяльність якихоскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 450 ЦПК).

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подану скаргу, письмові заперечення стягувача, дослідивши додані до скарги та клопотання стягувача матеріали та надавши їм правову оцінку, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що судовим наказом Буського районного суду Львівської області від 29 січня 2014 року в справі №440/76/14-ц ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20 січня 2014 року до досягнення нею повноліття.

З метою примусового виконання цього судового наказу Буського районного суду Львівської області від 29.01.2014 року в справі №440/76/14-ц, 28 серпня 2014 року головним державним виконавцем відділу ДВС Буського РУЮ Оліярчук Л.І. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Частиною першоюстатті 56Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено,що арештмайна (коштів)боржника застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення. Арештна майно(кошти)боржника накладаєтьсявиконавцем шляхомвинесення постановипро арештмайна (коштів)боржника абопро описта арештмайна (коштів)боржника.Арешт нарухоме майно,що непідлягає державнійреєстрації,накладається виконавцемлише післяпроведення йогоопису. Постановапро арештмайна (коштів)боржника виноситьсявиконавцем підчас відкриттявиконавчого провадженнята непізніше наступногоробочого дняпісля виявленнямайна. Виконавецьза потребиможе обмежитиправо користуваннямайном,здійснити опечатуванняабо вилученняйого уборжника тапередати назберігання іншимособам,про щовін виноситьпостанову абозазначає обмеженняв постановіпро арешт.Вид,обсяг істрок обмеженнявстановлюються виконавцему кожномуконкретному випадкуз урахуваннямвластивостей майна,його значеннядля власникачи володільця,необхідності використаннята іншихобставин (ч.2ст.56цього Закону).

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема: погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Зокрема, як убачається із долученого скаржником розрахунку заборгованості по аліментах від 23.11.2023, складеного начальником Буського ВДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУ Міністерства юстиції Боруцькою І.В., що заборгованість боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 23.11.2023 року відсутня, а також має місце переплата станом на листопад 2023 року в сумі 684,50 грн.

Крім того, із долученого стягувачкою ОСОБА_2 аналогічного розрахунку заборгованості по аліментах від 05.02.2024, який є останнім (свіжішим), що заборгованість боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 05.02.2024 року відсутня, а також має місце переплата станом на лютий 2024 року в сумі 590,50 грн.

Наведені фактичні обставини безспірно свідчать про відсутність заборгованості у скаржника ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання дочки, справність протягом останніх періодів сплати ним аліментних платежів та наявність переплати по аліментах. Наведені стягувачем ОСОБА_2 заперечення проти скарги у клопотанні від 19.02.2024 року цього не спростовують.

Проте, як убачається із відповіді начальника Буського ВДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУ Міністерства юстиції Боруцької І.В. за №10577 від 23.11.2023 на звернення адвоката Малиняка В.А. в інтересах боржника ОСОБА_1 щодо зняття спірного арешту з майна останнього, що державним виконавцем відмовлено у знятті спірного арешту з майна боржника через відсутність підстав для такого зняття і рекомендовано звернутися для винесення відповідного рішення до суду.

Натомість,в силуприписів частинидругої статті71 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення можебути зверненона майноборжника лише за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 24 травня 2021 року в справі №712/12136/18, Суд виснував, що сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини визначені, де пункт 7 цієї норми закону однією із таких підстав передбачає погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 цього Закону).

Як слідує із довідки ТзОВ «СтальБау» №3 від 22.01.2024, що скаржник ОСОБА_1 працює у вказаному товаристві на посаді маляра 4-го розряду з 07 листопада 2018 року (наказ №70-К/18 від 06.11.2018 про прийняття на роботу) по теперішній час.

Таким чином, скаржником доведено, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, а саме зверненням стягнення на його заробітну плату. Відтак, суд вважає, що державним виконавцем помилково та безпідставно відмовлено у задоволенні заяви представника скаржника про зняття спірного арешту з майна боржника, враховуючи наявну для цього правову підставу, передбачену пунктом 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, суд вважає, що заборгованість боржника ОСОБА_1 по сплаті аліментів у межах виконавчого провадження відсутня, ним протягом останніх періодів своєчасно сплачуються аліментні платежі, має місце їх переплата, наведені стягувачем ОСОБА_2 заперечення цього не спростовують, а пред`явлення нею нового позову про збільшення аліментів не може слугувати перешкодою для зняття спірного арешту. Крім того, на думку суду, в діях державного виконавця щодо відмови в зняття арешту майна за відсутністю заборгованості, що нею не заперечується, не наведено підстав для подальшого існування спірного арешту майна боржника протягом останніх десяти років (2014-2015), яке є тривалим обмеженням права власності скаржника, що на думку суду є невиправданим. Також відсутня пропорційність в накладенні арешту на все майно боржника протягом такого тривалого періоду, а однією з підстав зняття арешту майна є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно дочастини першоїта другоїстатті 451ЦПК Україниза результатамирозгляду скаргисуд постановляєухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, ураховуючи все вищевикладене, а також погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, можливість забезпечення виконання рішення в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, зважаючи на наявність у скаржника постійного місця роботи та стабільного заробітку, з якого можливе стягнення аліментних платежів, непропорційність у накладанні арешту на все майно боржника та невиправданість тривалого втручання у право власності скаржника, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги шляхом зобов`язання начальника Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боруцьку Ірину Володимирівну зняти арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 42354300 від 28.08.2014 року.

Разом із тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог скарги про зняття арешту з індивідуально визначеного майна скаржника (земельна ділянка площею 6,0375 га, транспортний засіб ВАЗ 2108, р.н.з НОМЕР_1 , з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 ; квартира по АДРЕСА_1 ), зважаючи на те, що в постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.08.2014 року вказане майно відсутнє, а доказів про його арешт скаржником до суду не надано. Натомість задоволення скарги вищевказаним шляхом, на думку суду, є ефективним способом поновлення порушеного права скаржника, що усуває порушення його прав.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 260, 261, 447, 448, 450, 451 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

скаргу задовольнити частково.

Зобов?язати начальника Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боруцьку Ірину Володимирівну зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладений постановою ВП № 42354300 від 28.08.2024 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 23.02.2024 року.

Суддя Кос І. Б.