Рішення

від 08.02.2024 по справі 686/21374/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/21374/21

Провадження № 2/686/626/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Палінчака О.М.,

за участю секретаря Цибульської Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Лучковська Тамара Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки незаконним,

встановив:

07 вересня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відповідачів, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, приватного нотаріуса Лучковську Т.М., про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки незаконним, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що позивачка проживає в багатоквартирному одноповерховому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який має трьох співвласників квартир. Земельна ділянка, що розташована за місцем знаходження будинку по АДРЕСА_1 , має загальну площу 0,618 га за цільовим призначенням для обслуговування будинку і знаходиться у постійному користуванні власників квартир будинку. При цьому, межі земельних ділянок в натурі на місцевості не встановлювались і межові знаки не видавались.

Згідно роз`яснення Хмельницького міськрайонного суду судового рішення від 05.12.2002 року, земельні ділянки були розподілені в наступному співвідношенні: земельна ділянка площею 82,0 м-2 у спільному постійному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ; земельна ділянка площею 12, 8 м-2 у спільному постійному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ; земельна ділянка площею 42 м-2 у спільному постійному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Проте, 17.09.2020 року при купівлі частини будинку у ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , спадкодавець ОСОБА_8 продала, а відповідач ОСОБА_4 придбав частину земельної ділянки площею 145 м2 кадастровий номер 6810100000:01:003:0125 за договором купівлі-продажу. Згодом відповідач ОСОБА_4 продав вказану частину земельної ділянки співвідповідачу ОСОБА_9 , без відчуження права на домоволодіння. Тобто, відповідачем було відчужено частину земельної ділянки, призначеної для обслуговування будинку без придбання ним відповідної частки приміщень.

Позивачка вказує, що цей договір купівлі-продажу земельної ділянки є незаконним та таким, що порушує її права, оскільки відповідач здійснив продаж земельної ділянки без погодження із співкористувачами, залишивши у своїй приватній власності квартиру (частину будинку) та відповідач не мав законних підстав на відчуження належної їй на праві спільного користування присадибної земельної ділянки без одночасного відчуження належної йому на праві приватної власності частини житлового будинку, укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Також, відчужена земельна ділянка має таке розташування, що вільний доступ до неї обмежений з усіх сторін, що у свою чергу передбачає прохід до неї через суміжні ділянки, що у свою чергу порушує права суміжних користувачів.

А тому, позивач просить визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 145 м-2 кадастровий номер 6810100000:01:003:0125 для обслуговування будинку відповідачем ОСОБА_4 відповідачу ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , незаконним, скасувати його, та перевести на неї права покупця. Припинити право власності ОСОБА_9 , та визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 145 м-2 кадастровий номер 6810100000:01:003:0125 для обслуговування житлового будинку що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 27 вересня 2021 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Проте, у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України з 24.02.2022 року, суддя Бондарчук В.В. був увільнений від роботи на період дії даного воєнного стану у зв`язку з його зарахуванням до лав Збройних Сил України, що стало підставою для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, та згідно протоколу вказану справу було передано на розгляд судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Палінчаку О.М.

Ухвалою суду від 29 березня 2023 року прийнято справу до провадження та призначено по справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 подав в судовому засіданні 22.11.2021 року письмові пояснення, в яких зазначив, що просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_5 та третя особа приватний нотаріус Лучковська Т.М. в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань до суду не подавали.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимогст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимогст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, судом встановлено, що згідно архівного витягу з протоколу засідання Хмельницького міськвиконкому від 05.05.1954 року № 11 постановлено затвердити матеріали по заміру земель будівельного кварталу № 149, в тому числі по АДРЕСА_2 , - 618 кв. м.

Рішенням Хмельницького міського суду від 05 грудня 2002 року позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено та, враховуючи ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 18.01.2008 року про роз`яснення рішення суду: встановлено слідуючий порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , згідно плану, і виділена в користування:

-ОСОБА_10 земельну ділянку розміром 334 м2 , з них 320 м2 біля частинибудинку,що належитьїй направі власності,42 м2 - передано у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ;

-ОСОБА_1 земельну ділянку площею 142 м2 , з них 80,6 м2 біля частини будинку, що належить йому на праві власності, 12,8 м2 та 82 м2 передано у спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , 42 м2 передано у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ; ОСОБА_6 розміром 142 м2 .

-ОСОБА_6 земельну ділянку площею 142 м2 , з них 80,6 м2 біля частини будинку, яка належить йому на праві власності , 12,8 м2 та 82 м2 передано у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , 42 м2 передано у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .

Із копії договору дарування частини домоволодіння від 13.01.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 подарував дружині 23/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_3 , загальною площею 82,4 кв.м.

ОСОБА_3 зареєструвала право власності, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.01.2007 року № 13245120.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №250611 на підставі рішення 38-ї сесії Хмельницької міської ради від 08.09.2010 року № 30 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0081 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6810100000:01:003:0189.

Згідно договору купівлі-продажу від 17.09.2020 року за реєстровим № 877 ОСОБА_5 продав ОСОБА_3 54/100 житлового будинку під АДРЕСА_1 . Також, ОСОБА_5 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0189 га, кадастровий номер 6810100000:01:003:0124, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташована відчужувана частка житлового будинку (договір купівлі-продажу за реєстровим № 878, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

Із відповіді на адвокатський запит ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.01.2022 року №138/421-22 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:003:0124 загальною площею 0.0189 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 була перенесена в автоматичному режимі з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Датою реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі було зазначено 08.07.2009року. Власником земельної ділянки було зазначено ОСОБА_8

06.02.2020 року в порядку інформаційної взаємодії між органами реєстрації речових прав на нерухоме майно та органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надійшли відомості про реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:003:0124 за гр. ОСОБА_5

17.09.2020 року в порядку інформаційної взаємодії між органами реєстрації речових прав на нерухоме майно та органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надійшли відомості про реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:003:0124 за гр. ОСОБА_3 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:003:0125 загальною площею 0.0145 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 була перенесена в автоматичному режимі з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Датою реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі було зазначено 08.07.2009 року. Власником земельної ділянки було зазначено гр. ОСОБА_8

11.05.2018 року, в порядку інформаційної взаємодії між органами реєстрації речових прав на нерухоме майно та органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надійшли відомості про реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:003:0125за гр. ОСОБА_4

25.05.2018року,в порядкуінформаційної взаємодіїміж органамиреєстрації речовихправ нанерухоме майнота органом,що здійснюєведення Державногоземельного кадастру,надійшли відомостіпро реєстраціюречового права ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:003:0125 за гр. ОСОБА_2 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:003:0189 площею 0.0081 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 була перенесена автоматичному режимі з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Датою реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі зазначено 30.03.2011 року. Власником земельної ділянки було зазначено гр. Рудого згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ 250611 від 30.03.2011 року.

На земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:003:0189 згідно Державного земельного кадастру речове право на нерухоме майно не зареєстроване.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:003:0246 загальною площею 0.0053 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 04.09.2013 року.

30.01.2014 року, в порядку інформаційної взаємодії між органами реєстрації речових прав на нерухоме майно та органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надійшли відомості про реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:003:0246 за гр. ОСОБА_11 та гр. ОСОБА_12 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:003:0247 загальною площею 0.0028 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована Державному земельному кадастрі 04.09.2013 року.

30.01.2014 року, в порядку інформаційної взаємодії між органами реєстрації речових прав на нерухоме майно та органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надійшли відомості про реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:003:0247 за гр. ОСОБА_11 та гр. ОСОБА_12 .

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а)придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України (справа 6-57цс13 від 19.06.2013 року), державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 25.06.2014 року (справа № 6-67 цс 14), державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано і дотримання вимог, передбачених ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Як встановлено судом, рішенням 24-ї сесії ХМР від 08.04.2009 року за № 49 передано у власність земельну ділянку п. 2.1 для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) землі житлової та громадської забудови згідно додатку 2 - ОСОБА_8 .

Земельна ділянка площею 0,0145 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , на підставі рішення 24-ї сесії ХМР від 08.04.2009 року за № 49, з кадастровим номером 6810100000:01:003:0125, належала на праві власності ОСОБА_8 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №448415, виданого 08.07.2009 року). Дані обставини підтверджуються відповіддю Управління надання адміністративних послуг від 17.01.2022 року № 138/421-22.

ОСОБА_8 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.11.2010 року, зареєстрованого в реєстрі № 1248, продала ОСОБА_4 земельну ділянку площею 145 кв. м., розташовану на території Хмельницької міської ради у АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві приватноївласності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_4 належить вказана земельна ділянка на праві приватної власності, відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:003:0125 (копія договору купівлі-продажу від 25.05.2018 року, зареєстрований в реєстрі №1342; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

Отже, із долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:003:0125 належала ОСОБА_8 на праві приватної власності, та не належала на праві спільної сумісної власності власникам будинку АДРЕСА_1 . А рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05.12.2002 року було встановлено лише порядок користування земельною ділянкою.

Тобто, правомірність набуття ОСОБА_8 і в подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:01:003:0125 підтверджена належними правовстановлюючими документами, фактом державної реєстрації такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Вказана правова норма кореспондується з положеннями частини першої статті 626 ЦК України.

Зміст договору як угоди домовленості (правочину) двох або більше сторін складає сукупність визначених на їхній розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 626, частина перша статті 628 ЦК України)

Частиною першою статті 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 року у справі № 125/2157/19 зазначила, що вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2,4,7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами, міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ОСОБА_8 належала на праві власності земельна ділянка, тому доводи позову про наявність порушень законодавства при набутті ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не знайшли об`єктивного підтвердження під час розгляду.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки суд ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору,приватний нотаріусХмельницького міськогонотаріального округуЛучковська ТамараМиколаївна провизнання договорукупівлі-продажуземельної ділянкинезаконним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 лютого 2024 року.

Суддя О.М. Палінчак