Рішення

від 22.02.2024 по справі 160/29356/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 лютого 2024 рокуСправа №160/29356/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/29356/23 за позовом Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

Українсько-латвійське товариство з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі №160/29356/23, яким вирішити питання розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 клопотання Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" про поновлення строку звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №160/29356/23 залишено без розгляду. Прийнято заяву Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/29356/23 до розгляду. Повідомлено, що розгляд заяви здійснюватиметься у письмовому провадженні. Роз`яснено відповідачу його право подати заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Дніпровською митницею надано до суду заперечення на стягнення витрат на правничу допомогу, згідно яких останньою зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн за одну справу є значно завищеним та необґрунтованим. Також зазначила, що ч. 3 ст. 143 КАС України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Тобто, вирішити питання про витрати на правничу допомогу після ухвалення рішення у справі це право, а не обов`язок суду, водночас реалізується це право за умови якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази. Митниця звертає увагу суду на те, що позивач не зазначив поважних причин з яких він не надав доказів про витрати на правничу допомогу до закінчення розгляду справи. З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів. З огляду на викладене у стягненні витрат на правничу допомогу просила відмовити.

Щодо доводів відповідача про строк подання доказів про витрати на правничу допомогу суд зазначає, що вказане питання розглянуто судом при вирішенні питання щодо прийняття заяви Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" про ухвалення додаткового рішення до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, зміст поданої заяви, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних норм, подання заяви та відповідних доказів має певні строкові обмеження, а саме така заява подається:

1) до закінчення судових дебатів у справі;

2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110170/2023/000028/1 від 27.07.2023;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110170/2023/000117.

Зокрема, в позові позивачем зазначено, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які очікує понести позивач, складається з витрат зі сплати судового збору за подання даного позову та витрат на правничі послуги адвоката в розмірі 20 000 грн.

Крім того, у поданій відповіді на відзив також зазначено, що докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані не пізніше як протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару № UA110170/2023/000028/1 від 27.07.2023 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110170/2023/000117, прийняту Дніпровською митницею.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Так, 09.02.2024 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

У заяві про ухвалення додаткового рішення, позивачем вказано, що актом №3 про виконання адвокатом Договору № 1 від 21.08.2023 відображено остаточний розрахунок вартості послуг адвоката у розмірі 8000 грн, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи, тому просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, представник позивача надав до позову договір № 1 про надання правової допомоги адвокатом від 21.08.2023, до заяви про ухвалення додаткового рішення долучив акт № 3 про виконання адвокатом Договору № 1 від 21.08.2023.

Відповідно до договору № 1 від 21.08.2023, Українсько-латвійське товариство з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями «БАДМ, ЛТД», в особі директора Мамонова Сергія Георгійовича, що діє на підставі статуту, в подальшому іменується «Клієнт», з однієї сторони, та адвокат Гусаров Владислав Олександрович, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4496, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області 04.10.2019 року, в подальшому іменується «Адвокат», з іншої сторони, разом іменуються «Сторони», керуючись статтями 26-30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» уклали цей Договір про наступне.

Відповідно до п. 1.1, адвокат зобов`язується надати правові послуги клієнту щодо оскарження до суду рішень Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та супроводження справ у судах першої інстанції в якості представника клієнта, як позивача, та надати інші послуги клієнту, які з ним погоджені, а клієнт зобов`язується оплатити послуги адвоката за погодженою сторонами їх вартістю.

Розділом 2 договору передбачені права та обов`язки сторін.

Розділом 3 договору врегульовано порядок надання послуг та гонорару.

Пунктами 3.1-3.9 визначено, що гонорар адвоката за послуги вказані в пункті 1.1. цього Договору та види правових послуг, їх вартість та інші умови надання правових послуг можуть додатково узгоджуватися та уточнюватись сторонами в Акті наданих послуг.

Гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Гонорар складається з суми вартості послуг, перелік яких наводиться в Акті про виконання адвокатом цього Договору.

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатом послуг у неробочий час, вихідні та святкові дні.

До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Факт наданих послуг клієнтові підтверджується відповідним Актом про виконання адвокатом цього Договору (надання послуг).

Вартість послуг адвоката за цим Договором становить 800 грн за одну годину робочого часу адвоката.

Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвоката. Допускається повна або часткова передоплата послуг адвоката клієнтом.

У випадку дострокового розірвання Договору з ініціативи клієнта, адвокат не повертає отриманні від клієнта гонорар та відшкодовані фактичні витрати на виконання Договору.

Відповідно до Акту № 3 про виконання адвокатом Договору № 1 від 21.08.2023, адвокатом надані, а клієнтом прийняті правові послуги на умовах визначених договором №1 від 21.08.2023 року про надання правової допомоги адвокатом, а саме:

- визначення правової позиції позивача з наступним складанням тексту адміністративного позову у справі № 160/29356/23 та поданням даного позову до суду - 6 годин робочого часу адвоката;

- складання та подання до суду відповіді на відзив у справі № 160/29356/23 - 4 години робочого часу адвоката.

На надання вказаних в цьому Акті правових послуг адвокатом було витрачено 10 годин. Передбачена умовами Договору вартість години роботи адвоката складає 800 грн. Розмір гонорару адвоката, який підлягає сплаті клієнтом за надані згідно цього Акта послуги складає 8 000 грн (10 годин * 800 грн.)

Відповідно до умов Договору розмір гонорару адвоката може додатково узгоджуватися та уточнюватись сторонами в Акті наданих послуг.

Вказаним Актом визначено, що остаточно погоджений між клієнтом та адвокатом розмір гонорару адвоката за надані правові послуги, що вказані в цьому Акті, становить 8 000,00 грн.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та заперечення Дніпровської митниці щодо цієї заяви, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження статусу адвоката Гусарова В.О. до позову надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.10.2019 серії ДП № 4496, на підтвердження підстав представництва позивача у даній справі надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 02.11.2023 серія АЕ № 1237860.

Судом встановлено, що опис робіт, виконаних адвокатом в рамках надання позивачу правничої допомоги у цій справі, викладено в акті № 3 про виконання адвокатом Договору №1 від 21.08.2023.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, разом з тим, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно умов укладеного між позивачем та адвокатом Гусаровим В.О. договору, оплата адвокату за надані послуги здійснюється у формі гонорару.

Судом встановлено, що актом №3 про виконання адвокатом договору №1 від 21.08.2023 підтверджується надання та отримання послуг адвоката у справі № 160/29356/23.

Вказаним Актом передбачено надання клієнту послуг щодо:

- визначення правової позиції позивача з наступним складанням тексту адміністративного позову у справі № 160/29356/23 та поданням даного позову до суду - 6 годин робочого часу адвоката;

- складання та подання до суду відповіді на відзив у справі № 160/29356/23 - 4 години робочого часу адвоката.

На надання вказаних в Акті правових послуг адвокатом, згідно вказаного Акту №3, витрачено 10 годин. Передбачена умовами Договору вартість години роботи адвоката складає 800 грн. Розмір гонорару адвоката, який підлягає сплаті клієнтом за надані згідно даного Акту послуги складає 8 000 грн (10 годин * 800 грн.)

Разом з тим, суд наголошує, що ані Договором № 1 від 21.08.2023, ані Актом № 3 про виконання адвокатом Договору, не визначено строк виконання Договору в частині оплати клієнтом гонорару за надані адвокатом послуги.

Так, частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору, а строки оплати за надані адвокатом послуги як строк виконання договору, визначеного ст. 530, 631 ЦК України.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Європейський Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до норм статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Отже, договір є підставою виникнення зобов`язань.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 564 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, як вже наголошувалось судом, ані Договором № 1 від 21.08.2023, ані Актом № 3 про виконання адвокатом Договору, не визначено строк виконання Договору в частині оплати гонорару за надані адвокатом послуги (чи-то: переплата, післяплата, або, наприклад, після набрання рішенням законної сили, або - після пред`явлення вимоги), тобто не визначено такої умови договору як строки оплати, яка з огляду на предмет договору є істотною умовою. Тож, зазначене породжує невизначеність щодо обов`язку позивача понести такі витрати на користь адвоката.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів договірних домовленостей між адвокатом та позивачем у даній справі щодо надання правничої допомоги в даній справи, а саме відсутнє визначення у договорі а також і в акті прийому передачі наданих послуг зобов`язання клієнта щодо строків (термінів) сплати гонорару за надані адвокатом послуги, що свідчить про відсутність доказів того, що витрати на правничу допомогу адвоката, визначені Актом № 3 про виконання Договору №1 від 21.08.2023, фактично понесені або будуть реально понесені позивачем у визначений строк.

Таким чином, представником позивача не доведено реальність понесення позивачем на час розгляду заяви або можливість понесення в подальшому у визначений договором строк витрат на надання правничої допомоги в рамках справи №160/29356/23.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, тільки документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, та реальність їх понесення на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу таких витрат або їх понесення позивачем у подальшому у визначений договором строк, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, у суду відсутнє документальне підтвердження того, що позивачем фактично понесені, або будуть понесені у визначений договором строк, витрати на правничу допомогу на користь адвоката, який представляє інтереси позивача у цій справі.

З огляду на зазначене, підстав для відшкодування з державного органу витрат на правничу допомогу, понесення яких адвокатом не доведено, у суду відсутні.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням встановлених судом обставин, висновків Європейського Суду з прав людини, Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також застосовуючи приписи статті 134 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 9, 73-78, 90, 134, 139, 248, 250, 252, 295, 297 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями "БАДМ, ЛТД" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/29356/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Калугіна