Рішення

від 21.02.2024 по справі 689/719/23

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 689/719/23

2/689/34/24

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2024 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Шевчик О.М.

за участю:

секретаря судового засідання Фурман Н.Л.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Басюр Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Динько Галина Антонівна про визнання права власності на земельну ділянку, -

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г.А., в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку, яка розташована на території колишньої Ясенівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області площею 3,0227 га, що належить ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 884106, виданого Ясенівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області 08 вересня 2006 року, кадастровий номер земельної ділянки 6825889600:02:006:0053.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є спадкоємицею матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і, яка при житті склала заповіт, посвідчений Ясенівською сільською радою 21.08.2012 р., згідно якого державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) серії Р2 № 884106 в розмірі 3,02 га, яка розташована на території Ясенівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області заповідає ОСОБА_3 . Все інше майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось на день смерті, спадкодавця заповіла ОСОБА_4 .

Позивач звернулась до нотаріуса для оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_5 , однак 28.02.2023 їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій в зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка розташована на території колишньої Ясенівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області площею 3,0227 га і належала померлій згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 884106, виданого Ясенівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області, не заповідались заповідачем спадкоємиці ОСОБА_3 .

А тому, щоб захистити свої майнові права позивач просить визнати за нею право власності на земельну ділянку, яка розташована на території колишньої Ясенівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області площею 3,0227 га, в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_5 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому вказано, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, зокрема, ним у позові не ставиться вимога щодо тлумачення заповіту. Одночасно зазначив, що заповіт є зрозумілим, заповідачка заповіла позивачці саме державний акт, а не земельну ділянку.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини вказані у відзиві, додавши, що позивачка також не заявляє вимогу щодо визнання протиправною та скасування постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У письмових поясненнях поданих до суду 31.08.2023, представник третьої особи приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г.А., адвокат Басюр Л.М. просить в заявленому позові відмовити повністю, посилаючись на те, що відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину є правомірною, оскільки заповідачка заповіла державний акт, а не земельну ділянку. Крім того, позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

В судовому засіданні представник третьої особи заперечила щодо задоволення позову, посилаючись на обставини, вказані у письмових поясненнях.

Третя особа приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г.А. суду пояснила, що позивачка як спадкоємиця ОСОБА_5 звернулася до неї з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак, підстав для цього немає, оскільки згідно заповіту, заповідачка заповіла позивачці державний акт, а не земельну ділянку При цьому, об`єктом спадкування є не документи, а майно.

Нотаріус вказала, що текст заповіту є зрозумілим і тлумачення не потребує. ОСОБА_5 заповіла позивачці земельну ділянку, однак, заповіт складено неграмотно.

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій була вручена позивачці і їй було роз`яснено право на оскарження постанови, однак, якби постанову було оскаржено і скасовано, у разі повторного звернення позивачки, її постанова була б такого ж змісту.

Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 являється спадкоємицею за заповітом майна після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя мати позивачки ОСОБА_5 була власницею земельної ділянки, яка розташована на території колишньої Ясенівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області площею 3,02 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 884106, виданого Ясенівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області 08.09.2006.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 138/2017, заведеної після смерті ОСОБА_5 (а.с.30-62) та державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 № 884106 від 08.09.2006 (а.с.14).

При цьому суд враховує, що чинним є заповіт ОСОБА_5 від 21.08.2012 року, оскільки рішенням Ярмолинецького районного суду від 16.11.2022, яке набрало законної сили 17.12.2022, заповіт від імені ОСОБА_5 посвідчений 10.05.2017, визнано недійсним (а.с.46-47).

Інших заповітів ОСОБА_5 не залишала, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с.64).

Як вбачається з заповіту ОСОБА_5 , посвідченого секретарем виконкому Ясенівської сільської ради 21.08.2012 та зареєстрованого в реєстрі за № 134, ОСОБА_5 . Державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) серії Р2 № 884106 в розмірі 3,02 га, яка розташована на території Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області заповіла ОСОБА_3 . Все інше майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, яке буде належати їй на день смерті, спадкодавця заповіла ОСОБА_4 (а.с.12).

Згідно з відповіддю нотаріуса від 28.02.2023 року № 22/02-31 позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальних дій в зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка розташована на території колишньої Ясенівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області площею 3,0227 га, належала померлій згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 884106, виданого Ясенівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області, не заповідались заповідачем спадкоємиці ОСОБА_3 .

Щодо позиції сторони відповідача та третьої особи про те, що вимога позивача про визнання права власності в порядку спадкування є неналежним способом захисту, суд виходить з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем

і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК України).

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому (частина перша статті 1236 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що розпорядження в заповіті можуть стосуватися призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України дає підстави для висновку, що при вирішенні позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідно встановити, що особа є спадкоємцем за законом чи заповітом.

Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу (стаття 1256ЦК України).

У статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленим статтею 213 ЦК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

Аналіз статті 1256 ЦК України свідчить, що: тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді власне позовної вимоги про тлумачення змісту заповіту, так і, зокрема, при розгляді позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини; з урахуванням того, що зміст заповіту може містити розпорядження про призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини), то і тлумачення змісту заповіту може здійснюватися щодо таких розпоряджень заповідача.

Відповідна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року в справі № 474/454/18.

Враховуючи наведене, суд вважає, що питання, які виникають з приводу тлумачення заповіту можуть бути з`ясовані під час розгляду справи про визнання права власності на спадкове майно та ініціювання окремого позову щодо тлумачення заповіту не є обов`язковим.

Таким чином, дослідивши текст заповіту ОСОБА_5 від 21.08.2012, заслухавши пояснення третьої особи приватного нотаріуса Динько Г.В. про те, що ОСОБА_5 по суті заповіла позивачці земельну ділянку, але заповіт складено неграмотно, суд вважає, що заповідачка заповіла позивачці саме земельну ділянку, яка розташована на території колишньої Ясенівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області площею 3,02 га, як об`єкт нерухомого майна, будучи необізнаною в питанні правильності формулювання свого волевиявлення у тексті заповіту. При цьому документ, який зазначено у заповіті державний акт серії Р2 № 884106 посвідчує право власності заповідачки на цю земельну ділянку.

Суд також не вважає ефективним способом захисту порушеного права оскарження постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, на що посилався в судовому засіданні представник відповідача, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 49 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до пунктів 3 та 4 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Судом встановлено, що підставою для відмови приватним нотаріусом Динько Г.А. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є те, що у заповіті, посвідченому 21.08.2012 секретарем виконкому Ясенівської сільської ради заповідач ОСОБА_5 заповіла спадкоємиці ОСОБА_3 державний акт на право власності на землю Р2 № 884106. Спадкоємиця звернулась до нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належну ОСОБА_5 земельну ділянку, посвідчену зазначеним державним актом, однак, нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки земельна ділянка не заповідалась заповідачем.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Враховуючи те, що, саме по собі визнання протиправною бездіяльності нотаріуса, вираженої у відмові видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в цілому не забезпечує поновлення права позивача на спадкування, тому що не тягне за собою будь-яких юридично значимих для неї наслідків, тому суд вважає, що звернення позивачки з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, було б неефективним способом захисту порушеного права.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (п.8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (п.21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (п.56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (п.5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (п.9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (п.55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (п.86)).

Враховуючи наведене, суд вважає, що ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошена померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України)

Згідно із частинами першою, п`ятою статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тобто внаслідок спадкування на майно, яке належало спадкодавцеві на праві власності, право власності на це майно у спадкоємця виникає з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За заявою представника позивача судовий збір з відповідача не стягується.

На підставі ст.ст. 16, 328, 1216, 1268, 1269, 1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 10,13,81,89,263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, яка розташована на території колишньої Ясенівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області площею 3,02 га, яка згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 884106, виданого Ясенівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області 08 вересня 2006 року, кадастровий номер земельної ділянки 6825889600:02:006:0053, належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевчик О.М.