Рішення

від 13.02.2024 по справі 813/2669/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 рокусправа № 813/2669/15

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді за участю: секретаря судового засідання представника позивача представника відповідача Морської Галини Михайлівни Наум`як Х.О. Дуркальця М.М. Холявки І.Я.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ПП "Кавказ" до Головно управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій і скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ПП "Кавказ" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить

- визнати протиправним та скасувати наказ Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 24.03.2015 № 116 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кавказ»;

- визнати протиправною відмову Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області в розгляді заперечень на Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.04.2015 № 130/22-00/22385147;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000172200, № 0000182200 від 28.04.2015, видані Самбірською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 27.07.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року, адміністративний позов задовольнив.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2023 касаційну скаргу Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник ГУ ДПС у Львівській області) задоволено частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року у справі № 813/2669/15 (№ 876/8440/15) скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

11.07.2023 автоматизованою системою розподілу судових справ головуючим суддею визначено Морську Г.М.

Ухвалою від 17.07.2023 справу прийнято до провадження; визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 10 серпня 2023 року о 13:00 год.

Ухвалою від 10.08.2023 відкладено розгляд справи та призначене підготовче засідання на 28 вересня 2023 року.

Ухвалою від 28.09.2023 закрите підготовче провадження в адміністративній справі, призначений судовий розгляд справи на 16 жовтня 2023 року о 14:00 год.

Ухвалами від 16.10.2023, 31.10.2023, 20.11.2023, 11.12.2023, 09.01.2024, 29.01.2024 за клопотаннями представників сторін суд відкладав розгляд справи.

У судовому засідання 13.02.2024 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач протиправно призначив документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Кавказ" щодо питань, які вже попередньо були перевірені в межах іншої податкової перевірки. Стверджує, що відмова в розгляді заперечень на Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.04.2015 є протиправною, позивач не порушував строків направлення заперечень. Також вважає, що вказані в акті перевірки висновки про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем і ТзОВ «Бар Блюз» та ТОВ «Фірма Фінанссервіс» не відповідають дійсності, оскільки первинні документи, надані при проведенні перевірки в повній мірі підтверджують обставини щодо постачання товарно-матеріальних цінностей та є такими документами на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік. Із вказаних підстав вважає спірні ППР протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що при оформленні наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та відмові в розгляді заперечень на акт про результати перевірки, працівники податкового органу діяли виключно в межах норм чинного законодавства України, а взаємовідносини між позивачем і його контрагентами ТзОВ «Бар Блюз» у березні 2013 року та ТОВ «Фірма Фінанссервіс» у червні 2014 року не підтверджено та визнано такими, що не мали реального товарного характеру. Встановлено, що підприємством проведено документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались. Зокрема виявлено, що ТзОВ «Бар Блюз» та ТОВ «Фірма Фінанссервіс» не отримували ТМЦ у суб`єктів господарювання та не могли здійснювати реалізацію такої продукції.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.03.2015 року позивач поштою отримав запит про надання інформації та її документального підтвердження від 17.02.2015 року № 96/10/13-10-22-00/125 щодо надання документів, що підтверджують факти здійснення господарських операцій по взаємовідносинах із ТОВ «Фірма Фінанссервіс» у період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, ТОВ «Бар Блюз» у період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року.

Відповідь на даний запит відповідача та запитувані документи листом за вих. № 15 від 06.03.2015 надано податковому органу.

29.03.2015 року позивачем отриманий наказ податкового органу № 116 від 24.03.2015 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, повідомлення від 24.03.2015 року № 9/22-00 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України по питанню взаємовідносин із ТОВ «Фірма Фінанссервіс» у період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, ТОВ «Бар Блюз» у період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, а також запит про надання інформації та її документального підтвердження від 24.03.2015 року № 243/10/13-10-22-00/115.

Листом від 31.03.2015 року № 17 позивач надав відповідь на даний запит відповідача та надав запитувані документи.

20.04.2015 року позивач поштою отримав акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.04.2015 року № 130/22-00/22385147.

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

- п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 60 291 грн;

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 69 633 грн.

21.04.2015 року від податкового органу із супровідним листом № 385/10/13-10-22-00/215 від 17.04.2015 року надійшли доповнення до акту без підписів уповноважених осіб.

Листом від 24.04.2015 року позивач направив заперечення проти акту перевірки відповідачу. У даних запереченнях позивач посилається на те, що первинні документи, надані при проведенні перевірки в повній мірі підтверджують обставини щодо постачання товарно-матеріальних цінностей та є такими документами на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік.

Листом від 28.04.2015 року № 446/10/13-10-22-00-/253, податковий орган повідомив, що відмовляється від розгляду вказаних заперечень у зв`язку із пропущенням п`ятиденного строку їх направлення.

На підставі висновків акту перевірки 28.04.2015 року податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0000182200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 90436, 50 грн, з яких за основним платежем 60291 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 30145,50 грн,

- № 0000172200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 81803,75 грн, з яких за основним платежем 65443 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16360,75 грн.

Не погодившись із цими ППР, позивач звернувся до суду.

Здійснюючи касаційний перегляд рішення суду першої та апеляційної інстанції у даній справі, Верховний Суд зазначив: «… судами не проаналізовано надані позивачем документи в їх сукупності із врахуванням специфіки господарських операцій по постачанню нафтопродуктів. Зокрема, судами не перевірено умови договорів щодо постачання та оплати придбаного товару, місця навантаження, умов перевезення та відповідного оформлення. Судами не перевірено та не надано оцінку доводам податкового органу стосовно порушень в оформленні товарно-транспортних накладних, які є обов`язковими при транспортуванні нафтопродуктів. Крім того, доказів використання придбаних нафтопродуктів в господарський діяльності до матеріалів справи не долучено. За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності господарських операцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України…».

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відтак суд розглядає дану справу із урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.06.2023.

Щодо правомірності призначення перевірки, суд зазначає наступне.

Спірним наказом № 116 від 24.03.2015 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Кавказ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України по питанню взаємовідносин із ТОВ «Фірма Фінанссервіс» у період з 01.06.2014 по 30.06.2014, ТОВ «Бар Блюз» у період з 01.03.2013 по 31.03.2013.

Позивач стверджує, що період березня 2013 року по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Бар Блюз» був предметом іншої податкової перевірки, оформленої актом від 31.01.2014, відтак повторна перевірки в силу п.п. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПКУ є протиправною. Також наказом передбачено проведення перевірки по питанню взаємовідносин із ТОВ «Фірма Фінанссервіс» у період з 01.06.2014 по 30.06.2014, проте грошові зобов`язання нараховані за 2014 рік, тобто поза межами періоду перевірки.

Суд не погоджується із таким твердженням позивача, з огляду на наступне.

Як слідує із спірного наказу, підставою для проведення перевірки зазначені п.п. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПКУ.

Відповідно до п.п. 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судом відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлені Актом № 38/22-00/22385147 від 31.01.2014 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Кавказ» (код за СДРПОУ-22385147) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2013».

Дана перевірка охопила в тому числі і період діяльності позивача березня 2013 року по взаємовідносинам із ТОВ «Бар Блюз».

Разом із тим зазначеною перевіркою (акт № 38/22-00/22385147 від 31.01.2014) досліджувалось виключно правильність обчислення позивачем ПДВ, тоді як у акті від 15.04.2015 року № 130/22-00/22385147 по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Бар Блюз» досліджувалось правильність оподаткування господарської діяльності податком на прибуток.

Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач за 2013 та 2014 роки подавав декларацію з податку на прибуток лише річну, відтак, незважаючи на перевірку лише періодів березень 2013 та червень 2014, податок на прибуток нарахований за 2013 та 2014 роки по дослідженим господарським операціям.

Також суд вважає помилковим посилання позивача на виправлення у наказі коду ЄДРПОУ позивача (вважає, що неможливо із наказу встановити суб`єкта перевірки), оскільки позивач отримавши спірний наказ та запит про надання документів - виконав його вимоги, тобто погодився із ним, відтак у позивача на виникало сумніву щодо суб`єкта перевірки.

Враховуючи наведене, суд вважає спірний наказ про призначення перевірки правомірним та законним, відтак відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Щодо позовної вимоги про відмову відповідача у розгляді заперечень на акт перевірки від 15.04.2015 року № 130/22-00/22385147, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач отримав акт перевірки 18.04.2015 року.

Листом від 24.04.2015 року позивач направив заперечення проти акта перевірки відповідачу. У даних запереченнях позивач посилається на те, що первинні документи, надані при проведенні перевірки в повній мірі підтверджують обставини щодо постачання товарно-матеріальних цінностей та є такими документами на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік.

Листом від 28.04.2015 року № 446/10/13-10-22-00-/253, податковий орган повідомив, що відмовляється від розгляду вказаних заперечень у зв`язку із пропущенням п`ятиденного строку їх направлення.

Із поштової квитанції № 202/67675 слідує, що поштове відправлення - рекомендований лист з повідомленням, штрих-код № 8206000067675 було відправлено 24.04.2015 року, що підтверджується відбитком календарного штампу відділення зв`язку м. Хирів.

Зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення штрих-код № 8206000067675 слідує, що рекомендований лист отриманий податковим органом 24.04.2015 року.

Відповідно до абз. 1 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

На підставі викладеного суд вважає, що доводи відповідача про пропущення позивачем строку подання заперечень на акт перевірки є безпідставними.

Разом із тим Верховний Суд у постанові від 16.06.2023 зазначив: «…судами не з`ясовано, чи підлягає судовому оскарженню лист податкового органу, яким повідомлено про залишення без розгляду скарги позивача та яким чином задоволення позову в цій частині відновить порушені права позивача…».

Із приводу цього суд зауважує, що відмова податкового органу у прийнятті заперечень на акт перевірки вплинула на прийняття спірних ППР. Проте саме по собі визнання таких дій податкового органу протиправними не призведе до захисту порушеного права позивача.

Суд вважає, що такі протиправні дії відповідача є одним із аргументів до визнання спірних ППР протиправними та врахує цю обставину під час розгляду позову в частині скасування ППР.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Щодо правомірності спірних ППР, суд зазначає наступне.

Із акту перевірки слідує, що проведеною перевіркою встановлено неправомірне відображення ПП «Кавказ» у податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Фірма Фінанс-Сервіс» та ТзОВ «Бар Блюз» щодо придбання нафтопродуктів, а саме завищення витрат та податкового кредиту.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначаєПК України.

Згідно з підпунктом14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК Українигосподарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктом14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниподатковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені устатті 198 ПК України.

Пунктом198.1 статті 198 ПК Українивстановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту198.2 статті 198 ПК Українидатою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту198.3 статті 198 ПК Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту198.6 статті 198 ПК Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно з пунктом44.1 статті 44 ПК Українидля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначеннямстатті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першоїстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Судом встановлено, що 03.03.2014 позивач (покупець) уклав із ТОВ «Фірма Фінанссервіс» договір № 017 купівлі-продажу нафтопродуктів.

За умовами договору поставка товару здійснюється партіями, вартість партії визначається у видатковій накладній, розрахунки проводяться у безготівковому порядку, постачання здійснюється на умовах доставки до місця , вказаного у ТТН, перехід права власності на товар відбувається у момент поставки, що оформляється видатковою накладною або актом прийому здачі.

На підтвердження реальності господарської операції позивач надав податковому органу до перевірки копію договору від 03.03.2014 № 017, видаткові накладні: № 60301 від 03.06.2014 року на суму 91 111,50 грн.; №6041 від 04.06.2014 року на суму 91 111,50 грн.; №61901 від 19.06.2014 року на суму 89 761,43 грн.; №62001 від 20.06.2014 року на суму 89 761,43 грн., ТТН № 60301 від 02.06.2014 року; №6041 від 03.06.2014 року; № 61901 від 19.06.2014 року ; №62001 від 20.06.2014, прибуткові касові ордери, довіреності.

Суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих позивачем від ТзОВ «Фірма Фінанс-Сервіс», ПП «Кавказ» вписані в реєстр отриманих податкових накладних та відображено в податковому кредиті Декларації з ПДВ за червень 2014 у сумі 30370,50 та за липень 2014 у сумі 29920,48 грн.

Також позивач (покупець) 13.12.2011 уклав із ТОВ «Бар «Блюз» договір № 30/12/2011 купівлі-продажу нафтопродуктів.

За умовами договору поставки здійснюються на підставі рахунків фактур, доставка здійснюється транспортом покупця чи продавця за домовленістю, перехід права власності на товар відбувається у момент поставки, що оформляється накладною, оплата є такою, що відбулась, з моменту надходження відповідних коштів на поточний рахунок продавця.

На підтвердження реальності господарської операції позивач надав податковому органу до перевірки копію договору від 13.12.2011 №30/12/2011, видаткову накладну №РН-0000010 від 29.03.2013 на суму 183007,96 грн.; товарно-транспортною накладну №000010 від 29.03.2013, платіжні доручення.

Разом із запереченнями на акт перевірки позивач додатково надав податковому органу довідку про наявні у нього транспортні засоби: тягач MAN, дн НОМЕР_1 та бензовоз ЗІЛ 431412, дн З0908ТА; довідку про місця зберігання ПММ; статистичні звіти про продаж світлих нафтопродуктів і газу форми 1 торг за березень, лютий 2013, травень, червень 2014.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 440/12447/21КАС ВС наголосив, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Враховуючи наведене дослідженню підлягають обставини переміщення придбаного позивачем товару та його зберігання і подальшої реалізації.

Враховуючи специфіку придбаного товару ПММ дизельне паливо і бензин, законодавець унормував порядок транспортування вказаного товару, його приймання, відпуст, облік та зберігання.

До перевірки ПП «Кавказ» надав товарно-транспортні накладні типової форми №1-ТН.

Відповідач стверджує, що вони не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів, оскільки не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №805/171/573/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року №805/15496 (далі Інструкція).

Відповідно до п.7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках.

Пунктом 7.5.8 Інструкції встановлено, що відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства..

Додатком 3 до Інструкції затверджено форми бланків товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН.

Суд погоджується із відповідачем, що позивачем надані до перевірки товарно-транспортні накладні, які не відповідають затвердженій законодавством формі.

Слід наголосити, що відповідно до пункту 10.2.4 Інструкції забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі: відсутності пломб вантажовідправника, їх порушення (у випадках пломбування автоцистерни) або невідповідності відбитка, що вказані в ТТН; відсутність свідоцтва про повірку автоцистерни; несправності зливного пристрою автомобільної цистерни; несправності заземлюваного пристрою під час грози; неналежного оформлення або відсутності ТТН; невідповідності якості нафтопродукту вимогам нормативного документа; відповідності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення і (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості); відсутності копії сертифіката відповідності.

Також встановлений єдиний порядок організації та здійснення робіт, пов`язаних з контролюванням якості нафтопродуктів під час приймання, зберігання, транспортування та відпуску, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року №271/121 «Про затвердження Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 року №3762/14029.

Відповідно до п.6.1.19, за даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою №14-НК. Однак, позивачем не надано акти приймання продукції за якістю форми №14-НК.

Пунктом 14.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, передбачено, що матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП.

Однак позивачем не надано книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31 -НП та журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП ні до перевірки, ні під час розгляду справи.

Враховуючи наведені обставини, позивачем не надано до перевірки, передбаченні чинним на той час законодавством, документи на підтвердження транспортування та зберігання нафтопродуктів.

Суд не приймає як доказ придбання у вказаних контрагентів нафтопродуктів - статистичні звіти про продаж світлих нафтопродуктів і газу форми 1 торг за березень, лютий 2013, травень, червень 2014, оскільки такі звіти не містять інформацію про походження пального.

Також суд при вирішення справи враховує наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що відповідно до акту від 04.08.2014 року №2248/26-55-22-07/39098292 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фінанссервіс» і (код ЄДРПОУ 39098292) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.06.2014 по 31.07.2014 встановлено: відсутність у контрагента трудових ресурсів, відсутність виробничо-складських приміщень та іншого майна; відсутність технічного персоналу, відсутність транспортних засобів та відсутність самого підприємства за його юридичною адресою.

Також суд звертає увагу на той факт, що розрахунки між контрагентами оформлені прибутковими касовими ордерами.

Так представник позивача Бесланєєв М.Х. майже щоденно у червні перебував у м. Києві та здійснював розрахунки готівкою за поставлений товар на підставі прибуткових касових ордерів №204 від 03.06.2014 на суму 9500грн., №305 від 04.06.2014 па суму 9750грн., №306 від 05.06.2014 на суму 9900грн., №307 від 06.06.2014 на суму 9950грн., №308 від 07.06.2014 на суму 9800грн., №309 від 08.06.2014 на суму 9900грн., №325 від 19.06.2014 на суму 9000грн., №326 від 20.06.2014 на суму 9200грн., №327 від 21.06.2014 на суму 9300грн., №328 від 22.06.2014 на суму 9600грн., №329 від 23.06.2014 на суму 9850грн., №330 від 24.06.2014 на суму 9500грн., №33 1 від 25.06.2014 на суму 91 00грн., №332 від 26.06.2014 на суму 9400грн., №333 від 27.06.2014 на суму 9700грн., №334 від 28.06.2014 на суму 9350грн., №335 від 29.06.2014 на суму 9100грн.

Разом із тим із матеріалів справи слідує, що товар також отримував ОСОБА_1 03.06.2014; 04.06.2014; 19.06.2014; 20.06.2014 в селі Буньковичі Львівської області, як зазначено у ТТН.

Проте 03, 04, 05, 06, 07, 08, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 червня 2014 ОСОБА_1 проводив оплату в касу ТзОВ «Фірму Фінансервіс» (місцезнаходження ТзОВ «Фірма «Фінанссервіс» відповідно до бази даних ЛІС Податковий блок: юридична (податкова) адреса: м. Київ, Печерський Узвіз буд. 19., про що свідчать копії квитанцій до прибуткового касового ордера.

Суд погоджується із відповідачем, що у реальному часі одночасно перебувати в м.Київ Печерський Узвіз буд. 19 та. с.Буньковичі Львівської області одній особі неможливо, що свідчить про те, що підприємство провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались, не мали реального товарного характеру.

Відтак висновки податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з ТзОВ «Фірма «Фінанссервіс» є правомірними.

Також суд враховує, що відповідно до матеріалів перевірки ТзОВ Бар „Блюз (22395520) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ „Росукренергохолдінг (код ЄДРПОУ 37142650) за період вересень 2012р., лютий 2013р., березень 2013р. та квітень 2013р.». У матеріалами перевірки встановлено, що підприємство провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались.

За правиламистатті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою, другоюстатті 73 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

А тому, наявність товарно-транспортної накладної та належне її оформлення є належним доказом переміщення (транспортування) товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Отже, відсутність такого документа чи суттєві недоліки в його виготовленні можуть породжувати сумніви щодо реальності господарської операції, особливо при урахуванні інших обставин, що свідчать про її безтоварність. Наприклад, це може включати об`єктивну неможливість контрагента здійснювати господарські операції, що враховує податкову інформацію про характер його діяльності, відсутність визначення джерела походження товару в Єдиному реєстрі податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання), не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання, наявність кримінальних проваджень щодо контрагента, відсутність бухгалтерських документів або суттєві недоліки в їхньому виготовленні, і так далі, тощо.

У постанові від 14 лютого 2020 року справа №826/1255/16 Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, з`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, судам слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Отже судом встановлено відсутність у позивача визначених чинним законодавством документів на підтвердження обліку та зберігання нафтопродуктів, порушення оформлення транспортування товару, дефекти контрагентів ТзОВ «Бар Блюз» та ТОВ «Фірма Фінанссервіс», а також неможливість здійснення представником позивача з урахуванням реального часу оформлення приймання товару і його оплата ТОВ «Фірма Фінанссервіс».

Відтак суд вважає обгрунтованим висновок податкового органу про безпідставність віднесення до податкового кредиту та витрат сум за господарськими операціями із вказаними контрагентами, викладений у акті перевірки від 15.04.2015 року № 130/22-00/22385147, а спірні ППР правомірними і законними.

За приписамипункту 4 частини першоїстатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положеньстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другоїстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 лютого 2024 року.

СуддяМорська Галина Михайлівна