Постанова

від 23.02.2024 по справі 526/1245/23

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 526/1245/23

Номер провадження 3/530/1/24

23.02.2024 м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі судді Ситник О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Стрілець Л.Г.,

прокурора Маюри С.В.,особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Біленченківка, Гадяцького району, Полтавської області, працюючої СК «Альфа-Гарант», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд судді Зіньківського районного суду Полтавської області 14.07.2023 року надійшов адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Постановою Зіньківського районного суду Полтавської області провадження від 15.08.2024 в справі про адміністративне правопорушення було зупинене у зв`язку з хворобою ОСОБА_1 , оскільки на даний час минули обставини, які були підставою для зупинення провадження в справі, суд приходить до висновку про необхідність поновлення провадження в справі.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 125 від 20.04.2023 року ОСОБА_1 , будучи депутатом Гадяцької міської ради Полтавської області восьмого скликання, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-7 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», порушила вимоги щодо запобігання і врегулювання конфлікту інтересів, передбачені ст. 28, ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме: 27.05.2022 року на засіданні двадцять третьої позачергової сесії Гадяцької міської ради восьмого скликання, особисто публічно не повідомила про наявність у неї реального конфлікту інтересів під час розгляду питання № 14 «Про передачу в оренду земельної ділянки ФГ «Жито-3» площею 12,4694 га» з яким у ОСОБА_1 наявні договірні відносини та від якого вона отримує дохід, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

В судовому засіданні прокурор просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки в діях останньої є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та затосувати до неї адміністративне покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 н.м.д.громадян .

ОСОБА_1 надала клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, яке в судовому засіданні підтримала.

Пояснила, що земельну ділянку отримала у спадщину , договір оренди з ТОВ «Жито-3» уклала ще до набрання нею повноважень депутата міської ради. З вказаним підприємством у трудових відносинах не перебуває. Голосування на той час відбувалося у зв`язку з тим, що на зазначеній земельній ділянці ТОВ «Жито-3» зберігало зібраний врожай в бегах, оскільки у зв`язку з збройною агресією рф, ТОВ «Жито-3» не могло вчасно його реалізувати та були відсутні інші місця для зберігання зібраного врожаю, через те всі депутати пішли на зустріч фермерському господарству. На запитання прокурора, чи буде вона повідомляти про реальні конфлікти інтересу при виконанні обов`язків депутата Гадяцької міської ради Полтавської області повідомила що в майбутньому буде, але під час саме цього питання яке призвело до складання протоколу за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, то вона дійсно не вбачала у своїх діях конфлікту інтересу.

Вислухавши доводи прокурора, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням першої сесії восьмого скликання Гадяцької міської ради Полтавської області від 20.11.2020 року № 1 «Про початок повноважень депутатів Гадяцької міської ради восьмого скликання» ОСОБА_1 набрала повноважень депутата Гадяцької міської ради восьмого скликання.

20.04.2017 року, між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ «Жито-3» (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі, з якого вбачається, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, площею 2,5576 га з кадастровим номером 5320480400:00:010:0012 строком до 31.12.2027 року.

З інформації про нараховані та виплачені суми орендної плати за вказаним договором оренди земельної ділянки, вбачається, що ОСОБА_1 , як орендодавець у грудні 2022 року отримала дохід від ФГ «Жито-3» в сумі 12422,36 грн.

Згідно з рішеннями 23 позачергової сесії Гадяцької міської ради Полтавської області восьмого скликання від 27.05.2022 року № 1151 було передано ФГ «Жито-3» в оренду земельну ділянку площею 12,4694 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320480400:00:011:0010.

У розгляді вищезазначеного рішення, використавши право ухвального голосу як депутат місцевої ради, взяла участь ОСОБА_1 та проголосувала за позитивне прийняття даного рішення.

Відповідно до статті 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст.245цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст. ст. 251, 252КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України).

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3ЗаконуУкраїни «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Отже, ОСОБА_1 є депутатом Гадяцької міської ради восьмого скликання, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, а отже, на неї поширюються обмеження та зобов`язання, передбачені Законом.

Частинами 1, 3 статті 8 3акону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що депутат місцевої ради є представником інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження повинен дотримуватися таких правил депутатської етики, а саме: не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах, керуватися у своїй діяльності загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності. На депутатів місцевих рад поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «По статус депутатів місцевих рад», ч. 6 ст.49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст.49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради. Депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Отже, депутати місцевих рад, які, крім конституційних гарантій, закріплених у ст. 38 Конституції України, відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» користуються ухвальним голосом з усіх питань, що розглядаються на засіданнях рад та їх органів, до складу яких вони входять. Тобто, до інтересів представницьких повноважень відноситься голосування на сесіях ради.

В протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією зазначено, що приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у вигляді наявності договірних відносин і отримання доходу від ФГ «Жито-3» та у небажанні зашкодити вигідним для себе договірним відносинам та бажанні зберегти джерело доходу, тим самим використавши свої представницькі повноваження, наявним у неї приватним інтересом, який міг суперечити державним інтересам.

Частиною 1 статті 172-7 КУпАП встановлено відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес-будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Диспозиції цієї статті є бланкетними і лише описують безпосередньо самі правопорушення, але для повного визначення ознак цих правопорушень відсилають до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено обов`язок особи, у якої виник конфлікт інтересів (потенційний чи реальний) та яка перебуває в колегіальному органі, повідомити колегіальний орган про конфлікт інтересів.

Частина 1 статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає, що особливості врегулювання конфлікту інтересів у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в тому числі і депутатів місцевих рад, визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

Так, правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності зазначеної у протоколі особи визначені статтею 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою прийняття відповідних рішень (голосування) депутатом на засіданні місцевої ради може здійснюватися за умови повідомлення про конфлікт інтересів та дотримання правил врегулювання конфлікту інтересів, передбачених цією статтею.

Згідно з приміткою ст. 172-7 КУпАП, під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Аналогічне визначення реального конфлікту інтересів міститься у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», де розкривається зміст такого терміну як приватний інтерес, яким є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Виходячи із системного аналізу вказаних термінів, для встановлення факту реального конфлікту інтересів необхідно чітко встановити, що а) приватний інтерес наявний, б) він суперечить службовим чи представницьким повноваженням і в) така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Для встановлення ж наявності факту прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, у тому числі, і для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно також встановити наявність обов`язкової сукупності відповідних юридичних фактів: 1) наявність факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, у чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного із зазначених фактів із цієї сукупності, реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов`язковому порядку має бути відображено, як у протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, так і у судовому рішенні.

Отже, конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

За змістом ст.172-7 КУпАП особистий інтерес - це користь, вигода яка стосується особи і яку вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Суд зазначає, що наявність у ОСОБА_1 земельної ділянки, яка відповідно до договору оренди землі була передана ФГ «Жито-3», відносно якого міською радою приймалось рішення про передачу в оренду земельної ділянки площею 12,4694 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320480400:00:011:0010, не свідчить про наявність приватного інтересу депутата ОСОБА_1 під час голосування за відповідне рішення ради, оскільки земельна ділянка, яка належать ОСОБА_1 була передана в оренду ФГ «Жито-3» ще до набрання останньою повноважень, як депутата Гадяцької міської ради Полтавської області.

Окрім того, матеріали справи не містять фактів, які б підтверджували, що отримання ОСОБА_1 орендної плати від ФГ «Жито-3» та її розмір за договором оренди землі залежить від прийнятих рішень Гадяцької міської ради Полтавської області восьмого скликання від 27.05.2022 року № 1151.

Таким чином, в даному випадку відсутній факт реального конфлікту інтересів, тобто наявність приватного інтересу.

Більше того, відсутні докази, що приватний інтерес ОСОБА_1 суперечить її службовим чи представницьким повноваженням та що така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийнятого рішення останньою.

Передача в оренду земельної ділянки площею 12,4694 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320480400:00:011:0010 не має жодного відношення до земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 та була передана нею в оренду.

ОСОБА_1 брала участь у голосуванні на засіданні позачергової сесії Гадяцької міської ради Полтавської області восьмого скликання від 27.05.2022 року, її дії реально були спрямовані на реалізацію представницького обов`язку, як депутата міської ради.

Суд також зазначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення- це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

У свою чергу, протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, не містять доказів на обґрунтування наявності умислу ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого їй адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Згідно ч. ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП слід закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Полтавського апеляційного суду.

Суддя - Ситник О.В.