Рішення

від 19.12.2023 по справі 367/1086/22

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1086/22

Провадження №2/367/2422/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

19 грудня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Яцун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача Комунального підприємства «Бучанське управління житлово - комунального господарства» на його користь моральну шкоду у розмірі 29 010,00 грн. та судові витрати. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 18 січня 2010 року він уклав з Комунальним підприємством «Бучанське управління житлово-комунального господарства» договір № 5261 про надання житлово - комунальних послуг з утримання будинку, споруд та його прибудинкової території. Відповідно до вищевказаного договору Комунальне підприємство «Бучанське управління житлово-комунальне підприємство» повинно своєчасно надавати послуги належної якості. Позивач зазначає, що він регулярно сплачував за надані йому послуги, однак відповідач постійно йому надсилав квитанції про сплату таких послуг, які взагалі йому не надавалися або надавалися неякісно та не в повному обсязі, та мотивував свої протизаконні дії лише тарифом, який був затверджений за умовами повного і якісного обсягу наданих послуг. Крім того, зазначає, що відповідач надсилав і продовжує йому надсилати фальшиві боргові квитанції. Також зазначає, що 10 грудня 2021 року після отримання чергової фальшивої квитанції він звернувся до керівника Комунального підприємства «Бучасервіс» з письмовою претензією про припинення протиправних дій і попередженням про вимушений захист своїх порушених прав у суді, однак відповіді на вищезгадана претензію так і не отримав. Позивач звертає увагу суду, що йому завдано моральних втрат та душевних страждань з боку відповідача, які призвели до позбавлення втілення його звичок і бажань, які він міг би реалізувати, не витрачаючи часу на підготовку запитів, актів-претензій, заяв для захисту своїх порушених прав, внаслідок чого він відчуває додаткове навантаження, яке більше додає йому душевних страждань з урахування його стану та подальшого ушкодження здоров`я . Крім того,стверджує, що недостовірні боргові платіжки, які постійно надсилає йому відповідач, надходять у відкритому вигляді, у зв`язку з чим він відчуває більше душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків, відчуває приниження від постійних виправдань перед сусідами та таких дій відповідача. Позивач зазначає, що він є головою громадської організації «Свідомі громадяни» та розцінює дії відповідача, як образу голови громадської організації, що збільшує його душевні страждання та переживання через неможливість продовження активного громадського життя. Враховуючи вищевикладене, просить відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 15 мінімальних прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, що становить 29010 (двадцять дев`ять тисяч десять) гривень 00 копійок. 10 квітня 2023 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Судом встановлено, що Комунальним підприємством «Бучанське управління житлово - комунального господарства» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 18 січня 2010 року. Відповідно до п.1 вищевказаного договору предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживачем забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором. 23 квітня 2020 року ОСОБА_1 в особі голови громадської організації «Свідомі громадяни» направив заяву на адресу відповідача, в якій зазначив про незадовільний стан майданчика по вивезенню сміття та відходів за адресою: АДРЕСА_2 та просив відреагувати на зазначені недоліки. Як вбачається з матеріалів справи Комунальне підприємство «Бучасервіс» надсилає позивачу квитанції про сплату квартплати, однак позивач вважає їх неправомірними та такими, що завдали йому моральних та душевних страждань у зв`язку з чим просить стягнути моральну шкоду з відповідача. Згідно з частиною першоюстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Як роз`яснено у п. п. 3, 5Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналіз статей11та23 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України). Відповідно до ч. 3 - ч. 5ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тлумачення вказаних норм свідчить, що: за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі; зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди; у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості; по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України). В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 213/2186/16-ц (провадження № 61-2517св19) зроблено висновок, що «при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди». В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом». У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Крім того, позивач при розгляді даної справи не надав доказів того, що йому завдано моральної шкоди відповідачем, а також доказів того, що їх діяння були протиправними. Виходячи з приписів статей 23, 1167 ЦК України підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільно-правового правопорушення, що складається з таких елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов`язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що незаконними діями позивачу було завдано моральні страждання, оскільки він витрачав час на підготовку запитів, актів-перетензій та отримував боргові платіжки у відкритому вигляді, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, а також до погіршення стану його здоров`я та погіршення відносин з оточуючими людьми. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Суд вважає, що позивач, у порушення ст. ст.12,81ЦК України не надав суду доказів наявності умов для відшкодування моральної шкоди: неправомірність дій відповідача, наявність шкоди і причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Сам факт надсилання квитанцій про сплату послуг згідно договору не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для її відшкодування, оскільки не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності. Прзивачем не доведено належними та допустимим доказами факт порушення відповідачем договору від 18.01.2010 року, а також причинний зв`язок між таким порушенням та моральною шкодою. Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 29010 грн., позивач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення йому моральної шкоди в цьому розмірі, на підставі яких позивач оцінив свої моральні страждання, а також не довів причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою. Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та посилання на моральні страждання. З огляду на встановлені судом обставини,з урахуванням того, що сам факт надсилання квитанцій про оплату за послуги згідно договору не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та підставою для її відшкодування, оскільки не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності, позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою, а також того, що його негативні емоції досягли рівня страждання або приниження, які заподіяли моральну шкоду в розмірі 29010 грн., а тому суд вважає, що позовна заява є необґрунтованою. Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на їх підтвердження. Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273,280-282, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» про відшкодування моральної шкоди .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук