Ухвала

від 20.02.2024 по справі 440/1279/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2024 рокум. ПолтаваСправа №440/1279/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" звернулось до суду з позовом до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , у якому позивач просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду заяви ТОВ "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" від 09.10.2023 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 13,9239 га (кадастровий номер 5322886601:01:003:0779);

зобов`язати Лубенську міську раду повторно розглянути заяву ТОВ "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" від 09.10.2023 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 13,9239 га (кадастровий номер 5322886601:01:003:0779).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Учасники справи у підготовче засідання 20.02.2024 не з`явились, будучи належним чином повідомленими про його проведення.

Представники позивача та третьої особи надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі /а.с. 47, 48/.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог /а.с. 57-58/.

Фіксування підготовчого засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, ознайомившись у підготовчому засіданні з позицією учасників справи та наявними письмовими доказами, дійшов висновку, що цей спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства з таких підстав.

За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Крім того, в силу положень пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, зміст та характер спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Тож не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі №826/5806/17 (№11-290апп19) сформував правовий висновок, відповідно до якого якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Отже при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних відносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За обставин цього спору суд встановив, що у користуванні позивача перебуває земельна ділянка (кадастровий номер 5322886601:01:003:0779) площею 13,9239 га, на якій розташовані будівлі, що є власністю ТОВ "Лубенський комбінат будівельних матеріалів".

21.08.2023 ТОВ "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" уклало з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за яким вказані громадяни придбали будівлю - склад-майстерню, розташовану у с. Засулля Лубенського району Полтавської області на вищезгаданій земельній ділянці.

10.10.2023 позивач звернувся до Лубенського міського голови з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 13,9239 га (кадастровий номер 5322886601:01:003:0779) з метою виокремлення земельної ділянки під будівлею, проданою гр. ОСОБА_1 /а.с. 52/.

Розгляд зазначеного питання було включено до порядку денного чергової 34 сесії Лубенської міської ради VIII скликання 26.10.2023, однак рішення за результатами голосування не прийнято.

Встановлені вище фактичні обставини справи свідчать про відсутність між сторонами публічно-правового спору.

Так, Лубенська міська рада у спірних відносинах виступає від імені власника земельної ділянки комунальної власності - територіальної громади, й, відповідно, не здійснює владних управлінських функцій стосовно позивача.

Спірні відносини засновані на праві володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 5322886601:01:003:0779: позивач, як користувач (орендар) земельної ділянки звернувся до уповноваженої особи власника (територіальної громади) такої земельної ділянки із заявою про її поділ з метою виділення частини земельної ділянки для передачі її у користування третій особі - ОСОБА_1 .

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (частини перша, друга статті 83 ЗК України).

Порядок переходу права на земельну ділянку в разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 ЦК України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 ЗК України, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини шостої статті 120 ЗК України у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, якщо такий об`єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки, а до внесення змін до відповідного договору зобов`язаний відшкодовувати орендарю (користувачу) частину орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об`єкт. Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення зазначених змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію, договір про внесення таких змін визнається укладеним за рішенням суду за позовом набувача. Порядок користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою (земельною ділянкою, що перебуває у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію) у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.

А частиною восьмою цієї статті передбачено, що істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на такий об`єкт.

Укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.

Суд зазначає, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Наведене є підставою для висновку про те, що предметом спору у цій справі є не стільки рішення, дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача та третьої особи щодо оформлення права користування земельною ділянкою під належною їм на праві приватної власності нежитловою будівлею, що свідчить про приватно-правовий характер правовідносин.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту приватних інтересів.

Суд зазначає, що якщо особа стверджує про порушення своїх прав наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим/відчуженим у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування неправомірними, є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Подібні висновки щодо розгляду цієї категорії спорів викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі №921/158/18 та неодноразово були підтримані Верховним Судом у рішеннях від 18.05.2020 у справі №824/1034/19-а, від 05.11.2020 у справі №160/13455/19, від 26.03.2020 у справі №460/1287/19 та ін.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що цей спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отож провадження у справі належить закрити.

У силу частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, (…), їхніх посадових і службових осіб.

За змістом пункту 6 частини першої статті 19 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи вищезазначене, цей спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 183, 238, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити позивачу право звернутись з відповідним позовом до місцевого господарського суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО.О. Кукоба