Рішення

від 23.02.2024 по справі 200/375/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2024 року Справа№200/375/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Аляб`єва І.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

22.01.2024 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради від 01.11.2023 року, оформленого повідомленням № 31 про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради призначити та виплачувати ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до її заяви від 31 жовтня 2023 р. в порядку та розмірі, встановлених статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми»; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Новогродівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). 31.10.2023, діючи в інтересах малолітньої дитини, позивачка подала до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради заяву, з усіма необхідними підтверджуючими документами, щодо виплати допомоги при народженні дитини. 01.11.2023 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з тим, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Позивачка вказує, що введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, є об`єктивною та виключною обставиною, яка перешкоджала позивачу повернутися з Польщі в Україну після 24.02.2022, щоб звернутися до відповідача з заявою за допомогою при народженні дитини в законодавчо визначений строк, який спливав 08.04.2023. Відтак, пропуск 12 місячного строку звернення з заявою про виплату допомоги при народженні дитини відбувся з об`єктивних, непереборних, виключних причин, що пов`язані з обставинами (військова агресія російською федерації проти України), які є об`єктивно непереборними, не залежать від її волі та є дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій. Позивачка вважає рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини протиправним, просить позов задовольнити.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що 31.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до УСЗН з заявою про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До заяви позивачка додала копію свідоцтво про народження дитини. Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на себе та дитину. Приймаючі рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини на дату звернення 31.10.2023 УСЗН у своїх діях керувалося наступним. У відповідності до ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-ХІІ, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж дванадцять місяців з дня народження дитини.

Відповідно до Постанови КМУ від 07.03.2022 № 214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану», зі змінами та доповненнями, зазначено, що державні соціальні допомоги та пільги продовжують виплачуватися до місяця, що настає за місяцем завершення на відповідній території бойових дій, припинення можливості бойових дій або завершення тимчасової окупації (включно). Відповідач звертає увагу на наступне: в постанові не вказується про подовження виплат допомог та пільг аж до припинення воєнного стану, а також нічого не зазначається щодо строків подовження звернень за призначенням державних допомог, лише подовження раніше призначених допомог та пільг до виникнення певних обставин. Оскільки правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка не входить до переліку, що визначено частиною другою статті 64 Конституції України, право соціального захисту, гарантоване статтею 46 Конституції України, може бути обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Ухвалою суду від 24.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України у формі НОМЕР_3.

Позивачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач - Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (ЄДРПОУ 25953988) є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

07.04.2022 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Новогродівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

У зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, позивачка разом з малолітньою дитиною переїхала на постійне місце проживання до м.Селидове Покровського району Донецької області, де були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками від 31.10.2023 №1428-5003018554 та №1428-5003018587.

31.10.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Рішенням Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради від 01.11.2023 відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини на підставі того, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців після народження дитини, про що зазначено у статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811-ХІІ) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 2811-ХІІ громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Пунктом другим частини першої статті 3 Закону № 2811-ХІІ визначено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, як допомога при народженні дитини, одноразова натуральна допомога "пакунок малюка".

Відповідно до положень статті 5 Закону № 2811-ХІІ допомога при народженні дитини, призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Згідно зі статтю 6 Закону № 2811-ХІІ документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

Статтею 10 Закону № 2811-ХІІ визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до статті 12 Закону № 2811-ХІІ допомога при народженні першої та кожної наступної дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 11 Закону № 2811-ХІІ визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.

Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 р. № 3057-IX, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 р. № 3275-IX, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.09.2023 строком на 90 діб.

Станом на момент ухваленні рішення суду воєнний стан в України продовжено.

07.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану», якою установлено особливості, з урахуванням яких здійснюється надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану, підпунктом 3 пункту 1 якої встановлено, що норми постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 р. № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 32, ст. 1093), крім підпункту 2 пункту 1 цієї постанови, протягом періоду воєнного стану та одного місяця після дати його припинення чи скасування не застосовуються.

Отже, строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини на час дії воєнного стану не продовжено.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до Управління соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 № 679-р встановлено провести обов`язкову евакуацію населення Донецької області.

Позивачка зареєстрована в м.Селидове Донецької області та на час введення воєнного стану перебувала з дитиною в смт.Нетайлове, ясинуватського району Донецької області, що є об`єктивною причиною та виключною обставиною, яка перешкоджала позивачу у встановлений статтею 11 Закону №2811-ХІІ звернутися до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини.

Крім того, суд зазначає, що позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Такий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а (К/9901/12622/18), від 12.03.2019 у справі № 760/183158/16-а, від 16 липня 2020 року у справі №265/4175/16-а, від 21.06.2023 у справі № 2040/7370/18.

Допомога при народженні дитини надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей. Отже, відмова відповідача у призначенні допомоги при народженні дитини, в першу чергу, призводить до порушення інтересів дитини.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач просить скасувати рішення Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради від 01.11.2023, оформлене повідомленням № 31 про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що на виконання ухвали суду від 24.01.2024 відповідачем надано рішення начальника Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради № 31 від 01.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народження дитини, яке і підлягає скасуванню.

Отже, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправним та скасування начальника Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради № 31 від 01.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народження дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язання Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради призначити та виплачувати ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до її заяви від 31.10.2023. в порядку та розмірі, встановлених статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 969,00 грн. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 969 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправним та скасування рішення начальника Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради № 31 від 01.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народження дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (адреса: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, 8, ЄДРПОУ 25953988) призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до її заяви від 31.10.2023 в порядку та розмірі, встановлених статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (адреса: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, 8, ЄДРПОУ 25953988) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 969,00 гривень.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено і підписано в нарадчій кімнаті 23 лютого 2024 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв