Рішення

від 23.02.2024 по справі 520/6740/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23 лютого 2024 р. справа № 520/6740/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" (далі по тексту заявник, платник, ТОВ "Птахофабрика "Просяне"), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 20.02.2023 року №00/2616/0416 Головного управління ДПС у Харківській області.

Аргументуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вважає його незаконним та необґрунтованим з підстав неправильного кваліфікування дій позивача та невірного застосування норми відповідальності за відсутності доведеності відповідачем вини платника.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що позивачем несвоєчасно здійснено сплату узгодженої суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість з порушенням граничного строку сплати, що стало підставою для застосування штрафу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

У відповіді на відзив позивач підтримав правову позицію викладену у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Платник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації субєктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 31847986, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

Вказані обставини сторонами по справі не заперечені.

З відомостей інтегрованої картки платника податку вбачається, що 20.05.2021р. заявником подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2021 року (від 20.05.2021р. №9132377608), з нарахуванням податку на додану вартість у розмірі 154.747,00 грн. по терміну сплати 30.05.2021р.

30.09.2021р. заявником подано до контролюючого органу уточнену податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2021 року (від 30.09.2021р.), зі зменшенням суми податку на додану вартість на -72.506,00 грн.

12.11.2021р. заявником сплачено нараховану суму податку на додану вартість у розмірі 82.227,42 грн.

15.12.2022р. контролюючим органом було проведено камеральну перевірку платника з питання з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 15.12.2022р. №5309/20-40-04-16-03/31847986 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту викладені власні судження контролюючого органу про вчинення заявником порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених в декларації з податку на додану вартість за квітень 2021 року (податкова декларація від 20.05.2021 №9132377608).

У відзиві на позов контролюючий орган зазначив, що в Акті перевірки були допущені друкарські помилки, а саме: замість порушено п. 57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, вказано п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, що, на думку відповідача, жодним чином не звільняє платника від відповідальності за ст. 124 Податкового кодексу України, про що керівнику підприємства направлено лист "Про внесення змін" від 12.04.2023р. №18944/6/20-40-04-06-10.

20.02.2023р. із посиланням на Акт контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення №00/2616/0416, яким до ТОВ "Птахофабрика "Просяне" на підставі пункту 124.3 статті 124 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію у вигляді штрафу у розмірі 50% у сумі 77.366,71 грн.

Як з`ясовано судом, фактичною підставою для винесення названого рішення стали судження контролюючого органу про порушення платником положень п. 57.1, п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України (з урахуванням наданих пояснень контролюючого органу), що виразилось у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених в декларації з податку на додану вартість за квітень 2021 року по податковій декларації від 20.05.2021 №9132377608; за вказані порушення контролюючим органом обрана відповідальність передбачена положеннями п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України.

При цьому, в Акті перевірки контролюючим органом встановлено, що сплата узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначених в декларації з податку на додану вартість за квітень 2021 року від 20.05.2021 №9132377608, відбулась: 12.11.2021 року у сумі 154.733,40 грн., з кількістю днів затримки - 165 (сума погашення - 82.227,42 грн.) та 122 днів (сума по уточнюючому розрахунку - 72.506,00 грн.).

Відносно цих обставин між учасниками справи відсутній спір за будь-якими критеріями.

Не погодившись із відповідністю закону управлінського волевиявлення контролюючого органу з приводу застосування штрафу у розмірі 50% відповідно до положень п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України, заявник ініціював даний спір, стверджуючи про безпідставність обтяження додатковим податковим обов`язком.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу суті та меж податкового обовязку, змісту податкової дисципліни, обсягу повноважень органів публічної адміністрації у галузі податкової справи, механізмів та заходів податкового контролю, приводів та порядку і способів та підстав застосування заходів податкового примусу, складу протиправних діянь у вигляді податкових правопорушень, міри юридичної відповідальності винних осіб та правил її реалізації з 01.01.2011р. унормовані, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Так, у розумінні абз.1 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз.2 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та інших законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Окрім того, за приписами п.112.7 ст.112 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Звідси слідує, що у цілях застосування норм Податкового кодексу України вина та умисел є тотожними категоріями і кваліфікуючими ознаками вини як субєктивної сторони складу протиправного порушення платника податків є: 1) удавані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 2) цілеспрямовані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 3) існування у платника податків фізичної змоги забезпечити дотримання правил та норм у сфері податкової справи; 4) явно та очевидно нерозумні діяння платника податків; 5) явно та очевидно недобросовісні діяння платника податків; 6) діяння платника податків, явно та очевидно вчинені без належної обачності.

Суд вважає, що усі перелічені критерії охоплюються судовою доктриною неприпустимості безпідставного одержання податкової вигоди.

Пунктом 109.3 ст.109 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 125-1.4 статті 1251 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Згідно з п.112.8 ст.112 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: 112.8.1. сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення; 112.8.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено; 112.8.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду; 112.8.4. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів; 112.8.5. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125 1 цього Кодексу); 112.8.6. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу; 112.8.7. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно

За правилами ст.113 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п.113.1 ст.113); Перебіг строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зупиняється у випадках, визначених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу. (п.113.2 ст.113); У разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо. (п.113.3 ст.113); Перебіг строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) відновлюється з дня, наступного за днем усунення передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу обставин, що були підставою для зупинення його відліку (перебігу). (п.113.5 ст.113); У разі наявності хоча б однієї обставини, що пом`якшує відповідальність, розмір штрафу становить 50 відсотків від розміру, встановленого відповідною статтею цього Кодексу. (п.113.6 ст.113); У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення. (п.113.7 ст.113); За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України. (п.113.8 ст.113).

Згідно з ст.124 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. (п.124.1 ст.124); Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. (п.124.2 ст.124); Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. (п.124.3 ст.124).

Звідси слідує, що відмінність між собою складів податкових правопорушень, окреслених законодавцем у п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України та у п. 124.2, п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України полягає виключно в наявності або відсутності такого елементу як умисел платника податків, тобто вини (як суб`єктивної сторони складу протиправного діяння).

За визначенням п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Разом з тим, платник податків може скористатися своїм правом на виправлення показників податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 Податкового кодексу України.

За загальним правилом та змістом визначення п.1.24 ст.1 Закону України від 05.04.2001р. №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" правова категорія "сплата коштів" є тотожній правовій категорії "переказ коштів" як руху певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Згідно з п.п."1" п.21.1 ст.21 Закону України від 05.04.2001р. №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України від 05.04.2001р. №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Зміст наведених норм права дозволяє суду дійти до висновку про те, що умисне діяння платника податків із несвоєчасної оплати податків (зборів) на користь Держави Україна може мати місце виключно у випадку неініціювання переказу коштів за обов`язкової умови: 1) фізичної наявності у власності платника безготівкових коштів на рахунку в установі банку (або фізичної наявності готівкових коштів у касі субєкта господарювання юридичної особи, володінні громадянина підприємця); 2) відсутності перешкод/перепон у визначенні юридичної долі цих коштів; 3) відсутності невиконаних грошових зобов`язань, котрі мають законодавчий пріоритет над податковим обов`язком (тобто усвідомлення фізичної змоги проведення платежу, усвідомлення потреби в ініціюванні переказу коштів та усвідомлення відсутності об`єктивних перешкод у передачі права власності на активи у вигляді коштів Державі Україна в особі компетентного суб`єкта права-органу публічної адміністрації, але неповажне та нерозумне ухилення від спрямування платіжного доручення до установи банку).

При цьому, у силу п.п.75.1.1 ст.75 та ст.76 Податкового кодексу України перелічені юридично значимі фактори об`єктивно не можуть бути достеменно з`ясовані контролюючим органом у межах та обсязі такого заходу податкового контролю як камеральна перевірка.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що контролюючий орган сформулював викладені в тексті Акту власні судження за результатами камеральної перевірки.

Відтак, контролюючий орган не досліджував та не висновував власних суджень про вчинення приватною особою податкового правопорушення оцінкою відомостей про стан рахунку платника в установі банку протягом періоду часу, коли розпочався та завершився перебіг строку на оплату грошових зобов`язань з податків (зборів), об`єктивну можливість щодо сплати податкових зобов`язань.

Водночас, системний їх аналіз дає підстави для твердження, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі.

Разом з тим, суд вважає, що накладення на позивача штрафної санкції у розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відбулося з порушенням вимог податкового законодавства. Обставини, на які посилався контролюючий орган під час судового розгляду справи, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідно, такі обставини не можуть свідчити про те, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Таким чином, відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена пунктом 124.3 статті 124 ПК України.

У спірних правовідносинах, подія сплати узгоджених податкових зобов`язань з затримкою граничного строку сплати не спростована заявником.

На переконання суду, за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків Акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України за ставкою 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов`язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобов`язання у повному обсязі.

Отже, з урахуванням того, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу.

Згідно з усталеної правової позиції Верховного Суду, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування (застосування) штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція міститься і у постановах Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі № 360/1844/20, від 03 жовтня 2023 року у справі № 826/6802/17.

Відповідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.02.2018 у справі № 803/1156/17, від 23.06.2018 у справі № 820/2508/17, від 12.02.2019 у справі № 824/95/18-а, від 20.01.2021 у справі № 826/7382/18, від 28.02.2020 у справі № 812/1520/15, від 10.09.2020 у справі № 812/1703/16, від 19.09.2021 у справі № 812/1666/17 подання уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, виключає об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У спірних правовідносинах 30.09.2021р. заявником подано до контролюючого органу уточнену податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2021 року (від 30.09.2021р.), зі зменшенням суми податку на додану вартість на -72.506,00 грн.

12.11.2021р. заявником сплачено нараховану суму податку на додану вартість у розмірі 82.227,42 грн.

В Акті перевірки контролюючим органом встановлено, що сплата узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначених в декларації з податку на додану вартість за квітень 2021 року від 20.05.2021 №9132377608, відбулась: 12.11.2021 року у сумі 154.733,40 грн., з кількістю днів затримки - 165 (сума погашення - 82.227,42 грн.) та 122 днів (сума по уточнюючому розрахунку - 72.506,00 грн.).

З огляду на викладені вище висновки, штрафні санкції мають бути застосовані лише на суму сплати заявником податку на додану вартість у розмірі 82.227,42 грн.

На суму уточненого податкового зобов`язання штрафні санкції не застосовуються (в даному випадку на 72.506,00 грн.).

Отже, у спірних правовідносинах платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 8.222,74 грн. за ставкою 10 відсотків фактично погашеної суми податкового боргу (82.227,42 * 10%).

Безпідставно наклавши штрафні санкції із застосуванням більшої ставки (50 відсотків), відповідач необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні на 69.143,97 грн (77.366,71 грн - 8.222,74 грн).

Суд вважає, що за встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов`язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного. За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків.

Часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 05 жовтня 2023 року по справі №520/14773/21.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Вирішуючи по питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України ці видатки належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилом ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України, зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об"єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обгрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом вирішення справи.

При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.

Отже, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 22.06.2022р. по справі №380/3142/20.

Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу фіксованого розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому Харківський окружний адміністративний суд вважає за необхідне керуватись правовими висновками останнього у часі рішення Верховного Суду з приводу розподілу судових витрат у вигляді видатків на професійну правничу допомогу, а саме - правовими позиціями, що сформульовані у постанові Верховного Суду від 22.06.2022р. по справі №380/3142/20.

Суд також зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16.

На підтвердження понесених витрат позивачем, адвокатом Дородних С.В., надано до суду: копію договору про надання правової допомоги №11 від 05.05.2018р., копію додаткової угоди №01 від 20.03.2023р., копію акту про надання правової допомоги від 01.05.2023р., копію детального опису робіт (наданих послуг) від 21.02.2023р., копію рахунку на оплату №1 від 24.03.2023р., ордер на надання правничої (правової) допомоги від 24.03.2023 року (серія АН №1135727), свідоцтво про право на зайняття Дородних С.В. адвокатською діяльністю: серія ДН №4955 від 31.01.2018 року.

Згідно умов вказаного договору, укладеного між "Адвокатським бюро Дородних Сергія" та ТОВ " та ТОВ "Птахофабрика "Просяне", Клієнт доручає, а Адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу, для чого здійснювати передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Законами України, та іншими законодавчими актами заходи захисту прав і законних інтересів Клієнта, представництва, а також надання інших видів правової допомоги (надалі «Правова допомога») в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором та за домовленістю Сторін, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському бюро гонорар за надання Правової допомоги та погоджені Сторонами фактичні витрати Адвокатського бюро, що необхідні для виконання цього Договору (п. 1.1.).

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 2.1.1 п.2.1.4, п.2.1.7 п.2.1.9 цього Договору встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін відповідно до Додатків та/або додаткових угод до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 2.1.5, п.2.1.6 цього Договору у справах (спорах), що мають майновий характер, встановлюються у відсотковому розмірі від ціни позову, суми податкового повідомлення-рішення (іншого акту суб`єкта владних повноважень), рішення за яким прийнято судом (уповноваженим) органом на користь Клієнта або у фіксованому розмірі за домовленістю Сторін (відповідно до Додатків та/або додаткових угод до цього Договору) (п. 4.2.).

Суми гонорару зазначаються Адвокатським бюро в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням (п. 4.3.).

20.03.2023 року сторонами укладено додаткову угоду №01 до договору про надання правової допомоги №11 від 05.05.2018 року.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди Клієнт доручає, а Адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання за винагороду надавати Клієнту правову допомогу, а саме: надати усну правову консультацію на предмет судового оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.02.2023 року №00/2616/0416, здійснити пошук та ознайомити Клієнта з актуальною судовою практикою у подібних (тотожних, аналогічних, схожих) судових справах, скласти (підготувати) позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.02.2023 року №00/2616/0416 та здійснити представництво і захист прав та законних інтересів Клієнта в судах всіх інстанції, утворених відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому провадженні, відкритих за участю Клієнта у якості стягувача.

Пунктом 2.1 цієї додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1 цієї Угоди, встановлюється у розмірі: 2.1.1. усна правова консультація на предмет судового оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.02.2023 року №00/2616/0416 2000 грн.; 2.1.2. пошук та ознайомлення Клієнта з актуальною судовою практикою у подібних (тотожних, аналогічних, схожих) судових справах 2000 грн.; 2.1.3. складання (підготовка) позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.02.2023 року №00/2616/0416 6000 грн.; 2.1.4. гонорар адвоката за участь у судовому засіданні - 2500 грн / одне судове засідання; 2.1.5. гонорар адвоката за складання відповіді на відзив 3000 грн.; 2.1.6. гонорар за складання заяв або клопотань з процесуальних питань - 1000 грн. за одне клопотання або заяву.

24.03.2023 року між Адвокатським бюро Дородних Сергія, з одного боку, та ТОВ «Птахофабрика «Просяне», з іншого боку, складено акт про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокатське бюро відповідно до договору про надання правової допомоги №11 від 05.05.2018 року та додаткової угоди №01 до цього договору від 20.03.2023 року надало правову допомогу, а саме: надало усну правову консультацію на предмет судового оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.02.2023 року №00/2616/0416, здійснило пошук та ознайомило Клієнта з актуальною судовою практикою у подібних (тотожних, аналогічних, схожих) судових справах, склало (підготувало) позовну заяву про визнання протипраними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.02.2023 року №00/2616/0416. Вартість послуг склала 10 000,00 грн.

Згідно рахунку на оплату №1 від 24.03.2023р. за надану допомогу виставлено рахунок на загальну суму 10.000,00 грн.

Доказів сплати вказаного рахунку представником позивача до суду не надано.

У відповіді на відзив адвокатом Дородних С.В., окрім заявлених у позовній заяви витрат на правничу допомогу у розмірі 10.000,00 грн., додатково заявлено про стягнення з відповідача 3.000,00 грн., а саме гонорар адвоката за складання відповіді на відзив у розмірі 3000 грн.

На підтвердження додаткових витрат на правничу допомогу за додатковою угодою №01 до договору про надання правової допомоги №11 від 05.05.2018 року до матеріалів справи надано акт приймання-передачі наданих послуг від 01.05.2023 року на суму 3000 грн.

Доказів сплати вказаних витрат представником позивача до суду не надано.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, подав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, мотивоване тим, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є суттєво завищеним та не є співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зважає, що даний спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, причина виникнення спору та предмет спору об`єктивно не вимагали вжиття будь-яких додаткових зусиль для з`ясування обставин фактичної дійсності та вивчення змісту належних норм права.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт є неспівмірним з категорією складності справи.

Окрім того, дана справа ухвалою суду від 04.04.2023р. була віднесена до малозначних та слухалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Підсумовуючи викладені вище міркування, беручи до уваги правові висновки постанови Верховного Суду від 10.06.2021р. по справі №820/479/18 та від 22.06.2022р. по справі №380/3142/20, враховуючи надані до матеріалів справи документи та заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а також відсутність доказів сплати наданих послуг та часткове задоволення позовних вимог, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 2.000,00 грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, від 20.02.2023 року №00/2616/0416 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" штрафних санкцій в сумі 69.143,97 грн.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код ВП: 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" (ідентифікаційний код 31847986, місцезнаходження 61001, м. Харків, вул. Військова, буд. 37, оф. 16) частину витрат зі сплати судового збору в розмірі 1717,76 (одна тисяча сімсот сімнадцять грн. 76 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код ВП: 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" (ідентифікаційний код 31847986, місцезнаходження 61001, м. Харків, вул. Військова, буд. 37, оф. 16) частину витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2.000,00 (дві тисячі грн. 00 коп.).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

СуддяО.В. Старосєльцева