Рішення

від 23.02.2024 по справі 758/2107/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/2107/23

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2024 року

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Соколовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Ентеркріт» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ - ФІНАНС», Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Мотор-Гарант», Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Ентеркріт» звернуся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування ПДВ в сумі 195245 грн. 22 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 30.10.2021 ТСЦ 8048, ТОВ «УЛФ - ФІНАНС» є власником автомобіля Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 . За Договором фінансового лізингу № 13797/09/22-Г від 05.09.2022 ТОВ «УЛФ - ФІНАНС» (лізингодавець) передало, а ТОВ «Ентеркріт» (лізингоодержувач) отримав у лізинг предмет/об`єкт лізингу, зокрема: автомобіль Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 . 14 вересня 2022 року о 08 годині 26 хвилин в місті Києві на перехресті вулиць Набережно-Рибальська та Електриків, відповідач, керуючи транспортним засобом Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної швидкості та безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинився спереду, котрий, в свою чергу посунувся вперед в результаті удару та скоїв зіткнення з автомобілем KIA Forte, д.н.з. НОМЕР_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Подільського районного суду міста Києва від 27 грудня 2022 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно звіту № 24/09/22 від 22.09.2022 з визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспорту - вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 325245 грн. 22 коп. без урахування ПДВ. 22 грудня 2022 року ТДВ «СК «Мотор-Гарант», відповідно до Договору/полісу ЕР/206036991, яким на час заподіяння шкоди була забезпечена цивільно - правова відповідальність відповідача, виплатило позивачу страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності, в сумі 130000 грн. Враховуючи, що страхової виплати недостатньо для відшкодування шкоди, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка складає 195245 грн. 22 коп.

02 березня 2023 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку з повідомленням (викликом) сторін, яку сторони отримали в установлений законом строк, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України, 11 травня 2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнав у повному обсязі, з огляду на наступне. Так, дійсно постановою Подільського районного суду містка Києва від 27 грудня 2022 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке мало місце 14 вересня 2022 року. Цивільно - правова відповідальність відповідача застрахована ТДВ «СК «Мотор-Гарант» згідно Полісу НОМЕР_4 . А оскільки Договір страхування укладено відповідачем з ТДВ «СК «Мотор-Гарант», то Товариство і має здійснювати страхову виплату потерпілому. Так, ТДВ «СК «Мотор-Гарант» було перераховано позивачу в рахунок сплати страхового відшкодування 130000 грн., яку було обраховано страховою компанією згідно Страхового акту № 1211/22 від 22.12.2022, з розміром якого позивач погодився. Натомість, при зверненні з позовом до суду, стороною позивача надається на підтвердження розміру матеріальної шкоди Звіт про оцінку майна № 24/09/22 від 22.06.2022, згідно якого позивач просить стягнути суму у розмірі 195245 грн. 22 коп., що на думку представника відповідача є необґрунтованим. До того ж, автомобіль позивача на момент дорожньо-транспортної пригоди, згідно умов Договору фінансового лізингу № 13797/09/22-Г від 05.09.2022 мав страховий поліс № 206630722, укладений з ТДВ «Експрес Страхування». Тому, позивачем не надано суду доказів чи отримувались страхові виплати з вказаної страхової компанії та чи повідомляв позивач свою страхову компанію про настання страхового випадку. Крім того, розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем в сумі 22800 грн. вважає неспівмірним зі складністю справи, у зв`язку з чим просив зменшити витрати на професійну допомогу.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 червня 2023 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ТОВ «Ентеркріт» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ТДВ «СК «Мотор-Гарант» та ТДВ «Експрес Страхування».

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 серпня 2023 року за клопотанням представника відповідача у справі призначено транспортно - товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 грудня 2023 року поновлено провадження у цивільній справі у зв`язку з надходженням 28.12.2023 на адресу суду з Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України матеріалів цивільної справи разом з висновком експерта №СЕ-19/111-23/50961-АВ від 22.12.2023 за результатами проведеної експертизи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. При цьому, на адресу суду 22.02.2024 представник відповідача надіслав повторне клопотання про відкладення судового засідання, посилаючись на погіршення стану здоров`я, однак на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання не долучив жодних доказів. Суд наголошує на тому, що попереднє судове засідання також було відкладено за клопотанням представника відповідача від 01.02.2024 року, який просив надати додатковий час для ознайомлення з висновком експертизи. Зважаючи на викладені обставини та вимоги п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача, оскільки причини неявки останнього в судове засідання суд визнає неповажними.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином, будь-яких пояснень щодо заявлених позовних вимог від третіх осіб до суду не надійшло.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників справи, за наявними в справі матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «УЛФ - ФІНАНС» є власником автомобіля Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 30.10.2021 ТСЦ 8048.

За Договором фінансового лізингу № 13797/09/22-Г від 05.09.2022, ТОВ «УЛФ - ФІНАНС» (лізингодавець) передало, а ТОВ «Ентеркріт» (лізингоодержувач) отримав у лізинг предмет/об`єкт лізингу, зокрема: автомобіль Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно ч. 1 ст. 809 ЦК України, ризик випадкового знищення або пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

25 вересня 2021 року між ТДВ «СК «Мотор-Гарант» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений Поліс № 206036991 обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Строк дії Полісу з 25.09.2021 по 24.09.2022 включно.

Забезпечений транспортний засіб - Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_5 .

Розмір франшизи - 0 грн. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 130000 грн.

Так, відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києві від 27 грудня 2022 року, 14 вересня 2022 року о 08 годині 26 хвилин в місті Києві на перехресті вулиць Набережно-Рибальська та Електриків, відповідач, керуючи транспортним засобом Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної швидкості та безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинився спереду, котрий, в свою чергу посунувся вперед в результаті удару, та скоїв зіткнення з автомобілем KIA Forte, д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушено п. п. 2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача, однак справу про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Київського апеляційного суду від27 січня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лебедєва В.В. залишено без задоволення. Постанову Подільського районного суду міста Києві від 27 грудня 2022 року залишено без змін.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди ТДВ «Ентеркріт», як лізингоодержувачу автомобіля Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , було завдано матеріальної шкоди.

Згідно звіту № 24/09/22 від 22.09.2022 з визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспорту - вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 325245 грн. 22 коп. без урахування ПДВ.

22 грудня 2022 року ТДВ «СК «Мотор-Гарант», відповідно до Полісу № 206036991, яким на час заподіяння шкоди була забезпечена цивільно - правова відповідальність відповідача, виплатило позивачу страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності, в сумі 130000 грн., що підтверджується копією Страхового акту № 1211/22-ГПО від 22.12.2022, копією розпорядження про виплату страхового відшкодування від 22.12.2022, а також копією платіжного доручення № 4540 від 22.12.2022, що не заперечувалось сторонами по справі.

Таким чином, враховуючи, що страхової виплати недостатньо для відшкодування шкоди, позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди, визначеним Звітом № 24/09/22 від 22.09.2022 у розмірі 325245 грн. 22 коп. і виплаченим страховим відшкодування в сумі 130000 грн., яка складає 195245 грн. 22 коп.

Суд бере до уваги висновок експерта від 22.12.2023 №СЕ-19/111-23/50961-АВ за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, відповідно до якого:

ринкова вартість автомобіля «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN-код) НОМЕР_6 , в непошкодженому стані до ДТП з урахування зносу, станом на 14.09.2022, складала: 422 884,25 грн. (чотириста двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 25 коп.);

ринкова вартість автомобіля «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN-код) НОМЕР_6 , в пошкодженому стані до ДТП з урахування зносу, станом на 14.09.2022, складала: 80 810,11 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот одинадцять гривень 11 коп.);

коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер, станом (VIN-код) НОМЕР_6 на 14.09.2022, складає 0,17;

вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN-код) НОМЕР_8 урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, станом на 14.09.2022, складала: 311 102,26 грн. (триста одинадцять тисяч сто дві гривні 26 коп.), з урахуванням податку на додану вартість витрачених матеріалів і замінних складників КТЗ;

вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peugeot

301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN-код) НОМЕР_6 в результаті пошкодження внаслідок ДТП, станом

на 14.09.2022, складала: 342 074,14 грн. (триста сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 14 коп.), з урахуванням податку на додану вартість витрачених матеріалів і замінних складників КТЗ.

Таким чином, вказаним висновком експерта підтверджено матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Peugeot301» у розмірі 342 074,14 грн, що перевищує розмір такого збитку, визначений Звітом № 24/09/22 від 22.09.2022 у сумі 325245 грн. 22 коп.

Разом з цим, із врахуванням вимог частини першої статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, суд бере до уваги розрахунок різниці між фактичним розміром шкоди, і виплаченим страховим відшкодування, що наданий представником позивача, та здійснений виходячи із суми завданого збитку 325245 грн. 22 коп.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону № 85/96-ВР.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР, в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року по справі № 757/54513/16

Посилання представника відповідача на те, що позивачем не оскаржено визначений ТДВ «СК «Мотор-Гарант» розмір матеріального збитку від ДТП, та не заявлено вимог до ТДВ «Експрес Страхування», з огляду на підстави і предмет позову є необґрунтованим.

Суд зауважує, що позивач не заявляв вимог до ТДВ «Експрес Страхування», яким застраховано відповідальність автомобіля позивача, просив відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, з ОСОБА_1 який є винною особою, чим здійснив відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Крім того, суд не буре до уваги заперечення представника відповідача стосовно ненадання доказів позивачем можливості отримання страхового відшкодування від ТДВ «Експрес Страхування», оскільки згідно повідомлення Товариства наданого на виконання ухвали суду вбачається, що позивач щодо події 14 вересня 2022 року за участі транспортного засобу Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , до Товариства не звертався, заявою про виплату страхового відшкодування не подавав та страхове відшкодування згідно Полісу № ЕР-206630722 не отримував.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, та стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає 195245 грн. 22 коп. без урахування ПДВ.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати у справі складаються із судового збору за подання позову в сумі 2928 грн. 67 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у 22800 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 22800 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається із п. 3.2 Договору № 089/22 від 23.09.2022 про надання правової допомоги, сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару за надання правової допомоги в сумі 22800 грн.

Факт оплати вказаних вище послуг адвоката підтверджується копією акта про надання правової допомоги від 22.02.2023, а також квитанцією № 005/23 від 22.02.2023 на суму 22800 грн.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07), хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Адвокат представляв заявника протягом провадження у ЄСПЛ, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За умовами ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Надаючи оцінку наведеному розрахунку в Акті про надання правової допомоги від 22.02.2023, де викладено об`єм виконаних адвокатом робіт та витрачений ним на це час, а також зазначено вартість послуг, слід звернути увагу на те, що спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, розгляд справи проведено у спрощеному провадженні, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається з надання консультацій, вивчення практики та складення позовної заяви з витребуванням доказів, участь в судових засіданнях. За таких обставин, з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, ніж зазначено у Акті від 22.02.2023, тому сума витрат на правничу допомогу підлягає частковому зменшенню.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 16000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Ентеркріт» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Мотор-Гарант», Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Ентеркріт» різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди і страховою виплатою у розмірі 195245 (сто дев`яносто п`ять тисяч двісті сорок п`ять) грн. 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Ентеркріт» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) грн. та судовий збір у розмірі 2928 (дві тисячі дев`ятсот двадцять вісім) грн. 67 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Ентеркріт», код ЄДРПОУ 42594577, юридична адреса: пр. Миру, буд. 15А, м. Київ;

відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант», код ЄДРПОУ 31154435, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, буд. 3;

третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», код ЄДРПОУ 36086124, юридична адреса: м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 22.

Суддя Леся БУДЗАН