Ухвала

від 19.02.2024 по справі 280/2462/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

19 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 280/2462/23

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Дурасова Ю.В., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі №280/2462/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертний центр аудиту та промислової безпеки» до Головного управління ДПС у Львівській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, 04.08.2023 Головне управління ДПС у Львівській подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 року апеляційну скаргу повернуто заявнику.

09.02.2024, Головне управління ДПС у Львівській області через підсистему "Електронний суд" повторно подало апеляційну скаргу у цій справі, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 12.02.2024.

Суд вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Проте, за приписами ч. 2 ст. 295 КАС України цей строк може бути поновлений з урахуванням дати отримання судового рішення.

Оскаржене рішення ухвалено Запорізьким окружним адміністративним судом 07.07.2023 року. Повний текст судового рішення складений 07.07.2023.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного процесуального законодавства, апеляційну скаргу на рішення суду від 07.07.2023 року подано з пропуском встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України строку, оскільки апеляційна скарга подана 13.12.2023, а встановлений законом тридцятиденний строк подання апеляційної скарги на зазначене рішення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення, сплинув 07.08.2023 (з урахуванням вихідних днів).

Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування якого зазначено, що скаржник звертався з апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 року в межах строку на апеляційне оскарження. Проте судом апеляційної інстанції зазначена скарга була повернута апелянту.

Розглянувши вказане клопотання, приходжу до висновку про безпідставність та необґрунтованість останнього, з огляду на наступне.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок зацікавленої особи у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Також, слід зазначити, що частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Положення частини 8 статті 169 КАС України встановлюють, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З аналізу зазначених правових норм вбачається про можливість повторного подання апеляційної скарги лише в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Апеляційний суд зауважує, що оскаржене рішення ухвалено Запорізьким окружним адміністративним судом 07.07.2023 року. Повний текст судового рішення складений 07.07.2023.

Отже, строк подання апеляційної скарги спливав 07.08.2023 (з урахуванням вихідних).

З первинною апеляційною скаргою скаржник звернувся 04.08.2023 року, тобто за 3 дні до спливу строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 09.10.2023 про повернення первинної апеляційної скарги у даній справі, отримана засобами поштового зв`язку 03.01.2024.

Враховуючи те, що первинна апеляційна скарга була подана відповідачем за 3 дні до спливу строку на апеляційне оскарження, тому, отримавши 03.01.2024 копію ухвали про повернення апеляційної скарги, скаржник повинен був протягом 3 днів повторно подати апеляційну скаргу, а саме до 08.01.2024.

Разом з тим, остання апеляційна скарга була подана лише 09.02.2024 року, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов`язків.

При цьому на момент подачі повторної апеляційної скарги оскаржене рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Також в заяві скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана ним у встановлений законом строк.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що хоч повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою, проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.

Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Відтак, зазначені відповідачем обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованим та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене, суд зобов`язує у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду заяву про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 325, 328, суд,

у х в а л и в:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі №280/2462/23 залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання суду:

- заяви про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

Копію ухвали направити заявнику для виконання.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СуддяЮ. В. Дурасова