Постанова

від 21.02.2024 по справі 757/29564/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2512/2024

Справа № 757/29564/23-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 лютого 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Батрин О.В. в м. Київ 25 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прікслі» про визнання трудових правовідносин припиненими,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив визнати припиненими трудові правовідносини ОСОБА_1 з ТОВ «Прікслі» з 20 червня 2023 року в зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Прікслі» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Позов мотивував тим, що 30 червня 2016 року його було призначено на посаду директора ТОВ «Прікслі», проте після оформлення трудових відносин з підприємством засновники фактично самоусунулися від фінансування підприємства оборотними коштами, що призвело до неможливості залучення найманих працівників підприємства, придбання для підприємства основних та оборотних засобів, а також до неможливості виплати заробітної плати директору - позивачу, неможливості затвердження позивачем штатного розкладу підприємства. Контракт між ОСОБА_1 та ТОВ «Прікслі» не укладався. Згодом всі засновники перестали відповідати на телефонні дзвінки позивача, всі його неодноразові спроби зустрітися з засновниками за їх місцеперебуванням та розташуванням не виявилися можливими, на будь-які поштові відправлення позивача на адресу засновників підприємства та їх власникам істотної участі та вигодонабувачам немає жодної відповіді, в тому числі на заяви про звільнення його з займаної посади з 20 червня 2023 року по 30 травня 2023 року, про ініціювання скликання загальних зборів у зв`язку з виявленим ним бажанням звільнення з займаної посади директора з 20 червня 2023 року. Як наслідок, позивач втратив матеріальну (економічну) та будь-яку зацікавленість у перебуванні на посаді директора, бажає змінити місце роботи та сферу діяльності. Крім того, належного прямого зв`язку з засновниками (учасниками) не має, що є перешкодою у вільному (прямому) звільненні позивача з посади директора за власним бажанням відповідно до ст. 38 КУпАП та є відповідно причиною для звернення до суду.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року в позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, покласти на відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на наступне.

Мотивуючи відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції фактично посилався на правові позиції, викладені в п. 8.31 - 8.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20, однак не врахував, що у згаданій справі позивач був обраний на посаду директора товариства рішенням загальних зборів учасників без укладення з ним трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому ч. 12 ст. 39 Закону № 2275-VІІІ. Оскільки товариство не укладало з позивачем трудового договору (контракту), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що між ним та товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину, відтак неправильними є висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників цієї справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема ст. 38 цього Кодексу. Крім того, згадана справа розглядалась за правилами господарського судочинства, оскільки спір між сторонами виник із корпоративних правовідносин.

Однак спір між ОСОБА_1 та ТОВ «Прікслі» виник не з корпоративних, а саме з трудових відносин, позовна заява та апеляційна скарга по зазначеній справі розглядається за правилами цивільного, а не господарського судочинства. В даному випадку при вирішенні спору між сторонами мають бути враховані правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року в справі № 758/1861/18, від 17 березня 2021 року в справі № 761/40378/18, зокрема, що у спірних правовідносинах керівник юридичної особи діє не як її виконавчий орган, тому визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Вказував, що у спірних правовідносинах між сторонами позивач діяв не як виконавчий орган юридичної особи, а саме як працівник із наміром розірвати трудовий договір за своєю ініціативою. Тому визначальним є дотримання двотижневих строків письмового попередження роботодавця про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП України. За даних обставин місцевий суд помилково застосував положення ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» та безпідставно перевіряв дотримання позивачем тридцятиденного строку, встановленого цією нормою.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Сторони в судове засідання 21 лютого 2024 року не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень. Позивачем ОСОБА_1 направлено заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Як встановлено судом, 30 червня 2016 року позивача було призначено на посаду директора ТОВ «ПРІКСЛІ», код ЄДРПОУ: 39717428, що підтверджується відповідними записом у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 16 - 20).

Відповідно до даного витягу органом управління відповідача є загальні збори учасників, директор, засновниками відповідача - ТОВ «ПРІКСЛІ» є: ТОВ «Київ Тор Груп» (код ЄДРПОУ: 36216574, місцезнаходження: адреса: проспект Трактобудівельників, буд. 140-Б, кв. 75, м. Харків, Харківська обл., 61121); ТОВ «Торгівельно-Інвестиційна Компанія «Гермес КБ» (код ЄДРПОУ: 38234218, місцезнаходження: вул. Маршала Гречка, буд. З, м. Київ, 04136); власник істотної участі юридичної особи ТОВ «Київ Тор Груп» (код ЄДРПОУ: 36216574) та кінцевий вигодонабувач юридичної особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ); власник істотної участі юридичної особи ТОВ «Торгівельно-Інвестиційна Компанія «Гермес КБ» (код ЄДРПОУ: 38234218) та кінцевий вигодонабувач юридичної особи: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).

30 травня 2023 року позивачем на адресу відповідача та його засновникам (учасникам) було направлено заяву про звільнення його з займаної посади директора ТОВ «ПРІКСЛІ» з 20 червня 2023 року та заяву про ініціювання скликання загальних зборів у зв`язку з виявленим бажанням позивача звільнення з займаної посади директора ТОВ «ПРІКСЛІ» з 20 червня 2023 року, на підставі якого та заяви про звільнення, буде оформлено відповідний наказ від 30 травня 2023 року (а. с. 21 - 27).

31 травня 2023 року позивачем було направлено повідомлення до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому було повідомлено, що станом на даний час відповідач найманих працівників не має, крім директора, та не виконує свої поставлені економічні завдання (а. с. 28 - 30).

У листі-відповіді від 14 червня 2023 року № 105/01-2692/3, за підписом заступника голови Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації зазначено, що у разі надходження від юридичної особи ТОВ «ПРІКСЛІ» документів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, вони будуть розглянуті у встановленому чинним законодавством порядку (а. с. 31 - 32).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що вказаний спір виник у зв`язку з реалізацією позивачем свого конституційного права на працю, а тому його слід розглядати як виключення ч. 6 ст. 30 ГПК України, а саме трудових спорів, які підсудні судам загальної юрисдикції, однак в позові слід відмовити у зв`язку з невиконанням позивачем вимог частини 3 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства.

Апеляційний суд не може погодитися із даними висновками, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 757/60260/19-ц (провадження № 61-739св23).

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 - директор товариства ТОВ «Прікслі», звернувся до суду цивільної юрисдикції з позовом, у якому просив визнати припиненими трудові правовідносини з ТОВ «Прікслі» в зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, (провадження № 14-1цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19), від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (провадження № 12-100гс19) (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19) (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, у тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина перша статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другої статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п`ятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

У даній справі суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 займав посаду директора ТОВ «Прікслі», директор товариства та загальні збори учасників є виконавчими органами, засновниками (учасниками) товариства є ТОВ «Київ Тор Груп», ТОВ «Торгівельно-Інвестиційна Компанія «Гермес КБ», власник істотної участі юридичної особи ТОВ «Київ Тор Груп» та кінцевий вигодонабувач юридичної особи: ОСОБА_2 , власник істотної участі юридичної особи ТОВ «Торгівельно-Інвестиційна Компанія «Гермес КБ» та кінцевий вигодонабувач юридичної особи: ОСОБА_3 .

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третя статті 38 КЗпП України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України).

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першої статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

За змістом частини тринадцятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини першої статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третя статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Однією з особливостей проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, є те, що у цьому товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (частина перша статті 37 вищевказаного Закону).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

У пунктах 50, 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зазначено, що на відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення. У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

У пунктах 54, 55 указаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях

є відносини корпоративні.

При цьому Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір у справі № 448/362/22, зазначила, що вимогу позивача стосовно виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Апеляційний суд враховує вищевикладені правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22/ (провадження № 14-113цс22), підтримані в постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року в справі № 757/62722/19-ц (провадження № 61-13261 св 22), які є обов`язковими для врахування при вирішення даного спору.

Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду (пункт 73 вищевказаної постанови Великої Палати Верховного Суду).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, на зазначені обставини уваги не звернув і безпідставно розглянув його в порядку цивільного судочинства.

Отже, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарського суду, при цьому доводи апеляційної скарги, що даний спір є трудовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковими.

В зв`язку з вищевикладеним апеляційний суд не перевіряє решту доводів апеляційної скарги про те, що місцевий суд в оскаржуваному рішенні помилково застосував ч. 3 ст. 32 Закону України № 2275-VІІІ, безпідставно врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20, що зроблені за інших обставин.

Відповідно до частин першої, другої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною четвертою статті 377 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 377 цього Кодексу, із роз`ясненням позивачу на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України права протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. 255, 256, 367, 374, 377, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прікслі» про визнання трудових правовідносин припиненими закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.