Постанова

від 14.02.2024 по справі 369/16710/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 369/16710/20

провадження № 61-7474св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна установа «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» на постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у складі колегії суддів:Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» (далі - ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН»; Установа) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він працював на посаді заступника директора з адміністративно-господарської роботи ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» з 11 червня 2012 року.

У жовтні 2020 року позивачу винесено догану за неналежне виконання посадових обов`язків на підставі звіту Рахункової палати, який став результатом перевірки діяльності відповідача за 2019 рік. Він надав пояснення, у яких зазначив, що його вина у виявлених недоліках відсутня, тому він не погодився з винесенням догани. Відповідач оскаржив звіт Рахункової палати до Окружного адміністративного суду м. Києва, проте цей позов у подальшому залишено без розгляду.

27 листопада 2020 року позивачем надано пояснювальну записку на ім`я адміністрації ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» щодо виконання наказу № 150 від 05 жовтня 2020 року та розпорядження № 24 від 21 травня 2020 року, у якій він спростував невиконання ним зазначеного наказу та розпорядження адміністрації. Невиконання п. 1.3. не є порушенням посадових обов`язків чи правил внутрішнього трудового розпорядку, оскільки замовлення на виготовлення нових посвідчень має ініціювати відділ кадрів, який і видає працівникам ці посвідчення. У нього відсутні повноваження контролювати діяльність відділу кадрів, і, оскільки, відповідної заяви не було, він не замовив нові посвідчення.

Наказом від 27 листопада 2020 року № 61-К3 його звільнено з посади за невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Просив суд:

скасувати наказ від 27 листопада 2020 року № 51-КЗ про його звільнення ( ОСОБА_1 ) з посади заступника директора з адміністративно-господарської роботи ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН»;

поновити його на вказаній посаді;

виплатити середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани в установленому порядку не визнані незаконними та є чинними, що підтверджує факт систематичного порушення працівником трудових обов`язків, то наявні правові підстави для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. З урахуванням наведеного, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач звільнений з роботи з дотриманням відповідачем вимог чинного законодавства.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2022 року скасовано та прийнято нове рішення.

Скасовано наказ ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» від 27 листопада 2020 року № 61-К3 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з адміністративно господарської роботи.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з адміністративно-господарської роботи ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН».

Стягнуто з ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2020 року по 09 березня 2023 року включно на суму 377 519,58 грн, за вирахуванням із цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» на користь держави судовий збір на суму 3 775,20 грн.

Стягнуто з ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на суму 1 261,20 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зазначаючи в оскаржуваному рішенні про те, що накази про оголошення догани позивачу в установленому порядку не визнані незаконними та є чинними, суд першої інстанції не врахував, що лише правомірно накладені стягнення можуть враховуватися та бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. У постановах від 12 листопада 2021 року у справі № 213/775/20 та від 09 червня 2021 року у справі № 601/2049/18 Верховний Суд дійшов висновків, що аргументи касаційної скарги про те, що позивачем не було оскаржено дисциплінарні стягнення у встановлений строк, чим він фактично визнав систематичність невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, є безпідставними, оскільки при оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які увійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

В пункті 4 протоколу Директорату від 26 жовтня 2020 року № 20/1388 зазначено, що при проведенні аудиту Рахунковою палатою було виявлено значні недоліки стосовно проведення ремонтних робіт. Вказано, що в Установі є недостача в розмірі 56 000,00 грн за невиконані роботи, в той час як кошти були виплачені за виконані роботи, закриті договором, але не оформлені належним чином. Також виявлено ще ряд робіт, які належним чином не оформлені (а. с. 41-45). Враховуючи, що зазначені обставини були встановлені звітом аудиту Рахункової палати, що зафіксовано у вказаному протоколі Директорату, а відповідно до п. 2.4., 2.5 посадової інструкції заступника директора з адміністративно-господарської роботи до обов`язків позивача віднесено: стежити за дотриманням вимог технічної експлуатації будівель, проведенням поточного та капітального ремонту; готувати плани капітального та поточного ремонтів, складати кошторис цих ремонтів, контролювати їх виконання, доводи апеляційної скарги позивача у цій частині колегія суддів відхиляє.

Не погоджуючись із наказом про оголошення догани від 25 листопада 2020 року, позивач посилався на те, що зазначені у вказаному наказі факти виконання покладених на нього посадових обов`язків (відсутність графіків роботи робітників, відсутність ведення обліку робочого часу в структурному підрозділі, надання недостовірних даних для нарахування заробітної плати робітникам, що може призвести до неефективного використання бюджетних коштів) є безпідставними, оскільки жоден із зазначених видів робіт не передбачений посадовою інструкцією заступника директора з адміністративно-господарської роботи. Зазначені доводи колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки в наказі від 25 листопада 2020 року не зазначено пункти посадової інструкції, які було порушено позивачем. Тому наказ від 25 листопада 2020 року про оголошення догани позивачу суперечить положенням статті 31 КЗпП України, яка визначає, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором.

Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у наказі № 61-К3 від 27 листопада 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » не міститься фактичних даних щодо допущених порушень, викладені у ньому загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустив у роботі позивач, не містять посилань на конкретні обставини вчинення порушення. Якщо виходити із змісту наказу від 27 листопада 2020 року, позивача було звільнено за ті дисциплінарні проступки, за які раніше виданими наказами ОСОБА_1 вже було оголошено догану, що заборонено частиною другою статті 149 КЗпП України, якою передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. У ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків, а зазначені у наказі пункти Правил внутрішнього трудового розпорядку містять лише загальні норми та підстави звільнення і не вказують на конкретне порушення трудової дисципліни, за яке до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Разом з тим, в наказі також зазначено, що підставою його прийняття є доповідна записка менеджера з персоналу ОСОБА_2 про порушення трудової дисципліни заступником директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_1 від 26 листопада 2020 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 27 листопада 2020 року (а. с. 63). Зі змісту вказаної службової записки від 26 листопада 2020 року вбачається, що 26 листопада 2020 року з метою перевірки табелів обліку робочого часу працівників Інституту за листопад 2020 року менеджер з персоналу ОСОБА_2 отримала від заступника директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_1 роздруківку електронної системи обліку входу/виходу працівників Установи. Зі змісту вказаної службової записки вбачається посилання на невиконання ОСОБА_1 наказів Установи від 05 жовтня 2020 № 150 та розпорядження від 21 травня 2020 № 24, однак не зазначені конкретні факти допущеного ОСОБА_1 невиконання обов`язків після застосування до нього дисциплінарного стягнення наказом від 25 листопада 2020 року. При цьому, частина зазначених у службовій записці виявлених недоліків у роботі містить узагальнюючий характер щодо невизначеного кола осіб, та не зазначено, яким чином за ці порушення несе відповідальність заступник директора з адміністративно-господарської роботи. Щодо решти виявлених порушень, з пояснювальної записки ОСОБА_1 вбачається, що «стосовно наказу № 150 від 05 жовтня 2020 року та розпорядження № 24 від 21 травня 2020 року, виконані всі пункти, окрім п.1.3 розпорядження - не виготовлена необхідна кількість нових посвідчень, хоча це питання іншого підрозділу. В найближчий час буде замовлена потрібна кількість службових посвідчень установи».

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що наказ про звільнення позивача від 27 листопада 2020 року не містить жодних посилань на конкретні допущені ним порушення трудової дисципліни чи факти невиконання трудових обов`язків у період після застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани наказом від 25 листопада 2020 року. Навпаки, зі змісту наказу від 27 листопада 2020 року вбачається, що стягнення застосовується за ті ж самі порушення, за які було застосовано стягнення у вигляді доган. Однак апеляційним судом встановлено, що наказ про оголошення догани від 25 листопада 2020 року прийнятий з порушенням статті 31 КЗпП України, статті 147, 149 КЗпП України. При цьому вбачається, що наведені у службовій записці від 26 листопада 2020 року факти щодо невиконання розпорядження від 21 травня 2020 року та наказу від 05 жовтня 2020 року (строк виконання доручень у якому визначено - 09 жовтня 2020 року) мали місце раніше, ніж було видано наказ від 25 листопада 2020 року про оголошення догани.

Зазначене свідчить про відсутність систематичного невиконання позивачем ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Апеляційним судом встановлено, що період вимушеного прогулу становить з 01 грудня 2020 року по 09 березня 2023 року і складає 579 робочих днів. Отже, позовна заява ОСОБА_1 розглядалась судами більше одного року, проте вини позивача у цьому не було, а тому підстав для зменшення розміру оплати вимушеного прогулу не вбачається. Як вбачається з довідки про доходи позивача від 21 лютого 2023 року, що була витребувана судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, складають: у жовтні 2020 року - нарахована заробітна плата у розмірі 11 518,50 грн, відпрацьовано 21 робочий день; у вересні 2020 року - нарахована заробітна плата у розмірі 16 518,50 грн, відпрацьовано 22 робочі дні. Виплат, які відповідно до п. 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, з указаної довідки судом не встановлено. Таким чином, розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу є наступним: (11 518,50 + 16 518,50)/43 робочі дні = 652,02 грн, що становить середньоденну заробітну плату; 652,02 грн х 579 робочих днів періоду вимушеного прогулу = 377 519,58 грн.

Аргументи учасників справи

У травня 2023 року ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив детально посадову інструкцію позивача, оскільки серед обов`язків позивача визначено наступні: контролює дотримання підлеглими норм та правил охорони праці, безпеки виконання робіт, протипожежних заходів в усіх будівлях та ведення технічної документації, правил внутрішнього трудового розпорядку, норм та правил безпечного проведення робіт (п. 2.7); здійснює контроль за станом трудової дисципліни в підлеглих йому підрозділах, техніки безпеки, і виконанням правил санітарії (п. 2.21); контролює виконання правил трудової та виробничої дисципліни і колективного договору (п. 2.30) (а. с. 60). Тобто, складання графіків роботи робітників та ведення обліку робочого часу в структурному підрозділі здійснювалось позивачем як обов`язок контролю дотримання підлеглими правил внутрішнього трудового розпорядку, контролю трудової дисципліни в підлеглих йому підрозділах. При цьому, факт погодження позивачем виконання вказаних обов`язків щодо складення графіків роботи працівників та контролю за достовірністю внесених в них даних підтверджується в Пояснювальній записці від 20 листопада 2020 року особисто позивачем (а. с. 49).

Суд не врахував, що порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку, і не дослідив детально які порушення були вчинені позивачем. Зокрема, опис порушення позивачем трудової дисципліни детально викладено у службовій записці менеджера з персоналу від 26 листопада 2020 року, про що зазначено в тексті наказу від 27 листопада 2020 року. Позивач порушив обов`язки, покладені на нього наказом від 05 жовтня 2020 року № 150 «Про введення в дію електронної системи обліку входу/виходу працівників та відвідувачів на територію та в приміщення ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» та розпорядженням від 21 травня 2020 року № 24. Так, наказ від 05 жовтня 2020 року № 150 був виданий з метою забезпечення карантинних заходів та посилення контролю за дотриманням працівниками установи правил внутрішнього трудового розпорядку. Розпорядження від 21 травня 2020 року № 24 було видано на виконання умов колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом для посилення контролю за дотриманням трудової дисципліни.

Таким чином, позивач порушив обов`язки, визначені його посадовою інструкцією, які було деталізовано у вказаних наказі та розпорядженні, а саме: п. 2.7. - контролює дотримання підлеглими норм та правил охорони праці, безпеки виконання робіт, протипожежних заходів в усіх будівлях та ведення технічної документації, правил внутрішнього трудового розпорядку, норм та правил безпечного проведення робіт; 2.17 - організовує охорону інституту та контролює її роботу; 2.21 - здійснює контроль за станом трудової дисципліни в підлеглих йому підрозділах, техніки безпеки, і виконанням правил санітарії; 2.30 - контролює виконання правил трудової та виробничої дисципліни і колективного договору; 2.34 - виконує доручення керівництва відповідно до наданих повноважень.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що лише 26 листопада 2020 року при перевірці табелів обліку робочого часу працівників Інституту менеджером з персоналу було виявлено порушення позивачем своїх обов`язків. Суд не врахував частини першої статті 148 КЗпП України, згідно якої дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Тобто, дисциплінарне стягнення було застосоване до позивача за порушення одразу після його виявлення уповноваженою особою в межах місячного строку. До моменту виявлення порушення роботодавець не мав об`єктивної можливості застосовувати дисциплінарне стягнення. Навіть після застосування до позивача двох доган на підставі наказу від 28 жовтня 2020 року № 238-К5 та від 25 листопада 2020 року № 248-К5, останній не виправився, не виконав покладені на нього завдання наказами та розпорядженнями керівника роботодавця, а продовжив недбало порушувати свої трудові обов`язки.

Апеляційний суд не взяв до уваги, що в наказах про накладення дисциплінарних стягнень на позивача також зазначено, які саме порушення трудової дисципліни були допущені позивачем, а детальний опис усіх фактичних обставин, що становлять склад правопорушення, викладено у службових записках від 20 листопада 2020 року, від 26 листопада 2020 року та протоколі Директорату від 26 жовтня 2020 року № 201388, що стали підставою для видачі наказів.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі. У задоволенні клопотання ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року відмовлено.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 133/2002/16-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 10 липня 2019 року у справі № 487/1885/17, від 30 березня 2023 року у справі № 690/190/21).

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 11 червня 2012 року прийнято на посаду заступника директора з адміністративно-господарської роботи.

Згідно з вимогами п. 1.5 посадової інструкції заступника директора з адміністративно-господарської роботи від 01 липня 2020 року № 325 визначено, що у своїй роботі заступник директора керується наказами і розпорядженнями керівництва інституту.

Згідно з розділом 2 посадової інструкції заступника директора з адміністративно-господарської роботи, до завдань та обов`язків позивача належить, зокрема: 2.2. Здійснює керівництво фінансово-господарською діяльністю інституту (за виключенням фінансових питань, пов`язаних з науковою та лікарською діяльністю); 2.3 Приймає участь у тендерах на проведення, ремонтів, закупівель матеріально-технічних засобів; 2.4 Стежить за дотриманням вимог технічної експлуатації будівель, проведенням поточного та капітального ремонту 2.5 Готує плани капітального та поточного ремонтів. Складає кошторис цих ремонтів, контролює їх виконання; 2.6. Контролює забезпечення необхідними протипожежними засобами та обладнанням, розробляє сумісно з представником пожежного надзору, інженером з охорони праці інституту та представляє на затвердження директора інституту план евакуації співробітників та майна з приміщень на час пожежі; 2.7 Контролює дотримання підлеглими норм та правил охорони праці, безпеки виконання робіт, протипожежних заходів в усіх будівлях та ведення технічної документації, правил внутрішнього трудового розпорядку, норм та правил безпечного проведення робіт; 2.8 Організовує розробку інструкцій з охорони праці в підрозділі, та розповсюджує по робочих місцях; 2.9 Проводить та фіксує в журналі інструктажі з охорони праці з працівниками підрозділу; 2.10. укладає договори на поставку електроенергії, гарячої та холодної води, теплопостачання; 2.11 Контролює централізоване придбання потрібних матеріально-технічних засобів; 2.12 Організовує особисто і через підлеглих облік і розподіл матеріально-технічних засобів, що надходять, їх ефективне і дбайливе використання; 2.13 Контролює роботу складів по забезпеченню збереження матеріальних засобів; 2.14 Приймає своєчасні міри для розширення прямих господарських зв`язків з постачальниками та виконавцями робіт ; 2.15 Забезпечує безперебійну роботу автотранспорту та контролює облік і витрату пального ; 2.16 Здійснює підготовку автотранспорту до щорічних технічних оглядів; 2.17 Організовує охорону інституту та контролює її роботу ; 2.18 Приймає участь у підготовці та виконанні колективних договорів між профспілковою організацією та адміністрацією інституту по створенню безпечних умов праці. 2.19 Забезпечує найбільш доцільне використання працівників підлеглих йому підрозділів, організовує розробку посадових інструкцій та узгоджує їх; 2.20 Вносить пропозиції адміністрації інституту про прийом на роботу та звільнення робітників, службовців у своїх підрозділах; 2.21 Здійснює контроль за станом трудової дисципліни в підлеглих йому підрозділах, техніки безпеки, і виконанням правил санітарії; 2.22 У відповідності Закону про трудові колективи, проводить збори робітників та службовців адміністративно-господарських служб інституту; 2.23 Приймає участь у розробці та погодженні документів системи управління; 2.24 Організовує збір і аналіз пропозицій підлеглого йому персоналу по вдосконаленню СУ, будь-яким змінам в процесі, їх узагальнення і передачу представнику з якості; 2.25 Приймає участь у розробці та впровадженні коригувальних і запобіжних дій в підрозділі в процесі виробничої діяльності, а також за результатами проведених і зовнішніх аудитів; 2.26 Сприяє внутрішнім аудиторам в проведенні перевірок СУЯ; 2.27 Здійснює моніторинг процесу, аналіз функціонування процесу і досягнення поставлених підприємством цілей; 2.28 Розробляє плани робіт та здійснює своєчасне проведення цих робіт ; 2.29 Організовує складання звітних матеріалів про виконання робіт; 2.30 Контролює виконання правил трудової та виробничої дисципліни і колективного договору; 2.31 Контролює дотримання працівниками інституту забезпечення законодавства у сфері захисту персональних даних, у т.ч. щодо нерозголошення даних фізичних осіб, що стали відомі під час виконання посадових обов`язків; 2.32 Надає для розгляду представнику керівництва пропозиції, спрямовані на поліпшення і розвиток СУЯ; 2.33 Постійно удосконалює свої знання та професійний рівень; 2.34 Виконує доручення керівництва відповідно до наданих повноважень (а. с. 59-60).

У п. 4 протоколу Директорату від 26 жовтня 2020 року № 201388 зазначено, що при проведенні аудиту Рахунковою палатою було виявлено значні недоліки стосовно проведення ремонтних робіт. Вказано, що в ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» є недостача в розмірі 56 000,00 грн за невиконані роботи, в той час як кошти були виплачені за виконані роботи, закриті договором, але не оформлені належним чином.

Відповідно до наказу ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» від 28 жовтня 2020 року № 238-К5 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за безвідповідальне та неналежне виконання своїх посадових обов`язків при проведенні поточного ремонту приміщень ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН», що призвело до значних наслідків у вигляді матеріальних збитків.

Відповідно до наказу ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» від 25 листопада 2020 року № 248-К5 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголошено догану за безвідповідальне та неналежне виконання покладених на нього посадових обов`язків (відсутність графіків роботи робітників, відсутність ведення обліку робочого часу в структурному підрозділі, надання недостовірних даних для нарахування заробітної плати робітникам, що може призвести до неефективного використання бюджетних коштів).

Розпорядженням № 24 від 21 травня 2020 року «Про посилення контролю за дотриманням трудової дисципліни» зобов`язано заступника директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_1 забезпечити: - облік щоденного виходу на роботу працівників установи, шляхом внесення черговим по поверху (черговим вахтером) в журналі реєстрації виходу на роботу працівників установи достовірних і правдивих даних про час виходу на роботу і час виходу з роботи кожного працівника установи; - щоденне інформування начальника відділу кадрів про вихід на роботу працівників, шляхом щоденного подання до 10-00 год. у відділ кадрів установи достовірної та правдивої інформації про час виходу на роботу працівників; - забезпечити виготовлення необхідної кількості службових посвідчень для працівників установи і тимчасових посвідчень для хворих, які перебувають на стаціонарному або амбулаторному лікуванні та/або обстеженні в клініці інституту, а також для відвідувачів установи; - суворий контроль за входом на територію та виходу з території установи її працівників і відвідувачів включно, через вестибюль центрального корпусу; - суворий контроль за з`їздом і виїздом на територію установи службового, технологічного та/або особистого автотранспорту працівників установи, виключно, за службовим або тимчасовим посвідченням і/або перепусткою; - облаштування службових приміщень (кабінетів) дирекції, відділу бухгалтерського обліку, планово-економічного відділу, відділу кадрів, наукової частини установи та ін. де зберігається документація суворої звітності засобами для їх опломбування з метою встановлення фактів несанкціонованого проникнення до приміщень сторонніх осіб. Зобов`язано ОСОБА_1 - заступника директора з адміністративно-господарської роботи і ОСОБА_3 - начальника відділу кадрів розробити інструкцію про порядок обліку щоденного виходу на роботу та виходу з роботи працівників установи, а також інструкцію про порядок щодо пропуску на територію установи відвідувачів, службового, технологічного, або власного автотранспорту працівників установи.

Згідно з наказом ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» від 05 жовтня 2020 року № 150 «Про введення в дію електронної системи обліку працівників і відвідувачів» заступнику директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_1 наказано забезпечити: надання до відділу кадрів ( ОСОБА_4 ) витягу з бази даних електронної системи обліку за попередній робочий день - звіту про облік перебування працівників установи на території установи, щоденно до 09 год. 30 хв., за винятком вихідних днів; фіксацію пропуску на територію установи транспортних засобів установи, приватних транспортних засобів працівників установи, шляхом використання електронних карток працівників; розробку та затвердження інструкції щодо реєстрації відвідувачів установи, в термін до 09 жовтня 2020 року

У службовій записці менеджера з персоналу від 26 листопада 2020 року зазначено, що позивач не виконав жодного з пунктів наказу ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» від 05 жовтня 2020 року № 150 «Про введення в дію електронної системи обліку працівників і відвідувачів» та розпорядження від 21 травня 2020 року № 24 «Про посилення контролю за дотриманням трудової дисципліни».

При проведенні звірки роздруківки за листопад 2020 року з табелями обліку робочого часу було виявлено наступне: контроль за входом на територію та виходом з території установи її працівників не ведеться, працівники не дотримуються правил внутрішнього трудового розпорядку, вхід на територію здійснюється не тільки через центральний вхід, як того вимагають розпорядчі документи; кількість годин роздруківки не співпадає з кількістю годин в табелях обліку використання робочого часу; не забезпечена належна фіксація транспортних засобів (службових, т.з. відвідувачів та працівників); відділ кадрів не забезпечений посвідченнями нового зразку, електронні перепустки мають не всі працівники Інституту, тимчасові перепустки відсутні, інструкція про порядок обліку щоденного виходу на роботу та виходу з роботи працівників установи, а також інструкція про порядок пропуску на територію відвідувачів, службового технологічного або власного автотранспорту працівників установи відсутні.

Згідно з наказом ДУ «ІМП ІМЕНІ Ю. І. КУНДІЄВА НАМН» від 27 листопада 2020 року № 61-КЗ ОСОБА_5 звільнено 30 листопада 2020 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Зміст наказу є наступним: «Враховуючи систематичний характер порушень вимог чинного трудового законодавства заступником директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_1 (неналежне виконання посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни), за що відповідно до наказів № 238-К5 від 28 жовтня 2020 року № 248-К5 від 25 листопада 2020 року до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді доган, та керуючись пунктами 7.1, 7.2, 7.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, статтями 147, 148, 149 КЗпП України, наказую: ОСОБА_1 , заступника директора з адміністративно-господарської роботи ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України», звільнити 30 листопада 2020 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, пунктом 3 статті 40 КЗпП України» (а. с. 63).

В наказі також зазначено, що підставою його прийняття є доповідна записка менеджера з персоналу ОСОБА_2 про порушення трудової дисципліни заступником директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_1 від 26 листопада 2020 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 27 листопада 2020 року (а. с. 63).

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (статті 149 КЗпП України).

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України).

Отже, працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Отже, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення. Такий висновок підтверджено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року у справі № 133/2002/16-ц (провадження № 61-38752св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця».

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18) зазначено, що «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року у справі №487/1885/17 (провадження № 61-25009св18) вказано, що «підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника».

Аналогічний висновок наведений і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2023 року у справі № 690/190/21 (провадження № 61-10261св22), на яку є посилання в касаційній скарзі.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що:

в наказі від 25 листопада 2020 року не зазначено пункти посадової інструкції, які було порушено позивачем, а відповідно до наявної у матеріалах справи посадової інструкції складання графіків роботи робітників та ведення обліку робочого часу в структурному підрозділі не належить до посадових обов`язків позивача;

в наказі № 61-К3 від 27 листопада 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » не міститься фактичних даних щодо допущених порушень, викладені у ньому загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустив у роботі позивач. У доданій до наказу службовій записці міститься посилання на невиконання ОСОБА_1 наказів Установи від 05 жовтня 2020 № 150 та розпорядження від 21 травня 2020 № 24 (строк виконання у якому визначено - 09 жовтня 2020 року), однак не зазначені конкретні факти допущеного ОСОБА_1 невиконання обов`язків після застосування до нього дисциплінарного стягнення наказом від 25 листопада 2020 року. Частина зазначених у службовій записці виявлених недоліків у роботі містить узагальнюючий характер щодо невизначеного кола осіб, та не зазначено, яким чином за ці порушення несе відповідальність заступник директора з адміністративно-господарської роботи. З пояснювальної записки ОСОБА_1 вбачається, що «стосовно наказу № 150 від 05 жовтня 2020 року та розпорядження № 24 від 21 травня 2020 року, виконані всі пункти, окрім п.1.3 розпорядження - не виготовлена необхідна кількість нових посвідчень, хоча це питання іншого підрозділу». Фактично позивача було звільнено за ті дисциплінарні проступки, за які раніше виданими наказами ОСОБА_1 вже було оголошено догану. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вини та умислу у діях позивача.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про непідтвердження відповідачем підстав для звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (систематичного невиконання ОСОБА_1 без поважних причин трудових обов`язків). Висновки щодо застосування апеляційним судом норм права не суперечать висновкам, викладених у постановах Верховного Суду, на які є посилання в касаційній скарзі. Встановивши незаконність звільнення позивача, суд правильно задовольнив позовні вимоги про поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наведені у касаційній скарзі інші доводи, що суди не дослідили та не надали належної оцінки доказам, які містяться у справі, зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи. Такі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судове рішення - без змін, а тому судовий збір за її подання покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук