ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
13 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа №440/15760/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лазебної А.В.
та представників сторін:
від позивача Переяслівець В.М.,
від відповідача Прокопчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (надалі - ТОВ "Українське зерно", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2023 №00071840701 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10556485,00 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2023 №00071850701 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 10330516,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу донараховані грошові зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, а також податку на додану вартість (надалі - ПДВ), а також застосовані штрафні (фінансові) санкції. Позивач стверджував, що при формуванні витрат операційної діяльності та податкового кредиту ним у повній мірі дотримані вимоги Податкового кодексу України (надалі - ПК України); здійснення господарських операцій між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Агросвіт України", ТОВ "Зєвс-Альянс" підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 3, а.с. 90-95/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що господарські правовідносини позивача з його контрагентами не підтверджені з урахуванням наявної у податкового органу інформації про спроможність постачальників виконати свої зобов`язання за договорами поставки .
3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
21.11.2023 до суду надійшла відповідь на відзив /т. 3, а.с. 161-175/, у якій представник позивача наголошував на правомірності формування показників податкової звітності за спірний період і, як наслідок, безпідставності доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій. На думку представника позивача, наявна у податкового органу інформація щодо ймовірних порушень податкового законодавства контрагентами у ланцюгах постачання не може впливати на право добросовісного платника податків, яким є позивач, на віднесення до витрат та податкового кредиту фінансового результату господарських операцій з ТОВ "Агросвіт України", ТОВ "Зєвс-Альянс".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ТОВ "Агросвіт України" та ТОВ "Зєвс-Альянс"; продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять календарних днів з 25.12.2023.
02.01.2024 до суду повернулось поштове відправлення, надіслане за адресою ТОВ "Агросвіт України", зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з огляду на відсутність адресата /т. 3, а.с. 203-207/.
Пояснення ТОВ "Агросвіт України" відповідно до статті 165 КАС України до суду не надходили.
16.01.2024 до суду надійшли пояснення ТОВ "Зєвс-Альянс", у яких представник третьої особи стверджував про безпідставність доводів податкового органу щодо безтоварності господарських операцій з поставки позивачу зернових культур та наполягав на задоволенні позовних вимог ТОВ "Українське зерно"; справу просив розглядати без його участі /т. 3, а.с. 79-87/.
У підготовчому засіданні 08.02.2024 протокольними ухвалами суду відмовлено у задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 13.02.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні 13.02.2024 проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Представник ТОВ "Агросвіт України" у судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи.
Обставини справи
ТОВ "Українське зерно", ідентифікаційний код 30044094, зареєстроване як юридична особа та взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків, що не оспорюється сторонами.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області у період з 14.12.2021 по 13.01.2022 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Українське зерно", результати якої оформлені актом від 03.02.2022 №848/16-31-07-01-10/30044094 /т. 1, а.с. 25-71/.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивач не оспорює.
За висновками акта перевірки відповідач встановив порушення ТОВ "Українське зерно" вимог:
пункту 44.1 статті 44, статті 46, абзацу "а" підпункту 14.1.13, підпунктів 14.1.36, 14.1.191, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 7 МСБО 1 "Подання фінансової звітності", пунктів 10, 12 МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки", статті 1, пункту 2 статті 3, абзацу восьмого статті 4, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.13, 3.1, 3.5, 3.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток загалом у розмірі 10556485,00 грн, у т.ч.: за І квартал 2021 року - 594652,00 грн, ІІ квартал 2021 року - 7270995,00 грн, ІІІ квартал 2021 року - 2690838,00 грн;
підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, наслідком чого визначено заниження ПДВ загалом у розмірі 8264413,00 грн, у т.ч.: за червень 2021 року - 6151909,00 грн, липень 2021 року - 1370473,00 грн, серпень 2021 року - 108947,00 грн, вересень 2021 року - 633084,00 грн.
Такий висновок податковий орган мотивував твердженням про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого у ціні придбаної у ТОВ "Агросвіт України" та ТОВ "Зєвс-Альянс" сільськогосподарської продукції, а також невключення до складу інших операційних доходів вартості безоплатно одержаних оборотних активів з джерела невідомого походження внаслідок непідтвердження фактів поставки сільськогосподарської продукції зазначеними контрагентами.
Заперечення ТОВ "Українське зерно" до акта перевірки (від 15.02.2022 вих.№83), з урахуванням приписів підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, відхилені листом Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.08.2023 №26334/6/16-31-07-01-08 /т. 1, а.с. 72-79, 80-83/.
На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області 11.08.2023 сформовано податкові повідомлення рішення:
№00071840701 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10556485,00 грн /т. 1, а.с. 84-86/;
№00071850701 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 10330516,25 грн (з них: 8264413,00 грн - основний платіж, 2066103,25 грн - штрафна (фінансова) санкція) /т. 1, а.с. 87-89/.
Скарга платника податків на вказані податкові повідомлення-рішення залишена без задоволення рішенням ДПС України від 09.10.2023 №30027/6/99-00-06-01-01-06 /т. 1, а.с. 90-106, 107-113/.
Не погодившись з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено ПК України.
Податковий кредит, в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Постачанням товарів, відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).
За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
А відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як визначено у пункті 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін /пункт 201.1 статті 201 ПК України/.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому, у статті 1 названого Закону визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі позивач оспорює правомірність податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, за яким йому донараховані грошові зобов6язання зі сплати податку на прибуток та ПДВ з огляду на визнання відповідачем безтоварними господарських операцій з придбання ТОВ "Українське зерно" товарів (сільськогосподарської продукції) у ТОВ "Агросвіт України" та ТОВ "Зєвс-Альянс".
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку /частина друга статті 2 КАС України/.
Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
За обставин цієї справи суд встановив, що ТОВ "Українське зерно" на підставі укладених з ТОВ "Агросвіт України" та ТОВ "Зєвс-Альянс" договорів поставки придбало сільськогосподарську продукцію (сою, кукурудзу, пшеницю, ячмінь) /т. 1, а.с. 114-115, 125-126, 132-133, 150-151, 191-192, 237-238; т. 2, а.с. 16-17, 26-27, 54-55, 65-66, 79-80, 87-88, 107-108, 112-113, 178-179, 189-190, 201-202, 211-212, 231-232, 248-249; т. 3, а.с. 14-15, 20-21, 25-26/. Факт відвантаження товарів постачальниками на адресу покупця підтверджено залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, а їх отримання покупцем - копіями товарно-транспортних накладних /т. 1, а.с. 116-124, 127-131, 134-149, 152-190, 193-236, 239-250; т. 2, а.с. 1-15, 18-25, 28-53, 56-64, 67-78, 81-86, 89-106, 109-111, 114-119, 180-188, 191-200, 203-210, 213-230, 233-247, 250; т. 3, а.с. 1-13, 16-19, 22-24, 27-34/.
При цьому суд враховує, що вищезгадані видаткові та товарно-транспортні накладні були надані на податкову перевірку, досліджені податковими-ревізорами-інспекторами; акт перевірки від 03.02.2022 №848/16-31-074-01-10/30044094 не містить висновків про невідповідність видаткових та товарно-транспортних накладних вимогам чинного законодавства.
За результатами вищеописаних господарських операцій постачальники склали та зареєстрували у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні /т. 2, а.с. 120; т. 3, а.с. 35/, що дає право позивачу на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Розрахунки за поставлені сільськогосподарську продукцію проведені у повному обсязі, у безготівковій формі, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень /т. 2, а.с. 121-177; т. 3, а.с. 36-65/.
Придбана сільськогосподарська продукція використана позивачем для виробництва комбікормів, концентратів, білково-вітамінних добавок, дерті, соєвого екструдату, напівфабрикатів, з метою чого ТОВ "Українське зерно" укладені договори підряду на виконання робіт по виготовленню продукції з ТОВ "Агро Ком", ТДВ "Диканський комбікормовий завод" та ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" /т. 3, а.с. 66-70, 71-75, 76-80, 217-250; т. 4, а.с. 1-24/.
Податковий орган не заперечує виробництво готової продукції та використання її у господарській діяльності позивачем.
Суд враховує, що основним видом діяльності позивача є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (код КВЕД 10.91), тоді як до обраних видів діяльності ТОВ "Агросвіт України" та ТОВ "Зєвс-Альянс" відноситься оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21) /т. 3, а.с. 193-197/.
Тож вищеописані господарські операції відповідали меті господарської діяльності позивача та його контрагентів.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків, що передбачає економічну виправданість дій платника, які мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15) зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Суд, за результатами оцінки первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності господарських операцій в розрізі укладених договорів із контрагентами ТОВ "Агросвіт України" та ТОВ "Зєвс-Альянс", дійшов висновку про відповідність змісту укладених договорів видам господарської діяльності постачальників-контрагентів позивача, встановив факт поставки товару, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності та відображення продавцями податкових зобов`язань з ПДВ по цим господарським операціям.
Водночас відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Посилання контролюючого органу на неможливість встановлення ланцюга постачання товарів, які придбавалися позивачем, суд відхиляє, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №340/422/19.
З цих підстав суд не приймає у якості належного доказу у справі узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ "Зєвс-Альянс" за січень-червень 2021 року /т. 4, а.с. 27-33/, оскільки така інформація безпосередньо не стосується господарських операцій позивача з цим контрагентом.
Суд зазначає, що контролюючий орган всупереч вимог процесуального законодавства не довів та не надав належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Висновки про відсутність реальності господарських операцій контролюючим органом зроблено виключно на підставі відомостей АІС "Податковий Блок" та Єдиного реєстру податкових накладних в розрізі контрагентів позивача, проте посилання контролюючого органу лише на такі відомості, як критерій оцінки реальності господарських операцій без оцінки сукупності документів, наданих позивачем є безпідставними, оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні вимог процесуального закону.
Доводи відповідача про непідтвердження походження сільськогосподарської продукції, поставленої позивачу ТОВ "Агросвіт України", що обґрунтовані посиланням на відсутність у Єдиному реєстрі податкових накладних інформації про придбання зазначеним контрагентом у 2021 році зернових культур суд відхиляє, оскільки у ході проведення податкової перевірки контролюючий орган не вживав заходів щодо здійснення зустрічної звірки у ТОВ "Агросвіт України", не аналізував відомості про наявність залишків, придбання продукції у попередніх періодах чи у виробників-неплатників ПДВ.
З наведених підстав суд також не визнає достатніми твердження податкового органу про відсутність у власності чи користуванні ТОВ "Агросвіт України" земельних ділянок з метою вирощування сільськогосподарської продукції.
Надана податковим органом інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ТОВ "Агросвіт України" права суборенди земельних ділянок, розташованих у Черняхівському районі Житомирської області /т. 4, а.с. 36-60/ не стосується предмета доказування у цій справі, оскільки право суборенди зареєстроване у липні 2021 року, тоді як правовідносини позивача з цим контрагентом мали місце у квітні - липні та вересні 2021 року.
З цих підстав суд також відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів щодо подання ТОВ "Агросвіт України" звітності про вирощування сільськогосподарської продукції, про об`єкти оподаткування тощо.
Листи ГУНП в Полтавській області від 29.01.2024 та Головного сервісного центру МВС від 26.01.2024 /т. 4, а.с. 205, 206/ не містять відомостей, що стосуються предмета доказування у цій справі, а лише повідомляють податковий орган про відсутність у зазначених органів компетенції щодо фіксації фактів пересування транспортних засобів автомобільними дорогами.
Листи Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 19.01.2024 та Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 26.01.2024, якими повідомлено про відсутність договорів оренди земельних ділянок, розташованих у с. Олександрівка Новомосковського району Дніпропетровської області та м. Новомосковськ Дніпропетровської області, укладених з ТОВ "Зєвс-Альянс", не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій /т. 4, а.с. 207, 208/.
При цьому суд враховує, що юридичною адресою ТОВ "Зєвс-Альянс" є: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Бєлої З., буд. 156, кв. 8, кім. 5 /т. 3, а.с. 196/; ця ж адреса зазначена у поясненнях ТОВ "Зєвс-Альянс", наданих до суду у ході розгляду справи /т. 4, а.с. 79/, а також у договорах поставки.
Натомість у листі Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 26.01.2024 зазначена адреса вул. З. Бєлої, 8 /т. 4, а.с. 208/.
Суд повторює, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №804/919/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 тощо.
З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Відповідач, в свою чергу, не надав доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.
Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача і його контрагентів, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Матеріали справи не містять доказів постановлення судами вироків, рішень тощо про визнання удаваними спірних господарських операцій, визнання недійсними договорів, укладених позивачем з його контрагентом, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.
Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
А тому, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Українське зерно".
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 26840,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /т. 3, а.с. 81, 82/.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Тож судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.08.2023 №№ 00071840701 та 00071850701.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень).
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094; вул. Решетилівська, 32А, м. Полтава, Полтавська область, 36007).
Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 23 лютого 2024 року.
СуддяО.О. Кукоба
Суд | Полтавський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.02.2024 |
Оприлюднено | 26.02.2024 |
Номер документу | 117211039 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Желтобрюх І.Л.
Адміністративне
Полтавський окружний адміністративний суд
О.О. Кукоба
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні