Рішення

від 22.02.2024 по справі 140/652/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/652/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк», позивач) в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося з позовом до Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Ратнівський ВДВС, відповідач) про визнання протиправними дій головного державного виконавця Ратнівського ВДВС у Ковельському районі Волинської області щодо повернення стягувану виконавчого напису №329 від. 06.04.2009 без виконання та скасування постанови від 21.12.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №71860933.

Позов обґрунтований тим, що у провадженні Ратнівського ВДВС перебувало ВП № 71860933 по виконанню виконавчого напису №329, виданого 06.04.2009 приватним нотаріусом Ратнівського районного нотаріального округу Ляленко А.О. про звернення стягнення на житловий будинок А-1 загальною площею 78,0 кв.м. з господарськими будівлями: хлівом Б-1, вбиральнею - «в» та земельну ділянку пл. 0,1549 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що 21.12.2023 державним виконавцем Ратнівського ВДВС по виконавчому провадженні №71860933 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, керуючись п.2, ч. 1, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважає дії головного державного виконавця Ратнівського ВДВС у Ковельському районі Волинської області протиправними та просить скасувати постанову від 21.12.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, розгляд справи проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позов відповідачем позовні вимоги заперечено. В обґрунтування цієї позиції вказали, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №71860933 з примусового виконання виконавчого напису №329, виданого 06.04.2009 приватним нотаріусом Ратнівського районного нотаріального округу Ляленко А.О. про звернення стягнення на житловий будинок А-1 з господарськими будівлями та земельну ділянку пл. 0,1549 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначили, що в ході здійснення виконавчого провадження встановлено, що відповідно до інформації виконавчого комітету Ратнівської селищної ради у вищезазначеному житловому будинку зареєстровано 5 осіб, зокрема, малолітні діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому у відповідності до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, на підставі інформації ВК Ратнівської селищної ради, державний виконавець відділу звернувся до служби у справах дітей Ратнівської селищної ради із заявою щодо надання попереднього дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна.

Звернули увагу суду, що згідно рішення ВК Ратнівської селищної ради №134 від 25.05.2023 «Про відмову у наданні попереднього дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти», у наданні попереднього дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна було відмовлено, із зазначенням, що надання вищезазначеного дозволу призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дітей та порушення охоронюваних законом їх інтересів. Як наслідок, у зв`язку із відмовою у наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти, на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», 21.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №71860933.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що оскаржувана постанова винесена виконавцем відповідно до вимог діючого законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, та просила суд їх задовольнити; представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити з підстав зазначених у відзиві.

Після оголошеної у судовому засіданні перерви до 15:00 22.01.2024, з урахуванням заяв представників позивача та відповідача, судовий розгляд справи відповідно до приписів частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

04.04.2008 між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №3895. відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 133 000,00 грн. на термін 10 років зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 03.04.2018.

04.04.2008 між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №365, відповідно до умов якого іпотекодавець передала в заставу Банку належний їй на праві власності об`єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

06.04.2009 у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору приватним нотаріусом Ратнівського районного нотаріального округу Ляленко А.О. вчинено виконавчий напис №329 на вказаному договорі іпотеки, відповідно до якого звернено стягнення на предмет іпотеки щоб рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна задовольнити вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» в розмірі 140 177,96 грн та послуг нотаріуса в сумі 2 500,00 грн.

З 15.05.2009 виконавчий напис перебував на примусовому виконанні в Ратнівському ВДВС, де постановами держвиконавця неодноразово повертався без виконання без виконання у зв`язку із реєстрацією малолітньої дитини у спірному приміщенні.

23.05.2023 державним виконавцем Ратнівського ВДВС у Ковельському район Волинської області ЗМУ МЮ відкрито виконавче провадження №71860933 з примусового виконання виконавчого напису №329 від 06.04.2009.

21.12.2023 державним виконавцем Ратнівського ВДВС у Ковельському районі Волинської області ЗМУ МЮ по виконавчому провадженні №71860933 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, керуючись п. 2, ч. 1, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до змісту постанови, державним виконавцем встановлено, що звернути стягнення на, житловий будинок А-1, загальною площею 78,0 кв.м. з господарськими будівлями та земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 неможливо, оскільки згідно довідки ВК Ратнівської селищної ради в будинку зареєстровані неповнолітні діти. Згідно рішення Ратнівської селищної ради №134 від 25.05.2023 Ратнівському ВДВС у Ковельському районі Волинської області ЗМУ МЮ відмовлено у наданні попереднього дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна.

Вважаючи дії державного виконавця щодо винесення постанови від 21.12.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №71860933 протиправними, оскільки неповнолітні діти були зареєстровані в житловому будинку, який - предметом іпотеки, після вчинення виконавчого напису, АТ «Ощадбанк» звернулось до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з нормами статті 10 цього Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

При цьому, за приписами частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно частини 3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7).

Відповідно до приписів частин 1, 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В свою чергу, відповідно до приписів пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як слідує з матеріалів справи, постанова від 21.12.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №71860933 винесена головним державним виконавцем Ратнівського ВДВС у Ковельському районі Волинської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 (за наявністю зареєстрованих неповнолітніх осіб, виявляється неможливим звернення стягнення на нерухоме майно боржника).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.06.2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.09.2016 року за № 1301/29431, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовій формі), зокрема, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України №1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2832/5) (далі Інструкція №512/5).

Згідно пункту 28 розділу VIII Інструкції у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

З аналізу вказаного пункту Інструкції №512/5 випливає те, що останній не передбачає обмежень (виключень) щодо суб`єктного складу осіб, які зобов`язані отримувати попередній дозвіл органів опіки та піклування при передачі на реалізацію нерухомого майна.

Відповідно до положень пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ від 24 вересня 2008 року №866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у місті Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у мсті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

В свою чергу, судом встановлено, що рішенням ВК Ратнівської селищної ради №134 від 25.05.2023 «Про відмову у наданні попереднього дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти», у наданні дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна було відмовлено, оскільки надання вищезазначеного дозволу призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дітей та порушення охоронюваних законом їх інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, зважаючи на те, що Законом України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» прямо заборонено вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти без попереднього дозволу органів опіки та піклування, а також з огляду на наявність відмови комісії з питань захисту прав дитини ВК Ратнівської селищної ради у наданні дозволу на відчуження арештованого майна за адресою: АДРЕСА_1 , право користування яким мають неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , головним державним виконавцем Ратнівського ВДВС у Ковельському районі Волинської області обґрунтовано прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Щодо твердження позивача про реєстрацію неповнолітніх дітей в житловому будинку, який - предметом іпотеки, після вчинення виконавчого напису, що є підставою для звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти, суд зазначає наступне.

Враховуючи норми Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц та від 10 жовтня 2019 року у справі № 751/15667/15-ц.

У справі, що переглядається, ще не встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - житлового будинку та земельної ділянки, тому реєстрація малолітніх осіб у будинку, який був переданий в іпотеку відповідно до іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку», є обставиною, що унеможливлює проведення виконавчих дій та передачі предмета іпотеки на реалізацію.

Також стягувач у червні 2008 року звертався у Волинський ОАС від 11.06.2018 з позовом до Ратнівського ВДВС про скасування постанови ДВС від 25.04.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Рішення Волинського ОАС від 11.06.2018 в справі № 803/867/18 між тими самими сторонами і таким же предметом, яке набрало законної сили, в задоволенні позову було відмовлено. Судом, зокрема, зазначено, що ДВС при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу діяло правомірно, оскільки держвиконавцю при поданні заяви до Служби в справах дітей Ратнівської РДА про надання попереднього дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, було відмовлено, із зазначенням, що спірним майном має право користування неповнолітня дитина.

З дослідженого судом заочного рішення Ратнівського райсуду Волинської області від 24.05.2013 у справі № 166/528/13-ц, яке набрало законної сили, вбачається, що стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 3895 від 04.04.2008 в розмірі 354 950,03 грн, на основі якого через укладений іпотечний договір нотаріусом виданий виконавчий напис, що банком звернуто до виконання в Ратнівський ДВС.

Дане рішення суду звернення стягнення на предмет іпотеки щодо житлового будинку та земельної ділянки не передбачало.

Посилання представника позивача як на підставу для задоволення позовних вимог на постанову ВС КЦС від 15.02.2023 в справі № 2-537/11 з аналогічних правовідносин, суд до уваги не приймає, оскільки в цій справі інший предмет позову, а саме: оскаржувалось подання держвиконавця до суду про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке касаційна інстанція залишила без розгляду.

Верховним судом КЦС в постанові від 30.11.2022 в справі № 453/1637/21 за скаргою АТ «Державний ощадний банк України» на неправомірні дії головного державного виконавця при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, сформовано правову позицію, що попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження будинку виконавчою службою законом не вимагається лише у випадку, коли рішенням суду при стягненні боргу вже встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки, тому наступна реєстрація малолітніх осіб у будинку не може бути обставиною, що унеможливлює проведення виконавчих дій та передачі предмета іпотеки, а у випадку виконання судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу з боржника на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується виконавчою службою. Відтак, в цій справі постанову виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу судами було скасовано як незаконну, оскільки виконувалось рішення суду про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок.

Дослідивши письмові докази в адміністративній справі та оглянувши матеріали виконавчого провадження, копія яких направлялись відповідачем разом із відзивом, судом встановлено, що за даними письмовими доказами будь-які судові рішення про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок, дані матеріали не містять, відтак, підстави для задоволення позову шляхом скасування постанови держвиконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, відсутні.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 268, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 287 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.Ф. Костюкевич